Рішення № 17406254, 14.07.2011, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Cправа №2-6013/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2011 рокуЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська

У складі:

головуючого судді Браги А.В.,

при секретарі Дементьєвої О.М.,

за участю представника позивача Ігнатова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» в особі АКБ «Індустріалбанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2010 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся із вищевказаним позовом представник позивача. В обґрунтування позовних вимог представник позивача в позовній заяві, судовому засіданні послався на наступне. 13 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого позивачем відповідачу надані кредитні кошти в розмірі 15000 гривень. В свою чергу відповідач зобовязався повернути кредитні кошти, сплативши відповідні відсотки за користування кредитом, а також інші обовязкові платежі. Оскільки відповідач взяті на себе договірні зобовязання належним чином не виконав, позивач звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення з відповідача на свою користь суми заборгованості, яка станом на 23 жовтня 2009 року склала 32869,74 гривень. Також представник позивача просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Враховуючи дані обставини, суд вважає за можливе на підставі ст.ст.169 ч.4, 224 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем 13 грудня 2006 року укладено кредитний договір №KRC/0900/202/06, за умовами якого позивач зобовязався надати відповідачу кредитні кошти в розмірі 15000 гривень. В свою чергу, відповідач зобовязався повернути вказані кредитні кошти до 12 грудня 2008 року щомісячними платежами в розмірі 625 гривень, сплатити 9% річних за користування кредитними коштами, а також сплатити щомісячну комісію за обслуговування боргу в розмірі 1% та інші обовязкові платежі. За порушення строку погашення заборгованості за кредитом та/або нарахованих відсотків, комісій позичальник зобовязався сплатити кредитору пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Окрім того, умовами вказаного кредитного договору передбачено право банку вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків та можливої неустойки, і достроково стягнути суму заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків і штрафних санкцій у випадку порушення позичальником своїх зобовязань із погашення кредиту, сплати відсотків за користування ним та інших платежів. Викладені обставини підтверджуються копією кредитного договору №KRC/0900/202/06 від 13 грудня 2006 року.

Як свідчить наявна в матеріалах справи копія заяви на видачу готівки №101_52 від 13 грудня 2006 року позивачем на виконання умов кредитного договору №KRC/0900/202/06 від 13 грудня 2006 року були надані обумовлені в договорі кредитні кошти в повному обсязі.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідач з 25 грудня 2007 року перестав виконувати належним чином взяті на себе договірні зобовязання за кредитним договором №KRC/0900/202/06 від 13 грудня 2006 року, внаслідок чого утворилась заборгованість. Дану заборгованість позивач своєю письмовою вимогою від 17 липня 2009 року №1293 просив відповідача погасити, а також здійснити дострокове повернення кредиту, сплати відсотків за користування ним. Оскільки відповідач дану вимогу не виконав, станом на 23 жовтня 2009 року утворилась заборгованість в розмірі 32869,74 гривень, з яких 6289,02 гривень заборгованість за основним боргом, 557,59 гривень заборгованість за відсотками за користування кредитом, 2072,08 гривень заборгованість по комісії, 23951,05 гривень заборгованість по пені за несвоєчасне виконання кредитних зобовязань. Викладене підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №KRC/0900/202/06 від 13 грудня 2006 року, копією вимоги про дострокове повернення кредиту від 17 липня 2009 року №1293.

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище кредитного договору, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договір, який є обовязковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обовязково укладається в письмові формі (ст.1054, 1055 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обовязок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів. Відповідний обовязок боржника щодо повернення кредитору на його вимогу суми боргу зі сплатою процентів встановлений ст.625 ч.2 ЦК України.

При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновид якої є пеня (ст.549 ЦК України). При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання (ст.550 ЦК України).

Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Отже, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором №KRC/0900/202/06 від 13 грудня 2006 року, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між позивачем та відповідачем даного договору із дотримання вимог діючого законодавства, а також встановлено невиконання відповідачем, на відміну від позивача, своїх зобовязань за даним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 9000 гривень.

Підставою для такого рішення суду є застосування судом положень ст.551 ч.3 ЦК України, згідно яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. З цього приводу слід відзначити, що відповідно до ст.549 ЦК України різновидом неустойки є пеня, яку позивач за даним позовом нарахував відповідачу в сумі 23951,05 гривень, в той час як сума основного боргу складає 6289,02 гривень, а з урахуванням несплачених відсотків та комісії 8918,69 гривень, що значно менше сумі пені. За таких обставин суд вважає за необхідне визначити розмір пені, що підлягає стягненню, в розмірі 81,31 гривні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) на суму 90 гривні та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, сплата яких підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 11, 16, 509, 526, 530, 536, 549, 550, ч. 3 ст. 551, ст. 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 110, 209, 212 - 215, 224 - 232 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк»в особі філії АКБ «Індустріалбанк» (код ЄДРПОУ № 26371567) заборгованість за Договором кредитним №KRS/0900/202/06 від 13 грудня 2006 року в сумі 9000, 00 гривень.

Судові витрати покласти на відповідача, стягнувши з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк»в особі філії АКБ «Індустріалбанк»90, 00 гривень судового збору та 120,00 гривень витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду судової справи.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя :А.В. Брага