Ухвала суду № 17397254, 02.08.2011, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2 –3747/2011

РІШЕННЯ

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2011 року Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді                               –                    Бібіка М.М.,

при секретарі                                         –                    Лобовій Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального житлового –експлуатаційного підприємства № 7 про скасування наказу та стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до КЖЕП № 7 про скасування наказу та стягнення заробітної плати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що вона з 01 березня 2004 року працювала у КЖЕП № 7 на посаді інженера І –ї категорії. З грудня 2008 року по квітень 2009 року вона, окрім обов’язків інженера І –ї категорії, також виконувала обов’язки головного інженера, у зв’язку з чим, наказом № 71 від 24 грудня 2008 року за виконання обов’язків головного інженера їй була проведена доплата в різниці окладів. У вересні 2010 року КРВ КРУ в Дніпропетровській області було проведено ревізію фінансово –господарської діяльності КЖЕП № 7 й встановлено, що доплата різниці в окладах, яка їй виплачувалась, нараховувалася не вірно та було рекомендовано КЖЕП № 7 повернути незаконно виплачену суму в розмірі 8403 гривні 00 копійок, шляхом стягнення цих коштів із її заробітної плати. Наказом КЖЕП № 7 від 30 вересня 2010 року за № 89 було визнано п. 1 наказу № 71 від 24 грудня 2008 року недійсним, а з неї стягнуто 8403 гривні 00 копійок, шляхом утримання щомісячно з її заробітної плати 600 гривень 00 копійок. 25 жовтня 2010 року наказом № 99 по КЖЕП № 7 було змінено п. 3 наказу № 89 від 30 вересня 2010 року та стягнуто з неї надлишково нараховані та виплачені доплати в сумі 6818 гривень 00 копійок шляхом стягнення 20 % від заробітної плати. Крім того вона зазначає, що протягом всього часу з моменту проведення ревізії, адміністрація КЖЕП № 7 здійснювала на неї психологічний тиск, у зв’язку з чим вона була вимушена звільнитися із підприємства. Вона вважає, що зазначені накази та дії КЖЕП № 7 суперечать вимогам законодавства та порушують її права у зв’язку з чим звернулася до суду з позовом про стягнення з КЖЕП № 7 на її користь незаконно стягнутої частини заробітної платні за жовтень 2010 року в сумі 367 гривень 95 копійок, заробітної плати за листопад 2010 року та компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 гривень 00 копійок та скасування наказів № 89 від 30 вересня 2010 року та № 99 від 25 жовтня 2010 року (а.с. а.с. 2 –3).

Ухвалою суду від 16 травня 2011 року, було задоволено клопотання ОСОБА_1 та залишено без розгляду позовні вимоги в частині стягнення з КЖЕП № 7 заробітної плати за листопад 2010 року та компенсації за невикористану відпустку (а.с. 93).

Позивач до судового засідання не з’явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, де також зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 101).

Представник відповідача до судового засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, тому суд, відповідно до ст. ст. 169, 224, 225 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с. а.с. 19, 95, 96, 98, 100).

Суд розглядає справу, у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.

Судом було встановлено, що КЖЕП № 7 має статус юридичної особи, зареєстроване у встановленому законом порядку та діє у відповідності до статуту (а.с. а.с. 39, 40, 41, 42 –48).

Наказом № 1 –К від 01 березня 2004 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до КЖЕП № 7 на посаду інженера І –ї категорії (а.с. а.с. 4 –5).

Наказом КЖЕП № 7 від 24 грудня 2008 року за № 71, у зв’язку із виробничою необхідністю проведено доплату ОСОБА_1 інженеру І –ї категорії за виконання обов’язків головного інженера з оплатою різниці окладів (а.с. 9).

КРВ в м. Дніпропетровську КРУ в Дніпропетровській області у період з 01 липня 2010 року по 03 вересня 2010 року проводилася планова ревізія фінансово –господарської діяльності КЖЕП № 7 за період з 01 червня 2008 року по 30 червня 2010 року. За результатами цієї перевірки 03 вересня 2010 року було складено акт № 06 –21/23, та встановлено фінансові порушення, у тому числі, 8400 гривень 00 копійок зайве нарахування та виплата доплати інженеру І –ї категорії ОСОБА_1 за виконання обов’язків головного інженера, який в даний період не знаходився ні у відпустці, ні на лікарняному, чим порушено вимоги ст. 10 КЗпП України, вимоги п. 4.1 Колективного договору, п. 16 Додатку № 8 до колективного договору, вимоги ст. 15 Закону України «Про оплату праці»(а.с. а.с. 22 –25).

Листом № 06 –04 –15/2559 від 13 вересня 2010 року КРВ в м. Дніпропетровську КРУ в Дніпропетровській області було направлено лист до КЖЕП № 7 з вимогою про усунення виявлених порушень, де утому числі було зазначено, що зайво виплачені кошти в сумі 8403 гривні 00 копійок ОСОБА_1 підлягають поверненню на підприємство шляхом відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 та/або внесення нею грошових коштів в касу підприємства, та проведення коригування суми внесків до державних цільових фондів по зайво виплаченій доплаті у сумі 3086 гривень 50 копійок (а.с. а.с. 74 –76).

Наказом КЖЕП № 7 від 30 вересня 2010 року за № 89 було визнано п. 1 наказу № 71 від 24 грудня 2008 року недійсним, зайво нараховані та виплачені доплати ОСОБА_1 у сумі 8403 гривні 00 копійок за виконання обов’язків головного інженера повернути КЖЕП № 7 шляхом утримання з ОСОБА_1 по 600 гривень 00 копійок із заробітної плати щомісяця до повного погашення заборгованості (а.с. а.с. 6 –7).

Наказом КЖЕП № 7 від 25 жовтня 2010 року за № 99 було змінено п. 3 наказу № 89 від 30 вересня 2010 року, а саме зайво нараховані та виплачені доплати у сумі 6818 гривень 18 копійок ОСОБА_1 за виконання обов’язків головного інженера, яка на той час була інженером І –ї категорії з доплатою в посадових окладах повернути КЖЕП № 7 шляхом утримання з ОСОБА_1 не більше 20 % із заробітної плати щомісяця до повного погашення заборгованості (а.с. 8).

У жовтні 2010 року із заробітної плати ОСОБА_1 було утримано 367 гривень 95 копійок (а.с. 26).

10 листопада 2010 року ОСОБА_1 зверталася до начальника КЖЕП № 7 із заявою про припинення відрахувань із її заробітної плати (а.с. 10).

Наказом № 170 –К від 12 листопада 2010 року ОСОБА_1 була звільнена за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, з 12 листопада 2010 року (а.с. а.с. 59, 61).

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно до ст. 98 КЗпП України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно –правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Відповідно до ст. 1021 КЗпП України, працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 127 КЗпП України визначено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. При цьому пунктом 1 частини 2 цієї статті встановлено, що відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених наслідок лічильних помилок; для погашення не витраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування.

В силу ч. 1 ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, оцінивши в сукупності встановлені обставини та відповідні норми закону, що регулюють питання які виникли між сторонами, суд вважає за необхідне скасувати накази № 89 від 30 вересня 2010 року та № 99 від 25 жовтня 2010 року, а також стягнути на користь позивача частину заробітної плати в розмірі 367 гривень 95 копійок, оскільки ОСОБА_1 працюючи за сумісництвом фактично виконувала роботу головного інженера та не була згодна із підставами відрахувань з її заробітної плати.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер порушення прав, глибину фізичних та душевних страждань, а також керується принципами розумності та справедливості. При цьому, суд враховує, що мова йде про розумне і справедливе відшкодування (компенсації) моральної шкоди, якого б вистачило для морального задоволення позивача з боку відповідача, а не про покарання відповідача за неправомірні дії. Виходячи з цього, суд вважає за можливе визначити доведеною суму відшкодування моральної шкоди позивача в розмірі 500 гривень 00 копійок, у стягненні іншої частини необхідно відмовити у зв’язку з недостатньою обґрунтованістю та перебільшенням.

Також, у порядку ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно задоволеній частині позову в сумі 51 гривня 00 копійок, а також витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень 00 копійок.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 98, 1021, 127, 2371 КЗпП України, ст. ст. 4 –8, 10, 11, 18, 57 –60, 88, 169, 208, 209, 212 –215, 218, 224, 225 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального житлового – експлуатаційного підприємства № 7 про скасування наказу та стягнення заробітної плати –частково задовольнити.

Наказ Комунального житлово –експлуатаційного підприємства № 7 від 30 вересня 2010 року за № 89 –скасувати.

Наказ Комунального житлово –експлуатаційного підприємства № 7 від 25 жовтня 2010 року за № 99 –скасувати.

Стягнути з Комунального житлово –експлуатаційного підприємства № 7 (ідентифікаційний код 32495415) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) незаконно стягнуту частину заробітної плати за жовтень 2010 року в сумі 367 гривень 95 копійок, компенсацію за заподіяну моральну шкоду в сумі 500 гривень 00 копійок, разом 867 гривень 95 копійок.

Стягнути з Комунального житлово –експлуатаційного підприємства № 7 (ідентифікаційний код 32495415) на користь держави судовий збір в сумі 51 гривня 00 копійок та витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                                         М.М. Бібік