Рішення № 17392415, 25.07.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2011 р.

Справа № 15/17-2140-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі Л.М. Ільєвій

За участю представників:

від позивача – Стоянов О.К.,

від відповідача –Степанович Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії до Військової частини 2138 Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про стягнення 44360,19 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 18.07.2011 р. оголошувалась перерва до 25.07.2011 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини 2138 Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 44360,19 грн., у т.ч.: основного боргу з урахуванням інфляції в сумі 36 624,03 грн.; пені в сумі 6153,12 грн.; 3% річних в сумі 1583,04 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наступне.

11.03.2010 р. ВАТ „Укртелеком” в особі Одеської філії уклало з Військовою частиною 2138 Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України договір № 190-37 оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП та ТП загальною площею до 20 кв.м. Відповідно до умов цього договору позивач передав відповідачу у строкове платне користування частину приміщення ЛАЦ ЦПМ-11, яке розташоване в м. Одеса на 4-му поверсі 7-ми поверхневого будинку по вул. Балківська, 100 загальною площею 4,0 кв.м виробничих приміщень, із них 4,0 кв.м спеціалізованих технологічних приміщень для розміщення обладнання.

Як вказує позивач, відповідно до п. 3.1 договору відповідач зобов'язаний на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, перерахувати в безготівковому порядку позивачу оплату згідно з його рахунками, які виставляються ним не пізніше 17 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Так, за ствердженням позивача, за період з 01.08.2010 р. по 01.06.2011 р. сума заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним договором оренди з урахуванням індексу інфляції склала 36 624,03 грн.

До того ж позивач посилається на п. 8.2 договору, згідно якого відповідач зобов’язаний у випадку несвоєчасного перерахування орендної плати сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

З огляду на несвоєчасне перерахування відповідачем орендної плати позивачу останнім згідно з п. 8.2 договору нараховано пеню в сумі 6153,12 грн.

Крім того, позивач згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування трьох відсотків річних на основну заборгованість, що складають 1583,04 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-2140-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 20.06.2011 р.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, посилаючись при цьому на те, що відповідачем було здійснено оплату за договором 190-37 від 11.03.2011 р. з серпня по листопад 2010 р. на загальну суму 13524,72 грн. та заборгованість за період з 01.08.2010 р. по 01.01.2011 р. відсутня. Також відповідач вказує, що орендна плата за 2011 рік не повинна сплачуватися, оскільки відповідач не міг виконувати свої зобов’язання у зв’язку з набранням чинності нового Бюджетного кодексу України, яким встановлені певні обмеження бюджетних організацій, якою є відповідач. До того ж відповідач вказує, що про наведені обставини позивача було повідомлено, та відповідач просив припинити дію договору, проте ніяких повідомлень від позивача з цього приводу не надходило. Більш того в судовому засіданні представник відповідача заявив, що договір оренди є припиненим.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ „Укртелеком” є власником нежилих будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 100. При цьому право власності на вказані будівлі було зареєстровано за позивачем КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” 15 червня 2004 року, про що зроблено запис № 3394 в реєстровій книзі № 33-неж-53. Підставою для реєстрації був наказ Державного комітету зв’язку та інформатизації України № 230 від 25.11.2003 року про передачу вказаного майна позивачу.

Так, являючись власником вищевказаних будівель, 11 березня 2010 року Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії (орендодавець) уклало з Військовою частиною 2138 Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України договір № 190-37 оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП та ТП загальною площею до 20 кв.м (а.с. 11-16).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину приміщення ЛАЦ ЦПМ-11, яке розташоване в м. Одеса на 4-му поверсі 7-ми поверхневого будинку по вул. Балківська, 100 загальною площею 4,0 кв.м виробничих приміщень, із них 4,0 кв.м спеціалізованих технологічних приміщень для розміщення обладнання.

Згідно п. 2 договору оренди передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна, вказаного в п. 1.1 договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.

Передача майна в оренду не передбачає передачі орендареві права власності на нього. Власником орендованого майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку дії цього договору (п. 2.2 договору).

В розділі 3 договору сторонами визначені умови розрахунків. Так, п. 3.1 договору оренди встановлено, що орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказана у додатку 1 договору.

Згідно п. 3.2. договору орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 795,11 грн. з ПДВ (20%) за 1 кв.м спеціалізованих технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 4,0 кв.м всієї орендованої площі становить 3180,43 грн., у т.ч. ПДВ (20%) –530,07 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (п. 3.2.1. договору).

Згідно п. 3.4 договору додатково до орендної плати орендар сплачує витрати на утримання майна та вносить плату за комунальні послуги окремо в строк, зазначений у п. 3.1 договору, згідно з рахунками орендодавця, пропорційно орендованій площі. Крім цього, орендар відшкодовує витрати зі сплати земельного податку за рахунками орендодавця пропорційно орендованій площі згідно додатку 4 до договору „Зведений розрахунок експлуатаційних витрат та комунальних платежів». Згідно цього розрахунку витрат всього підлягає до сплати за місяць 44,68 грн., в т.ч. ПДВ.

За п. 3.5 договору відшкодування за організацію і обслуговування систем електроживлення та компенсацію за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється відповідно до даних споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку або розрахунковим шляхом і сплачується щомісяця на підставі виставленого рахунку в строк, зазначений у п. 3.1 договору.

Відповідно до п. 12.1 вказаного договору за домовленістю сторін договір набирає чинності з 01.04.2010 р. і діє до 25.03.2013 р.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу п. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 11 березня 2010 року орендодавець (позивач) передав відповідачу як орендарю відповідно до умов договору № 190-37 від 11.03.2010 р. у будинку № 100 по вул. Балківська в м. Одеса частину приміщення ЛАЦ ЦПМ-11 загальною площею 4,0 кв.м для розміщення обладнання.

Як вказує позивач, відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання за договором оренди від 11.03.2010 р. щодо внесення орендної плати, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати, яка за період з 01.08.2010 р. по 01.06.2011 р. з урахуванням індексу інфляції складає 36 624,03 грн.

В свою чергу відповідач вказує, що договір оренди, за яким виникла спірна сума заборгованості, є припиненим.

Між тим п. 12.7 договору оренди передбачено, що дія договору припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено (п. 12.7.1); дострокового розірвання за згодою сторін (п. 12.7.2), загибелі об’єкта оренди (п. 12.7.3), банкрутства однієї з сторін (п. 12.7.4), невиконання заходів технічного захисту інформації (п. 12.7.5); в інших випадках, передбачених законодавством та/або цим договором (п. 12.7.6); припинення надання товариством телекомунікаційних послуг орендарю, якщо майно використовується для розміщення обладнання (п. 12.7.7).

В п. 3.6 договору оренди № 190-37 зазначено, що у разі закінчення строку дії цього договору орендна плата вноситься орендарем до дня фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі орендованого майна.

Згідно ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як вже зазначалось вище, строк дії договору був встановлений до 25.03.2013 р. (п. 12.1 договору), тобто строк договору не сплинув.

Також зобов'язання сторін припиняються у разі розірвання договору (ст. 653 ЦК України).

Разом з тим судом не встановлено жодної обставини, у разі настанні яких дія договору припиняється.

При цьому у випадку припинення договору оренди відповідач як орендар зобов’язаний згідно п. 6.1.8 цього договору повернути позивачу орендоване майно в порядку, передбаченому п. 2.3 договору, а саме за актом передачі-приймання.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Однак, відповідач не вчинив передбачені законом та договором оренди дії, які б свідчили про повернення позивачу орендованого приміщення, внаслідок чого його зобов’язання з оренди приміщення могло припинитися. Зокрема, за загальним правилом передбачено подання однією із сторін заяви про припинення договору, вимога про дотримання якого є способом захисту прав як орендодавця, так і орендаря на майно, передане в оренду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не направлялися позивачу повідомлення про припинення договору оренди № 190-37 від 11.03.2010 р. та відповідне повідомлення від відповідача не отримувалось позивачем.

В свою чергу такі обставини свідчать про те, що відповідач користується орендованим майном. До того ж відповідач не надав жодних доказів в обґрунтування своїх заперечень на позов щодо припинення договору оренди. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, суд доходить до висновку про те, що укладений між сторонами по справі договір оренди № 190-37 є діючим та обов’язковим для виконання його сторонами

З матеріалів справи вбачається, що з огляду на користування відповідачем орендованим майном позивачем виставлялись відповідачу рахунки на сплату орендної плати, зокрема:

- № 510034/10-9246 від 31.08.2010 р. на суму 3309,28 грн.;

- № 510034/10-8899 від 31.08.2010 р. на суму 44,68 грн.;

- № 510034/10-9414 від 31.08.2010 р. на суму 421,75 грн.;

- № 510034/10-9588 від 30.09.2010 р. на суму 44,68 грн.;

- № 510034/10-10358 від 30.09.2010 р. на суму 3405,24 грн.;

- № 510034/10-10479 від 30.09.2010 р. на суму 415,00 грн.;

- № 510034/10-11224 від 31.10.2010 р. на суму 425,34 грн.;

- № 510034/10-11107 від 31.10.2010 р. на суму 3405,24 грн.;

- № 510034/10-10762 від 31.10.2010 р. на суму 44,68 грн.;

- № 510034/10-11505 від 30.11.2010 р. на суму 44,68 грн.;

- № 510034/10-11922 від 30.11.2010 р. на суму 416,13 грн.;

- № 510034/10-11874 від 30.11.2010 р. на суму 3415,45 грн.;

- № 510034/10-12034 від 30.11.2010 р. на суму 17,09 грн.;

- № 510034/10-12035 від 30.11.2010 р. на суму 17,03 грн.;

- № 510034/10-12785 від 31.12.2010 р. на суму 3432,54 грн.;

- № 510034/10-12327 від 31.12.2010 р. на суму 44,68 грн.;

- № 510034/10-12397 від 31.12.2010 р. на суму 431,14 грн.;

- № 510034/11-606 від 31.01.2011 р. на суму 3466,86 грн.;

- № 510034/11-282 від 31.01.2011 р. на суму 44,68 грн.;

- № 510034/11-674 від 31.01.2011 р. на суму 404,76 грн.;

- № 510034/11-1497 від 28.02.2011 р. на суму 3498,06 грн.;

- № 510034/11-1180 від 28.02.2011 р. на суму 44,68 грн.;

- № 510034/11-863 від 28.02.2011 р. на суму 379,95 грн.;

- № 510034/11-2309 від 31.03.2011 р. на суму 3547,03 грн.;

- № 510034/11-1938 від 31.03.2011 р. на суму 44,68 грн.;

- № 510034/11-1616 від 31.03.2011 р. на суму 451,82 грн.;

- № 510034/11-2887 від 30.04.2011 р. на суму 3593,15 грн.;

- № 510034/11-2659 від 30.04.2011 р. на суму 44,68 грн.;

- № 510034/11-3036 від 30.04.2011 р. на суму 461,07 грн.

Загальна сума за вказаними рахунками складає 35 316,05 грн.

Вказані рахунки відповідачем отримані, пр. що свідчать копії реєстрів рахунків, в яких міститься підпис посадової особи відповідача про їх отримання.

В свою чергу, з огляду на зазначене, відповідач був зобов’язаний сплачувати орендну плату згідно виставлених позивачем рахунків за період з серпня 2010 року по квітень 2011 року. Проте, вищезазначені рахунки відповідачем не були сплачені у відповідності з умовами договору. Також, як з’ясовано судом, в суму спірної заборгованості позивачем включено орендну плату за травень 2011 року, яка також не була сплачена відповідачем, що не оспорюється останнім.

Згідно приписів п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за укладеним з позивачем договором оренди щодо внесення орендної плати, внаслідок чого сума боргу відповідача перед позивачем склала 35 667,61 грн. згідно розрахунку суми позову (а.с. 54), що також відображено в акті звіряння від 30.06.2011 р., який не було підписано відповідачем –Військовою частиною 2138 з невідомих причин. При цьому несплатою позивачу спірної суми заборгованості за вищевказаним договором оренди, відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних втрат за період з серпня 2010 року по червень 2011 року, в результаті чого сума боргу з урахуванням індексу інфляції склала 36624,04 грн. згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 55).

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Проте, враховуючи те, що ні законом, ні договором оренди не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на суму заборгованості, що складають 1583,04 грн. згідно наданого позивачем розрахунку суми позову (а.с. 56), оскільки з боку відповідача було допущено прострочку у сплаті орендної плати.

При цьому невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено п. 8.2 договору оренди, за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором, орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа місяця, що настає за розрахунковим.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов’язання за договором оренди щодо своєчасного внесення орендної плати, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 6153,12 грн. (розрахунок а.с. 57).

За таких обставин, загальна сума заборгованості відповідача склала 44360,19 грн. (36624,03 грн. + 1583,04 грн. + 6153,12 грн.). При цьому слід зазначити, розмір суми заборгованості та наявність порушень умов договору з боку відповідача не спростовано останнім.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії до Військової частини 2138 Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про стягнення 44360,19 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Військової частини 2138 Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (65121, м. Одеса, вул. Левітана, 113; код ЄДРПОУ 14321386) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” (65029, м. Одеса, вул. Коблевська, 39; код ЄДРПОУ 01186691; р/р 26004258 в ООД ВАТ „Рафайзен Банк „Аваль”, МФО 328351) суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 36624/тридцять шість тисяч шістсот двадцять чотири/грн. 03 коп., пеню в сумі 6153/шість тисяч сто п’ятдесят три/грн. 12 коп., 3% річних в сумі 1583/одна тисяча п’ятсот вісімдесят три/грн. 04 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 443/чотириста сорок три/грн. 60 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2011 р.