Рішення № 17391645, 26.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Запоріжжя

26.07.11 Справа № 4/5009/2820/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРАЛ, ГМБХ”, (69057, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 158, оф. 014)

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Домовой ТМ”, (88000, м. Ужгород Закарпатської області, вул. О.Кошового, буд. 6)

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “КОКСОХІМ”, (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 12, кв. 4)

про стягнення з відповідачів 1 і 2 солідарно 1 208,70 грн. основного боргу та стягнення з відповідача 1 10 878,37 грн. основного боргу, 1 273,81 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 319,89 грн. три відсотки річних

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 12.01.2011 р.;

від відповідача 1 не зявився;

від відповідача 2 не зявився;

24.05.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “КОРАЛ, ГМБХ”, м. Запоріжжя (ТОВ “КОРАЛ, ГМБХ”) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Домовой ТМ”, м. Ужгород Закарпатської області (ТОВ “Компанія Домовой ТМ”) та до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “КОКСОХІМ”, м. Запоріжжя (ТОВ “ТБ “КОКСОХІМ”) про стягнення з ТОВ “Компанія Домовой ТМ” і ТОВ “ТБ “КОКСОХІМ” солідарно 1 208,70 грн. основного боргу та стягнення з ТОВ “Компанія Домовой ТМ” 10 878,37 грн. основного боргу, 1 273,81 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 319,89 грн. три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.05.2011 р. порушено провадження у справі № 4/5009/2820/11, судове засідання призначено на 23.06.2011 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

У звязку із неявкою в судове засідання представників відповідачів 1 і 2 розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 20.07.2011 р.

Ухвалою Голови господарського суд Запорізької області від 20.07.2011 р. у звязку із перебування судді Зінченко Н.Г. у відпусті розгляд справи № 4/5009/2820/11 перенесений на 26.07.2011 р.

В судовому засіданні 26.07.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач 1 в судове засідання 26.07.2011 р. повторно не прибув, про визнання позову не заявив, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Про дату, час та місце розгляду справи № 4/5009/2820/11 відповідач 1 був повідомлений належним чином ухвалами суду від 24.05.2011 р. про порушення провадження у справі № 4/5009/2820/11 і від 23.06.2011 р. про відкладення розгляду справи № 4/5009/2820/11, які відповідачем 1 отримані, про що зазначено у відзиві ТОВ “Компанія Домовой ТМ” на позовну заяву.

Відповідач 2 в судове засідання 26.07.2011 р. також повторно не прибув, 20.07.2011 р. на адресу господарського суду Запорізької області від ТОВ “ТБ “КОКСОХІМ” надійшов відзив на позовну заяву за вих. № 127-ю від 19.07.2011 р., за текстом якого відповідач 2 просить суд провести розгляд справи № 4/5009/2820/11 без участі уповноваженого представника відповідача 2, розглянути спір по суті та винести рішення.

Розглянувши заявлене відповідачем 2 клопотання про вирішення спору по суті без участі уповноваженого представника відповідача 2, суд вважає, що воно подано у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України, не суперечить правам та охоронюваним законом інтересам сторін та підлягає задоволенню судом.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідачів 1 і 2.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 11, 509, 530, 625, 655 ЦК України, ст., ст. 180, 181 ГК України і полягають в тому, що на підставі рахунку-фактури № С-00000357 від 09.11.2009 р., видаткової накладної № С-00001455 від 09.11.2009 р. і довіреності № 512 від 06.11.2009 р., виданої на імя ОСОБА_2, між позивачем і відповідачем 1 фактично склалися у спрощений спосіб господарські відносини купівлі-продажу. На підставі зазначених документів позивач передав, а відповідач 1 прийняв товар комплексні добавки марки “Coral” в каністрах у кількості 188 штук на загальну суму 12 087,07 грн. з ПДВ. При цьому позивач зазначає, що 02.08.2009 р. ТОВ “КОРАЛ, ГМБХ” та ТОВ “Компанія Домовой ТМ” був підписаний договір поставки № 08/2 стосовно поставки “комплексних добавок”. Однак, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов вказаного договору (не була підписана специфікація до договору, в якій повинно було бути зазначено найменування, асортимент та ціна товару), договір поставки № 08/2 є неукладеним. Поставлений за видатковою накладною № С-00001455 від 09.11.2009 р. товар відповідачем оплачений не був. 10.06.2010 р. позивач звернувся до відповідача 1 з претензією вих. № 211 про погашення заборгованості за товар, в тому числі поставлений за видатковою накладною № С-00001455 від 09.11.2009 р. в сумі 12 087,07 грн. До претензії був доданий оригінал рахунку-фактури № С-00000357 від 09.11.2009 р. та акт звірки розрахунків станом на 21.04.2010 р. Відповідачем вказана претензія була отримана, однак залишена без задоволення. У звязку із тим, що відповідач 1 ніяким чином не реагував на вимоги про погашення заборгованості за поставлений товар, 04.01.2011 р. позивачем з ТОВ “ТБ “КОКСОХІМ” був укладений договір поруки № 04/01/11, згідно з яким відповідач 2 поручився за виконання відповідачем 1 зобовязань перед ТОВ “КОРАЛ, ГМБХ”. За вказаним договором поруки № 04/01/11 від 04.01.2011 р. відповідач 2 відповідає перед позивачем солідарно із відповідачем 1 за виконання останнім основного зобовязання на суму, що складає 10 % від основного зобовязання. Однак, станом на час вирішення справи в судовому засіданні ані відповідач 1, ані відповідач 2 заборгованість перед позивачем не погасили. Оскільки отриманий товар у повному обсязі оплачений не був, таким чином, відповідач 1 порушив взяті на себе зобовязання та вимоги чинного законодавства. Отже, заборгованість відповідача 1 перед позивачем за поставлений товар становить 12 087,07 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідачів 1 і 2 солідарно 1 208,70 грн. основного боргу та стягнути з відповідача 1 10 878,37 грн. основного боргу, 1 273,81 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 319,89 грн. три відсотки річних.

Відповідач 1 в поясненнях по суті спору зазначив, що у звязку із скрутним фінансовим становищем підприємства ТОВ “Компанія Домосой ТМ” не одноразово зверталася до позивача з проханням забрати зі складу відповідача 1 товар, за який відповідач 1 не розрахувався та не повернув позивачу. Однак ці звернення залишені позивачем без відповіді та задоволення. У звязку із цим відповідач 1 вважає, що в його діях відсутня вина в доведені спору до судового вирішення.

Відповідач 2 позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

09.11.2009 р. ТОВ “КОРАЛ, ГМБХ” (позивачем у справі) за попередньою домовленістю сторін на підставі виставленого рахунку-фактури № С-00000357 від 09.11.2009 р. ТОВ “Компанія Домовой ТМ” (відповідачу 1 у справі) за видатковою накладною № С-00001455 від 09.011.2009 р. був поставлений товар комплексні добавки марки “Coral” в каністрах у кількості 188 штук на загальну суму 12 087,07 грн. з ПДВ. (а.с. 14, 15)

Поставлений товар був отриманий уповноваженою особою відповідача 1 на підставі довіреності (форми № М-2) серії № 512 від 06.11.2009 р., виданої ТОВ “Компанія Домовой ТМ” ОСОБА_2 на отримання від ТОВ “КОРАЛ, ГМБХ” товару добавки. (а.с. 16)

Видаткова накладна № С-00001455 від 09.011.2009 р., за якою відповідачу поставлявся товар, узгоджена між позивачем і відповідачем 1, має підписи уповноважених осіб сторін та скріплена печаткою позивача. Товар прийнятий відповідачем 1 без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача 1 на зазначеній накладній. (Оригінал видаткової накладної досліджувався судом в судовому засіданні, належним чином посвідчена копія залучена до матеріалів справи).

Оплата товару, отриманого за видатковою накладною № С-00001455 від 09.011.2009 р., відповідачем 1 здійснена не була.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений, або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

12.06.2010 р. позивач звернувся до відповідача 1 з претензією № 211 від 10.06.2010 р. про погашення заборгованості за поставлений товар, в тому числі поставлений за видатковою накладною № С-00001455 від 09.11.2009 р. в сумі 12 087,07 грн. До претензії був доданий оригінал рахунку-фактури № С-00000357 від 09.11.2009 р. та акт звірки розрахунків станом на 21.04.2010 р.

Відповідачем вказана претензія № 211 від 10.06.2010 р. була отримана 22.06.200 р., про що свідчить відмітка уповноваженої особи на повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 1236738, однак залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, з 30.06.2010 р. відповідач 1 є таким, що прострочив виконання зобовязань з оплати поставленого позивачем товару.

Станом на час вирішення справи в судовому засіданні відповідач 1 заборгованість перед позивачем не погасив.

Як зазначає в позовній заяві позивач, підписаний 02.08.2009 р. ТОВ “КОРАЛ, ГМБХ” та ТОВ “Компанія Домовой ТМ” договір поставки № 08/2 є неукладеним, оскільки сторонами не було досягнуто згоди по істотним умовам цього договору (не була підписана специфікація до договору, в якій повинно було бути зазначено найменування, асортимент та ціна товару), враховуючи зазначене, позивач вказує, що між сторонами фактично склалися правовідносини з купівлі-продажу товару у спрощений спосіб (на підставі видаткової накладної, рахунку-фактури, довіреності).

Суд з такими доводами позивача погоджується, та зазначає наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Таким чином, на підставі дій позивача, який передав товар по накладній, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обовязки: у позивача право вимагати оплати за товар, а у відповідача обовязок сплатити вартість отриманого товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач 1 порушив взяті на себе зобовязання та вимоги чинного законодавства, оплату за поставлений йому товар в сумі 12 087,07 грн. не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача 1 перед ТОВ “КОРАЛ, ГМБХ” у розмірі 12 087,07 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов'язання відповідача 1 оплатити отриманий товар не припинено.

На день розгляду спору відповідач 1 оплату отриманого товару в повному обсязі не довів.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано належним чином посвідчену копію Акту звірки розрахунків станом на 21.04.2010 р., яким відповідач 1 визнав факт наявності заборгованості перед ТОВ “КОРАЛ, ГМБХ” за поставлений за видатковою накладною № С-00001455 від 09.11.2009 р. в сумі 12 087,07 грн.

У звязку із цим, станом на час вирішення спору в судовому засіданні за відповідачем 1 рахується заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 12 087,07 грн.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідачів 1 і 2 солідарно 1 208,70 грн. основного боргу та стягнення з відповідача 1 10 878,37 грн. основного боргу, 1 273,81 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 319,89 грн. три відсотки річних.

Як свідчать матеріали справи, 04.01.2011 р. позивачем з ТОВ “ТБ “КОКСОХІМ” був укладений договір поруки № 04/01/11, згідно з яким відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобовязань щодо оплати за документами, передбаченими в розділі 2 цього договору.

Як зазначено в п. 1.2 договору поруки № 04/01/11 від 04.01.2011 р. відповідач 2 відповідає перед позивачем солідарно із відповідачем 1 за виконання останнім основного зобовязання на суму, що складає 10 % від основного зобовязання.

Згідно з п. 2.1 договору поруки № 04/01/11 від 04.01.2011 р. під основним зобовязанням розуміються зобовязання ТОВ “Компанія Домовой ТМ” (боржника) з оплати товару, отриманого від ТОВ “КОРАЛ, ГМБХ” (кредитора) згідно видаткової накладної № РН-000982 від 26.08.2009 р. на суму 12 787,92 грн. з ПДВ, видаткової накладної № С-0000009 від 30.09.2009 р. на суму 3 083,96 грн. з ПДВ та видатковою накладною № С-00001455 від 09.11.2009 р. на суму 12 087,07 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.2 договору поруки № 04/01/11 від 04.01.2011 р. встановлено, що строк основного зобовязання становить у відповідності до ст. 257 ЦК України три роки з дати настання обовязку боржника оплатити товар згідно видаткових накладних, що вказані у п. 2.1 цього договору.

Відповідно до п., п. 3.1, 3.2 договору поруки № 04/01/11 від 04.01.2011 р. поручитель (відповідач 2) зобовязується зі своєї ініціативи здійснити всі необхідні, передбачені діючим законодавством, дії щодо спонукання боржника (відповідача 1) в повному обсязі сплатити заборгованість перед кредитором (позивачем). Поручитель (відповідач 1) зобовязаний у разі порушення боржником (відповідачем 2) основного зобовязання за основним договором більш ніж на 10 місяців, самостійно виконати зазначений обовязок боржника (відповідача 1) перед кредитором (позивачем) на підставі письмової вимоги кредитора (позивача) в строк пяти банківських днів шляхом перерахування грошових коштів розмірі, обумовленому у п. 1.2 цього договору, на рахунок кредитора.

Договір поруки № 04/01/11 від 04.01.2011 р. набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами та скріплення печатками сторін і діє до 01.08.2011 р. (п. 4.1 договору поруки).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. (ч. 1 ст. 555 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що листом від 20.04.2011 р. вих. № 603, який отриманий відповідачем 2 20.04.2011 р., позивач просив ТОВ “ТБ “КОКСОХІМ” надати відомості про хід виконанням ним п. 3.1 договору поруки № 04/01/11 від 04.01.2011 р. та зауважено про те, що в разі невиконання ТОВ “Компанія “Домовой ТМ” обовязків щодо оплати за поставлений за накладними товар, відповідач 2 буде зобовязаний солідарно відповідати на умовах вказаного договору.

У звязку з неоплатою відповідачем 1 суми боргу за поставлений товар за видатковою накладною № С-00001455 від 09.11.2009 р. в сумі 12 087,07 грн., позивач звернувся до відповідача 2 з листом від 11.05.2011 р. № 624 (отриманий відповідачем 2 в той же день), в якому повідомив, що 30.04.2011 р. сплив строк, передбачений п. 3.2 договору поруки, і з 01.05.2011 р. відповідач 2 несе солідарну відповідальність за виконання ТОВ Компанія “Домовой ТМ” зобовязання по розрахунку за поставлений товар за накладними, вказаними у договорі.

Разом із цим, суд зазначає, що за своїм змістом дані листи носять лише інформативний характер (характер повідомлення) і не можуть бути розцінені як вимога про сплату боргу, оскільки у даних листах не міститься вимоги до відповідача 2 сплатити борг, не вказано суми грошових коштів, що підлягають оплаті. Іншого листування з відповідачем 2 з приводу спірних правовідносин позивач суду не надав.

У звязку з цим суд вважає, що у відповідача 2 не настав строк виконання основного зобовязання за боржника, тому в позові до відповідача 2 слід відмовити.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення основного боргу за поставлений товар в сумі 12 087,07 грн. документально підтвердженою, обґрунтованою, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі щодо відповідача 1 у справі ТОВ “Компанія Домовой ТМ”.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобовязання за період з 01.07.2010 р. по 30.04.2011 р., згідно розрахунку позивача, становить 1 273,81 грн., а сума 3 % річних за прострочення виконання грошового зобовязання за період з 30.06.2010 р. по 17.05.2011 р., згідно розрахунку позивача, складає 319,89 грн.

Надані розрахунки судом перевірені та визнані обґрунтованими. Отже, вимоги про стягнення з відповідача 1 втрат від інфляції грошових коштів в сумі 1 273,81 грн. та 3 % річних в сумі 481,85 грн. задовольняються судом.

Доводи відповідача 1 стосовно того, що він звертався до позивача з пропозицією забрати зі складу ТОВ “Компанія Домовой ТМ” товар, за який відповідач 1 не розрахувався, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем 1 не надано суду жодного письмового доказу у підтвердження цього, а позивач заперечив проти факту отримання від відповідача 1 листування такого змісту.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 12 087,07 грн. основного боргу за поставлений товар, 1 273,81 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 319,89 грн. три відсотки річних є документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі відносно відповідача 1 ТОВ “Компанія Домовой ТМ”. В задоволенні позовних вимог відносно відповідача 2 ТОВ “ТБ “КОКСОХІМ” суд відмовляє в задоволені позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача 1, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 173, 193 ГК України, ст., ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 553 555, 599, 625 ЦК України, ст., ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов відносно ТОВ “Компанія Домовой ТМ”, м. Ужгород Закарпатської області задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Домовой ТМ”, (88000, м. Ужгород Закарпатської області, вул. О.Кошового, буд. 6, код ЄДРПОУ 34262241, п/р № 26002501203862 в ЗЦФ “Промінвестбанк”, МФО 312163) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРАЛ, ГМБХ”, (69057, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 158, оф. 014, код ЄДРПОУ 35365973, п/р № 26008010000891 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) 12 087 (дванадцять тисяч вісімдесят сім) грн. 07 коп. основного боргу, 1 273 (одну тисячу двісті сімдесят три) грн. 81 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 319 (триста девятнадцять) грн. 89 коп. 3 % річних, 136 (сто тридцять шість) грн. 80 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В задоволенні позовних вимог відносно ТОВ “Торгівельний будинок “КОКСОХІМ”, м. Запоріжжя відмовити повністю.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “03” серпня 2011 р.