Рішення № 17391635, 01.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.11 Справа № 23/5009/3283/11

Суддя Шевченко Т.М.

Господарський суд Запорізької області у складі судді Шевченко Т.М., при секретарі Ракович С.І.,

за участю представників: від позивача ОСОБА_1, довіреність № 8/10 від 11.01.2010 р.; від відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 31/5009/3283/11

за позовом: Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача: Якимівського орендного підприємства «Виробниче обєднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування», смт. Якимівка, Якимівський район, Запорізька область,

про стягнення суми.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.06.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 31/5009/3283/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 29.06.2011 р. В судовому засіданні 29.06.2011 р. оголошено перерву до 01.08.2011 р.

01.08.2011 р. від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи, у звязку із звільненням представника (юриста) підприємства.

В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право <…> брати участь в господарських засіданнях <…> Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до статті 28 цього Кодексу справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Водночас, з огляду на приписи ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, за умови неможливості вирішити спір в даному судовому засіданні.

Відповідач не забезпечив явку свого представника, хоча про час та місце судового процесу представники сторін були повідомлені у попередньому судовому засіданні.

Таким чином, керівник підприємства-відповідача з урахуванням того, що про дату судового засідання було попереджено заздалегідь, не був обмежений у праві взяти участь у судовому засіданні особисто або надати довіреність іншим особам з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у судовому засіданні.

У зв'язку з наведеним суд вважає, що у підприємства-відповідача було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні.

Крім того, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті, з огляду на приписи ст. 75 ГПК України.

Враховуючи обмеженість перегляду справи визначеними законом процесуальними строками, відсутність перешкод у розгляді справи, достатність матеріалів для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України.

На підставі викладеного, клопотання відповідача, викладене у телеграмі, про відкладення розгляду справи відхилене судом як процесуально необґрунтоване.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Позивачем Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі ДП «Газ України»), заявлено вимоги про стягнення з відповідача - Якимівського орендного підприємства «Виробниче обєднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування»(далі Якимівське ОП «Виробниче обєднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування») суми заборгованості за договором поставки природного газу № 06/09-1529-ТЕ-13 від 23.09.2009 р. на загальну суму 567991,97 грн., з якої 435301,67 грн. основного боргу, 68444,95 грн. інфляційних втрат, 25087 грн. 3% річних та 39158,35 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст.ст. 525, 526, 530, 550-552, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 193, 216, 217, 264, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 1, 2, 12, 54-57, 61, 64, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Представник позивача наполягає на заявлених позовних вимогах, з підстав, що зазначені в позові, просить їх задовольнити.

Якимівське ОП «Виробниче обєднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування», відповідач по справі, у відзиві на позовну заяву не погоджується з доводами, викладеними в позові, з посиланням на те, що 09.06.2011 р. було укладено багатосторонній договір № 175/503 щодо організації взаєморозрахунків, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №503 від 11.05.2011 р., умовами якого встановлено порядок проведення оплати за теплову енергію за рахунок наданих субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію. Щодо нарахування штрафних санкцій відповідач заперечує, посилаючись на приписи п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», згідно якого на умовах, визначених цим Законом, підлягає списанню, зокрема, заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом. Просить суд в задоволені позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.06.2011 р. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2009 р. між позивачем (ДП «Газ України», Постачальник) та відповідачем (Якимівське ОП «Виробниче обєднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування», Покупець) було укладено договір поставки природного газу № 06/09-1529-ТЕ-13 (далі Договір), за умовами якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупця природний газ, за наявності його обсягів, а Покупець зобовязується прийняти від Постачальника та оплатити природний газ (далі - газ) в обсязі, зазначеному в статті 2 цього Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору (з урахуванням умов, узгоджених сторонами в додатковій угоді № 1 від 21.12.2009 р., а.с.19), Постачальник зобовязався передати Покупцю в період з 01 жовтня 2009 року по 30 квітня 2010 року газ в обсязі 1580,0 тис. куб. м, в тому числі по місяцях: жовтень 80,0 тис. куб. м, листопад 300,0 тис. куб. м, грудень 350,0 тис. куб. м, січень 300,0 тис. куб. м, лютий 250,0 тис. куб. м, березень 200,0тис. куб. м, квітень 100,0 тис. куб. м. ( а.м.12,19).

Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість (п. 4.4 Договору).

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що сума цього Договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

Оплата за газ, згідно з п. 5.1, проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору).

Згідно із п. 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору, Покупець зобовязується (крім основної заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п.7.10 Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2009 року по 30 квітня 2010 року, а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 21.12.2009 року).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу протягом жовтня 2009 року квітня 2010 року природний газ, згідно з актами приймання-передачі, 1166,886 тис. кубічних метрів природного газу на загальну суму 1018439,44 грн., а саме:

- у жовтні 2009 року - 17,160 тис. куб. м на суму 14976,97 грн. (акт приймання-передачі від 31.10.2009 р.);

- у листопаді 2009 року 138,729 тис. куб. м на суму 121080,46 грн. (акт приймання-передачі від 30.11.2009 р.);

- у грудні 2009 року 238,025 тис. куб. м на суму 207744,41 грн. (акт приймання-передачі від 31.12.2009 р.);

- у січні 2010 року 279,023 тис. куб. м на суму 243526,81 грн. (акт приймання-передачі від 31.01.2010 р.);

- у лютому 2010 року 235,293 тис. куб. м на суму 205359,97 грн. (акт приймання-передачі від 28.02.2010 р.);

- у березні 2010 року 192692 тис куб. м на суму 168178,49 грн. (акт приймання передачі від 31.03.2010 р.);

- у квітні 2010 року 65,964 тис. куб. м на суму 57572,33 грн. (акт приймання-передачі від 30.04.2010 р.).

Факт поставки, об'єми та вартість переданого газу сторонами не оспорюються, акти підписані сторонами та скріплені печатками сторін (копії атів долучено до справи)

При цьому, за обліковими даними позивача відповідач сплатив вартість отриманого газу частково в розмірі 583137,77 грн., в наслідок чого утворилась заборгованість в сумі 435301 грн.

Доказів оплати суми боргу відповідачем не надано.

Стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором на загальну суму 567991,97 грн., з якої 435301,67 грн. основного боргу, 68444,95 грн. інфляційних втрат, 25087 грн. 3% річних та 39158,35 грн. пені. є предметом розгляду по даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правовідносини сторін є господарськими, що виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

Частиною 6 ст. 265 ГК України встановлено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати.

Договором (п.6.1), укладеним між сторонами, передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обовязковим для виконання сторонами, а зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач своє зобовязання щодо оплати у повному обсязі поставленого природного газу, всупереч вимог закону та умов Договору, належним чином не виконав.

Отже, внаслідок неналежного виконання своїх договірних зобовязань у відповідача утворилась заборгованість в сумі 435301,67 грн.

Доказів погашення заборгованості відповідач не надав.

Заборгованість відповідача в сумі 435301,67 грн. підтверджується щомісячними актами приймання-передачі, складеними за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року, підписаними представниками обох сторін та скріплених печатками.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд приходить до висновку про доведеність заявлених позивачем вимог про стягнення суми заборгованості за Договором, і, з огляду на викладені норми законодавства, вбачає підстави для їх задоволення.

Разом з тим, відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обовязку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманого від позивача за Договором природного газу.

Посилання відповідача на багатосторонній договір № 175/503 від 09.06.2011 р. про організації взаєморозрахунків, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №503 від 11.05.2011 р., умовами якого встановлено порядок проведення оплати за теплову енергію за рахунок наданих субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано доказів виконання цього договору та проведення розрахунків за цим договором, а тому зобовязання щодо оплати за поставлений природний газ не припинено.

Крім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 25087 грн. за період з 11.11.2009 р. по 07.06.2011 р. та 68444,95 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2009 р. по квітень 2011 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вказаною нормою передбачено право кредитора вимагати сплату відсотків за користування чужими грошовими коштами та суми боргу з урахуванням індексу інфляції як спосіб захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього втрат від інфляції та 3% річних підлягають задоволенню, з урахуванням моменту настання строку виконання відповідачем зобовязання по оплаті.

Таким чином, до стягнення підлягають 3% річних в сумі 25087 грн. за період з 11.11.2009 р. по 07.06.2011 р. та інфляційні втрати в сумі 68444,95 грн. за період з листопада 2009 р. по квітень 2011 р.

Положеннями статей 193 та 216 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься у статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а саме: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами в п. 7.2. Договору обумовлено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору, Покупець зобовязується (крім основної заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В даному випадку сторонами встановлено інший порядок нарахування штрафних санкцій, ніж встановлено у ст.232ГК України, а саме: пунктом 7.10 Договору передбачено, що неустойка нараховується Постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення пені за період з 07.12.2010 р. по 07.06.2011 р. в сумі 39158,35 грн. за 182 днів прострочення платежу, з врахуванням часткового здійснення відповідачем платежів за газ та, як наслідок, зменшення суми боргу згідно із розрахунком позивача.

Перевіривши розрахунок позивача, з врахуванням умов Договору та приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені за період з 07.12.2010 р. по 07.06.2011 р., в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в сумі 39158,35 грн., заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Не приймаються судом до уваги доводи відповідача щодо застосування положень п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», в якості підстав для звільнення його від виконання обовязку по сплаті трьох процентів річних, втрат від інфляції та пені, з наступних підстав.

Відповідно до п. 2.2. ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 2.5 ст. 2 вказаного Закону).

Суд зауважує, що порядок списання заборгованості не встановлений, більш того, вказаним законом не визначено підстав припинення зобовязань по сплаті річних процентів, втрат від інфляції та пені.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Якимівського орендного підприємства «Виробниче обєднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування (72503, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, вул. 50 років Жовтня, 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи 03345455, р/р № 26008008999001, МФО 339500) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 31301827, р/р № 26008301970, МФО 300465) 435301 (чотириста тридцять пять тисяч триста одну) грн. 67 коп. основного боргу, 68444 (шістдесят вісім тисяч чотириста сорок чотири) грн. 95 коп. втрат від інфляції; 25087 (двадцять пять тисяч вісімдесят сім) грн. 00 коп. трьох процентів річних; 39158 (тридцять девять тисяч сто пятдесят вісім) грн. 35 коп. пені, 5680 (пять тисяч шістсот вісімдесят) грн.00коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяТ.М. Шевченко

Повний текст рішення складено 03.08.2011р.