Рішення № 17390743, 28.07.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2011 р.

Справа № №5004/1348/11 за позовом: Ківерцівської райспоживспілки, м. Ківерці

до відповідача: Олицької селищної ради, смт. Олика

про визнання недійсними рішень

Суддя Шум М.С.

ЗА УЧАСТЮ ПРЕДСТАВНИКІВ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1, нач. упр. правової роботи (дов. №79 від 25.07.2011р.), Корнейчук В.М., голова правління

від відповідача: ОСОБА_2, адвокат (ордер № 18 від 25.07.2011р.), Кашевська О.І., селищний голова

В судовому засіданні 26.07.2011р. оголошено перерву до 28.07.2011р. до 10 год. 00 хв. для подання сторонами додаткових доказів по справі.

Суть спору: Ківерцівська райспоживспілка звернулась до господарського суду Волинської області з позовом до Олицької селищної ради про визнання недійсними рішень Олицької селищної ради №5/16 від 20.06.2011р. «Про відміну рішення»та №5/21 від 25.06.2011р. «Про припинення права користування земельною ділянкою».

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірні рішення є незаконними та таким, що порушують права позивача, як землекористувача та власника нерухомого майна, що розташовано на спірній земельній ділянці. Позивач у встановленому законом порядку набув право користування земельною ділянкою площею, яка знаходиться в смт. Олика Ківерцівського району по вул. Шевченка, 33. Зазначена земельна ділянка використовувалась та продовжує використовуватися позивачем за цільовим призначенням та з дотриманням норм чинного законодавства. Позивачем у повному обсязі виконувались всі зобов'язання, передбачені договором оренди, та обов'язки землекористувача, своєчасно та у повному обсязі сплачувалась орендна плата.

За твердженням позивача жодних підстав у відповідача для скасування/припинення позивачу права користування земельною ділянкою не має. Рішення №5/21 від 25.06.2011р. «Про припинення права користування земельною ділянкою»прийнято без будь-яких обґрунтувань та посилань на норми чинного законодавства тобто з порушенням чинного законодавства України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 190/1.3/2-11 від 25.07.2011р., представники відповідача в судовому засіданні просять суд припинити провадження у справі, оскільки спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства України.

Разом з тим відповідач у відзиві на позовну заяву та представники в судовому засіданні спростовують доводи наведені позивачем у позовній заяві при цьому зазначають, що відповідно до ст.2 Закону України «Про оренду землі»відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, Законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Відповідно до ст.31 ч.1 п.1 Закону України «Про оренду землі», п.п.8,37 договору оренди землі, зареєстрованого у Волинській регіональній філії ДП «Центр ДЗК»12.12.2006р. за № 040609400003, договір оренди припинився 12.12.2010 р. в звязку з закінченням строку, на який його було укладено.

По закінченню строку, на який був укладений договір оренди землі, на підставі листа Ківерцівської райспоживспілки від 25.11.2010 р. № 1/1-93 про продовження дії договору оренди землі та довідки управління Держкомзему у Ківерцівському районі від 31.12.2010 р. № 01-4/1489 про грошову оцінку земельної ділянки площею 1,525 га в смт. Олика, прийнято рішення Олицької селищної ради від 10.01.2011 р. № 3/7 про поновлення договору оренди землі площею 1,525 га по вулиці Шевченка,33 в смт. Олика, яким до 10.01.2012 р. встановлено розмір орендної плати 4 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

В звязку з недосягненням домовленості щодо орендної плати, строку дії договору оренди землі на підставі рішення Олицької селищної ради від 10.01.2011 р. № 1/1-93 між Олицькою селищною радою та Ківерцівською райспоживспілкою не був укладений договір оренди на новий строк чи додаткова угода про поновлення договору оренди землі.

З огляду на викладені обставини відповідно до ст.33 ч.4 Закону України «Про оренду землі»припинено переважне право орендаря, позивача Ківерцівської райспоживспілки, на укладення договору оренди землі на новий строк.

Факт неукладення договору оренди землі на підставі рішення Олицької селищної ради від 10.01.2011 р. № 1/1-93 заперечує наявність між Олицькою селищною радою та Ківерцівською райспоживспілкою правовідносин по оренді землі.

Оскаржувані позивачем рішення Олицької селищної ради прийняті відповідно до Конституції та законів України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи господарський суд, -

в с т а н о в и в:

10.07.2006 р. між Олицькою селищною радою (орендодавець) та Ківерцівською райспоживспілкою (орендар) був укладений договір оренди землі №040609400003, відповідно до якого, орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,525 га, що знаходиться в с. Олика по вул. Шевченка, 33 (а.с.9-14).

Факт передачі земельної ділянки стверджується актом прийому-передачі обєкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 10.07.2006р. (а.с.15).

Відповідно до п. 8 договору оренди землі, зазначений договір укладено на чотири роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

25.11.2010р. Ківерцівська райспоживспілка звернулась з листом №1/1-93 до Олицької селищної ради про продовження договору оренди земельної ділянки по вул. Шевченка, 33 в смт. Олика (а.с.16, 23 на звороті).

10.01.2011р. Олицькою селищною радою прийнято рішення №3/7 від 10.01.2011р. «Про поновлення договору оренди», п. 1 якого вирішено поновити договір оренди від 12.12.2006р. за №040609400003 Ківерцівській райспоживспілці, загальною площею 1,525 га, для обслуговування будівель і споруд, терміном на чотири роки за адресою смт. Олика, вул. Шевченка, 33 (а.с. 6, 23).

Рішенням Олицької селищної ради №5/16 від 20.06.2011р. «Про відміну рішення»вирішено відмінити рішення Олицької селищної ради від 10.01.2011р. №3/7 «Про поновлення договору оренди»у звязку з закінченням строку дії договору оренди та не раціональним використанням земельної ділянки (а.с. 7).

Отже, Олицька селищна рада відмінила власне рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного між селищною радою і позивачем.

Відповідно до ст. 33 Закону України “Про оренду землі” в редакції закону яка діяла на момент прийняття рішення №3/7 від 10.01.2011р. «Про поновлення договору оренди», після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував свої обовязки відповідно до умов договору, має за інших рівних умовах переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк, його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

В даному випадку суд вважає, що рішення селищної ради №3/7 від 10.01.2011р. «Про поновлення договору оренди»прийнято на підставі зазначених правових норм.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

За таких обставин, оспорюване рішення селищної ради №5/16 від 20.06.2011р. «Про відміну рішення»прийнято з перевищенням повноважень, визначених Конституцією України і законодавством про місцеве самоврядування, що є безумовною підставою для визнання такого рішення недійсним.

Господарський суд також враховує, що оспорюване рішення не містить посилань на жодні правові підстави і це суперечить ст. 123 Земельного кодексу України.

Зміст оспорюваного рішення №5/16 від 20.06.2011р. «Про відміну рішення»свідчить про те, що воно прийняте виключно за результатами розгляду рекомендацій постійно діючої комісії Олицької селищної ради із земельних питань від 15.06.2011р. без жодних посилань на певні нормативно-правові акти, з порушенням яких прийняте чи яким суперечить попереднє (відмінене) рішення селищної ради №3/7 від 10.01.2011р. «Про поновлення договору оренди».

Однак, Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" не передбачає можливість скасування місцевою радою свого попереднього рішення за результатами розгляду рекомендацій постійно діючої комісії Олицької селищної ради із земельних питань без зазначення в рішенні правових підстав такого скасування.

Суд також враховує, що органи місцевого самоврядування наділені правом скасовувати або змінювати у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, але аж ніяк не на власний розсуд органу місцевого самоврядування в будь-яких випадках.

Окрім того, найістотнішим є те, що згідно з абзацами 5 та 6 п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

З огляду на те, що на підставі рішення Олицької селищної ради №3/7 від 10.01.2011р. «Про поновлення договору оренди»вже виникли правовідносини, пов'язані з пролонгацією договору оренди земельної ділянки та реалізацією позивачем права на її оренду, і позивач заперечує проти припинення цих орендних правовідносин, підтвердженням чого є пред'явлення позову у даній справі, то орган місцевого самоврядування (відповідач) не може та не мав правових підстав скасовувати вказане попереднє рішення.

Тим більше, що з врахуванням вимог ч.3 ст.33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону до 17.02.2011р.) та обставин закінчення чотирирічного строку дії договору оренди земельної ділянки від 10.07.2006 ще до прийняття рішення Олицької селищної ради №3/7 від 10.01.2011р. «Про поновлення договору оренди»останнє, як ненормативний правовий акт одноразового застосування слід вважати таким, що вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому не може бути скасований відповідачем після його виконання.

Крім того наслідком прийняття Олицькою селищною радою рішення №5/16 від 20.06.2011р. «Про відміну рішення»є прийняття Олицькою селищною радою рішенням №5/21 від 25.06.2011р. «Про припинення права користування земельною ділянкою», яким вирішено Ківерцівській райспоживспілці припинити право користування земельною ділянкою 1,4840 га в смт. Олика, вул. Шевченка із забудованих земель резервного фонду селища не наданих у власність і користування (категорія земель-землі житлової та громадської забудови) та зарахувати вказану ділянку до земель резервного фонду.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, проте оспорюване рішення не містить посилань на жодні правові підстави, хоча це суперечить зазначеній правовій нормі. Разом з тим, в оскаржуваному рішенні, як на підставу прийняття його зазначено п. «В»і «Г»яка регулює підстави припинення права власності на земельну ділянку, а не припинення права користування земельною ділянкою, що також є суттєвою обставиною.

Підставою для прийняття рішення Олицькою селищною радою №5/21 від 25.06.2011р. «Про припинення права користування земельною ділянкою»є лише рішення №5/16 від 20.06.2011р. «Про відміну рішення», а також невнесення Ківерцівською райспоживспілкою орендної плати. Проте зазначене обґрунтування для прийняття оспорюваного рішення спростовується вищевикладеними обставинами, а також представленими позивачем платіжними дорученнями про сплату орендної плати за період з січня по червень 2011р. (а.с.62-67).

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи ст. 1 Господарського процесуального кодексу України згідно яких юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

При цьому, інтереси такої особи стосовно придбання земельної ділянки у власність чи тимчасове користування, має бути законним, не суперечити Конституції і Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу офіційне тлумачення якого надано в резолютивній частині рішення Конституційного суду України від 01.12.2004р. справа №1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтересів).

Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 1 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів” (з наступними змінами і доповненями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Виходячи з наведеного, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем при прийнятті спірних актів не були враховані вищезазначені обставини та вимоги вказаних правових норм, які регулюють порядок прийняття спірних рішень, що призвело до прийняття неправильного акту, який порушує права та охоронювані законом інтереси позивача у справі.

Заперечення відповідача в частині тверджень, щодо непідсудності даної справи господарському суду Волинської області до уваги судом не приймаються, оскільки відповідно до ст. 13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Виходячи з вказаних положень Конституції України, а також зі ст.ст. 177, 181 ЦК України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав.

З положень ст.ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, ст.ст. 2, 8, 133 ГК України, ст.ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або у користування, відчуження земельних ділянок державної або комунальної власності, укладення, зміна, розірвання договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки, про встановлення сервітуту, суперфіцію, емфітевзису та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийняття державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що спір між сторонами є спором про право, що виник з відносин, врегульованих Земельним кодексом України і Законом України «Про оренду землі», а орган місцевого самоврядування приймав рішення як власник земельної ділянки, а тому спір підвідомчий господарському суду.

Керуючись, Конституцією України, ст. ст. 15, 16, 21 Цивільного кодексу України, ст. ст. 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Олицької селищної ради №5/16 від 20.06.2011р. «Про відміну рішення».

3. Визнати недійсним рішення Олицької селищної ради №5/21 від 25.06.2011р. «Про припинення права користування земельною ділянкою».

4. Стягнути з Олицької селищної ради (Волинська обл.., Ківерцівський р-н., смт. Олика, вул. Замкова, 17, код 04333879) на користь Ківерцівської райспоживспілки (Волинська обл.., Ківерцівський р-н., м. Ківерці, вул. Грушевського, 27, код 01744275) 170 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя М. С. Шум

Повний текст рішення

складено та підписано

01.08.11