Рішення № 17387578, 14.07.2011, Апеляційний суд міста Севастополя

14.07.2011

Справа № 22ц-891/2011р. Головуючий у першій

інстанції Шкірай М.І.

Категорія 27 Доповідач у апеляційній

інстанції Сундуков В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого:Володіної Л.В.,

суддів:Сундукова В.М.,Моцного М.В.,

при секретарі:Блох Д.Д.,

за участю: представника позивача Горіянової Ю.В.,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”, ОСОБА_6 на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 30 травня 2011 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” до ОСОБА_6 про звернення стягнення на заставне майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 у якому просив звернути стягнення на майно на суму 1019996,46грн.

Вимоги позову мотивував тим, що 18 березня 2008 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „АМАРАНТА” було укладено кредитний договір № 20.39/08-СК, на підставі якого TOB «АМАРАНТА» було надано кредит у сумі 980500,00грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 17% річних, з кінцевим терміном користування 17 березня 2015 року. Між позивачем та позичальником 20.10.2008 року було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, згідно умов якого плату за користування кредитом збільшено до розміру 21,5% річних. На думку позивача, в порушення норм чинного законодавства та умов кредитного договору, позичальник ТОВ „АМАРАНТА” отриманий кредит в установленому порядку не погашає, проценти за користуванням кредиту не сплачує, у звязку з чим станом на 15.09.2009 року заборгованість позичальника перед позивачем складає 1019996,46грн.

В забезпечення виконання зобовязань ТОВ „АМАРАНТА” по кредитному договору, між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір, за умовами якого відповідачем було передано в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру, жилою площею 42,30 кв.м., загальною площею 73,00кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу на праві приватної власності.

Рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 30 травня 2011 року позов задоволено у повному обсязі.

Постановлено звернути стягнення на майно, зазначене в іпотечному договорі від 18.03.2008 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед Публічним акціонерним товариством „ВТБ Банк” в особі Відділення „Севастопольська регіональна дирекція” ПАТ „ВТБ Банк” за кредитним договором №20.39/08-СК від 18.03.2008 року в сумі 1019996,46грн., шляхом продажу с правом укладання позивачем договору купівлі-продажу предмету іпотеки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від імені іпотекодавця.

Зобовязати ОСОБА_6 передати ПАТ „ВТБ Банк” належне їй на праві власності іпотечне майно відповідно до іпотечного договору від 18.03.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №430. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, 08.06.2011 року відповідач ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.

Також не погодившись з рішенням суду, 15.06.2011 року позивач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції змінити в частині зазначення способу реалізації предмета іпотеки, зазначивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах. В інший частині рішення залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 18 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк в особі Севастопольської філії ВАТ ВТБ Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю «АМАРАНТА»(ЄДРПОУ 35418239, юридична адреса: 99040, м.Севастополь, проспект Генерала Острякова, буд.122, кв.37) було укладено кредитний договір № 20.39/08-СК, на підставі якого ТОВ «АМАРАНТА» ( був наданий кредит у сумі 980500,00 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17 % річних, строком користування - по 17 березня 2015 року.

20.10.2008 року між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, згідно умов якої позичальнику було встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 21,5% річних. Відповідно до умов кредитного договору, TOB «АМАРАНТА» прийняло на себе зобов'язання щомісячно погашати отриманий кредит та сплачувати проценти за користування кредитом згідно Графіку, який є невід'ємною частиною кредитного договору, але, починаючи з 01.01.2009 р. не виконує прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором по сплаті кредиту та процентів, у зв'язку з чим станом на дату пред'явлення позову, тобто на 15.09.2009р., сума заборгованості TOB «АМАРАНТА» перед банком складає 1 019 996,46 грн., з них: сума основного боргу за кредитом - 887 119,04 грн., сума заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом за період з 01.01.2009 по 15.09.2009 - 118 698,51 грн., сума пені за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом (згідно п. 8.1. кредитного договору) - 11037,4 6 грн., сума відповідальності за прострочення повернення грошового зобов'язання кредиту та процентів за користування кредитом - 3% річних, нараховані за період з 23.04.2009 по 15.09.2009 р. (згідно зі ст. 625 ЦК України)- 1764,51 грн., інфляційні витрати, нараховані за період з 23.04.2009 по 15.09.2009, що виникли в результаті порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом - 1376,94 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (арк.с.20).

В забезпечення виконання зобов'язань TOB «АМАРАНТА» по кредитному договору №20.39/08-СК від 18.03.2008р., між позивачем та позичальником був укладений іпотечний договір, посвідчений 18.03.2008р. приватним нотаріусом СМНО ОСОБА_7 за реєстр. №432, за умовами якого позичальником передано в іпотеку позивачу нерухоме майно - будівлю слюсарної ділянки літ. «А» загальною площею 285,80 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Мраморна, буд.15, та належить позичальнику на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 18.03.2008 р. приватним нотаріусом СМНО ОСОБА_7 за реєстр. №426, та зареєстрованого КП «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севміськради 18.03.2008р. в реєстрову книгу 19 нж стор. 162 під реєстр. №1507. Згідно п. 1.4. іпотечного договору, предмет іпотеки оцінений сторонами у сумі 1384356,00 грн. (арк. с. 44-47).

Також, в забезпечення виконання зобов'язань TOB «АМАРАНТА» за кредитним договором, між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 був укладений іпотечний договір, посвідчений 18.03.2008р приватним нотаріусом СМНО ОСОБА_7. за реєстр. №430, за умовам; якого відповідач передала в іпотеку позивачу квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, жилою площею 42,30 кв.м, загальною площею 73,00 кв.м. яка належить відповідачу на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 28.09.2002р. приватним нотаріусом СМНО ОСОБА_8 за реєстр. №3039 та зареєстрованого у ДКП БТИ та ДРОНМ м. Севастополя 28.09.2002 р. в реєстрову книгу 99 дод стор. 265 під реєстр. №1781. Згідно п.1.4. іпотечного договору, предмет іпотеки оцінений сторонами у сумі 440000,00 грн (арк. с. 14-15).

Правонаступником Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк».

Відповідно до п.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. З, 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 4.2. іпотечного договору № 430 від 18.03.2008 р. передбачено право іпотекодержателя у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором та/або цим договором достроково стягувати наданий кредит незалежно від встановленого строку виконання зобов'язання та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений термін (строк), якщо інше не встановлено договором або законом. Кореспондуючі положення містять статті 19, 20 Закону України «Про заставу», стаття 7 Закону України «Про іпотеку» та пункт 4.1 іпотечного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ст. 577 ЦК України, ст.15 Закону України «Про заставу», ст.ст. 3,4 Закону України «Про іпотеку», обтяження банку щодо переданої в іпотеку квартири було зареєстровано у встановленому порядку 18.03.2008р., що підтверджується Витягом про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 17568922 від 18.03.2008р. та Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек № 17595785 від 18.03.2008 р. та підтверджує переважне право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки.

03.02.2009 року позивач направив відповідачу поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмову вимогу (№39 від 30.01.2009 року) про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вказаних вимог. Таким чином, позивачем дотримані вимоги ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом першої інстанції також встановлено, що рішенням Господарського суду м.Севастополя від 12.11.2009 року у справі № 5020-1/070-10/014 з позичальника TOB «АМАРАНТА» та поручителів за кредитом - TOB «Балаклава-Еліт» (ЄДРПОУ 33965616, юридична адреса: АДРЕСА_1) та TOB «Балаклавський молодіжний центр» (ЄДРПОУ 32428113, юридична адреса: 99029, м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, буд. 122, кв. 28) на користь позивача - ВАТ ВТБ Банк в особі Севастопольської філії ВАТ ВТБ Банк стягнуто заборгованість за кредитним договором № 20.39/08-СК від 18.03.2008 року у сумі 1019817,72 грн. Рішення набрало законної сили 27.11.2009 р. та підлягає виконанню в порядку, встановленому ст.ст. 115-122 Господарського процесуального кодексу України та ст.50 Закону України «Про виконавче провадження». На підставі судового наказу, виданого Господарським судом м. Севастополя від 27.11.2009 р. про примусове виконання рішення, 25.02.2010 р. Відділом державної виконавчої служби Ленінського РУЮ м.Севастополя відкрито виконавче провадження відносно TOB «АМАРАНТА», в рамках якого проводяться виконавчі дії щодо реалізації спеціалізованою організацією з аукціону (публічних торгів) будівлі слюсарної ділянки за адресою: м. Севастополь, вул. Мраморна, буд. 15.

Але, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження по його примусовому виконанню. В силу вимог ст. 559 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тому рішення суду про стягнення боргу з позичальника або поручителя (поручителів) за відсутністю доказів його виконання, не позбавляє права кредитора вимагати виконання обов'язку і від боржника.

Відповідно до п.1 ст. 5 того ж Закону «Про іпотеку», предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умовою, зокрема, що нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернено стягнення.

Відповідно до п.1.3. іпотечного договору № 430 від 18.03.2008 року, предметом іпотеки за цим договором є один об'єкт нерухомого майна - квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, жилою площею - 42,30 кв.м, загальною площею - 73,00 кв.м.

Тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на норми ст. З ЦПК України, ч.5 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» як на обґрунтування належності звернення стягнення позивачем саме на будівлю слюсарної ділянки, на підставі того, що ринкова вартість цього об'єкту нерухомості є значно більшою у порівняні з ринковою вартістю квартири та є достатньою для повного задоволення вимог банку за кредитним договором, є помилковим.

Що стосується доводів відповідача щодо тієї обставини, що звернення стягнення порушить законні права та інтереси неповнолітньої дочки відповідача, то відповідачем не було доведено, що спірна квартира була місцем проживання неповнолітньої ОСОБА_10 на час укладання договору та передачі квартири в іпотеку, а також і на час вирішення судом спору.

Так, відповідно до ч. З ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом першої інстанції, пунктом 1.6. іпотечного договору заявлено, що на день підписання іпотечного договору отримано згоду чоловіка іпотекодавця на передачу предмета іпотеки в іпотеку за цим договором, а також що не існує інших власників; в квартирі зареєстровані та мають право користування сама іпотекодавець ОСОБА_6, чоловік іпотекодавця ОСОБА_11, 1963 р. народження, та дочка іпотекодавця ОСОБА_10., 1981 р.народження, та не існує інших осіб, які мають права та вимоги на предмет іпотеки, крім прав іпотекодержателя ВАТ ВТБ Банк за договором іпотеки, посвідченим 21.12.2007 приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 2112, від ВАТ ВТБ Банк отримано лист № 400/200-06-2 від 17.03.2008 року про його згоду на передачу в наступну іпотеку предмета іпотеки; не існує інших осіб, крім чоловіка іпотекодавця, про згоду якого зазначено вище, які мають рівні права з іпотекодавцем на розпорядження предметом іпотеки; передача в іпотеку предмета іпотеки не порушує законних прав та інтересів дітей та/або інших членів сім'ї іпотекодавця.

Таким чином, неповнолітня дочка відповідача майнових прав щодо забезпеченої іпотечним договором квартири не мала, відтак, для укладення цього договору дозвіл органу опіки та піклування законом не вимагався.

3 доводом апеляційної скарги відповідача про порушення її прав як майнового поручителя внаслідок неузгодження з нею збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором, колегія суддів погодитися не може, оскільки, п. 7.3. кредитного договору № 20.39/08-СК від 18.03.2008 p. передбачено право позивача змінювати розмір плати за користування кредитом та плати за управління зобов'язаннями шляхом письмового повідомлення позичальнику нового розміру та дати його введення на адресу позичальника, визначену умовами договору, та будь-яку іншу адресу, додатково письмово повідомлену позичальником.

Також пунктом 1.1. іпотечного договору № 430 від 18.03.2008 року визначено, що предметом цього договору є передача відповідачем позивачу в іпотеку квартири для забезпечення виконання зобов'язань TOB «АМАРАНТА» в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором № 20.39/08-СК від 18.03.2008 року та будь-якими додатковими угодами до нього (у т.ч. які збільшують основне зобов'язання), надалі всі разом - кредитний договір.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”, про те, що суд першої інстанції визначивши своїм рішенням порядок стягнення на майно шляхом продажу з правом укладання позивачем договору купівлі-продажу предмету іпотеки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від імені іпотекодавця, всупереч ст. 11 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що питання про порядок стягнення на майно регулюється ЗУ „Про виконавче провадження” та входить до компетенції органів виконавчої служби України.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає відхиленню, апеляційна скарга ПАТ „ВТБ Банк” частковому задоволенню, а рішення суду першої відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, зміні.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені позивачем, а саме: судовий збір у сумі 1700, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн., оскільки є їх документальне підтвердження.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” задовольнити частково.

Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 30 травня 2011 року змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позов Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”, в особі Відділення „Севастопольська регіональна дирекція” ПАТ „ВТБ Банк” до ОСОБА_6 про звернення стягнення на заставне майно задовольнити.

Звернути стягнення на майно, зазначене в іпотечному договорі від 18.03.2008 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед Публічним акціонерним товариством „ВТБ Банк” в особі Відділення „Севастопольська регіональна дирекція” ПАТ „ВТБ Банк” за кредитним договором № 20.39/08-СК від 18.03.2008 року в сумі 1019996 грн. 46 коп.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_6 судових витрат залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/В.М. Сундуков

Судді: /підпис/Л.В. Володіна

/підпис/М.В. Моцний

з оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

М.Севастополя В.М. Сундуков