Ухвала суду № 1738747, 27.03.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 тел. 261-38-59

Головуючий у 1-й інстанції суддя –Станько Л.Л.                                                                                               ряд.ст.зв. №36

Господарський суд Львівської області,  № 13/232                         

Доповідач у 2-й інстанції суддя – Яворський І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2008 року        Справа № 22а – 2070/08 (5464/07)             м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді-доповідача                              Яворського І.О.

Суддів:                                                                     Любашевського В.П..

                                                                                  Довгополова О.М.

при секретарі                                                           Федунів Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства «Львівуглезбуд» та Державної податкової інспекції у Сокальському районі на постанову господарського суду Львівської області від 24 вересня 2007 року в справі за позовом Державного підприємства «Львіввуглезбут» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 травня 2007 року № 000497231/0, №000496231/0, №000495231/0 та від 24 липня 2007 року №000497231/1,  №000496231/1, №000495231/1, -

                                               В С Т А Н О В И Л А :

27 липня 2007 року Державне підприємство «Львіввуглезбут» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ДПІ у Сокальському районі Львівської області про скасування повідомлення – рішення  ДПІ у Сокальському районі Львівської області від 21 травня 2007 року №000497231/0 та від 24 липня 2007 року №000497231/1 з податку на прибуток підприємства на загальну суму 47997,40 гривень; скасувати повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської області від 21 травня 2007 року №000496231/0 та від 24 липня 2007 року №000496231/1 з податку на додану вартість на загальну суму 25552,20 гривень; скасувати повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської області від 21 травня 2007 року №000495231/0 та від 24.07.2007 року №000495231/1 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ та донарахування штрафних санкцій. З адміністративного позову вбачається, що ДПІ у Сокальському районі проведено документальну перевірку ДП «Львіввуглезбут» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.12.2006 року, за наслідками якої складено акт від 08 травня 2007 року №350/23-1/32562287. З приводу податку на прибуток підприємств позивач вважає висновок ДПІ неправильним, так як  вимоги відповідача щодо включення до валового доходу отриманого страхового відшкодування у розмірі 29802,80 гривень не ґрунтується на законі, і нарахування податку на прибуток підприємств в цій частині є неправомірним. Основною  діяльністю ДП «Львіввуглезбут» є реалізація вугілля, що становить 99,98% у структурі доходів підприємства. Поставка вугільної продукції на електростанції здійснюється через Оптовий ринок енергетичного вугілля, оператором якого виступає Державне підприємство «Вугілля України», з яким ДП укладений договір на поставку вугілля. Даний договір укладений у відповідності до Угоди про співробітництво та організацію взаємовідносин з оптового постачання енергетичного вугілля від 12.11.2003 року та правил оптового ринку енергетичного вугілля. Для належного виконання своїх зобов’язань за вказаним договором ДП «Львіввуглезбут» користується залізничними перевезеннями, як відправник вугілля, який оплачує додаткові послуги залізниці. Посилання ДПІ в Акті перевірки на Наказ Міністерства вугільної промисловості України №60 від 24 лютого 1995 року «Про затвердження Прейскуранта оптових регульованих цін на вугілля, продукти збагачення вугілля та брикети» не можуть бути взяті до уваги, оскільки даний Наказ втратив чинність на підставі Наказів Мінвуглепрому №93 від 27.03.1995; № 387 від 05.12.1995 року; №158 від 29.04.1996 року; №534-а від 21.10.1996 року.

З приводу податку на додану вартість позивач вказує на те, що повідомлення-рішення №000495231/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 3914,80 гривень та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1957,4 гривень прийнято податковою інспекцією без будь-яких обґрунтувань.

Постановою господарського суду Львівського області від 24 вересня 2007 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №000496231/0 від 21 травня 2007 року; №000496231/1 від 24 липня 2007 року; №000495231/0 від 21 травня 2007 року; №000495231/1 від 24 липня 2007 року; №000497231/0 від 21 травня 2007 року на суму 26187,40 гривень основного платежу та 11178,77 гривень штрафних санкцій та №000497231/1 від 24.07.07 року на суму 26187,40 гривень основного платежу та 11178,77 гривень штрафних санкцій. В задоволенні решти позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень №000497231/0 від 21 травня  та №000497231/1 від 24 липня 2007 року на суму 7450,70 гривень основного платежу та 3180,53 гривень штрафних санкцій - відмовлено.

Суд першої інстанції в мотивувальній частині постанови вказав, що необґрунтованим є висновок ДПІ у Сокальському районі щодо порушення ДП «Львіввуглезбут» вимог віднесення до складу валових витрат по послугах залізниці.Оскільки основною діяльністю ДП «Львіввуглезбут» є реалізація вугілля, поставка вугільної продукції на електростанції здійснюється через Оптовий ринок енергетичного вугілля, оператором якого виступає Державне підприємство «Вугілля України», з яким ДП «Львіввуглезбут» укладений договір на поставку вугілля №9-01/2-к від 29 січня 2004 року. Даний договір укладений у відповідності до Угоди про співробітництво та організацію взаємовідносин з оптового постачання енергетичного вугілля. Суд першої інстанції вважає, що так як не відбулося заниження податку на прибуток, то не відбулося і заниження податку на додану вартість. Тому податкове повідомлення-рішення про визнання суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 17034,80 гривень і 8517,40 гривень штрафних фінансових санкцій обчислені безпідставно.   

Постанова суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку ДПІ  у Сокальському районі Львівської області та ДП «Львіввуглезбут». Апелянт, ДП «Львіввуглезбут», зокрема, вказує на те, що  при вирішенні даного спору судом не було досліджено та взято до уваги лист ДПА України  №7707/6/15-0316 від 13 липня 2006 року, яким зроблено роз’яснення, а саме: якщо транспортний засіб, що використовується у власній господарській діяльності платника податку було частково пошкоджено в результаті ДТП, то з метою оподаткування застосовуються норми п.п.8.4.9 п.8.4 ст.8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Тобто, платник податку зменшує балансову вартість групи 2 на суму компенсації витрат, пов’язаних з виникненням обставин ДТП. І тому, вважає апелянт, неврахування судом вищенаведених норм закону призвело до неправильного вирішення спору. ДПІ у Сокальському районі звертає увагу в апеляційній скарзі на те, що підприємством за перевіряємий період здійснювалась реалізація вугілля ДП «Вугілля України» та іншим споживачам. До складу витрат щодо перевезення та транспортування вугілля належать витрати по послугах залізниці та залізничний тариф. Перевіркою було встановлено, що ДП понесені витрати по послугах залізниці щодо поставки вугілля на ДП» «Вугілля України», віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту. При продажу вугілля ДП «Вугілля України» послуги залізниці оплачуються за рахунок постачальника та до компенсації покупцем не виставляються. Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за перевірений період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2006 року встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 17034,8 гривень.

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, дійшла висновку про законність рішення суду першої інстанції та безпідставність апеляційних скарг.

При цьому колегія суддів враховує наступне.

Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, втому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судом першої інстанції правильно звернуто увагу на те, що  згідно абзацу 2 п.5.4.6 п.5.4 статті 5 Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку – страхувальника, то застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання. Тому, суму отриманої компенсації (йдеться про  компенсацію пов’язану з ДТП), ДП повинна була включити до валових доходів, що зроблено не було. Таким чином, у порушення абзацу 2 п.п.5.4.6 п.5.4 статті 5 Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» - занижено валові доходи на загальну суму 29802,8 гривень.

Необґрунтованим є висновок ДПІ у Сокальському районі щодо порушення ДП «Львіввуглезбут» вимог віднесення до складу валових витрат по послугах залізниці, так як ДП «Львіввуглезбут» відповідно до п.2.1 Статуту підприємства створене з метою здійснення виробничо-господарської, комерційно-посередницької, інших видів діяльності для забезпечення функціонування ДП і одержання прибутку. Посилання ДПІ на п.5.1, п.п.5.2.1; п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» і Положення про стандарти бухгалтерського обліку 9 «Запаси» є безпідставним, оскільки дані витрати входять до собівартості і закладені у торгову скидку, що визначена договором №1/К від 01.092003 року. Посилання ДПІ на продаж продукції за цінами нижчими ніж звичайні є необґрунтованим, так як відповідно до п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Оскільки вся реалізація вугільної продукції ДП «Львіввуглезбут» проводиться виключно на договірних засадах із зазначенням ціни вугільної продукції в умовах договору, то висновок ДПІ у Сокальському районі Львівської області в цій частині, є необґрунтованим і безпідставним.

Судом першої інстанції правильно звернуто увагу на втрату чинності Наказу №60 від 24 лютого 1995 року «Про затвердження прейскуранта оптових регульованих цін на вугілля, продукти збагачення вугілля та брикети». Тому є безпідставним висновок ДПІ і в цій частині.

З врахуванням викладеного вище, постанова суду першої інстанції є законною, прийнятою з дотриманням норм як матеріального, так і процесуального права. Підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205, ч.1 206 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

                                                  У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 24 вересня 2007 року  залишити без змін.

           Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України  протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили .

Головуючий Суддя-доповідач                                           І.О.Яворський

Суддя                                                                                      О.М.Довгополов

Суддя                                                                                      В.П.Любашевський