Рішення № 17376812, 26.07.2011, Новгородківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 2-188/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2011 року смт.Новгородка

Новгородківський районний суд

Кіровоградської області

в складі:

головуючого суддіПасічника Д.І.,

при секретарі Головач І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні с.м.т. Новгородка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ „ПриватБанк” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, зазначивши, що 17.09.2008 року між ОСОБА_1 та банком був укладений кредитний договір № КGN0GAK0000000004, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 58375 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17.09.2018 року.

Відповідно до умов договору, погашення заборгованості повинне здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 17.09.2008 року був укладений договір іпотеки № КGN0GAK0000000004 згідно з умовами якого відповідач надав в іпотеку наступне нерухоме майно: будинок, загальною площею 60,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Новгородківською селищною радою Новгородківського району Кіровоградської області від 04.09.2008 року на підставі рішення виконкому Новгородківської селищної ради від 28.08.2008 року замість договору купівлі-продажу від 11.10.1976 року, зареєстрованого дільницею Кіровоградського БТІ 04.09.2008 року за № 70/1.

Однак, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобовязання перед банком, у звязку з чим у нього виникла заборгованість станом на 18.03.2011 року у розмірі 85117,48 грн. та складається з:

51348, 86 грн. заборгованість за кредитом;

20354,16заборгованість по процентам за користування кредитом;

2638,80 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом;

6484,35 пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором;

А також штрафи відповідно до Договору:

250,00 грн. штраф (фіксована частина);

4041,31 грн. штраф (процентна складова).

На теперішній час сума боргу відповідачем ОСОБА_1 не погашена, у звязку з чим позивач був змушений звернутись до суду із зазначеним позовом.

Представник позивача в судове засідання не зявився, але надав суду письмову заяву в якій свої позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідання позов визнав частково, а просив суд задовольнити позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості, в решті позовних вимог відмовити.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 17.09.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»був укладений кредитний договір № КGN0GAK0000000004, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 58375,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17.09.2018 року.

Відповідно до умов договору, погашення заборгованості повинне здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 17.09.2008 року був укладений договір іпотеки № КGN0GAK0000000004 згідно з умовами якого відповідач надав в іпотеку наступне нерухоме майно: будинок, загальною площею 60,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Новгородківською селищною радою Новгородківського району Кіровоградської області від 04.09.2008 року на підставі рішення виконкому Новгородківської селищної ради від 28.08.2008 року замість договору купівлі-продажу від 11.10.1976 року, зареєстрованого дільницею Кіровоградського БТІ 04.09.2008 року за № 70/1.

Однак, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобовязання перед банком, у звязку з чим у нього виникла заборгованість станом на заборгованість станом на 18.03.2011 року у розмірі 85117,48 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір згідно з вимогами ст. 1055 ЦК України укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобовязання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

В обґрунтування законності своїх вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач посилається на ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», відповідно до якої у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Окрім того, позивач зазначив, що згідно з ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку», одночасно з рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку»та ст. 109 ЖК України звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок є підставою для виселення всіх мешканців.

Однак, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Так, відповідно до вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, письмову вимогу про усунення порушень. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак, з матеріалів справи не вбачається, що письмова вимога, передбачена ст. 35 ЗУ «Про іпотеку»банком направлялась боржнику. З чого суд робить висновок, що іпотекодержателем була порушена процедура звернення стягнення на предмет іпотеки, в звязку з чим, суд вважає, що позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Окрім того, вимоги позивача щодо виселення відповідача з житлового будинку, який є іпотечним майном задоволенню не підлягають.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖУ України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування житловим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 39 ЗУ «Про іпотеку»передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, ч. 1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Частинами 2,3 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку»встановлений певний порядок дій банку, а саме: після прийняття рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку на який звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Таким чином, недотримання вказаної процедури є підставою для відмови в позові про виселення мешканців житлового приміщення, що є предметом іпотеки і на яке звертається стягнення.

Доказів того, що таке попередження направлялось боржникам, а також що іпотекодержателем, тобто банком, надавався строк для добровільного звільнення житлового будинку суду надано не було, що є підставою для відмови від позову в цій частині позовних вимог.

Крім того, в матеріалах справи відсутня довідка про зареєстрованих осіб в зазначеному житловому будинку.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що задоволенню підлягають лише вимоги банка щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та судові витрати, понесені банком при подачі зазначеної позовної заяви до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 530, 611,1055 ЦК України, ЗУ „Про іпотеку”, ст.ст. 7, 10, 11, 60, 212-215, 224 - 226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - задовольнити частково.

Розірвати кредитний договір № КGN0GAK0000000004, укладений 17.09.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк».

Розірвати договір іпотеки № КGN0GAK0000000004, укладений 17.09.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»р/р № 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором № КGN0GAK0000000004 від 17.09.2008 року в розмірі 85117,48 грн. (вісімдесят пять тисяч сто сімнадцять) гривень 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк”, р/р№ 64993919400001, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 судовий збір в розмірі 859,67 (вісімсот пятдесят девять) гривень 67 копійок та витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.222 ЦПК України, копію повного судового рішення направити позивачеві, так як він брав участь у справі, але не був присутній у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за зверненням сторони безпосередньо в суд.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий суддяД.І.Пасічник