Рішення № 17358370, 26.07.2011, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-1494/11

          Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2011 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі:          головуючого - судді                     Воробйова С.О.

при секретарі -                               Подлєсної О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія»Краснолиманська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

15.06.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія»Краснолиманська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з відповідачем він перебував у трудових відносинах з 04.08.1993 року по 16.07.2008 року, працюючи гірничим робітником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті і звільнившись на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажання у зв’язку з переходом на пенсію.

Під час виконання трудових обов’язків 16.03.2008 року з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав закриті переломи ребер, забій головного мозку, закритий перелом заднього краю правої берцевої кістки, в зв’язку з чим знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Димитровської ЦМЛ з 17.03.2008 року до 18.04.2008 року. Після отримання лікування знаходився на амбулаторному лікуванні з 19.04.2008 року до 02.06.2008 року, а потім знову був на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Красноармійської ЦРЛ з 03.06.2008 року до 13.06.2008 року.

В період з 20.06.2008 року до 10.07.2008 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в нейрохірургії ДОКТМО, а 16.07.2008 року був оглянутий на МСЕК, де був визнаний інвалідом третьої групи по трудовому каліцтву та йому було встановлено 50% втрати працездатності без строку.

У зв’язку із ушкодженням здоров’я, яке він зазнав внаслідок нещасного випадку 16.03.2008 року, у нього погіршилось здоров’я, він змушений тривало лікуватись, відчуває сильний головний біль і через постійний біль, лікування, змушений докладати багато зусиль для нормального існування.

Звільнення з роботи поставило його у незручне становище, оскільки він не може матеріально забезпечувати свою родину, на тому ж рівні, коли працював і коли його заробітна плата була основним засобом для існування його родини.

Усі ці фактори викликають негативні емоції і переживання, порушує його нормальні життєві зв’язки і він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а тому вважає, що йому заподіяна моральна шкода відповідачем, яку він оцінює в сумі 70000.00 грн., справу просив розглянути в його відсутності, на позові наполягає.

Відповідач позов не визнав у повному обсязі, в наданих суду запереченнях вважає, що позов є таким, що не відповідає діючому законодавству України, оскільки позивач не надав доказів у чому саме полягає протиправність поведінки відповідача, яка призвела до втрати ним професійної працездатності, справу просив розглянути за його відсутності, та відмовити в позові позивачу.

Представник третьої особи до суду не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності і рішення по справі винести на розсуд суду.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає., що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з відповідачем по справі перебував у трудових відносинах з 04.08.1993 року по 16.07.2008 року (а.с. 8-10), працюючи гірничим робітником очисного забою 5 розряду та звільнившись на підставі ст. 38 КЗпПУ за власним бажанням у зв’язку з переходом на пенсію.

Під час виконання трудових обов’язків 16.03.2008 року з ним стався нещасний випадок в результаті якого він отримав наступні травми: закриті переломи 4, 5, 6, 7, 8 ребер зліва, гемоторакс зліва, закритий перелом заднього краю правої великогомілкової кістки без зміщення, забій правого плечового суглоба, закриту черепно-мозкову травму і в зв’язку з травмою 17.03.2008 року по 18.04.2008 року знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Димитровської ЦМЛ (а.с. 13), а потім в неврологічному відділенні в Красноармійській ЦРЛ з 03.06.2008 року по 13.06.2008 року (а.с. 14), а в період з 20.06.2008 року по 10.07.2008 року в нейрохірургічному відділенні ДОКТМО м. Донецька (а.с. 15).

Нещасний випадок був пов’язаний з виробництвом, внаслідок чого йому було видано акт № 17 Форми Н-1 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом та акт спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 (а.с. 4-5, 6-7).

У зв’язку з нещасним випадком позивач 16.07.2008 року був оглянутий на МСЕК, де йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності безстроково (а.с. 16-19).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України «Про охорону праці», а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров’я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов’язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)»спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв’язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він був здоровою працездатною людиною, втратив 50% працездатності, визнаний інвалідом 3 групи безстроково.

Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_1 отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві і при цьому мала місце протиправність дій відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія»

Краснолиманська», пов’язаних з порушенням Закону України «Про охорону праці», «Правил безпеки у вугільних шахтах», що стало причиною нещасного випадку (а.с. 4, 5, 6-7).

Вищезазначене законодавство, а також роз’яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов’язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв’язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідок МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров’я позивача, те, що професійна працездатність в зв’язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 50%, позивач визнаний інвалідом 3 групи безстроково, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, виходячи з засад розумності та справедливості на користь позивача стягує відшкодування моральної шкоди 15000 грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія»Краснолиманська»на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору –в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –в розмірі 15,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія»Краснолиманська»р\р26006301620720 Філія «Відділення ПАТ «Промінвестбанк»м. Красноармійську Донецької області»МФО 334497, код ЕДРПОУ 31599557 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 грошову компенсацію у розмірі 15000.00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

          Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія»Краснолиманська»р\р26006301620720 Філія «відділення»ПАТ «Промінвестбанк»м. Красноармійську Донецької області» МФО 334497, код ЕДРПОУ 31599557 на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15,00 грн.

          В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: