Ухвала суду № 17327112, 19.07.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12466/10/15/0170

19.07.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Яковенко С.Ю. , Дугаренко О.В. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Інвестбуд"- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 28.02.11 у справі № 2а-12466/10/15/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Інвестбуд" (пров. Бутуріна, 14,Лівадія,Ялта, Автономна Республіка Крим, 98655)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 28 лютого 2011 року у справі № 2-а-12466/10/15/0170 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент-Інвестбуд»до Державної податкової інспекції у м. Ялта про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Ялта АР Крим від 16 червня 2010 року №0003921503, від 16 червня 2010 року №0003931503, від 16 червня 2010 року №0003941503.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 28 лютого 2011 року, прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на Закон України «Про оренду землі»та Закон України «Про плату за землю». Відповідач вказує, що в 2010 році сплата податкового зобовязання з орендної плати за землю підприємством не здійснювалася. Штрафні санкції застосовані у відповідності із підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У судове засідання представники сторін не зявилися. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є платником орендної плати за землю у відповідності із договорами б/н від 04 жовтня 2006 року та б/н від 02 жовтня 2006 року, що були укладені ним із Ялтинською міською Радою АР Крим. Вказані договори є чинними та проведена їх державна реєстрація у відповідності із діючим законодавством України.

Відповідно до п.4.1 Договору від 02 жовтня 2006 року орендна плата встановлена у сумі 6120,80 грн. на рік, а у відповідності із п. 4.1 Договору від 04 жовтня 2006 року орендна плата визначена у сумі 59310,00 грн. на рік.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 25 травня 2010 року пункти 4.3 вказаних договорів оренди землі, що передбачали право орендодавця самостійно, в односторонньому порядку, змінювати суму орендної плати, визначені недійсними з моменту укладення договорів. Доказів того, що вказане судове рішення не набрало законної сили, суду не надано.

14 квітня 2010 року позивачем надано до ДПІ уточнююча податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік, де позивачем була визначена сума нарахованої орендної плати на 2009 рік згідно до вказаних договорів оренди на загальну суму 77271,34 грн., у тому числі по періодам: січень грудень 2009 року по 6439,28 грн. В рядку 3 декларації визначена нарахована переплата, що виникла у звязку з виправленням помилки у розмірі 251374,66 грн. Згідно рядку 1 додатку «Перерахунок податкового зобовязання орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності»до декларації нараховано орендну плату за землю за 2009 рік у сумі 77271,34 грн., у тому числі по періодам: січень грудень 2009 року по 6439,26 грн., а згідно рядку 2 визначено суму нарахованої орендної плати за 2009 рік за даними раніше поданої декларації у сумі 328640,00 грн., в тому числі по періодам: січень квітень 2009 року по 11590,70 грн., травень - грудень 2009 року по 35285,40 грн.

26 квітня 2010 року позивачем надано до ДПІ уточнююча податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, де позивачем була визначена сума нарахованої орендної плати на 2010 рік згідно до вказаних договорів оренди на загальну суму 81605,17 грн., у тому числі по періодам: січень листопад 2010 року по 6800,43 грн., грудень 2010 року по 6800,44 грн. В рядку 3 декларації визначена нарахована переплата, що виникла у звязку з виправленням помилки у розмірі 61133,64 грн. Згідно рядку 1 додатку «Перерахунок податкового зобовязання орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності»до декларації нараховано орендну плату за землю за 2010 рік у сумі 81605,17 грн., у тому числі по періодам: січень листопад 2010 року по 6800,43 грн., грудень 2010 року 6800,44 грн., а згідно рядку 2 визначено суму нарахованої орендної плати за 2010 рік за даними раніше поданої декларації у сумі 448407,00 грн., в тому числі по періодам: січень грудень 2010 року по 37367,25 грн.

Таким чином, позивачем у порядку пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було самостійно виявлено помилки у показниках раніше поданих декларації по орендної платі за 2009, 2010 роки та зменшиено суму податкових зобовязань з орендної плати за землю за вказаний період.

Спірні правовідносини у справі виникли у звязку з тим, що податкова інспекція, прийнявши уточнюючи податкові декларації з орендної плати за землю, ототожнила факт зменшення податкових зобовязань за уточнюючими деклараціями з фактом сплати податкового боргу за раніше поданими податковими деклараціями за 2009, 2010 роки та застосувала штраф у відповідності із вимогами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, за змістом вказаної норми Закону штраф застосовується податковим органом саме за фактом погашення податкового боргу шляхом його сплати, тому що відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону податковий борг (недоїмка) податкове зобовязання, що не сплачено у встановлений строк.

Судова колегія вважає, що надання уточнюючої податкової декларації, якою зменшуються не сплачені податкові зобовязання за раніше наданими податковими деклараціями, неможна вважати погашенням суми податкового боргу, оскільки це тільки зменшення податкових зобовязань. З моменту подання уточнюючої податкової декларації визначаються нові строки сплати податкових зобовязань саме за наслідками надання уточнюючої податкової декларації.

Як вказувалося вище, відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року із змінами та доповненнями платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10-ти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Надаючи уточнюючи податкові декларації з орендної плати за землю за 2009 рік та 2010 рік, позивач діяв у межах строків, передбачених положеннями підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону для подання податкової декларації за базовий (звітний) податковий період, тому граничні строки сплати податкових зобовязань слід розраховувати виходячи із дати подання уточнюючої податкової декларації.

Аналогічної позиції придержується і Державна податкова адміністрація України, яка у наказі від 22 жовтня 2002 року за № 503 «Про затвердження податкового розяснення щодо граничних строків сплати податкового зобовязання, визначеного платником у новій (уточненій) податковій декларації, що містить виправлені показники»вказала, що граничний строк сплати податкового зобовязання, визначеного платником податків у поданій ним новій (уточненій) податковій декларації (в тому числі самостійно нарахованого штрафу у розмірі 10% від суми недоплати), співпадає з граничним строком погашення податкового зобовязання за той звітний (податковий) період, на який припадає дата подання нової (уточненої) податкової декларації. Визначений у такому порядку граничний строк сплати використовується для відображення в обліку суми податкового зобовязання (в тому числі самостійно нарахованого штрафу), визначеного платником податків у поданій ним новій (уточненій) податковій декларації.

Оскільки акт перевірки від 25 травня 2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Континент-Інвестбуд»код ЄДРПОУ 326175454»за №1549/15-3/32617545 складений та спірні податкові повідомлення-рішення прийняті після надання позивачем уточнюючих податкових декларацій, судова колегія вважає, що податкова інспекція не мала право визначати граничні строки сплати податкових зобовязань не за уточнюючими податковими деклараціями, а за раніше поданими податковими деклараціями.

Таким чином, судом першої інстанції правильно зясовані обставини справи та правильно надано юридичну оцінку спірним правовідносинами у справі, висновки суду відповідають положенням Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у звязку з чим правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 28 лютого 2011 року у справі № 2-а-12466/10/15/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 липня 2011 р.

Головуючий суддяТ.В. Дадінська

Судді С.Ю. Яковенко О.В.Дугаренко