Постанова № 17325678, 28.07.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2011 р. Справа № 2/5007/36/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. , суддя Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Михалюку М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога", с. Іванківці Житомирського району, Житомирської області

на рішення господарського суду Житомирської області

від 31.05.11 р. у справі № 2/5007/36/11 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "КОМПАНІЯ "Райз", м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога", с.Іванківці Житомирського району, Житомирської області

про стягнення 126551 грн. 63 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 31.05.2011р. у справі №2/5007/36/11 задоволено позов ПАТ "КОМПАНІЯ "Райз" до СТОВ "Перемога" про стягнення 126551 грн. 63 коп.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" на користь Публічного акціонерного товариства компанії "Райз" 92849,94грн. боргу за отриманий товар, 2409,02грн. процентів за користування товарним кредитом, 5901,53грн. пені, 13207,34 грн. збитків, 12183,80грн. тридцять два відсотки річних, 1265,52грн. витрат на оплату державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким припинити провадження у справі (а.с.55).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, що, задовольняючи позов суд вірно визначив суму боргу, відсотки та судові витрати, однак, суд не врахував приписи ч.2 ст.530 ЦК України, оскільки позивач не надав доказів пред"явлення вимоги, у зв"язку з чим відсутній предмет спору.

Позивач у письмовому відзиві від 08.07.2011р. на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог останньої, вказавши, що відповідач безпідставно посилається на ч.2 ст.530 ЦК України, оскільки в додатках до договору встановлені строки оплати товару.

Представники сторін в засідання суду не з"явилися.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.06.2010 року між Публічним акціонерним товариством компанією "Райз" (постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога" (покупець) укладено договір поставки засобів захисту рослин на умовах товарного кредиту №221/16 (далі – договір), згідно п.1.1 якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов’язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі – товар), а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору (а.с.13-18).

Відповідно до п.1.2 договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та терміни оплати вартості товару ( в т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови (в т.ч. щодо надання знижки до вартості (ціни) товару), погоджені сторонами – визначені в договорі та в додатках до нього, які складають невід’ємну частину договору.

Згідно п.2.1 договору ціну договору складають вартість товару та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість товару та ставка відсотків за користування товарним кредитом вказана в додатках до договору.

Як встановлено п.2.4 договору термін оплати вартості (ціни) товару, яка оплачується покупцем, вказаний в додатках до договору.

Пунктом 2.5 договору сторони погодили, що товар, отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки. Умови щодо відсотків за користування товарним кредитом викладені в п.п.2.7-2.11 договору та в додатках до договору.

Відповідно до пункту 2.9 договору розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється в розмірі 24% річних від вартості товару, отриманого покупцем на умовах товарного кредиту, якщо інший розмір процентів не встановлений в додатках до договору.

Сторонами укладено додатки до договору №ЗП-10016-00356, №ЗП-10016-00418 від 18.06.2010р. та №ЗП-10016-00683 від 12.08.2010р., якими погоджено товар та графік його оплати (а.с.19-21).

Додатками до договору сторони погодили наступний графік оплати товару:

в частині, що оплачується авансом:

- до 03 червня 2010 року (згідно додатку № ЗП-10016-00356 від 01.06.2010р.);

- до 21 червня 2010 року (згідно додатку № ЗП-10016-00418 від 18.06.2010р.);

- до 12 серпня 2010 року (згідно додатку № ЗП-10016-00683 від 12.08.2010р.).

в частині, що постачається на умовах відстрочення платежів:

- до 01 жовтня 2010 року (згідно додатку № ЗП-10016-00356 від 01.06.2010р.);

- до 01 жовтня 2010 року (згідно додатку № ЗП-10016-00418 від 18.06.2010р.);

- до 01 листопада 2010 року (згідно додатку № ЗП-10016-00683 від 12.08.2010р.).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 128073,28грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.22-27):

- № ВН-10016-00554 від 03.06.2010 року на загальну суму 6461,29 гривень;

- № ВН-10016-00641 від 30.06.2010 року на загальну суму 36971,04 гривень;

- № ВН-10016-00642 від 30.06.2010 року на загальну суму 10243,73 гривень;

- № ВН-10016-00790 від 20.07.2010 року на загальну суму 24455,77 гривень;

- № ВН-10016-00976 від 13.08.2010 року на загальну суму 28511,77 гривень;

- № ВН-10016-00982 від 17.08.2010 року на загальну суму 21429,68 гривень.

Як вказує позивач, відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, сплативши позивачу 57024,39 грн.

У зв’язку з не проведенням СТОВ «Перемога» повного розрахунку за отриманий товар до 01 листопада 2010 року (термін оплати відстрочених платежів по договору), ПАТ «Компанія «РАЙЗ» у відповідності до п. 9.7 та 9.7.1 договору провело дооцінку поставленого відповідачу товару на загальну суму 21801,05 грн. та направило СТОВ «Перемога» відповідні розрахунки-повідомлення (а.с.28-31):

від 20 грудня 2010 року на суму 340,08 гривень;

від 20 грудня 2010 року на суму 12647,75 гривень;

від 20 грудня 2010 року на суму 5031,50 гривень;

від 20 грудня 2010 року на суму 3781,72 гривень.

За вказаних обставин, ПАТ «Компанія «РАЙЗ» звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з СТОВ «Перемога» 92849,94 грн. боргу за отриманий товар, 2409,02 грн. проценти за користування товарним кредитом, 5901,53 грн. пені, 13207,34 грн. збитків, 12183,80 грн. 32% річних (а.с.3-9).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Житомирської області від 31.05.2011р. позов задоволено (а.с.47-49).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 92849,94 грн. боргу за отриманий товар, 2409,02 грн. процентів за користування товарним кредитом, 5901,53грн. пені, 12183,80 грн. річних, однак не погоджується з висновком суду про задоволення позову в частині стягнення 13207,34 грн. збитків.

Судовою колегією враховується наступне.

Згідно частин 1,2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами частин 1,2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1,5 статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу; якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Частинами 1,2 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1,2 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Абзацом 1 частини 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 9.7. та 9.7.1. договору сторони погодили, що у випадку виникнення будь-якого факту неповного та/або несвоєчасного виконання грошових зобов'язань покупцем, а саме по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та будь-яких інших платежів по цьому договору - положення договору щодо надання знижки до вартості (ціни) товару, передбачені п.1.2. та п. 2.1. договору з моменту надання (надіслання) постачальником покупцю письмового розрахунку-повідомлення на дооцінку товару втрачають свою чинність та застосуванню не підлягають.

В додатках до договору № ЗП-10016-00356,№ ЗП-10016-00418, № ЗП-10016-00683 сторони погодили, що відсоткова ставка за користування товарним кредитом становить 12% річних.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про доведеність вимог позивача в частині основного боргу за отриманий товар в сумі 92849,94 грн. та процентів за користування товарним кредитом в сумі 2409,02 грн.

За неналежне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.4 договору просить стягнути з відповідача збитки , що згідно розрахунку позивача становить 13207,34грн. (а.с.8).

Відповідно до частин 1,2 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно частин 1,3,5 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом; при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків; сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Частинами 1,2,3 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання покупцем: 10 процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

Відповідно до пункту 1.2 роз’яснення №02-5/218 від 30.03.1995 р. Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань за договором поставки» із змінами і доповненнями, внесеними роз’ясненнями Вищого арбітражного суду України від 18.11.1997 р. №02-5/445, від 12.05.1999 року №02-5/223, роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 року №04-5/609, рекомендаціями Президії Вищого господарського суду від 18.11.2003 року №04-5/1429 передбачено, що згідно з пунктом 74 Положення про поставки продукції та пунктом 65 Положення про поставки товарів сторони мають право передбачити в договорі можливість відшкодування збитків у твердій сумі, яка підлягає стягненню у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за договором. Зазначена умова договору означає, що у кожному випадку порушення зобов'язання кредитор не повинен доводити дійсний розмір своїх збитків, однак у разі застосування залікової неустойки ці збитки підлягають стягненню в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею).

Таким чином, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, щоб мати право на стягнення завданих збитків, потерпіла особа повинна довести наявність реальних збитків.

Оскільки позивачем даний факт не доведений, судова колегія вважає, що у позові в частині стягнення з відповідача 13207,34 грн. збитків слід відмовити.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.5 договору поставки передбачено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32 процентів річних з простроченої суми.

За прострочення виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.5 договору просить стягнути з відповідача 32% річних з простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить 12183,80грн. (а.с.8).

Суд, перевіривши розрахунок 32% річних, вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Нормами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.7.6 договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язань припиняється в день виконання винною стороною зобов"язань за договором, забезпечених санкцією.

Таким чином, пеня підлягає нарахуванню за весь період прострочення виконання грошових зобов"язань.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За п.7.3 договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості товару та/або відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, покупець сплачує пеню в розмірі 0,3% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 5901,53 грн. пені за період з 02.11.2010р. по 06.04.2011р. проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому правильно задоволено судом першої інстанції у повному обсязі (розрахунок а.с.7).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 31.05.2011р. підлягає скасуванню в частині задоволення позову про стягнення з відповідача 13207,34 грн. збитків, з прийняттям в цій частині нового рішення - про відмову в позові, а в решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога", с. Іванківці Житомирського району, Житомирської області задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 31.05.2011р. у справі №2/5007/36/11 скасувати в частині стягнення збитків в сумі 13207 грн. 34 коп.

Прийняти в цій частині нове рішення - в позові відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

"1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" (с.Іванківці Житомирського району Житомирської області, вул.Миру,31, код 30756715) на користь Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (03680, м.Київ, Голосіївський район, вул.Академіка Заболотного,152; код 13980201) :

- 92849,94 грн. боргу за отриманий товар;

- 2409,02 грн. процентів за користування товарним кредитом;

- 5901,53 грн. пені;

- 12183,80 грн. тридцять два відсотки річних;

- 1133,44 грн. витрат на оплату державного мита;

- 211,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити."

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.

4. Справу №2/5007/36/11 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 4 прим.:

1 –до справи,

2,3 –сторонам,

4 –в наряд.