Постанова № 17325658, 08.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2011 р. Справа № 5023/602/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, дов. б/н від 20.05.2011 р. (оригінал долучений до справи),

1-го відповідача не зявився,

2-го відповідача ОСОБА_2, дов. № 20515/10/10-023 від 13.12.2010 р. (копія долучена до справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Меркурій Інвест” (вх. №1838Х/2-6)

на рішення господарського суду Харківської області від 08.04.11 року у справі № 5023/602/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Меркурій Інвест”, м. Харків

до 1. Проектно-будівельного концерну “Прогрес”, м. Харків

2. Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, м. Харків

про визнання недійсним договору, -

встановила:

Позивач, ТОВ “Меркурій Інвест”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (т. 1 а.с. 3-5), в якій просить визнати недійсним договір № 1 про переведення (уступку) права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, укладений 18.05.2010 р. між відповідачами. Також просить стягнути з відповідачів на свою користь судові витрати у сумі 321,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2011 р. у справі № 5023/602/11 (суддя Тихий П.В.) в позові відмовлено повністю.

Позивач, ТОВ “Меркурій Інвест”, з рішенням місцевого господарського суду від 08.04.2011 р. не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення господарського суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому, апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення є невірне, необґрунтоване та не відповідає діючому законодавству і матеріалам справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.05.2011 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та її розгляд призначено на 02 червня 2011 року о 10:00 год.

Представник апелянта в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені ним в апеляційній скарзі.

Представник ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проти апеляційної скарги заперечувала, оголосила зміст наданого через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду заперечення на апеляційну скаргу (вх. № 5668 від 02.06.2011 р.), просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та залишити без змін рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2011 р.

Представник 1-го відповідача, Проектно-будівельного концерну “Прогрес”, в судове засідання не зявився,, відзиву на апеляційну скаргу не наддав, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та другого відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

18 травня 2010 року між відповідачами було укладено договір № 1 про переведення ( уступку ) права на тримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків. За умовами даного договору платник податків ( перший відповідач) переводить ( уступає) на орган (у)(другий відповідач) стягнення право вимоги дебіторської заборгованості , а орган стягнення набуває право вимоги дебіторської заборгованості , належне такому платнику податків відповідно до договору ( правочину ) №2 від 16.03.2005 р,№4 від 01.06.2006 року,та додаткових угод № 1 від 19 травня 2006 року та № 8 від 06 липня 2007 року, укладеного між платником податків та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Інвест».

Відповідно до п.п.1.2;13 до органу стягнення за цим договором перейшло право вимоги ( замість платника податків) від дебітора сплати тільки основних зобов*язань(ціни договору.Право на стягнено санкцій,у тому числі збитків ,заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зготов*язань , до органу стягнення не перейшло.

Пунктом 1.6 договору встановлено, що оригінали або належним чином засвідчені копії документів , що підтверджують право вимоги платника податків до дебітора, вказаних в п.1.4 договору, передаються платником податків в момент підписання цього договору на підставі реєстру.(опису), що підписується сторонами договору.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що платник податків зобов*язаний повідомити про заперечення, які існують у дебітора на момент підписання договору і можуть бути висунуті проти вимог органу стягнення, а також про зміст листування і переговорів між платником та дебітором.

Спірний договір укладено на підставі п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також п.4 Наказу ДПА України від 19.09.2003 року № 439.

Так п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»( що був чинний на момент укладення спірного договору)передбачено , що у разі коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено продаж активів платника податків,попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або сума заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними. Продаж або стягнення таких активів не зупиняє дію таких цивільно-правових договорів до кінця строків їх дії (крім депозитних договорів), а покупець таких активів набуває прав та обов'язків платника податків за такими договорами, у тому числі права на отримання доходу за ними. Якщо норми зазначеного цивільно-правового договору передбачають право кредитора на його дострокове припинення або збільшення розміру доходів за ним чи прийняття інших рішень, які приводять до швидшого повернення суми основного боргу та/або доходу за ним, орган стягнення зобов'язаний прийняти рішення про такі дії.

П.п. 7.4.2.п.7.4 ст. 7 цього ж Закону рішення щодо продажу активів у випадках, визначених цим пунктом, може бути прийняте при недостатності коштів,отриманих від продажу активів платника податків, передбачених у пункті 7.1 цієї статті, або неможливості їх продажу.

П.п. 7.4.4.встановлює, що Порядок застосування цього пункту визначається центральним органом податкової служби.

На виконання п.7.4.4 вищезазначеного Закону 19.09. 2003 року Державною податковою адміністрацією було видано Наказ № 439 «Про затвердження Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення».

Пунком 4 Наказу ДПА України від 19.09.2003 року № 439 «Про затвердження Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення»( який був чинний на момент укладення спірного договору) на податковий орган як орган стягнення можуть переводитися всі види дебіторської заборгованості, а саме (але не виключно):

дебіторська заборгованість від продажу готової продукції,

товарів, робіт та послуг;

дебіторська заборгованість працівників, акціонерів перед

підприємством;

інші види дебіторської заборгованості.

Визначення такої дебіторської заборгованості здійснюється шляхом перевірки податковим органом дебіторської заборгованості, яка відображена на рахунках бухгалтерського обліку платника податків та в аналітичному обліку. Реалізації підлягає лише та дебіторська аборгованість, яку можна використати як джерело погашення податкового боргу (реальну до стягнення). Опис дебіторської заборгованості здійснюється за первісною вартістю дебіторської заборгованості, яка відображається у бухгалтерському обліку платника податків, без проведення незалежної оцінки. Визначена до реалізації дебіторська заборгованість додатково оцінюється залежно від її виду:

довгострокова дебіторська заборгованість за теперішньою вартістю;

поточна дебіторська заборгованість за чистою реалізаційною вартістю, яка визначається як різниця між первісною вартістю дебіторської заборгованості та резервом сумнівних боргів. Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Переведення платником податків прав вимоги боргу (дебіторської заборгованості), що випливає з відносин платника податків з дебітором, на орган стягнення здійснюється на основі договору переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, укладеного в письмовій формі між платником податків та податковим органом.

Платник податків передає податковому органу всі документи, що свідчать про право вимоги, і відповідає за недійсність переданої йому вимоги.У договорі обов'язково зазначається, що платник податків уступає податковому органу своє право грошової вимоги до дебітора в рахунок погашення податкового боргу.

Платник податків та орган стягнення повідомляють дебітора про уступку податковому органу права грошової вимоги.

Так, як вбачається з матеріалів справи при укладенні спірного договору другий відповідач не виконав вимог , що передбачені п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо заходів з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення, які не привели до повного погашення суми податкового боргу. Доказів на підтвердження виконання в цій частині п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону не надано на вимогу Харківського апеляційного господарського суду та представником другого відповідача надані усні пояснення щодо відсутності таких доказів.

Окрім цього, на підтвердження виконання приписів вищезазначеного Закону другим відповідачем було надано Рішення ДПІ у Червонозаводському р-ні м.Харкова про продаж активів , які віднесені до податких джерел погашення податкового боргу платника податків . від 24.03.201 року.

Проте слід зазначити , що дане Рішення не було вручено або надіслано першому відповідачеві , про свідчить відсутність у рішенні такої відмітки.

Окрім цього , при укладенні договору не виконано і приписи Закону «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Наказу ДПА України від 19.09.2003 року № 439 , виданого на виконання цього Закону , в частині перевірки податковим органом дебіторської заборгованості, яка відображена на рахунках бухгалтерського обліку платника податків та в аналітичному обліку, опису та оцінки дебіторської заборгованості, повідомлення платником податків позивача про уступку податковому органу права грошової вимоги.

До того ж слід відмітити , що в повідомленні дебітора про укладення спірного договору ДПІ у Червонозаводському районі навіть не зазначило ані суму податкового боргу першого відповідача, ані суму дебіторської заборгованості апелянта, право на стягнення якої передано другому відповідачеві.

Окрім цього , колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається та додатково досліджено та встановлено в ході судового розгляду справи , що податковий борг першого відповідача був встановлений за результатами планової виїзної перевірки ПБК «Прогрес»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року , валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року., про що було складено Акт № 2890/233/24344247 від 17.06.2009 року

За результатами перевірки другим відповідачем було винесено податкові повідомлення рішення , які на даний час оспорюють ся першим відповідачем в порядку адміністративного судочинства у справі № 2а-8612/10/2070 .Даний факт знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду з боку представника ДПІ у Червонозаводському районі.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобовязанняце зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

З моменту прийняття на підставі акта перевірки податкового повідомлення-рішення виникає податкове зобовязання у платника податків. Проте, суми, нараховані таким податковим повідомленням-рішенням, не є узгодженими. Після узгодження цих податкових повідомлень-рішень нарахована ним сума стає податковим боргом, тобто узгодженим податковим зобовязанням. Порядок узгодження сум податкових зобовязань визначений ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно з п. 1.2 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Отже, податковим боргом визнається узгоджене платником податків або встановлене судом податкове зобовязання.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства, з моменту прийняття податкового повідомлення-рішення у платника податку виникає податкове зобовязання. Однак, у випадку оскарження такого податкового повідомлення-рішення у платника податку не виникає обовязку сплатити визначену ним суму податкових платежів до моменту його узгодження, тобто до моменту перетворення податкового зобовязання в податковий борг.

Законом України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлюється, що до моменту узгодження податкового зобовязання у платника податків не виникає податкового боргу, а відтак не виникає обовязку сплачувати нараховані суми.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним ( скасування) рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

До того ж, у відповідності до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Докази на виконання даної норми цивільного законодавства також відсутні в матеріалах справи та не надані додатково відповідачами суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Часиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено , що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правові наслідки недійсності правочину встановлено ст. 216 ЦК України, ч.1 якої встановлено , що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи , що публічно-правові правовідносини, що регулюють відносини між відповідачами в силу приписів ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачають укладення цивільно-правової угоди, то даний договір має також відповідати і нормам цивільного законодавства.

Таким чином , колегія суддів дійшла висновку , що спірний договір не відповідає приписаи ЦК Кодексу України (зокрема, ст. 517) , статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також п.4 Наказу ДПА України від 19.09.2003 року № 439, які регулюють правові підстави та порядок укладення такого виду договору

За таких обставин суд першої інстанції припустився невірного застосування норм матеріального права , що призвело до прийняття незаконного рішення , яке у відповідності до п.4 ч.1 ст. 104 ГПК підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовної заяви ТОВ «Меркурій-Інвест»та визнання недійсним договору № 1 від 18.05.2010 року про переведення ( уступку)права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, укладений між ДПІ у червоно заводському районі м.Харкова та Проектно-будівельним концерном «Прогрес».

Керуючись ст.ст. 85, 99. 101, п 2 ст. 103, п.4 ч.1 ст. 104, ст. 105, Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ,-

постановила :

Апеляційну скаргу задовольнити

Рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2011 р. у справі № 5023/602/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № 1 від 18.05.2010 р. про переведення (уступку) права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, укладений між ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова та Проектно-будівельним концерном «Прогрес».

Постанова набирає чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 липня 2011 року.