Рішення № 17325412, 01.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" серпня 2011 р.Справа № 3/17-1858-2011 За позовом: Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси”

До відповідача: Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2

про стягнення 23168,79 грн.

Суддя Дяченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3, за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси” звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень від 01.06.2011р. просить суд стягнути з відповідача Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 23168,79 грн., що складається з заборгованості по орендній платі у розмірі 17487,50 грн., пені у розмірі 1697,54 грн., 3% річних у сумі 863,07 грн., суми заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 2819,91 грн., пені у розмірі 231,67 грн., 3% річних у сумі 72,10 грн.

Представник відповідача у судові засідання не зявився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресу, у звязку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

01 березня 2007 року між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси” (Орендодавець) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 (Орендар) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 7 (надалі за текстом Договір), згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, у вигляді приміщення площею 41,46 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2

За умовами Договору, за орендоване приміщення Орендар зобовязався сплачувати орендну плату, що становила на перший місяць після підписання договору оренди 229,12грн., без ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначався шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції. Орендар зобовязався вносити орендну плату щомісячно до 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

01.03.2007р. на виконання умов договору оренди, приміщення площею 41,46 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 було фактично передано у користування Орендарю.

Умовами п. 11.1 Договору передбачався строк його дії з 01.03.2007р. до 01.01.2010р. Як вбачається з письмових пояснень представника позивача (а.с. 45), дія договору закінчилась 01.01.2010р., однак Орендар продовжує використовувати орендоване приміщення.

Відповідно до змісту п. 11.6 договору орендна плата нараховується та підлягає сплаті Орендодавцем по день оформлення акту приймання-передачі

В порушення вимог Договору за період з 01.09.2007р. по 01.04.2011р. відповідачем не сплачувалась орендна плата, у звязку з чим за Субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 рахується заборгованість у сумі 17487,50 грн.

Відповідно до пункту 3.7 Договору Оренди Орендар зобовязаний сплачувати крім орендної плати вартість експлуатаційних витрат та витрат по утриманню приміщень, шляхом щомісячних перерахувань у термін, визначений окремим договором, а в разі його відсутності в термін передбачений для орендної плати за рахунками виставленими Орендодавцем. Орендар постійно укладає договори з підприємствами, що надають послуги тепло, водо, та енергозабезпеченню, а також послуги звязку та інші. В разі неможливості укласти такі договори, орендар зобовязаний сплачувати вартість експлуатаційних витрат на утримання приміщення за розрахунками, виставленими орендодавцем за нормами.

Так, за даними розрахунку позивача Субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 за період з 10.06.2007р. по 31.05.2011р. спожито та не сплачено електроенергії загальною вартістю 2819,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов Договору відповідачем щодо своєчасного внесення орендної плати та плати за спожиту електроенергію та направлені на стягнення наявної заборгованості, пені та 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 18 Закону України „Про оренду держаного та комунального майна” серед основних обовязків орендаря визначено зобовязання вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси” про стягнення заборгованості з орендної плати на суму 17487,50 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем пені у розмірі 1697,54грн., 3% річних у сумі 863,07 грн., вважає його вірним, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3.7 Договору Оренди Орендар зобовязаний сплачувати крім орендної плати вартість експлуатаційних витрат та витрат по утриманню приміщень, шляхом щомісячних перерахувань у термін, визначений окремим договором, а в разі його відсутності в термін передбачений для орендної плати за рахунками виставленими Орендодавцем. Орендар постійно укладає договори з підприємствами, що надають послуги тепло, водо, та енергозабезпеченню, а також послуги звязку та інші. В разі неможливості укласти такі договори, орендар зобовязаний сплачувати вартість експлуатаційних витрат на утримання приміщення за розрахунками, виставленими орендодавцем за нормами.

Згідно до п. 3.1 та 3.2 Правил, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.96 р. електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії. Розрахункові засоби обліку електричної енергії, технічні засоби контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, засоби вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії встановлюються відповідно до вимог ПУЕ, цих Правил та проектних рішень. Відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони перебувають, або організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору.

Згідно до п. 3.6 Правил, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.96 р. Підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) обліку електричної енергії, забороняється, за винятком випадків, передбачених розділом 6 цих Правил. Споживання електричної енергії за відповідним тарифом має бути забезпечене окремим обліком. Окремі площадки вимірювання мають бути забезпечені засобами обліку, які дають можливість організувати розрахунковий облік за відповідним тарифом на всій площадці вимірювання.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів, що б засвідчували дані про встановлення у орендованому приміщенні засобу обліку електроенергії, його опломбування у встановленому порядку, документів, які б засвідчували рівень та часовий проміжок споживання електроенергії відповідачем, суд приходить до висновку щодо неможливості встановлення реального обєму споживання електроенергії Орендарем, оскільки позовні вимоги в даній частині базуються тільки на розрахунках позивача та не підтверджуються належними та допустимими доказами. Надані позивачем до матеріалів справи рахунки фактури, виставлені позивачу постачальником електроенергії ВАТ „Одесаобленерго” (а.с. 94-105) засвідчують обєм споживання електроенергії саме Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси” та не дають суду можливості встановити реальний обєм споживання електроенергії за спірний період відповідачем. З урахуванням наведеного, заявлені позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 2819,91 грн., пені у розмірі 231,67 грн., 3% річних у сумі 72,10 грн. не підлягають задоволенню судом, як такі, що не підтверджені належними доказами.

Згідно положень ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 17487,50 грн., пені у розмірі 1697,54 грн., 3% річних у сумі 863,07 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 233,51грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 202,96грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (65117, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси” (65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-б, код 34674102; р/р 26006061398903 у АТ „УкрСиббанк” МФО 351005) заборгованість по орендній платі у розмірі 17487 (сімнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 50 коп., пеню у розмірі 1697 (тисяча шістсот девяносто сім) грн. 54 коп.; 3% річних в сумі 863 (вісімсот шістдесят три) грн. 07 коп., 233 (двісті тридцять три) грн. 51 коп. державного мита та 202 (двісті дві) грн. 96 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 02.08.2011 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Д'яченко Т.Г.