Рішення № 17325400, 01.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" серпня 2011 р.Справа № 28/17-2354-2011 За позовом Комунальне підприємство "Одескомунтранс";

до відповідача Житлово-будівельний кооператив "Приморський-Збірний"

про стягнення 7928,83грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - за дорученням

Від відповідача: не зявився

Суть спору: Комунальне підприємство „Одескомунтранс” звернулось до суду з позовом про стягнення 7928,83 гривень з Житлово-будівельного кооперативу „Приморський-Збірний”.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, відзив на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських суддів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

23 січня 2009 року між Комунальним підприємством “Одескомунтранс”, що діяло на підставі договору про спільну діяльність з ДК “Укрекокомресурси” №1-ОД/СД від 5 травня 2003 року та Житлово-будівельним кооперативом „Приморський-Збірний” було укладено договір №ЖСК-099 про надання послуг із збирання, вивезення та утилізації твердих побутових відходів.

Між сторонами 1 січня 2010 року було укладено договір №ЖСК 099 про надання послуг зі збирання, вивезення та утилізації твердих побутових відходів, а 1 січня 2011 року сторони уклали новий договір №561 про надання послуг зі збирання, вивезення та утилізації твердих побутових відходів.

Відповідно до умов договорів позивачем були наданні послуги зі збирання, вивезення та утилізації твердих побутових відходів, які відповідач за умовами договору повинен був сплачувати щомісяця не пізніше 10 числа місяця , наступного за розрахунковим. Вартість послуг складала 650 гривень на місяць.

Відповідач у свою чергу зобовязання виконував не належним чином, оплату проводив несвоєчасно та не у повному обсязі у звязку з чим виникла заборгованість в сумі 7150 гривень, з якої не сплата послуг за жовтень грудень 2009 року січень квітень 2010 року та січень-квітень 2011 року, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 2 квітня 2011 року та карткою рахунку 361.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 2 ст. 901 ЦК України положення глави 63 цього Кодексу “Послуги” можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання це вид цивільних правовідносин.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, позицію по даній справі не висловив.

Доказів належного виконання зобовязання на день розгляду справи відповідач суду не надав, позовні вимоги не оспорив, отже, відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно п.6.3 договору №ЖСК-099 (за 2009 рік), за несвоєчасну оплату послуг виконавець має право вимагати сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем суд вважає його вірним та стягує з відповідача пеню в сумі 196,18 гривни.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Перевіривши розрахунок суд вважає нараховану суми інфляційних в розмірі 427,70 гривень та 3% річних в розмірі 154,95 гривень обґрунтованими та стягує їх з відповідача.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85, ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Приморський-Збірний” (65074 м. Одеса, вул. Гайдара, 6, код 232101192, п/р 26006000059698 в ПАТ „Укрсоцбанк” м. Київ, МФО 300023) на користь Комунального підприємства „Одескомунтранс”, що діє в інтересах спільної діяльності з ДК “Укрекокомресурси” (65031 м. Одеса, вул. Братів Поджіо, 4, код ЄДРПОУ 31185678, п/р 26005010027637 в Од.рег. Дирекції ВАТ „ВТБ Банк”, МФО 321767) суму заборгованості 7150 (сім тисяч сто пятдесят) гривень, пеню в сумі 196 (сто девяносто шість) гривень 18 копійок, інфляційні в сумі 427 ( чотириста двадцять сім) гривни 70 копійок, суму 3% річних 154 (сто пятдесят чотири) гривни 95 копійок, витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) гривни та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 2 серпня 2011 року.

Суддя Гуляк Г.І.