Рішення № 17325356, 25.07.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" липня 2011 р.Справа № 16/158-08-4183

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді - Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від опікуна ОСОБА_2 (ОСОБА_3): ОСОБА_4 за довіреністю від 20.08.2010р.;Від товариства з обмеженою відповідальністю «АМВ Сервіс Одеса»: ОСОБА_5 за довіреністю № 3 від 11.06.09р.;Від ОСОБА_6: ОСОБА_5 за довіреністю від 27.11.08р.;Від ОСОБА_7: ОСОБА_5 за довіреністю від 27.11.08р.;Від ОСОБА_8: не зявився

Від державного реєстратора відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради Григорєва Андрія Сергійовича: не зявився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3, подану в інтересах підопічного ОСОБА_2, про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2009р. по справі № 16/158-08-4183 за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ Сервіс Одеса”, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, державного реєстратора відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради ОСОБА_9 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання недійсними рішень загальних зборів, визнання недійсними змін до статуту та скасування державної реєстрації змін, а також за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про встановлення факту придбання нею частки ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2009р. господарським судом Одеської області за результатами розгляду справи №16/158-08-4183 за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ Сервіс Одеса”, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, державного реєстратора відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 08.09.2006р. між засновником товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” ОСОБА_2 в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_10; визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 02.03.2007р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_8, ОСОБА_6; визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР”, оформленого протоколом загальних зборів учасників TOB „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” №8 від 11.10.2006р.; визнання недійсними змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” від 10.11.2006р., зареєстрованих за № 15561050003007732; визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА”, оформленого протоколом загальних зборів учасників TOB „АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА” №10 від 02.03.2007р.; визнання недійсними змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА”, внесених на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА” №10 від 02.03.2007р.; скасування державної реєстрації змін, внесених до державного реєстру на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 08.09.2006р. між засновником TOB „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” ОСОБА_2 в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_10; скасування державної реєстрації змін, внесених до державного реєстру на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 02.03.2007р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_8, ОСОБА_6, а також за зустрічним позовом гр. ОСОБА_7 про встановлення факту придбання нею частки ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” на підставі договору від 08.09.2006р. за суму в розмірі 420000грн., було постановлено рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено повністю, провадження у справі в частині зустрічного позову гр. ОСОБА_7 до гр. ОСОБА_2 про встановлення факту придбання нею частки ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” на підставі договору від 08.09.2006р. за 420000грн. припинено.

Позовні вимоги ОСОБА_2 були обґрунтовані укладанням договору купівлі-продажу від 08.09.2006р. між засновником TOB „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” ОСОБА_2 в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_10 всупереч інтересам довірителя - ОСОБА_2, за зловмисною домовленістю ОСОБА_6 з ОСОБА_10, що є порушенням вимог чинного законодавства України. Крім того, позивачем висувалися доводи про недосягнення між учасниками вказаного договору домовленості щодо такої істотної умови договорів купівлі-продажу як ціна за невизначеності у його умовах валюти платежу, про недотримання при укладенні вказаної угоди процедури відчуження частки у статутному фонді товариства та перевищення ОСОБА_6 наданих їй повноважень при вчиненні угоди, а також про внесення виправлень до договору від 08.09.2006р. в частині визначення розміру відсотків частки, яка була відчужена, з 50% на 99,51%, що, за думкою позивача, також свідчило про зловмисну домовленість між учасниками даної угоди.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.04.2009р. за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2009р. було змінено та позов ОСОБА_2 задоволено частково. Постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2009р. постанова суду апеляційної інстанції була залишена без змін. Постановою Верховного Суду України від 23.03.2010р. постанову Вищого господарського суду України від 18.08.2009р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.04.2009р. було скасовано, а рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2009р. залишено в силі.

Ухвалою суду від 30.07.2010р. ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні заяви від 29.03.2010р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2009р. по справі № 16 / 158 08 4183, а назване рішення залишено без змін.

27.09.2010р. представником ОСОБА_3, який діє в інтересах підопічного ОСОБА_2, до господарського суду Одеської області була подана заява про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2009р. за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому ст.ст. 112-114 ГПК України. В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що на момент видачі 14.04.2005р. ОСОБА_6 довіреності на розпорядження часткою у статутному капіталі товариства гр. ОСОБА_2 страждав хронічним, стійким психічним розладом, у звязку з чим, не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати, про що не було відомо суду під час розгляду справи № 16 / 158 08 4183. На підтвердження своїх доводів заявником було надано рішення Київського районного суду міста Одеси від 21.06.2010р. по справі № 2-О-173/10, яким гр. ОСОБА_2 визнано недієздатним з 01.10.2003р.

Ухвалою від 28.09.2010р. заяву опікуна ОСОБА_3, подану в інтересах підопічного ОСОБА_2, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами було прийнято до розгляду в порядку, передбаченому ст.ст. 112-114 ГПК України.

У судовому засіданні 15.10.2010р. представником товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ Сервіс Одеса”, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 було заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду апеляційним судом Одеської області скарги ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 21.06.2010р. по справі № 2-О-173/10 за заявою ОСОБА_11, зацікавлена особа відділ по забезпеченню діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання гр. ОСОБА_2 недієздатним. На підтвердження вказаного клопотання представником відповідачів було надано копію ухвали від 18.10.2010р. про відкриття апеляційним судом Одеської області апеляційного провадження за вказаною скаргою.

Оскільки в якості підстав для перегляду рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2009р. у справі № 16 / 157 08- 4183 за нововиявленими обставинами заявником було покладено доводи про визнання гр. ОСОБА_2 недієздатним з 01.10.2003р. відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2010р. по справі № 2-О-173/10, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідачів, у звязку з чим, на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України, провадження у даній справі ухвалою від 22.10.2010р. було зупинено до розгляду апеляційним судом Одеської області скарги ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2010р по справі № 2-О-173/10.

29.06.2011р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання ОСОБА_3, подану в інтересах підопічного ОСОБА_2, про поновлення провадження у даній справі, у звязку з вирішенням Київським районним судом м. Одеси по суті справи № 2-О-173/10. Як вбачається із наданих на підтвердження зазначеного клопотання документів, ухвалою від 17.11.2010р. апеляційним судом Одеської області скаргу ОСОБА_6 було задоволено, рішення Київського районного суду міста Одеси від 21.06.2010р. скасовано, та ухвалене нове рішення, яким у задоволені заяви ОСОБА_11 про визнання ОСОБА_2 недієздатним відмовлено. В подальшому, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.04.2011р. рішення апеляційного суду Одеської області від 17.11.2010р. та рішення Київського районного суду міста Одеси від 21.06.2010р. були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. За результатами нового розгляду зазначеної справи Київським районним судом міста Одеси 08.06.2011р. (новий номер справи № 1512/2-о-201/11) було постановлено рішення, яким заяву ОСОБА_11 задоволено та визнано ОСОБА_2 недієздатним з 01.10.2003р. Дане судове рішення набрало законної сили 20.06.2011р., про що на копії цього рішення є відповідний напис.

З огляду на розгляд Київським районним судом міста Одеси по суті з прийняттям відповідного рішення справи № 1512/2-о-201/11, ухвалою від 04.07.2011р. провадження у даній справі з розгляду заяви опікуна гр. ОСОБА_2 від імені та в інтересах останнього про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами було поновлено на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України, у звязку із усуненням обставин, що зумовили його зупинення.

В ході розгляду заяви ОСОБА_3, поданої в інтересах підопічного ОСОБА_2, представником відповідачів за первісним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ТОВ „АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА” 22.07.2011р. було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду апеляційним судом Одеської області апеляційної скарги ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 08.06.2011р. по справі № 1512/2-о-201/11 за заявою ОСОБА_11, зацікавлена особа відділ по забезпеченню діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання гр. ОСОБА_2 недієздатним. При цьому, на підтвердження вказаного клопотання представником відповідачів було надано копію апеляційної скарги ОСОБА_6 на вищезазначене рішення Київського районного суду м. Одеси з відміткою даного суду про її надходження 15.07.2011р.

У відповідності до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаною з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

З наведеної процесуальної норми вбачається, що інша справа повинна знаходитися в провадженні іншого суду.

За таких обставин, єдиним допустимим та належним доказом розгляду апеляційним судом поданої на рішення суду першої інстанції апеляційної скарги є відповідна ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження з перегляду судового рішення по цивільній справі.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів відкриття апеляційного провадження по цивільній справі № 1512/2-о-201/11 та зважаючи на закінчення встановлених ст. 69, 114 ГПК України строків щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, господарським судом у задоволенні клопотання представника відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ТОВ „АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА” про зупинення провадження у справі до розгляду апеляційним судом Одеської області апеляційної скарги ОСОБА_6 на вищезазначене рішення Київського районного суду м. Одеси було відмовлено.

Дослідивши матеріали заяви ОСОБА_3, поданої в інтересах підопічного ОСОБА_2, про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2009р. по справі № 16/158 08 4183 за нововиявленими обставинами, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Вирішуючи спір по суті та постановляючи рішення від 12.09.2009р. про відмову в задоволенні позовних вимог гр. ОСОБА_2 господарський суд виходив з наступного.

Згідно з пунктом 3.2 статуту товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-центр” в редакції 2005р. розмір і склад вкладів та розмір часток учасників товариства у статутному фонді визначається наступним чином: гр. ОСОБА_8 - 50% статутного фонду, що становить 6000грн. у вигляді грошових коштів, гр. ОСОБА_2 50 % статутного фонду, що становить 6000грн. у вигляді грошових коштів, вексель на 3700DM, що складає 26707 грн. та 167191,06 DM, що еквівалентно 1188328,44грн., у вигляді майна.

Довіреністю від 14.05.2005р., посвідченою у нотаріальному порядку (надалі за текстом довіреність від 14.05.2005р.), гр. ОСОБА_2 уповноважив гр. ОСОБА_6 бути його представником в усіх установах, підприємствах, організаціях, у тому числі в адміністративних органах, у відповідних місцевих державних адміністраціях, органах влади та управління, в органах районної державної податкової інспекції міста Одеси та Одеської області, у відповідній митниці, як співзасновника товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-центр”, а також представляти інтереси гр. ОСОБА_2, підписувати установчі документи, вносити за її розсудом та підписувати будь-які зміни до установчих документів, нову редакцію установчих документів, з правом прийняття за своїм розсудом рішення про збільшення або зменшення статного фонду, внесення іноземних інвестицій, про реорганізацію товариства, про розпорядження за її розсудом будь-яким майном підприємства, приймати участь у загальних зборах, голосувати, обирати директора, тощо, з правом відчуження в будь-який спосіб належної гр. ОСОБА_2 частки в статному фонді та майні товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-центр” та виходу зі складу засновників. Для цього даною довіреністю гр. ОСОБА_6 було надано право підписання від імені позивача необхідних для виконання цієї довіреності документів, укладення та підписання будь-яких угод тощо. Довіреність від 14.05.2005р. була видана терміном на три роки.

Відповідно до договору від 08.09.2006р., укладеного від імені гр. ОСОБА_2 гр. ОСОБА_6, яка діяла на підставі вказаної довіреності, з одного боку та гр. ОСОБА_7 з іншого, гр. ОСОБА_2 було продано належні йому 50 % часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-центр”, що в грошовому еквіваленті складає 1221035,44грн., а гр. ОСОБА_7 було придбано вказану частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-центр”. Вказана угода була посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрована у реєстрі за № 9596. В подальшому, нотаріусом були внесені виправлення до договору від 08.09.2006р. шляхом визначення розміру відчужуваної частки у відсотках - 99,51%, про що було зроблено відповідні написи по тексту угоди (надалі за текстом договір від 08.09.2006р.).

Зі змісту протоколу загальних зборів учасників TOB „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” №8 від 11.10.2006р. вбачається, що у звязку з відчуженням частки засновника - гр. ОСОБА_2 у статутному фонді товариства на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.2006р. за реєстраційним № 9596, рішенням загальних зборів учасників ТОВ „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” зі складу засновників товариства було виведено гр. ОСОБА_2, замість якого введено до складу засновників гр. ОСОБА_7, а також вирішено змінити назву товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-центр” на товариство з обмеженою відповідальністю „АМВ-Сервіс-Одеса”. Крім того, рішенням загальних зборів учасників ТОВ „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” від 11.10.2006р. зменшено розмір статутного фонду товариства до 424288,80грн., у звязку з уточненням вартості майна, переданого засновниками до статутного фонду ТОВ „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР”, а також здійснено перерозподіл часток засновників наступним чином: гр. ОСОБА_8, внесок якого до статного фонду товариства складає 6000 грн. належить частка у розмірі 1,4% статутного фонду; гр. ОСОБА_7, внесок якої становить 418288,80грн., належить частка у розмірі 98,6% статутного фонду.

11.10.2006р. було підписано зміни до статуту TOB „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” згідно з вказаними рішеннями загальних зборів даного товариства, які були зареєстровані державним реєстратором ОСОБА_9 11.10.2006р. за № 15561050002007732.

В подальшому, 02.03.2007р. між гр. ОСОБА_7 з одного боку та гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_8 з іншого було укладено договір, відповідно до якого ОСОБА_7 було продано з належних їй 98,6% часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ-Сервіс-Одеса” гр. ОСОБА_8 - частку в розмірі 53,6% статутного капіталу ТОВ „АМВ-Сервіс-Одеса”, а гр. ОСОБА_6 - частку в розмірі 45% статутного капіталу ТОВ „АМВ-Сервіс-Одеса”. Вказана угода була посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрована у реєстрі за № 1930 (надалі за текстом договір від 02.03.2007р.).

З огляду на викладене, відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ „АМВ-Сервіс-Одеса” №10 від 02.03.2007р. рішеннями загальних зборів учасників ТОВ „АМВ-Сервіс-Одеса” було виведено із складу товариства гр. ОСОБА_7, здійснено перерозподіл часток засновників у статутному фонді ТОВ „АМВ-Сервіс-Одеса” наступним чином: гр. ОСОБА_8 належить частка у розмірі 55% статутного капіталу, гр. ОСОБА_6 належить частка у розмірі 45% статутного капіталу, крім того статут ТОВ „АМВ-Сервіс-Одеса” було вирішено викласти у новій редакції.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2007р. державним реєстратором ОСОБА_9 було здійснено державну реєстрацію нової редакції статуту ТОВ „АМВ-Сервіс-Одеса”, затвердженої рішенням загальних зборів учасників ТОВ „АМВ-Сервіс-Одеса” від 02.03.2007р., про що здійснено запис за № 15561050003007732.

Судове рішення від 19.02.2009р. мотивовано укладанням договору від 08.09.2006р. гр. ОСОБА_6 в межах наданих їй довіреністю від 14.05.2005р. повноважень та відсутністю порушень з її боку прав та законних інтересів довірителя, що, в свою чергу, вплинуло на відсутність підстав для задоволення всіх заявлених позивачем вимог.

При цьому, суд, встановлюючи вищевикладені факти в ході розгляду даної справи, виходив з презумпції повної дієздатності гр. ОСОБА_2, тобто можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, на час видачі ним довіреності від 14.05.2005р., оскільки, в силу приписів ч.2 ст. 30, ст.ст. 36, 38 ЦК України, обмеження цивільної дієздатності фізичної особи або визнання її недієздатною можливе лише за рішенням суду та про таке рішення господарському суду відомо не було.

В свою чергу, під час перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення по даній справі, опікун гр. ОСОБА_2 гр. ОСОБА_3 обґрунтовував наявністю у його підопічного на момент видачі 14.04.2005р. ОСОБА_6 довіреності на розпорядження часткою у статутному капіталі товариства, належній гр. ОСОБА_2, хронічного, стійкого психічного розладу, у звязку з чим, останній не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати, про що не було відомо суду під час розгляду справи № 16 / 158 08 4183.

На підтвердження своїх доводів заявник посилається на наступне.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2010р. по справі № 2-О-173/10, яке скасовано згідно з рішенням апеляційного суду Одеської області від 17.11.2010р., ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, було визнано недієздатним з 01.10.2003р. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09.08.2010р. по справі № 2-о-233 встановлено над ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 опіку та опікуном призначено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Доказів оскарження та/або скасування названого рішення суду сторонами не надано.

Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вищезазначені рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2010р. та рішення апеляційного суду Одеської області від 17.11.2010р. були скасовані з передачею справи про визнання недієздатним ОСОБА_2 на новий розгляд до суду першої інстанції. За наслідком нового розгляду названої справи Київським районним судом м. Одеси було постановлено рішення від 08.06.2011р. по справі № 1512/2-о-201/11, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано недієздатним з 01.10.2003р. Зазначене рішення набрало законної сили 20.06.2011р., про що свідчить відповідна відмітка на тексті рішення.

Заявою опікуна гр. ОСОБА_2 - гр. ОСОБА_3, справжність підпису на якій 22.08.2010р. засвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13, з реєстрацію вчиненої нотаріальної дії у реєстрі за № 1862, схвалено усі юридично значимі дії, які здійснювались представниками ОСОБА_2 ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_4 та ОСОБА_16, до призначення його опікуном над ОСОБА_2 як такі, що здійснювались на користь підопічного та в його інтересах.

Несхвалення опікуном гр. ОСОБА_2 будь-яких юридично значимих дій, у тому числі видачі гр. ОСОБА_6 довіреності від 14.05.2005р., посвідченої у нотаріальному порядку, та правочинів, що вчинені представником підопічного гр. ОСОБА_6 на підставі виданої гр. ОСОБА_2 довіреності, на думку заявника, свідчить про нікчемність вказаної довіреності та недійсність угод, укладених із використанням повноважень, що посвідчуються вказаною довіреністю.

Враховуючи відсутність у гр. ОСОБА_2 цивільної дієздатності на час укладення оспорюваних договорів та на час розгляду даної справи, що було встановлено Київським районним судом міста Одеси в межах провадження по справі № 1512/2-о-201/11, заявник, вважаючи вищевикладені обставини нововиявленими, оскільки вони спростовують в установленому законом порядку факти, покладені в основу рішення суду від 19.02.2009р. та не були відомі ані заявнику, ані суду, просить рішення від 19.02.2009р. скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України,підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Виходячи із змісту наведених положень ст. 112 ГПК України, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору (п. 1 Розяснень ВГСУ від 21.05.2002 р. N 04-5/563 “Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами”). Таким чином, на підставі статті 112 ГПК судове рішення може бути переглянуто за наявністю двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи.

Крім того, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2010р. по справі №2-О-173/10 яке набрало законної сили 05.07.2010р., та яке в подальшому було скасовано, та рішення від 08.06.2011р. по справі № 1512/2-о-201/11, яке було постановлено за результатами нового розгляду зазначеної цивільної справи та яке є чинним на момент прийняття рішення по даній справі, не були відомі ані заявникові, ані суду з огляду на їх прийняття значно пізніше, ніж господарським судом було постановлено рішення від 19.02.2009р. Наведені обставини мають істотний вплив на наслідки вирішення даної справи, оскільки визнання позивача у встановленому законом порядку недієздатним з 01.10.2003р. спростовує покладену в основу рішення суду від 19.02.2009р. презумпцію дієздатності позивача ОСОБА_2, яка полягає у здатності його усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час видання, зокрема, довіреності від 14.05.2005р., а тому впливає на правову оцінку судом фактичних обставин справи та поданих доказів.

Підсумовуючи наведене, суд оцінює зазначені обставини як нововиявлені, які мають істотне значення для вирішення спору, у звязку з чим, доходить висновку про наявність підстав для перегляду рішення від 12.09.2009р. в порядку ст.ст. 112 114 ГПК України.

Так, як зазначалось вище, за рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08.06.2011р. по справі № 1512/2-о-201/11 гр. ОСОБА_2 визнано недієздатним з 01.10.2003р.

В свою чергу, у відповідності до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обовязковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення вирішення спору.

За таких обставин, враховуючи встановлення вищезазначеним рішенням з цивільної справи, яке набрало законної сили, факту недієздатності гр. ОСОБА_2 з 01.10.2003р., господарський суд, в силу приписів ч. 4 ст. 35 ГПК України, приймає названий факт як обовязковий та доведений.

У відповідності до ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. При цьому, якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд, з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона вважається недієздатною (ч. 2 ст. 40 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 41 ЦК України недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

З урахуванням встановлення рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08.06.2011р. по справі № 1512/2-о-201/11 моменту, з якого гр. ОСОБА_2 визнано недієздатним - з 01.10.2003р., це має значення для вчинення останнім наступних правочинів.

Як вже зазначалось по тексту рішення вище, на підставі довіреності від 14.05.2005р. гр. ОСОБА_2 уповноважив гр. ОСОБА_6 бути його представником зокрема з правом відчуження в будь-який спосіб належної ОСОБА_2 частки в статному фонді та майні товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-центр” та виходу зі складу засновників. Для цього даною довіреністю гр. ОСОБА_6 було надано право підписання від імені позивача необхідних для виконання цієї довіреності документів, укладення та підписання будь-яких угод тощо.

Відповідно до договору від 08.09.2006р., укладеного від імені гр. ОСОБА_2 гр. ОСОБА_6, яка діяла на підставі вказаної довіреності, з одного боку та гр. ОСОБА_7 з іншого, гр. ОСОБА_2 було продано належні йому 50 % часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-центр”, що в грошовому еквіваленті складає 1221035,44грн., а гр. ОСОБА_7 було придбано вказану частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-центр”. Вказана угода була посвідчена у нотаріальному порядку та зареєстрована за № 9596. В подальшому, нотаріусом були внесені виправлення до договору від 08.09.2006р. шляхом визначення розміру відчужуваної частки у відсотках - 99,51%, про що було зроблено відповідні написи по тексту угоди.

В силу приписів ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Однією із загальних вимог, додержання якої є необхідним для чинності правочину, є наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

У відповідності до ст. 226 ЦК України опікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу. При цьому, статтею 221 ЦК України встановлено, що однією із форм схвалення правочину, вчиненого фізичною особою за межами її цивільної дієздатності, зокрема опікуном є непредявлення ним претензії другій сторони правочину, вчиненого за участю підопічного.

Як зазначалося по тексту рішення вище, заявою опікуна гр. ОСОБА_2 - гр. ОСОБА_3 було схвалено усі юридично значимі дії, які здійснювались представниками гр. ОСОБА_2 ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_4 та ОСОБА_16, до призначення його опікуном над гр. ОСОБА_2 як такі, що здійснювались на користь підопічного та в його інтересах, що свідчить і про схвалення опікуном дій зазначених представників щодо звернення до господарського суду з позовними вимогами, які розглядалися в межах провадження по даній справі. Більш того, сам факт звернення опікуна гр. ОСОБА_2 гр. ОСОБА_3 до суду із заявою про перегляд рішення суду від 19.02.2009р. свідчить про несхвалення останнім виданої на їмя гр. ОСОБА_6 довіреності від 14.05.2005р. та укладених на її підставі правочинів.

В силу приписів абз. 2 ч. 1 ст. 226 ЦК України у разі відсутності схвалення опікуном правочину, вчиненого за участю недієздатної особи, такий правочин є нікчемним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи несхвалення опікуном гр. ОСОБА_2 гр. ОСОБА_3 вчиненого його підопічним правочину вищезазначеної довіреності, за якою гр. ОСОБА_6 уповноважено бути представником гр. ОСОБА_2, в силу приписів ст.ст. 215, 226 ЦК України, господарський суд дійшов висновку, що довіреність від 14.05.2005р. є нікчемною.

При цьому, господарським судом не приймаються до уваги заперечення відповідачів гр.ОСОБА_6, гр. ОСОБА_7 та ТОВ „АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА”, надані у судових засіданнях під час розгляду заяви опікуна гр. ОСОБА_2 про перегляд рішення суду від 19.02.2009р. за нововиявленими обставинами, щодо необхідності визнання довіреності від 14.05.2005р. недійсною у звязку із встановленням судом факту її нікчемності та відсутності необхідності визнання її недійсною в силу положень ч. 2 ст. 215 ЦК України, з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

В силу приписів ч. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

При цьому, частинами 1, 3 ст. 244 ЦК України встановлено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Приймаючи до уваги встановлення господарським судом нікчемності довіреності від 14.05.2005р., що в силу положень ч.1 ст. 216, ч. 1 ст. 236 ЦК України має наслідком відсутність юридичних наслідків цієї довіреності з моменту її вчинення, господарський суд дійшов висновку, що на момент укладення оспорюваного договору від 08.09.2006р. гр. ОСОБА_6 не була наділена повноваженнями представника гр. ОСОБА_2, однак здійснила продаж належного йому майна, чим було порушено право власності гр. ОСОБА_2 виходячи із наступного.

У відповідності до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб. В свою чергу, згідно зі ст. 190 ЦК України майном як особливим обєктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обовязки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

В силу приписів ст. 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Частиною 1 ст. 53 Закону України „Про господарські товариства” встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Зі змісту наведених законодавчих норм вбачається, що право на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю є майновим правом, яке входить до правомочностей власника корпоративних прав, тобто є майновим правом та обєктом права власності, а тому може бути відчужене лише його власником, уповноваженою ним особою та/або його законним представником.

Як було встановлено судом при винесені рішення від 19.02.2009р. та не спростовано в ході його перегляду, гр. ОСОБА_2 на момент видання довіреності від 14.05.2005р. та укладання договору від 08.09.2006р. був власником частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-центр” у розмірі 99,51%, що в грошовому еквіваленті складає 1221035,44грн. Укладаючи оспорюваний договір від 08.09.2006р. гр. ОСОБА_6, враховуючи невиникнення правовідносин представництва гр. ОСОБА_2 через нікчемність довіреності від 14.05.2005р., фактично здійснила продаж вищезазначеної частки у статутному капіталі без наявності права на продаж цього майна.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що за договором від 08.09.2006р. майно було продано особою, яка не мала права його продажу.

В силу приписів ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд (п. 1 Розяснення ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними”) повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону: додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Приймаючи до уваги, що за оспорюваним договором від 08.09.2006р. гр. ОСОБА_6 було здійснено продаж майна, що їй не належало - 99,51 % часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-центр”, що в грошовому еквіваленті складає 1221035,44грн., за відсутності правовідносин представництва, що є порушенням вимог ст. 658 ЦК України щодо наявності права продажу майна лише у його власника, господарський суд дійшов висновку щодо невідповідності названого договору положенням чинного законодавства, що має наслідком визнання його недійсним на підставі ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України.

Як вже зазначалось судом, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, з моменту його вчинення (ч.1 ст. 216, ч.1 ст. 236 ЦК України). Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч. 5 ст. 216 ЦК України).

Аналізуючи інші заявлені позивачем вимоги, суд дійшов висновку, що вони є похідними від вимоги про визнання договору від 08.09.2006р. недійсним та є вимогами про застосування наслідків недійсного правочину.

За таких обставин, рішення загальних зборів учасників ТОВ „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР”, оформлене протоколом № 8 від 11.10.2006р., яким: виведено зі складу засновників товариства гр. ОСОБА_2, замість якого введено до складу засновників гр. ОСОБА_7; змінено назву товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „Автолюкс-центр” на товариство з обмеженою відповідальністю „АМВ-Сервіс-Одеса”; зменшено розмір статутного фонду товариства до 424288,80грн., у звязку з уточненням вартості майна, переданого засновниками до статутного фонду ТОВ „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР”; також здійснено перерозподіл часток засновників, за яким гр. ОСОБА_8, внесок якого до статного фонду товариства складає 6000 грн., належить частка у розмірі 1,4% статутного фонду, а гр. ОСОБА_7, внесок якої становить 418288,80грн., належить частка у розмірі 98,6% статутного фонду, та зміни, внесені до статуту TOB „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” згідно з зазначеним рішенням загальних зборів даного товариства, державну реєстрацію яких проведено державним реєстратором відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради ОСОБА_9 11.10.2006р. за № 15561050002007732, також підлягають визнанню недійсними на підставі ч.1 ст. 215, ч. 1 ст. 236 ЦК України як наслідок недійсності договору від 08.09.2006р.

Враховуючи наведене, недійсність договору купівлі-продажу від 08.09.2006 року та рішення загальних зборів засновників ТОВ „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР”, оформленого протоколом № 8 від 11.10.2006р. та внесених на підставі нього змін до статуту ТОВ „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР”, зареєстрованих 11.10.2006р. за № 15561050002007732, має наслідком недійсність договору купівлі-продажу від 02.03.2007 року, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_6, ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №1930.

За таких обставин, в якості юридичних наслідків недійсності вищезазначених правочинів, позовні вимоги гр. ОСОБА_2 в частині визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА”, оформленого протоколом загальних зборів учасників TOB „АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА” №10 від 02.03.2007р.; визнання недійсними змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА”, внесених на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА” №10 від 02.03.2007р.; скасування державної реєстрації змін, внесених до державного реєстру на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 08.09.2006р. між засновником TOB „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” ОСОБА_2 в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_10; скасування державної реєстрації змін, внесених до державного реєстру на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 02.03.2007р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_8, ОСОБА_6.

При цьому, господарським судом враховані положення абз. 2 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008р. „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”, відповідно до яких у разі, якщо предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (акціонерів) господарського товариства, а вимога до суб'єкта владних повноважень є похідною (зокрема, про державну реєстрацію припинення юридичної особи), такий спір є підвідомчим (підсудним) господарським судам.

Враховуючи всі вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог гр. ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ Сервіс Одеса”, гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_7, гр. ОСОБА_8, державного реєстратора відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради ОСОБА_9 та наявності правових підстав для їх задоволення у відповідності до ст.ст. 39, 40, 41, 190, 202, 203, 215, 216, 221, 226, 236, 237, 238, 244, 316, 658 ЦК України, ст. 167 ГК України, ст. 53 Закону України «Про господарські товариства».

За таких обставин, заява опікуна гр. ОСОБА_2 гр. ОСОБА_3 в частині вимог про задоволення поданого підопічним позову підлягає задоволенню.

Однак при цьому господарський суд зазначає, що вищезазначені нововиявлені обставини жодним чином не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення від 19.02.2009р. щодо непідвідомчості господарським судам України спору за зустрічними позовними вимогами гр. ОСОБА_7 про встановлення факту придбання нею частки гр. ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” на підставі договору від 08.09.2006р. за 420000грн.

Згідно ст. 114 ГПК України за результатами перегляду судового рішення у разі зміни або скасування рішення приймається рішення.

Приймаючи до уваги всі вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви опікуна гр. ОСОБА_2 гр. ОСОБА_3, поданої в інтересах підопічного, про перегляд рішення суду від 19.02.2009р. за нововиявленими обставинами.

За таких обставин, керуючись ч. 5 ст. 114 ГПК України, суд вважає за необхідне та правомірне рішення суду від 19.02.2009р. по справі № 16 / 158 08 4183 змінити, позов гр. ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, укладеного 08.09.2006р. між засновником товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” ОСОБА_2 в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_10, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрованого у реєстрі за № 9596; визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 02.03.2007р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_8, ОСОБА_6 посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрованого у реєстрі за № 1930; визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР”, оформленого протоколом загальних зборів учасників TOB „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” №8 від 11.10.2006р.; визнання недійсними змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” від 10.11.2006р., зареєстрованих за № 15561050003007732; визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА”, оформленого протоколом загальних зборів учасників TOB „АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА” №10 від 02.03.2007р.; визнання недійсними змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА”, внесених на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА” №10 від 02.03.2007р.; скасування державної реєстрації змін, внесених до державного реєстру на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 08.09.2006р. між засновником TOB „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” ОСОБА_2 в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_10; скасування державної реєстрації змін, внесених до державного реєстру на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 02.03.2007р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_8, ОСОБА_6, задовольнити у повному обсязі. При цьому в іншій частині рішення суду від 12.09.2009р. підлягає залишенню без змін.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподілити згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 39, 40, 41, 190, 202, 203, 215, 216, 221, 226, 236, 237, 238, 244, 316, 658 ЦК України, ст. 167 ГК України, ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»ст. ст. 32, 33, 43-49, 82-85, 112-114 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Заяву ОСОБА_3, подану в інтересах підопічного ОСОБА_2, про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2009р. по справі № 16/158 08 4183 за нововиявленими обставинами задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2009р. по справі № 16 / 158 08 4183 змінити.

3.Позов задовольнити.

4.Визнати недійсним договір, укладений 08.09.2006р. між засновником товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” ОСОБА_2 в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_10, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований у реєстрі за № 9596.

5.Визнати недійсним договір, укладений 02.03.2007р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_8, ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований у реєстрі за № 1930.

6.Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР”, оформлене протоколом загальних зборів учасників TOB „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” №8 від 11.10.2006р.

7.Визнати недійсними зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” від 10.11.2006р., зареєстровані за № 15561050003007732

8.Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА”, оформлене протоколом загальних зборів учасників TOB „АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА” №10 від 02.03.2007р.

9.Визнати недійсними зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА”, внесені на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА” №10 від 02.03.2007р.

10.Скасувати державну реєстрацію змін, внесених до державного реєстру на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 08.09.2006р. між засновником TOB „АВТОЛЮКС-ЦЕНТР” ОСОБА_2 в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_10.

11.Скасувати державну реєстрацію змін, внесених до державного реєстру на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 02.03.2007р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_8, ОСОБА_6.

12.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА»/65114, м. Одеса, пр-т. Маршала Жукова, буд. 65-Б, код ЄДРПОУ 31501988/, гр. ОСОБА_6 /65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, буд. 13-А, кв.1/, гр. ОСОБА_7 /08600, АДРЕСА_2/, гр. ОСОБА_8 /67654, Одеська область, с. Маяки, вул. Косовського, 25-а/ в рівних частинах на користь гр. ОСОБА_2 /77749, Федеративна Республіка Німеччина, м. Хоберг, вул.. Фуксбюль, буд. 54-А/ в особі опікуна ОСОБА_3 /АДРЕСА_3, ідн. 2817318716/ витрати зі сплати державного мита в сумі 85 грн. /вісімдесят пять грн. 00 коп./, витрати зі сплати ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./. Наказ видати.

13.В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2009р. по справі № 16 / 158 08 4183 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписаний 29.07.2011р.

Суддя Желєзна С.П.