Рішення № 17325268, 28.07.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2011 р.Справа № 28-27/145-10-4857 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ТАВРІДА ЕЛЕКТРИК УКРАЇНА";

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЕНЕРГОСПЕЦМОНТАЖ"

про стягнення 2 900,82 гривень 3% річних та 46545,85 гривень інфляційні.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 за дорученням;

від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж", в якій з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. ГСОО №324/2011 від 10.01.2011р.), просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 1207082,56 грн. з яких 1130 472,00 грн. основна заборгованість, 54 093,83 грн. інфляційні, 22 516,73 грн. 3% річних та покласти судові витрати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.01.2011року (суддя Невінгловська Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2011р. (головуючий Бандура Л.І., судді Поліщук Л.В., Туренко В.Б.), позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 1130472 гривень заборгованості, 12900,82 гривень 3% річних та 46545,85 гривень інфляційних.

Вищий господарський суд України постановою від 27.04.2011р. касаційну скаргу відповідача задовольнив частково, та скасував постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2011р. в частині залишення без змін рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2011р. про стягнення з відповідача на користь позивача 12900,82грн. 3% річних та 46545,85грн. інфляційних, а справу у зазначеній частині направив на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 18.05.2011 року справу №27/145-10-4857 прийнято до провадження суддею Гуляк Г.І., присвоєно справі №28-27/145-10-4857 та призначено до розгляду на 02 червня 2011року.

Позивач 31 травня 2011 року надав до канцелярії суду заяву про уточнення позовних вимог та згідно якої просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у вигляді інфляційних на суму 77068,59 гривень та 3% річних в сумі 17928,73 гривень, крім того просить суд стягнути з відповідача судові витрати у вигляді державного мита в сумі 13185,69 гривень та ІТЗ судового процесу на суму 236 гривень.

01 червня 2011 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд залишити без задоволення вимоги позивача в частині стягнення 11971,67 гривень 3% річних та 46545,85 гривень інфляційних.

18.07.2011 року представник позивача в судовому засіданні надав письмові пояснення позовних вимог з урахуванням постанови ВГСУ від 27.04.2011 року та просить суд стягнути з відповідача 94997,32 гривень, з яких 77068,59 гривень інфляційні та 17928,73 гривень 3% річних, крім того просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита 949,98 гривень та вирішити питання щодо видачі наказу господарського суду Одеської області в частині залишеного без змін рішення господарського суду Одеської області від 12 січня 2011 року щодо стягнутого державного мита в сумі 13185,69 гривень та ІТЗ судового процесу в сумі 232,70 гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.07.2011 року звернувся до суду з клопотанням про продовження строку розгляду справи в порядку ст.. 69 ГПК України. Вказане клопотання відповідача було задоволено судом та ухвалою суду від 18.07.2011 року строк розгляду справи було продовжено до 1 серпня 2011 року.

Відповідач 26.07.2011 року надав до канцелярії суду уточнення до відзиву на позов, в якому вимоги позивача не визнає та просить суд у задавлені позову відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання зявився, вимоги підтримує та просить суд задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не зявився

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як було встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 12 січня 2011 року залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2011 року та залишено без змін в частині стягнення основного боргу, який на стадії апеляційного провадження було сплачено, а саме 23 лютого 2011 року платіжним дорученням №143 на суму 1130472 гривень.

11 травня 2010р. позивачем було виставлено до оплати відповідачу рахунки-оферту №1105.10/18 та № 1105.10/19 на загальну суму 1257996 гривень. Відповідно до змісту вказаних рахунків, умовами поставки є рахунок дійсний для оплати протягом 5 календарних днів; рахунок дійсний при умові передплати; термін поставки 30 календарних днів з моменту передплати. Пунктом 2 вищенаведених рахунків передбачено, що відвантаження продукції здійснюється за фактом надання: а) оригіналу довіреності; б) копії свідоцтва про реєстрацію платника податку (форма 2-Р).

Згідно до видаткових накладних №1105.10/18 від 26.05.2010р. на суму 1130472 гривень та № 1105.10/19 від 26.05.2010р. на суму 127524 гривень позивачем було поставлено товару на загальну суму 1257996 гривень. Факт отримання товару відповідачем не заперечувався.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію-вимогу б/н від 16.08.2010р. з вимогою погасити у добровільному порядку заборгованість перед позивачем, яка на момент направлення претензії складала 1257996 гривень, протягом семи днів з моменту отримання даної претензії, а також попереджено відповідача, що в разі невиконання вимог претензії ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" буде змушене звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Вказана претензія була отримана відповідачем 19.08.2010 р, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення, між тим, була залишена відповідачем поза увагою.

З урахуванням здійсненої відповідачем 10.12.2010р. проплати у розмірі 127524 гривень за рахунком-офертою №1105.10/19, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №1627 від 10.12.2010р. та 23 лютого 2011 року у розмірі 1130472 гривень за рахунком №1105.10/18 від 11.05.2010 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №143 від 23.02.2011 року, станом на момент розгляду справи за відповідачем відсутня заборгованість за основним боргом.

Враховуючи неналежне виконання взятих зобовязань щодо своєчасної оплати отриманого товару позивачем здійснено нарахування інфляційних на суму 77068,59 гривень та 3% річних на суму 17928,73 гривень.

Представник відповідача в свою чергу заперечує проти вимог позивача, зазначаючи, що в матеріалах справи відсутні докази отримання претензії вимоги саме 19 серпня 2010 року, оскільки надана копія, яка міститься в матеріалах справи та досліджено оригінал поштового повідомлення на якому стоїть дата отримання 19 серпня 2000 року та не можливо чітко встановити що саме було направлено за цим поштовим повідомленням.

Також представник відповідача вважає, що слід нараховувати інфляційні та №5 річних з моменту отримання другої вимоги тобто 15 жовтня 2010 року та до моменту порушення провадження у справі №27/145-10-4857 до 16 листопада 2010 року.

Скасовуючи рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 року в частині стягнення інфляційних та 3% річних, Вищий господарський суд України у постанові зробив висновки щодо встановлення у ході розгляду справи при новому розгляді суду слід дослідити отримання чи неотримання відповідачем претензії вимоги від 16.08.2010 року та від 15.10.2010 року, оскільки саме з врахування цих обставин застосовані заходи, передбачені ст.. 625 ЦК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Згідно вказівок ВГСУ у постанові від 27 квітня 2011 року в ході розгляду справи було витребувано оригінал поштового повідомлення та претензії, які позивачем було надано для огляду у судовому засіданні та судом встановлено, що позивачем було здійснено відправку саме претензії вимоги 16 серпня 2010 року на адресу відповідача. Суд приходить таких висновків, оскільки, як було пояснено представником позивача іншої поштової кореспонденції на адресу відповідача не направлялося.

Положеннями ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. В свою чергу, ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодного доказу спростовуючого отримання претензії вимоги від 16 серпня 2010 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що вимога позивача щодо оплати вартості отриманого товару була отримана відповідачем 19.08.2010 року, з урахуванням відведеного семиденного терміну для погашення заборгованості, позивачем зазначено період з 26 серпня 2010 року, з яким суд не погоджується та зазначає, що відповідачем претензію отримано 19 серпня 2010 року тому строк на виконання вимоги спливає 26 серпня 2010 року, а порушення починається з 27 серпня 2010 року.

Суд доходить висновку, що правомірним періодом стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції є період з 27 серпня 2010 року, в звязку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних за період з 26.08.2010р. по 09.12.2010 року та з 10.12.2010 року по 22.02.2011 року за розрахунком позивача складає 17928,73 гривень, який не підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд зробив власний розрахунок 3% річних за період з 27 серпня 2010 року по 09 грудня 2010 року сума 3% річних складає 10 753.28 гривень та в період з 10.12.2010 року по 22.02.2011 року сума 3% річних склала 6875,75 гривень, таким чином сума 3% річних яка підлягає задоволенню складає 17629,03 гривень.

Щодо нарахування інфляційних то суд перевірвши наданий позивачем розрахунок, вважає його вірним та стягує заявлену суду інфляційних у розмірі 77 068,59 гривень з відповідача.

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 946,97 гривень покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Енергоспецмонтаж" (65011, м.Одеса, вул. Базарна,50, кв.3, код ОКПО 32521827, р/р 26008101308175 в ЗАТ "ОТП Банк" в м.Одеса, МФО 328986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (99053, Україна, м.Севастополь, вул. Вакуленчука,22, код ОКПО 31576194, р/р 2600215000479 в СФ АКБ "Правекс-банк", м.Севастополь, МФО 324978) 17629 /сімнадцять тисяч шістсот двадцять девять/ гривень 3 копійки 3% річних, 77068 /сімдесят сім тисяч шістдесят вісім / гривен інфляційних, 946 /девятсот сорок шість/ гривен 97 копійок витрат на оплату державного мита.

3. В решті - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.. 85 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 28 липня 2011 року

Суддя Гуляк Г.І.