Рішення № 17325080, 04.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.11                                                                                 Справа № 8/93/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ,

до Міського комунального підприємства "Благоустрій" Жовтневого району, м. Луганськ, -

про стягнення 427114 грн. 34 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Хухрянській І.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Шапка Д.А. –начальник юридичного відділу, - довіреність №352 від 01.12.10 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення у сумі 389344,22 грн., пені за період з 02.12.10 року по 31.05.11 року у сумі 16836,41 грн., 3% річних за аналогічний період у сумі 3258,66 грн. та інфляційних нарахувань за той же період у сумі 17675,05 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення №2084/1/2, укладеного між сторонами 01.01.09 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 21.07.11 року до 04.08.11 року –у зв’язку з неявкою сторін та невиконанням ними вимог суду про надання доказів.

До початку судового засідання 04.08.11 року позивач подав клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами. яке судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;112), у т.ч. письмовим повідомленням оператора поштового зв’язку про вручення 18.07.11 року уповноваженій особі відповідача ухвали суду про порушення провадження по справі та призначення її до слухання.

Згідно довідці з ЄДР за №10556571 від 20.07.11 року юридичною адресою відповідача є місто Луганськ, кв. Норінського, 4-а (а.с.105-109), на яку судом були спрямовані ухвали суду та за якою відповідачу було вручено першу з них.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти розгляду справи по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, суд, керуючись ст.ст.4-3, ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутностоі відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.01.09 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №2084/1/2 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідно до якого постачальник зобов’язується постачати споживачу питну воду та приймати від нього стічні води, а споживач - своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання і водовідведення на умовах, визначених цим договором, а також виконувати інші умови даного договору (п.1.1).

Кількість води, що постачається постачальником та використовується споживачем, визначається за показниками приладів обліку (п.5.1).

Споживач сплачує за надані послуги з водопостачання та водовідведення за діючим тарифом, встановленим згідно з чинним законодавством (п.6.1), шляхом передоплати до 07 числа поточного розрахункового місяця у розмірі 100% від суми нарахувань за попередній місяць на підставі наданих постачальником рахунків чи інших платіжних документів у триденний строк після їх отримання (п.6.2), у безготівковій формі (п.6.3).

Споживач зобов’язаний своєчасно здійснювати оплату за надані постачальником послуги з водопостачання і водовідведення (п.7.4).

          За несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.8.1), а також несе іншу відповідальність, встановлену чинним законодавством (п.8.3).

Договір набирає чинності з 01.01.09 року і діє до 31.12.09 року (п.10.1), з можливістю його пролонгації за умов, визначених у п.10.4 договору (а.с.19-22).

Сторони уклали низку додаткових угод до договору, відповідно до яких:

від 29.12.09 року - продовжили строк його дії до 31.12.10 року (а.с.23-40);

від 31.12.10 року –продовжили строк його дії до 31.12.11 року (а.с.41-50).

          Отже, договір є чинним на час розгляду цього спору.

Позивач надав до справи документальні докази, відповідно до яких він на виконання умов договору у період з листопада 2010 року по травень 2011 року поставив на користь відповідача 64912,00 куб.м води на суму 466423,67 грн. та прийняв стічні води у об’ємі 64912,00 куб. м на загальну суму 82227,62 грн., а разом –на суму 389344,22 грн., - що підтверджується наданими ним до справи груп-рахунками за вказаний період (а.с.51-102), кожен з яких містить підпис повноважного представника відповідача про його отримання.

Позивач стверджує, що відповідач не сплатив вартості отриманих послуг з водопостачання та водовідведення, на підтвердження чого надав розрахунок суми боргу (а.с.14-18), а відповідач ці доводи не спростував.

З урахуванням цього позивач, керуючись умовами договору та чинним законодавством, на суму основного боргу в 389344,22 грн. нарахував:

пеню за період з 02.12.10 року по 31.05.11 року у сумі 16836,41 грн.,

3% річних за аналогічний період у сумі 3258,66 грн.,

інфляційні нарахування за той же період у сумі 17675,05 грн., - які просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

          ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

          Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Відповідно до приписів ст. 32 Закону України від 10.01.02 року №2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання" за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством.

          Споживач питної води зобов’язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення (ч.2 ст.22 Закону).

          Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач у період з грудня 2010 року по травень 2011 року не вносив платежі за отримані послуги, передбачені пунктами 6.1-6.3 вищезгаданого договору.

          Згідно статті 525 ЦКУ одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено в договорі чи в законі.

          Такого права відповідачеві згідно умовам вищезгаданого договору –не надано.

          Як сказано в ст. 526 ЦКУ, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які звичайно висуваються.

Частиною 1 ст. 530 ЦКУ встановлено: якщо у зобов'язанні встановлено термін (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (дату).

Відповідач всі вищезазначені вимоги не виконав, що доведено позивачем та доказами, долученими до матеріалів справи.

Отже, з боку відповідача має місце порушення зобов’язання за договором.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів наявність таких обставин.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Суд вважає, що позивач вірно визначив суму заявленої до стягнення пені.

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що позивачем повністю доведено законність та обґрунтованість заявлених ним вимог, - позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства України та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст.22 та 32 Закону України від 10.01.02 року №2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання", керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст. 22,32-34,36,43,44,47-1,49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Міського комунального підприємства "Благоустрій", ідентифікаційний код 30597150, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв.Норінського,4-а, –на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", ідентифікаційний код 35554719, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166, - основний борг за надані послуги водопостачання та водовідведення у сумі 389344 (триста вісімдесят дев’ять тисяч триста сорок чотири) грн. 22 коп., пеню у сумі 16836 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 41 коп., 3% річних у сумі 3258 (три тисячі двісті п’ятдесят вісім) грн.66 коп., інфляційні нарахування у сумі 17675 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят п’ять) грн. 05 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 4271 (чотири тисячі двісті сімдесят одна) грн. 14 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 04.08.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –05 серпня 2011 року.

Суддя                                                   А.П.Середа