Рішення № 17324871, 28.07.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2011 р. Справа № 5010/1429/2011-19/76

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Матейко І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л.Авто", вул.Симоненка,36, м.Київ 33,01033

фактична адреса: вул. Є. Коновальця, 425А, м.Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Західшина" вул.В.Чорновола, 157, м. Івано-Франківськ,76000

про стягнення заборгованості на суму 36936,67 грн.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1. - представник, (довіреність № б/н від 31.12.10 )

від відповідача: не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Л.Авто" звернулось в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Західшина" про стягнення заборгованості на суму 36936,67 грн. Позивач обгрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов"язань щодо оплати поставленого товару.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання вх.№6369/2011-свх 28.07.11 про зменшення позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача - 30000,00 грн.- основного боргу, 965,60 грн. - пені, 186,74 грн. - 3% річних, 672,00 грн. інфляційних втрат та 3112,33 грн. -50% річних.

Враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України, щодо права позивача до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно заявленого позивачем клопотання.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 14.07.11, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 20313312 від 14.07.11, яке вручено відповідачу 18.07.11.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

На день розгляду справи 28.07.11 письмових заяв та клопотань від відповідача про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

19.01.10 між сторонами даного спору укладено договір про поставку товару №1103/01, відповідно до якого позивач зобов"язався протягом дії договору поставляти покупцю товар окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в специфікаціях та накладних, які є невід"ємною частиною договору, а відповідач в свою чергу - приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах (п.1.1. )

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №ТВ-Н0344-002 від 10.12.10, №ТВ-Н0350-001 від 16.12.10, №ТВ-Н0354-001, №ТВ-Н0354-003 від 20.12.10 та довіреностями № 252 від 20 грудня 2010 року, № 256 від 24 грудня 2010 року та № 296 від 29 грудня 2010 року, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи (а.с.18-23).

В порушення договірних зобов"язань відповідач не оплатив в повному обсязі отриманий товар.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення договору поставки №1103/01 від 19.01.10 та беручи до уваги часткову оплату поставленого товару і акт звірки взаємних розрахунків (а.с.13), заборгованість відповідача перед позивачем становить 30000,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобовязання щодо оплати поставленого товару, тому вимоги позивача про стягнення 30000,00 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.2 договору поставки №1103/01 від 19.01.10 сторони узгодили, що у випадку затримки оплати товару, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення виконання відповідного грошового зобов"язання.

На підставі вказаного пункту договору позивачем нараховано пеню в сумі 965,60 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування пені та задоволено її за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Нараховані позивачем інфляційні втрати в сумі 672,00. грн. є обгрунтованими, їх розрахунок перевірено судом , тому дана вимога підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 186,74 грн., то слід зазначити, що розглянувши дану позовну вимогу, суд не вбачає підстав для стягнення 3% річних нарахованих позивачем згідно договору поставки №1103/01 від 19.01.10., виходячи з наступного.

Як вбачається з поданого розрахунку, позивач керуючись ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних, що складає 186,74 грн.

Також, керуючись п. 10.3. договору поставки №1103/01 від 19.01.10, яким передбачено, що при простроченні платежу більше одного місяця постачальник має право додатково стягнути з покупця 50% річних від простроченої суми за весь період прострочення, який згідно розрахунку позивача складає 3112,33 грн.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити кредитору 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Оскільки п.10.3. договору поставки №1103/01 від 19.01.10 передбачено відповідальність за неправомірне користування чужими коштами в іншому розмірі річних від суми боргу, то до задоволення підлягають тільки відсотки річних, передбачені договором.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 50 відсотків річних , суд вважає його обгрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530,546, 549, 610, 612, 614, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.173, 216, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 49, 55, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л.Авто" до товариства з обмеженою відповідальністю "Західшина" про стягнення заборгованості на суму 36 936,67 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Західшина" В.Чорновола, 157, м. Івано-Франківськ,76000 (код 32076479) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л.Авто", вул.Симоненка,36, м. Київ 33,01033 (код 36702953) - 30000,00 ( тридцять тисяч ) - основної заборгованості, 965,60 (дев"ятсот шістдесят п"ять гривень шістдесят копійок) - пені, 672,00 (шістсот сімдесят дві гривні) - інфляційних нарахувань та 3112,33(три тисячі сто дванадцять гривень тридцять три копійки ) - відсотків річних , а також 347,50 (триста сорок сім гривень п"ятдесят копійок) - судових витрат по сплаті державного мита та 222,03 (двісті двадцять дві гривні три копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Максимів Т. В.

Повне рішення складено 02.08.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Матейко І. В. 02.08.11