Рішення № 17324770, 02.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

02.08.2011Справа №5002-24/1949-2011 За позовом Прокурора Центрального району м. Сімферополя (95000, м. Сімферополь, вул.Карла Маркса, 6) в інтересах держави в особі: Сімферопольської міської ради (95000, м.Сімферополь, вул.Толстого, 15)

До відповідачів: 1) Комунального підприємства Сімферопольської міської ради "Сімферопольське об'єднання парків культури і відпочинку" (95000, м.Сімферополь, вул.Київська, б.78-А)

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

Про визнання недійсним договору.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Прокурор не зявився.

Від позивача ОСОБА_2., представник за довіреністю № 24/01-55/1686 від 02.06.2011р., паспорт НОМЕР_1 виданий 13.05.2000р.

Від відповідача 1 не зявився.

Від відповідача 2 не зявився.

Обставини справи: до господарського суду звернувся Прокурор Центрального району м. Сімферополя в інтересах держави в особі: Сімферопольської міської ради з позовом до Комунального підприємства Сімферопольської міської ради "Сімферопольське об'єднання парків культури і відпочинку" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 01.06.2010р. між ФОП ОСОБА_1 та КП Сімферопольської міської ради "Сімферопольське об'єднання парків культури і відпочинку" був укладений договір про надання послуг.

Прокурор стверджує, що вказаний договір від 01.06.2010р. є удаваним, який складено для приховання іншого правочину, а саме договору найму (оренди) земельної ділянки, за яким наймодавець зобовязується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений строк у володіння та користування за плату.

Також прокурор зазначає, що ФОП ОСОБА_1 та КП Сімферопольської міської ради "Сімферопольське об'єднання парків культури і відпочинку" використовують земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Таким чином прокурор просить суд визнати недійсним договір від 01.06.2010р., укладений між ФОП ОСОБА_1 та КП Сімферопольської міської ради "Сімферопольське об'єднання парків культури і відпочинку".

Також прокурор просить покласти на відповідачів судові витрати.

Відповідач №2 проти позовних вимог заперечував по мотивам, викладеним у відзиві на позов.

21.06.2011р. через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі з доданими документами для залучення до матеріалів справи, відповідно до яких він повідомив про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

21.06.2011р. у засіданні суду представником позивача було заявлене письмове клопотання про продовження строку розгляду справи у порядку ст.69 ГПК України у межах передбачених чинним законодавством, до 26 липня 2011р.

Судом вказане клопотання було задоволено та ухвалою від 21.06.2011 р. строк розгляду справи було продовжено до 26.07.2011 р.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Клопотанням від 02.08.2011 р. просив суд продовжити строк розгляду справи до 10.08.2011 р.

Судом вказане клопотання було задоволено та ухвалою від 02.08.2011 р. строк розгляду справи було продовжено до 10.08.2011 р.

Відповідачі явку представників в судове засідання жодного разу не забезпечили, відповідач №1 відзив на позов не представив, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

Суд зазначає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю представників відповідачів.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2010 р. між відповідачем №1 та відповідачем №2 був укладений договір б/н про надання послуг ( а. с. 9 ).

Відповідно до п. 1 вказаного договору предметом даного договору є надання послуг населенню, участь в організації і проведенні святкових заходів для мешканців і гостей міста на території парку, а також організація батуту.

Відповідно до п. 2 вказаного договору відповідач №1, зокрема, узгоджує місце для роботи відповідно до наданої схеми.

Відповідач №2 в свою чергу зобовязався, зокрема, надати відповідачу №1 документи, необхідні для узгодження розміщення обєкту, а також погоджувальні документи для здійснення діяльності, здійснити якісне обслуговування відпочиваючих та відповідно до п. 9 вказаного договору перераховує за узгодженням сторін 1000 грн. і ці перерахування є договірними щомісячними відрахуваннями, які відповідач №2 повинен проводити не пізніше 3 ого числа поточного місяця.

Відповідно до п. 8 вказаного договору він набирає чинності з 01.06.2010 р. та діє до 15.06.2010 р.

Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що оспорюваний договір є по суті прихованим договором оренди земельної ділянки, який укладений без додержання відповідного порядку укладення, встановленого законодавством для договорів оренди земельної ділянки, а тому на підставі ст. ст. 203,215 ЦК України має бути визнаний недійсним.

Відповідно до частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 36 Закону України “Про прокуратуру” підставою представництва в суді держави є наявність порушення або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Дослідивши матеріали справи, зокрема умови спірного правочину, суд встановив, що відповідачами фактично вчинено удаваний правочин.

Так, згідно з умовами спірного договору, відповідач №1 погодив відповідачу №2 місце для здійснення діяльності, а відповідач №2 сплачував відповідні відрахування за отримане місце.

Таким чином, судом встановлено, що фактично між відповідачами укладено договір найму (оренди) земельної ділянки, за яким наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений строк володіння та користування за плату, тобто укладений між відповідачем №1 та відповідачем №2 договір фактично вчинено для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про оренду землі” відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 792 ч. 2 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Таким чином виходячи із зазначених положень, передавати в оренду земельні ділянки можуть тільки їх власники.

Проте, у даному випадку земельна ділянка, що була передана у користування відповідачу №2, перебуває у власності територіальної громади міста в особі Сімферопольської міської ради, оскільки правовстановлюючі документи на земельну ділянку відповідачем №1 належним чином не оформлені.

Також, відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 142 Конституції України право на землю комунальної власності належить територіальним громадам. Органи місцевого самоврядування є суб'єктами земельних відносин, здійснюють регулювання земельних відносин, а також контроль за додержанням земельного законодавства.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтями 124, 125, 126 Земельного кодексу України регламентовано, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником і користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

До матеріалів справи документи, що посвідчують право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, що була передана у оренду відповідачу №2 у відповідача №1, не надано. Так само не надано відповідне рішення Сімферопольської міської ради щодо передачі земельної ділянки у оренду та доказів встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Згідно з поясненнями позивача правовстановлюючі документи на земельну ділянку у відповідача №1 відсутні.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сторонами при укладенні оспорюваного договору не були дотримані загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: пункт 1 ст. 203 ЦК України яким визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідачами доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, не представлено, отже позовні вимоги прокурора обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідач 2 у відзиві на позов проти нього заперечував, посилаючись на те, що він не знав про відсутність у відповідача 1 правовстановлюючих документів на земельну ділянку, вимоги договору виконував у повному обсязі, заборгованість за договором відсутня, а сам договір на час розгляду справи припинив свою дію, тому неправомірність у діях відповідача 2 відсутня.

Суд зазначає, що на час розгляду справи оспорюваний договір припинив свою дію, проте на час звернення з відповідним позовом до суду права Сімферопольської міської ради, на захист яких звернувся прокурор, були порушені. Крім того, відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів в рівних частинах відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 04.08.2011 р. Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 04.08.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним укладений між комунальним підприємством Сімферопольської міської ради "Сімферопольське об'єднання парків культури і відпочинку" (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, б.78-А, ідентифікаційний код 16503312 ) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) договір про надання послуг від 01.06.2010 р.

3.Стягнути з комунального підприємства Сімферопольської міської ради "Сімферопольське об'єднання парків культури і відпочинку" (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, б.78-А, ідентифікаційний код 16503312 ) на користь державного бюджету м. Сімферополя ( р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) державне мито в розмірі 42,50 грн.

4.Стягнути з комунального підприємства Сімферопольської міської ради "Сімферопольське об'єднання парків культури і відпочинку" (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, б.78-А, ідентифікаційний код 16503312 ) на користь державного бюджету м. Сімферополя ( р/р № 31214264700002; отримувач: Державний бюджету м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь; МФО 824026 ) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь державного бюджету м. Сімферополя (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) державне мито в розмірі 42,50 грн.

6.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь державного бюджету м. Сімферополя ( р/р № 31214264700002; отримувач: Державний бюджету м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь; МФО 824026 ) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.