Рішення № 17324749, 26.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

26.07.2011Справа №5002-7/2221-2011 За позовом Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (95026, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593)

До відповідача Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр.-т Карла Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) в особі структурного підрозділу: Сімферопольського вагонного депо Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (95040, м. Сімферополь, вул.. Елеваторна, 16, ідентифікаційний код 01074741)

Про стягнення 158 108,75 грн.

Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_5 предст., дов. №20-3/6262 від 30.12.2010р.

Від відповідача - ОСОБА_6 предст., дов. №66 від 01.01.2011р.

Сутьспору Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі структурного підрозділу: Сімферопольського вагонного депо Державного підприємства "Придніпровська залізниця" борг за теплопостачання у розмірі 130527,35 грн., інфляційні втрати 19181,48 грн., 3% річних 4861,39 грн. та пені 3538,53 грн., всього - 158 108,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обовязків по повній та своєчасній оплаті вартості поставленої йому позивачем за договором №226 від 27.11.2000р. теплової енергії, у звязку з чим заборгованість Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі структурного підрозділу: Сімферопольського вагонного депо Державного підприємства "Придніпровська залізниця" перед Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» за період з 01.10.2006р. по 28.02.2011р. складає 130527,35 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 4861,39 грн., пені 3538, 53 грн. та 19181,48 грн. інфляційних втрат.

08 липня 2011 року до суду від відповідача надійшло клопотання про застосування строку позовної давності, в якому він просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення суми основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних, а також спеціальний строк позовної давності до вимог позивача про стягнення пені.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

27.11.2000р. між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (Теплопостачальна організація) та Державним підприємством "Придніпровська залізниця" в особі структурного підрозділу: Сімферопольського вагонного депо Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (Споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії №226, пунктом 1 якого передбачено, що Теплопостачальна організація зобовязується відпускати Споживачеві теплоенергію.

Відповідно до пункту 11 Договору Споживач сплачує отриману теплову енергію в строк до 5 числа місяця, що настав, протягом всього року за тарифами, визначеними відповідно до рішень Ради Міністрів АР Крим. Підставою для оплати є платіжна вимога Теплопостачальної організації.

В пункті 26 сторони передбачили, що договір укладений строком на пять років з дня його підписання та вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку договору не буде повідомлено письмово однією зі сторін про припинення або зміну договору та при повній оплаті за опалюваний сезон.

Сторони не представили суду доказів розірвання договору або зміни його умов, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. З урахуванням цього, суд вважає, що на час розгляду справи договір продовжує діяти.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися свої обовязки за договором, що підтверджується відсутністю будь-яких претензій з боку споживача. На оплату відпущеної теплової енергії позивачем виставлялися відповідні рахунки, в яких зазначалася кількість відпущеної теплоенергії, тариф та загальна сума до сплати 205819,71 грн.(а. с. 18-70).

Матеріали справи свідчать, що з жовтня 2006р. по грудень 2009р. відповідачем була частково погашена заборгованість за спірний період в загальному розмірі 75292,36 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.

Рахунки не були оплачені своєчасно та в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості за період з 01.10.2006р. по 28.02.2011р. у сумі 130527,35 грн. та стало підставою для звернення до суду з позовом про примусове стягнення боргу.

Таким чином, несплаченою залишена заборгованість в розмірі 130527,39 грн., відповідач, всупереч положенням статей 33, 34 ГПК України, не надав суду доказів погашення цієї суми боргу, у звязку з чим вона підглядає примусовому стягненню.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Заборгованість Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі структурного підрозділу: Сімферопольського вагонного депо Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в розмірі 130527,39 грн. підтверджується матеріалами справи у звязку з чим підлягає примусовому стягненню.

Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, ч. 1 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

У той же час, матеріали справи свідчать, що з жовтня 2006р. по грудень 2009р. відповідач частково сплачував заборгованість на суму 75292,36 грн., тобто вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, що відповідно до ст. 264 ЦК України було підставою для переривання строку позовної давності в даному випадку.

Отже, наведені вище обставини дозволяють суду зробити висновок, що строк позовної давності Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" пропущений не був.

Крім того, позивачем у судовому засіданні позивачем було заявлено новий роз рахунок 3 % річних та інфляційних втрат до відшкодування 15330,25 грн. інфляційних втрат, 3% річних 4026,92 грн. та пені 3538,53 грн.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Матеріалами справи підтверджується, що сума 15330,25 грн. інфляційних втрат, 3% річних 4026,92 грн. та пені 3538,53 грн. розрахована позивачем правомірно, по суті відповідачем не оспорюється, а тому вказані кошти також підлягають стягненню з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі структурного підрозділу: Сімферопольського вагонного депо Державного підприємства "Придніпровська залізниця".

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись пунктом ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр.-т Карла Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) в особі структурного підрозділу: Сімферопольського вагонного депо Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (95040, м. Сімферополь, вул.. Елеваторна, 16, ідентифікаційний код 01074741) на користь Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (95026, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593) заборгованість у розмірі 130527,35 грн., 15330,25 грн. інфляційних втрат, 3% річних 4026,92 грн. та пені 3538,53 грн., 1577,19 грн.. державного мита та 229,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.