Постанова № 17324581, 04.08.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"04" серпня 2011 р. Справа № 5023/293/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Капацин Н.В., Кривди Д.С., за участю представників: позивача –Іващенко О.В.

відповідача –Семенець С.В.

розглянувши касаційну скаргу Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на рішення господарського суду Харківської області від 10 березня 2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30 травня 2011 року у справі за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" про спонукання до укладення договору та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" про визнання договору укладеним з урахуванням положень протоколу розбіжностей від 14 грудня 2010 року,

встановив:

У січні 2011 року позивач за основним позовом звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про зобов’язання відповідача укласти з позивачем договір на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією в редакції позивача з Додатками 1, 2А, 2Б, 3, 4, 5, 6. Також позивач просив суд договір на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією викласти у відповідній редакції позивача.

3 лютого 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" звернулось до місцевого господарського суду з зустрічною позовною заявою до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" про визнання договору про передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією №1453/ЕЗ-10 від 18.11.2010 року, укладеним між сторонами у справі з урахуванням положень протоколу розбіжностей від 14 грудня 2010 року в його редакції (т.1, а.с.72).

22 лютого 2011 року позивачем була подана до суду заява про уточнення позовних вимог про зобов'язання ТОВ “Енергоінвестпроект” укласти договір у відповідній редакції (т.2, а.с.6).

Рішенням господарського суду Харківської області від 10 березня 2011 року (суддя Ковальчук Л.В.) в задоволенні позову Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" відмовлено. Зустрічний позов задоволений. Визнано договір про передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією №1453/ЕЗ-10 від 18.11.2010 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергоінвестпроект” та Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” з урахуванням положень протоколу розбіжностей від 14 грудня 2010 рокуу відповідній редакції (т.2, а.с.81).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30 травня 2011 року рішення суду залишене без змін.

У касаційній скарзі Структурний відокремлений підрозділ "Енергозбут Київенерго" Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" просить вказані судові рішення скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами попередніх судових інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як правильно встановлено судами, АЕК “Київенерго” здійснює свою діяльність в галузі електроенергетики на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами від 7 вересня 2005 року АБ №220557 та ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом від 7 вересня 2005 року АБ №220558.

ТзОВ “Енергоінвестпроект” здійснює свою діяльність в галузі електроенергетики на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом від 17 грудня 2009 року АВ № 469997.

Відповідно до виданої Національною комісією регулювання електроенергетики України ліцензії право на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами в межах розміщення власних місцевих (локальних) електричних мереж у місті Києві надано виключно АК “Київенерго” на необмежений період часу. Споживачами послуги з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами є постачальники електричної енергії за нерегульованим тарифом, які користуються цією послугою для забезпечення передачі належної електроенергії з метою постачання її споживачам.

Крім діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами АЕК “Київенерго”, також, здійснює ліцензовану діяльність на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Споживачі послуг з постачання електроенергії –суб’єкти господарювання можуть отримувати електроенергію як від обласних енергопостачальних компаній, до яких належить і АЕК “Київенерго”, що здійснюють діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території, так і від інших суб’єктів господарювання – постачальників електричної енергії за нерегульованим тарифом, яким є відповідач за первісним позовом - ТзОВ “Енергоінвестпроект”, які отримали відповідні ліцензії НКРЕ, здійснюють ліцензовану діяльність на загальнодержавному ринку постачання електроенергії за нерегульованим тарифом.

У відповідності до п.2.4 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, затверджених Постановою НКРЕ №36 від 12 серпня 1996 року, ліцензіат повинен укласти договір про передачу електричної енергії до споживачів з власником місцевих (локальних) електромереж.

Відповідно до п.2.7 Ліцензійних умов з передачі електроенергії, ліцензіат не повинен надавати перевагу будь-яким енергопостачальникам, крім передбачених законодавством випадків, коли така сама перевага або привілеї надаються всім енергопостачальникам, чи безпідставно протидіяти суб’єкту підприємницької діяльності займатись ліцензованою діяльністю з постачання електричної енергії.

Відповідно до ч.7 ст.24 Закону України “Про електроенергетику” енергопостачальники, які здійснюють діяльність з передачі електричної енергії з використанням власних мереж, зобов'язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж всіх суб'єктів підприємницької діяльності, що отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення відповідного виду діяльності і уклали договір на передачу електричної енергії.

Пунктом 3.8.3 Ліцензійних умов з передачі електроенергії передбачено, що ліцензіат протягом 15 днів з моменту отримання заяви на приєднання або передачу електричної енергії повинен направити заявнику підписаний ним проект відповідного договору.

З матеріалів справи вбачається, що 25 листопада 2010 року відповідач за первісним позовом отримав від позивача проект договору про передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією №1453/ЕЗ-10 від 18.11.2010 року.

Після ознайомлення з вказаним проектом договору №1453/ЕЗ-10 від 18.11.2010 року, відповідач за первісним позовом не погодився з запропонованою позивачем редакцією пунктів 3.1, 3.6, 3.8, 4.1, 5.5, 7.2.4, 7.3, 11.1, 11.4, 11.5 проекту Договору, посилаючись на їх невідповідність примірному договору, схваленому Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України№934 від 19.10.2005 року та іншим нормативним актам у галузі електроенергетики.

          Відповідач за первісним позовом підписав договір №1453/ЕЗ-10 від 18.11.2010 року з протоколом розбіжностей та супровідним листом №807 від 14.12.2010 року один примірник договору та два примірники протоколу розбіжностей направив на адресу позивача, який отримав направлене йому поштове відправлення 20 грудня 2010 року, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч.2 ст.275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до частин 2, 3, 5, 7 статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму, тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона-виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка держала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Тобто, виходячи з вказаних положень ст.181 Господарського кодексу України, позивач за первісним позовом після одержання протоколу розбіжностей до спірного договору зобов’язаний був протягом двадцяти днів розглянути його та в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. При цьому, пункти договору, які були включені в протокол розбіжностей та по яким сторони досягли згоди, повинні бути узгоджені письмово, а саме протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами тощо (ч.6 ст.181 Господарського кодексу України).

Після отримання позивачем за первісним позовом протоколу розбіжностей з його боку не були вжиті відповідні заходи для врегулювання розбіжностей з ТзОВ “Енергоінвестпроект” та такі розбіжності не були передані для розгляду до суду у встановлений двадцятиденний термін.

Натомість, 6 січня 2011 року Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулась до місцевого господарського суду з позовом до ТзОВ “Енергоінвестпроект” щодо спонукання відповідача за основним позовом до укладення договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією в редакції Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго".

Як правильно було встановлено господарськими судами, викладена в позовних вимогах редакція договору є відмінною від тексту договору №1453/ЕЗ-10 від 18.11.2010 року, який розглядало ТзОВ “Енергоінвестпроект” та на який був складений протокол розбіжностей від 14 грудня 2010 року.

Тому, суди попередніх судових інстанцій дійшли вірного висновку про те, що в порушення вимог ст.181 Господарського кодексу України позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду з позовною заявою про спонукання відповідача укласти договір в іншій редакції позивача, ніж та яка розглядалась сторонами у справі попередньо.

Згідно ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Розглянувши подану позивачем за основним позовом вказану заяву про уточнення позовних вимог, суди дійшли правильного висновку про те, що за своєю суттю подана заява про уточнення позовних вимог фактично змінює предмет позову в даній справі, оскільки змінює положення умов того договору, який позивач за первісним позовом просить суд зобов'язати укласти відповідача.

Тому, обгрунтовано місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не була прийнята до уваги подана позивачем за основним позовом заява про уточнення позовних вимог, як така що суперечить вимогам ст.22 ГПК України.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність у позивача за основним позовом підстав вимагати від відповідача укласти договір на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією в редакції позивача.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, протягом 2009-2010 років позивач за первісним позовом, в порушення вказаних вимог п.3.8.3 Ліцензійних умов з передачі електричної енергії, на заяви відповідача не надавав останньому проект договору на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами, підписаний зі своєї сторони, чим фактично затягував процес укладення договору.

Так, рішенням Антимонопольного комітету України від 30 вересня 2010 року по справі № 28-26.13/53-07 було визнано, що АЕК «Київенерго»за результатами господарської діяльності у 2006-2009 роках та першому півріччі 2010 року займала монопольне (домінуюче) становище на ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами в межах міста Києва, де розміщені належні їй електричні мережі.

АЕК «Київенерго»протягом 2006 - першого півріччя 2010 років, перевищивши нормативно встановлені терміни розгляду заяв постачальників електроенергії за нерегульованим тарифом про укладення договорів на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та недотримуючись встановленої процедури укладення цих Договорів, що унеможливлювало здійснення цими постачальниками діяльності з постачання електроенергії за нерегульованим тарифом споживачам міста Києва, вчинила порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 7 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку електричної енергії місцевими (локальними) електромережами міста Києва, шляхом створення перешкод доступу інших суб'єктів господарювання на ринок постачання електричної енергії.

Питання ухилення позивача за первісним позовом від укладення з відповідачем за основним позовом договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами неодноразово було предметом розгляду Національної комісії регулювання електроенергетики України, за результатами якого НКРЕ неодноразово приймала постанови про зобов'язання позивача за первісним позовом укласти відповідно договори з відповідачем за первісним позовом.

Згідно частини 3 статті 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Тому, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов вірного висновку про обгрунтованість і відповідність вимогам закону заявлених позивачем за зустрічним позовом вимог та задовольнив зустрічний позов ТзОВ “Енергоінвестпроект” до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго".

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, суд вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і не відповідають вимогам закону.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 10 березня 2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30 травня 2011 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                       В.Дерепа

Судді                                                                                           Н.Капацин

                                                                                           Д.Кривда