Постанова № 17324455, 07.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2011 р. Справа № 5023/1110/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №154/54/23/1/122 від 02.03.11)

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 14.03.11), Мігура О.В. (довіреність №980-285 від 03.06.11),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду відповідача (вх. №1884 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.11 у справі № 5023/1110/11

за позовом Військової частини А2637, м. Очаків Миколаївської області

до Державного підприємства Науково-дослідний і проектний інститут "Союз", м. Харків

про зобовязання вчинити певні дії шляхом стягнення суми 62312,86 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.04.11 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 62312,86 грн., державне мито в сумі 623,13 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому військова частина А2637 зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 15.06.11 було оголошено перерву до 14 год.30 хв. 04.07.11.

Відповідачем у судовому засіданні 04.07.11 надані додаткові письмові пояснення з додатками.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

14.12.00 між Військовою частиною А2637 (замовник) та Державним підприємством Науково-дослідний і проектний інститут "Союз" (виконавець) було укладено договір № 3/12 від 14.12.00 щодо оснащення технічними засобами охорони та автоматичної пожежної сигналізації об'єктів військової частини А2637. Згідно з п. 10.2. договір діє з моменту його вступу в силу і до повного виконання договірних зобов'язань. На час звернення з позовною заявою до суду будівельні та монтажні роботи відповідачем були виконані, про що свідчать акти приймання виконаних підрядних робіт (копії яких долучено до матеріалів справи) та проведено повний розрахунок за виконані роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 15 березня по 21 квітня 2010 року Територіальним Південним контрольно-ревізійним управлінням Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України проведено ревізію, про що складено акт від 21.04.10 №234/3/2/54ар документальної ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини А2637 (т.1, а.с.100).

У даному акті, на підставі складених під час ревізії актів контрольних обмірів виконаних робіт, зазначено, що виконані ДП НДПІ "Союз" роботи приймалися створеною у військовій частині комісією та підписувалися командиром військової частини А2637, але у зв'язку з відсутністю у військовій частині фахівців будівельного профілю, перевірка складання кошторисної документації та приймання виконаних робіт не завжди проводились якісно, що призвело до встановлених завищень робіт на загальну суму 87683,32 грн. Зокрема, виявлено порушення, допущені при здійсненні розрахунку затрат праці, кошторисного прибутку і трудовитрат будівельних робіт, неправильне застосування коефіцієнтів, передбачених будівельними нормами.

28.09.10 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію на суму 62312,86 грн (т.1, а.с. 8). 22.11.10 за вих. № 300-623 ДП НДПІ "Союз" направив на адресу ВЧ А2637 лист (т.1, а.с.9). У даному листі відповідач, зокрема, визнає помилковість застосування до розрахунку кошторисного прибутку коефіцієнтів 3,3 та 4,84 замість 0,82, погоджується з необґрунтованістю застосування підвищуючих коефіцієнтів при виконанні робіт на охоронних периметрах технічних територій ВЧ А2637, а також повідомляє про відшкодування сум 14681,26 грн. та 10689,20 грн. шляхом виконання додаткових робіт за відповідними додатковими угодами.

Таким чином, із встановленої в ході перевірки КРУ суми завищення вартості робіт 87683,32 грн. відповідач визнав та фактично відшкодував суму 25370,46 грн. вказані обставини не заперечувалися представниками сторін в ході апеляційного провадження.

Разом з тим, відповідач заперечує проти висновків місцевого господарського суду щодо стягнення з ДП НДПІ "Союз" решти суми у розмірі 62312,86 грн.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що в позові відсутні посилання на норми законодавства, на підставі якого подається позов, а також не надано детального та обґрунтованого розрахунку стягуваної суми.

З приводу даних заперечень колегія суддів зазначає, що розрахунок сум завищення вартості робіт міститься в матеріалах ревізії КРУ (на що вказує сам відповідач в апеляційній скарзі), з висновками якої погодився позивач, а також частково погодився відповідач.

ДП НДПІ "Союз" також посилається на те, виконані роботи були прийняті замовником у повному обсязі, при цьому ВЧ А2637 не надавала жодних заперечень чи зауважень стосовно вартості виконаних робіт та розміру застосованих при їх нарахуванні коефіцієнтів.

Проте відповідно до частини 6 статті 78 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними коштами і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

В статті 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" закріплені положення про обовязковість законних вимог службових осіб державної контрольно-ревізійної служби.

В пункті 3.3.12 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д 1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174 вказується на те, що незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків при виявлені у розрахунках за виконані роботи (форми №КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт", які були відповідно оформлені та оплачені за попередні періоди) безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок.

Отже, як вбачається з вищенаведених норм, погоджена сторонами договірна вартість виконаних робіт підлягає коригуванню з урахуванням виявлених контрольно-ревізійною службою помилок.

У звязку з цим, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив посилання відповідача на закінчення строку позовної давності, оскільки, відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем в ході апеляційного провадження, у зв'язку з відсутністю у військовій частині фахівців будівельного профілю, перевірка складання кошторисної документації та приймання виконаних робіт не завжди проводились якісно то при укладенні договору та підписанні актів приймання-передачі виконаних робіт у 2007 році позивач не знав і не міг знати про завищення вартості робіт. Тому, враховуючи, що даний факт виявлено ревізією КРУ у квітні 2010 року, колегія суддів зазначає, що перебіг трирічного строку позовної давності має починатися саме з цього часу, отже, на момент звернення позивача до суду в лютому 2011 року вищевказаний строк не закінчився.

Колегія суддів також враховує, що за своїм процесуальним змістом заява про застосування позовної давності є клопотанням про відновлення пропущеного строку позовної давності і остання повинна містити посилання на певні обставини або причини, які є підставами для поновлення пропущених строків позовної давності з відповідними календарними розрахунками, а також докази та вимоги сторони щодо відновлення пропущених строків. За правилами господарського судочинства така заява (клопотання) має подаватися до суду у письмовому вигляді.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду першої інстанції окремої письмової заяви про застосування позовної давності, а лише зазначено про закінчення строку позовної давності у додаткових поясненнях до відзиву на позов (т.1, а.с.128).

Колегія суддів також зазначає, що відповідач, посилаючись на необґрунтованість висновків КРУ, разом з тим не надав доказів звернення ДП НДПІ "Союз" зі скаргою на дії службових осіб державної контрольно-ревізійної служби в порядку, передбаченому статтею 13 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні".

В апеляційній скарзі та наданих суду поясненнях ДП НДПІ "Союз" зазначає, що роботи, визначені в п.п.1, 2, 6, 8 Акту контрольних обмірів №13 від 16.04.10, виконувались в сховищах та ангарах, що підпадає під дію п.2.1. ДБН Д.1.1.-2-99 та п.2 ДБН. 1.1-3-99 отже застосування підвищувальних коефіцієнтів, на думку відповідача, є правомірним.

Разом з тим, як вбачається зі змісту пунктів ДБН, на які посилається відповідач, ними передбачено застосування підвищувального коефіцієнту 1,2 у разі здійснення монтажних робіт на діючих підприємствах (у цехах, корпусах, на виробничих майданчиках) за наявності в зоні проведення робіт діючого технологічного обладнання (верстатів, установок, кранів тощо) або предметів, що загромаджують приміщення (лабораторне обладнання, меблі тощо), або запиленості повітря, або руху транспорту по внутрішньоцеховим шляхам, а коефіцієнту 1,35 за наявності особливо ускладнюючих умов організації робочих місць.

Проте відповідачем не надано суду першої та апеляційної інстанції належних доказів того, що вищевказані підстави для застосування підвищувальних коефіцієнтів дійсно мали місце.

Стосовно посилань відповідача на те, що на військових складах, ангарах та інших обєктах, де виконувалися роботи відповідачем, знаходиться на зберіганні відповідне майно, устаткування та озброєння, колегія суддів зазначає, що ДП НДПІ "Союз" не доведено в суді першої та апеляційної інстанції наявність вищевказаних ускладнюючих умов, а твердження представників відповідача в судовому засіданні про те, що роботи проводилися у приміщеннях, загромаджених мінами та іншими боєприпасами, колегія суддів не приймає в якості належного аргументу, оскільки відповідачем також не надано відповідних доказів даних обставин.

Відповідач в ході апеляційного провадження посилався також на Акт №1 від 01.10.05 про умови проведення будівничих, монтажних та пусконалагоджувальних робіт за договором №3/12 від 14.12.00 (т.1, а.с.88).

Проте зазначеним актом визначено лише умови, за яких можливо застосовувати підвищувальні коефіцієнти, при цьому не вказано їх розмір. Тому, на думку колегії суддів, керуватися складаним актом недоцільно, оскільки розмір та умови застосування коефіцієнтів передбачені єдиними нормами встановленими ДБН Д.1.1-1-2000 на що обґрунтовано вказано в акті ревізії КРУ від 21.04.10 №234/3/2/54ар.

Відповідачем також надано суду апеляційної інстанції документи на підтвердження того, що адресна мікропроцесорна система охорони, яка встановлювалася відповідачам на обєктах позивача, потребує при проведенні пусконалагоджувальних робіт програмування та інсталяції даних з використанням спеціального програмного забезпечення, що виконувалося підрозділом ДП НДПІ "Союз", який має у своєму складі відповідних спеціалістів.

Таким чином, за твердженням відповідача, пусконалагоджувальні роботи фактично виконували спеціалісти відповідача з різним рівнем технічної підготовки, що, відповідно, працюють в різних підрозділах (бригадах) що, на думку ДП НДПІ "Союз", не підпадає під дію п.5 доповнення 1 ДБН Д.1.1-1-2000, яким передбачено понижувальний коефіцієнт 0,8 у разі виконання робіт однією і тією ж ланкою (бригадою) робітників.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем в ході апеляційного провадження також не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що фахівці з різним рівнем технічної підготовки не могли бути включені до складу однієї ланки (бригади) робітників що виключало б можливість застосування вищенаведеного п.5 доповнення 1 ДБН Д.1.1-1-2000.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що факт завищення вартості виконаних робіт дійсно мав місце і відповідачем безпідставно набуто кошти в сумі, зазначеній в акті ревізії КРУ, а тому мають бути враховані приписи частин 2 та 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, які передбачають, що положення про зобовязання повернути безпідставно набуте майно застосовуються при поверненні виконаного однією із сторін у зобовязанні незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідач частково погодився із висновками КРУ і відшкодував позивачеві безпідставно набуте майно (кошти в сумі 25370,46 грн), не заперечуючи проти правової природи зазначеного відшкодування.

Тому, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом обґрунтовано прийнято рішення про стягнення з відповідача на користь позивача невідшкодованої суми завищення вартості робіт - 62312,86 грн., а посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не визначено правову природу даної суми, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та відмови в позові.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення в цій частині.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла переконливого висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 13.04.11 у справі №5023/1110/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Головуючий суддя Погребняк В.Я.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови підписано 07.07.11.