Рішення № 17324148, 13.07.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.07.11

Справа № 5021/1138/2011.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар», м. Суми

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Родючість», м. Суми

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮВС» в особі ліквідатора Нагорнєвої Тетяни Володимирівни

про стягнення 414 654 грн. 40 коп.

СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача: Євсєєв В.В.

Від відповідача: Данько Д.О., Михайличенко Т.А.

Від третьої особи: не з’явився

При секретарі судового засідання Черненко І.О.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 414 654 грн. 40 коп. заборгованості за продукцію (насіння цукрового буряку, суперагро, кукурудза) за видатковими накладними та договором від 10.01.2008р. про відступлення права вимоги, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом справи .

Відповідач у відзиві на позовну заяву, просить суд у позовних вимогах позивача відмовити і зазначає, що 17.08.20006 року між спільним агрохімічним підприємством «Родючість» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВС» був укладений договір купівлі-продажу № 50/02, згідно якого позивачем на виконання умов договору поставлено ТОВ «ЮВС» продукцію на загальну суму 3 117 882 грн. 43 коп. На виконання умов договору ТОВ «ЮВС» частково здійснив оплату за поставлену продукцію шляхом перерахування 1 750 000 грн. на рахунок позивача. Залишок заборгованості ТОВ «ЮВС» перед позивачем складав 1 367 882 грн. 43 коп. 10.01.2008 року між ТОВ «ЮВС» та ТОВ «ЛеСтар» було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ «ЮВС» передало ТОВ «ЛеСтар» право вимоги від САП «Родючість» у формі ТОВ за видатковими накладними. При укладанні договору про відступлення права вимоги та додаткової угоди до нього від 10.01.2008 року ТОВ «ЮВС» не повідомило відповідача про припинення зобов’язання позивача перед ТОВ «ЮВС», а відсутність заборгованості відповідача перед ТОВ «ЮВС» підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 07.11.2007 року.

Позивач у заяві (доводах по суті справи) зазначає, що твердження відповідача про відсутність заборгованості по накладним, зазначеним відповідачем є безпідставним, необґрунтованим оскільки рішенням господарського суду від 01.07.2010р., постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2010р., постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2010р. встановлено наявність заборгованості по тим накладним, по яким відповідач стверджував про відсутність боргу посилаючись на ті ж документи, на які він посилається у даній справі, та відповідно не прийнято як доказ проведення зарахування документи, на які посилається відповідач. Крім цього, відповідачем визнано заборгованість підписавши договір про графік погашення заборгованості від 04.01.2011р.

В засіданні суду представник відповідача заявив усне клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 5021/1586/2011 по суті.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі судом відхиляється оскільки дане клопотання заявлене суду наприкінці строку, визначеного ст. 69 ГПК України для розгляду справи, а такі дії відповідача свідчать лише про умисне затягування судового процесу.

Представник третьої особи в засідання суду не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, суд встановив наступне :

Відповідно до правочину по поставці товарно-матеріальних цінностей відповідач - ТОВ «СП Родючість» отримав у ТОВ «ЮВС» (первісний кредитор) товарно-матеріальні цінності (насіння цукрового буряку, суперагро, кукурудза і. д. т.) на підставі видатковий накладних та доручень: ВН №ЮВ-0000676 від 20.04.2007р. доручення серія ЯМГ №712697 від 20.04.2007р. на суму 28899,00 грн.; ВН № ЮВ-0000851 від 30.04.2007р. доручення серія ЯМГ №712697 від 20.04.2007р. на суму 62 049,00 грн.; ВН № ЮВ-0000837 від 01.05.2007р. доручення серія ЯМГ №712715 від 30.04.2007р. на суму 31 000,00 грн.; ВН №ЮВ-0000850 від 08.05.2007р. доручення серія ЯМГ № 712725 від 08.05.2007р. на суму 27 165,40 грн.; ВН №ЮВ-0000938 від 15.05.2007р. та доручення серія ЯМГ №712731 від 15.05.2007р. на суму 36 271,60 грн.; ВН № ЮВ-0001100 від 25.05.2007р. та доручення серія ЯМГ № 712751 від 24.05.2007р. на суму 29 269,40 грн.; ВН № ЮВ-0002487 від 29.10.2007р. та доручення серія ЯОР №265134 від 26.10.2007р. на суму 120 000,00 грн.; ВН № ЮВ-0003416 від 27.12.2007р. та доручення серія ЯОР № 265220 від 26.12.2007р. на суму 80 000,00 грн. на загальну суму 414 654,40 грн.

За надані товарно-матеріальні цінності відповідач не розрахувався.

10.01.2008 р. між ТОВ «ЮВС» та ТОВ «ЛеСтар» (позивачем по даній справі) укладено договір відступлення права вимоги від 10.01.2008р. та додаткову угоду до договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008 р., за якими первісний кредитор, передав позивачу право вимоги по зазначеним вище накладним на суму 414 654,40 грн. основного боргу та неустойки (штрафу, пені, індексу інфляції і. т. д.) та інших платежів передбачених діючим законодавством. На підставі чого відповідно до акту приймання-передачі документів по договору про відступлення права вимог від 10.01.2008р. первісний кредитор передав позивачу оригінали зазначених вище видаткових накладних та доручень до них.

Повідомленням від 10.01.2008р. первісний кредитор повідомив боржника про уступку права вимоги на користь позивача, направивши повідомлення на адресу відповідача.

Вимогою-повідомленням від 01.03.2010р. позивач, на підставі ст. 530 ЦК України, звернувся до відповідача з вимогою про виконання зобов'язання в 7-ми денний термін з дня отримання повідомлення та направило копію договору уступки права вимоги від 10.01.2008 р. та додаткової угоди до нього. Але, заборгованість в сумі 414 654 грн. 40 коп. відповідачем за надані товарно-матеріальні цінності не була не погашена

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов‘язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов‘язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов‘язання, що виникає між суб‘єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб‘єкт (зобов‘язана сторона, в тому числі боржник) зобов‘язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб‘єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб‘єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов‘язаної сторони виконання її обов‘язку.

Згідно ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обов‘язковим для виконання сторонами. Зобов‘язання виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо надання послуг по договору, чим порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач безпідставно стверджує, що заборгованості у останнього по зазначеним накладним не має в зв'язку з тим, що зобов'язання припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог по зазначеним вище накладним. Також, відповідач, безпідставно, посилається на копії протоколів № 4 від 31.12.20С № 29/10 від 29.10.2007р., які нібито укладені між первісним кредитором та відповідачем, та підтверджують зарахування (припинення зобов'язань) по зазначеним вище накладним.

В цих протоколах зазначається заборгованість первісного кредитора по договору № 50/02 від 17.08.2006р. та заборгованість відповідача по договору № 50 від 26.03.2007р., проте з наданих матеріалів не зрозуміло на підстав яких первинних документах вона виникла та що це за заборгованість ( поставка, штраф, пеня чи інше).

Крім цього, відповідач посилається на акт звірки взаєморозрахунків від 07.11.2007р. та стверджує, що 25.06.2007р. проведено перезалік з первісним кредитором, але належних доказів погашення заборгованості по вищевказаних видаткових накладних та договору уступки права вимоги від 10.01.2008 р. і додаткової угоди до нього суду не надав.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням господарського суду Сумської області від 01.07.2010р., постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2010р. та постановою Вищого господарського суду України 23.11.2010р. по справі № 2/61-10 встановлено наявність заборгованості по тим накладним, по яким відповідач стверджував про відсутність боргу посилаючись на ті ж документи, на які він посилається у справі № 2/61-10.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду або іншого органу, який вирішує господарські спори, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, а звичайно ставляться.

Згідно ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обов‘язковим для виконання сторонами. Зобов‘язання виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 414 654 грн. 40 коп. заборгованості є правомірними, обґрунтованими та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті держмита в розмірі 4 146 грн. 54 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 5021/1138/2011р. – відхилити.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «СП Родючість» (40022, м. Суми, вул. Сумсько-Київських дивізій, 24, код ЄДРПОУ 19369021, р/р 26002060123491 в СФ ПриватБанк, МФО 337546) на користь ТОВ «ЛеСтар» (40011, м. Суми, вул. Соборна, 46, оф.4а, код ЄДРПОУ 35539968, р/р 26002060127772 в СФ ПриватБанк, МФО 337546) 414 654 грн. 40 коп. боргу, 4 146 грн. 54 коп. витрат по сплаті держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

Повне рішення складено 15.07.2011 р.