Рішення № 17324067, 25.07.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

25 липня 2011 року справа № 5020-816/2011

За позовомПриватного акціонерного товариства „МТС Україна”,

ідентифікаційний код 14333937

(01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15)

до Відкритого акціонерного товариства „Завод „Молот”,

ідентифікаційний код 03327760

(99007, м. Севастополь, вул. Кожанова, 12)

про стягнення 11373,77 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ПАТ „МТС Україна”) ОСОБА_2, представник, довіреність № 0176/11 від 23.05.2011;

відповідач (ВАТ „Завод „Молот”) ОСОБА_1, представник, довіреність № 34/8/11 від 24.01.2011.

Обставини справи:

26.05.2011 Приватне акціонерне товариство „МТС Україна” звернулось до господарського суду м. Севастополя із позовом до Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський завод комунального обладнання „Молот” про стягнення 11373,77 грн.

Ухвалою від 30.05.2011 порушено провадження у справі; розгляд справи призначений на 14.06.2011.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 14.01.2008 відповідач змінив свою назву на „Відкрите акціонерне товариство „Завод „Молот”, що підтверджується відповідним записом у Статуті відповідача (пункт 1.1) /арк. с. 28-42/ та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, виданим у звязку зі зміною найменування юридичної особи /арк. с. 43/.

У засіданні суду, призначеному на 18.07.2011, в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 25.07.2011.

Після перерви розгляд справи був продовжений.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи свої вимоги невиконанням з боку Відкритого акціонерного товариства „Завод „Молот” умов договору №2284752/1.10446424 про надання послуг мобільного звязку щодо оплати спожитих послуг.

Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов /арк. с. 27/ та письмовому доповненні до відзиву /арк. с. 87/, основні з яких полягають у тому, що у період з 26.09.2010 по 02.10.2010 керівник ВАТ „Завод „Молот” перебував у Республіці Хорватія, тому роумінг був вимкнений і GSM-GPRS Базовий сервіс не надавався.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2005 між Закритим акціонерним товариством „Український мобільний звязок”, яке змінило тип і назву на „Приватне акціонерне товариство „МТС Україна” (Оператор), та Відкритим акціонерним товариством „Севастопольський завод комунального обладнання „Молот”, яке змінило назву на Відкрите акціонерне товариство „Завод „Молот” (Абонент), був укладений договір № 2284752/1.10446424 про надання послуг мобільного звязку (далі Договір), який відповідає вимогам діючого законодавства України та наміру сторін /арк. с. 6/.

Для обліку кількості та вартості наданих послуг, а також коштів, що сплачуються позивачеві, відповідачу відкрито особовий рахунок № 1.10446424.

Згідно з пунктом 1.1 Договору Оператор надає Абоненту послуги мобільного радіотелефонного звязку у межах України. Міжнародний телефонний звязок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором Оператора.

Відповідно до підпунктів 2.4.2, 2.4.3 Договору відповідач зобовязувався своєчасно оплачувати рахунки за надані послуги і плату за утримання телефонного номера у мережі мобільного звязку UMC за усіма телефонами, зареєстрованими на його особовому рахунку, а також сплачувати авансові внески до моменту фактичного використання раніше внесеного авансу.

За умовами пункту 3.3 Договору оплата послуг мобільного звязку має здійснюватися відповідачем згідно з тарифами позивача на підставі виставленого рахунку в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Кількість та вартість послуг, наданих Абоненту за розрахунковий період, визначається відповідно до показників належних UMC технічних засобів виміру тривалості, кількості та вартості наданих послуг (пункт 3.5 Договору).

Позивач належним чином виконував свої зобовязання за Договором, про що свідчить відсутність будь-яких претензій з боку відповідача.

Проте, відповідач свої зобовязання за Договором виконував неналежним чином, а саме: не вносив плату за отримані послуги звязку у період з 01.10.2010 по 01.01.2011, у звязку з чим у нього перед позивачем склалась заборгованість в сумі 10193,04 грн, з яких: заборгованість зі сплати послуг звязку в розмірі 10154,48 грн, збір у Пенсійний фонд України в розмірі 38,56 грн (відповідно до пункту 11 статті 4 Закону України „Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування”).

Наведене стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом.

Крім того, за прострочку виконання грошових зобовязань позивач вимагає стягнення з відповідача пені в сумі 391,64 грн, 3% річних в розмірі 180,72 грн та 608,37 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина перша статті 902 Цивільного кодексу України встановлює обовязок виконавця надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Як установлено судом, 15.06.2005 між сторонами укладено Договір №2284752/1.10446424, який за своєю правовою природою і ознаками є договором про надання телекомунікаційних послуг.

Саме цей Договір є підставою виникнення у відповідача обовязку щодо внесення плати за надані позивачем телекомунікаційні послуги.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 33 Закону України „Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобовязані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Обовязок щодо своєчасної оплати отриманих телекомунікаційних послуг покладений на Споживача цих послуг і пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №720.

Підпунктом 2.4.2 Договору передбачений обовязок Абонента своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номеру в мережі мобільного звязку UMC по всіх телефонах, зареєстрованих на його особовому рахунку. Фактичне використання Абонентом тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена Абонентом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як установлено судом, за умовами Договору (пункт 3.3) відповідач зобовязаний здійснювати оплату послуг мобільного звязку на підставі виставленого рахунку в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Отже, рахунок за вересень 2010 року мав бути оплачений відповідачем в строк до 15.10.2010; за жовтень 2010 року в строк до 15.11.2010 і так далі.

Проте, доказів оплати рахунків відповідачем не надано.

Заперечення відповідача проти позовних вимог ґрунтуються на тому, що позивач виставив рахунки за послуги звязку, які ВАТ „Завод „Молот” не отримував.

Утім, такі доводи відповідача спростовуються випискою з особового рахунку відповідача № 1.10446424 за розрахунковий період з 01.09.2010 по 01.11.2011 включно, наданою Кримським територіальним управлінням відокремленим підрозділом ПАТ „МТС Україна” /арк. с. 60-75/, зі змісту якою убачається, що відповідні послуги відповідачеві були надані.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ти обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази надаються сторонами та іншими учасниками господарського процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Позивач документально підтвердив надання відповідачеві телекомунікаційних послуг та виставлення відповідних рахунків /арк. с. 52-59/, в той час як заперечення відповідача ґрунтуються лише на його твердженні про відключення послуги роумінгу на власному засобі звязку на період знаходження безпосереднього споживача телекомунікаційних послуг у Республіці Хорватія /арк. с. 87/.

Посилання відповідача на відсутність даних національного оператора звязку Республіки Хорватія про використання послуг GSM-GPRS Базовий сервіс є безпідставними, оскільки саме відповідач мав довести той факт, що не користувався зазначеними послугами.

За викладених обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 10193,04 грн, з яких: заборгованість зі сплати послуг звязку в розмірі 10154,48 грн, збір у Пенсійний фонд України в розмірі 38,56 грн (відповідно до п. 11 ст. 4 Закону України „Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування”).

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно зі статтями 546, 549, частиною третьою статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 36 Закону України „Про телекомунікації” встановлено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Водночас, відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, пеня за прострочку оплати телекомунікаційних послуг становить 391,64 грн /арк. с. 2 зворотний бік/, що відповідає наведеним нормам.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 391,64 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем /арк. с. 3/, перевірений судом та визнаний правильним.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 180,72грн та інфляційних втрат в розмірі 608,37 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 11373,77 грн, з яких: заборгованість зі сплати послуг звязку в розмірі 10154,48 грн, збір у Пенсійний фонд України в розмірі 38,56 грн, а також пеня 391,64 грн, 3% річних 180,72 грн та інфляційні втрати 608,37 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (державне мито в сумі 113,74 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн) покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Завод „Молот” (99007, м.Севастополь, вул. Кожанова, 12, ідентифікаційний код 03327760, п/р26000255273001 в СФ КБ „ПриватБанк”, м. Севастополь, МФО 324935, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного акціонерного товариства „МТС Україна” (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15; ідентифікаційний код 14333937, п/р 26008526 в ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль”, м. Київ, МФО 300335) 11373,77 грн (одинадцять тисяч триста сімдесят три грн 77 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 113,74 грн (сто тринадцять грн 74 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О.Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

складено та підписано

01.08.2011.