Рішення № 17323609, 27.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.11 Справа № 7/5009/3586/11

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “Славутич”, с. Михайлівка, Вільнянський район, Запорізька область

До відповідача: Українсько-німецького спільного підприємства “Алкор”, м. Вільнянськ, Запорізька область

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 14.06.2011р.;

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 20.07.2011р.;

Заявлено позов про стягнення з відповідача 834 028 грн. заборгованості за поставлений товар за договором № 20 від 31.05.2010 р.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем зобовязань по оплаті за поставлений товар за договором № 20 від 31.05.2010 р., як на нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог посилається на ст. ст. 11, 193, 525, 526, 530, 615 ЦК України, ст. 193 ГК України, договір № 20 від 31.05.2010 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.06.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 7/5009/3586/11, судове засідання призначено на 27.07.2011р.

Ухвала суду на адресу сторін була направлена в установленому законом порядку.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 01.07.2011р. та 09.07.2011р. (а.с. 30, 31).

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судове засідання ведеться із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 27.07.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов визнав у повному обсязі.

Розгляд справи закінчено 27.07.2011 р. оголошенням рішення суду в повному обємі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

31.05.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою “Славутич” (постачальник) та Українсько-німецьким спільним підприємством “Алкор” (покупець) укладено договір № 20 (надалі-договір) (а.с. 8).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобовязується відпускати (передавати) у власність (повне господарське відання) покупцеві товар, а покупець зобовязується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору.

Предметом поставки, згідно з п. 1.2. договору, є товар: насіння соняшникове (урожай 2009р.).

Згідно з п. 2.1. договору, товар відпускається по накладній.

Пунктом 5.1. договору передбачена ціна на товар за одну тону у розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) гривень.

Відповідно до п. 5.2. договору, покупець оплачує поставлену постачальником поставку товару не пізніше 5 (пяти) банківських днів з дня відвантаження.

Згідно з п. 6.1. договору розрахунки за кожну партію здійснюються з розрахункового рахунку.

Пунктами 7.1., 7.2. договору передбачено, що насіння соняшникове покупцеві постачається автотранспортом покупця та перехід права власності на товар відбувається з моменту передачі товару покупцеві.

Відповідно до п. 8.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання умов даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобовязання по поставці товару за договором № 20 від 31.05.2010р. виконав у повному обсязі та відвантажив товар на адресу відповідача. Отримання товару відповідачем підтверджується видатковими накладними: № АФ-0000097 від 30.06.2010р. у кількості 210 тонн на суму 546000,00 грн., № АФ-0000098 від 30.06.2010р. у кількості 110,780 тонн на суму 288028,00 грн., а також довіреностями на отримання товару № 154, 155 від 30.06.2010р., виданими Українсько-німецьким спільним підприємства “Алкор” на імя ОСОБА_3.(а.с. 13-16).

Загальна сума поставленого товару за договором складає 834028,00 грн.

Відповідач свої зобовязання по оплаті за поставлений товар у строк, передбачений умовами договору не виконав, у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 834028,00 грн.

Факт існування заборгованості в сумі 834028,00 грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків № 1 від 01.01.2011р., підписаним обома сторонами по справі.

Матеріали справи свідчать, що позивачем з метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача надсилався лист-вимога № 2 від 05.01.2011р. з вимогою перерахувати суму боргу в розмірі 834028,00 грн. за відвантажене насіння на рахунок ТОВ «Агрофірма «Славутич»в термін до 06.02.2011р.

Вищезазначений лист-вимога був залишений відповідачем без виконання.

Таким чином, сума заборгованості відповідача за поставлений товар за договором № 20 від 31.05.2010р. складає 834028,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У якості підстави позову позивач посилається на договір № 20 від 31.05.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, сума боргу заявлена позивачем до стягнення обґрунтовано і позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, витрати зі сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, поскільки з його вини спір було доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “Славутич” до Українсько-німецького спільного підприємства “Алкор” задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Українсько-німецького спільного підприємства “Алкор” (пров. Алкорівський, буд. 3, м. Вільнянськ, Запорізької області, 70002, код ЄДРПОУ 24913656, р/р 26000401320808 в АТ “ОТП Банк” м. Київ, МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “Славутич” (вул. Слободчикова, буд. 11, с. Михайлівка, Вільнянського району, Запорізької області, 70030, код ЄДРПОУ 30851059, р/р 26001215880400 в АТ “УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005) 834 028,00 грн. (вісімсот тридцять чотири тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) основного боргу, 8340,28 грн. (вісім тисяч триста сорок грн. 28 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет