Рішення № 17321672, 04.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/13904.07.11 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра –Фарм»

про                     стягнення заборгованості за поставлений товар, суми індексу інфляції, 3% річних та пені за несвоєчасність розрахунків в сумі 29458,59 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Авдєєв А.А.

від відповідача: не з’явилися

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фра-М»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра –Фарм», в якому просить стягнути з відповідача 26563,46 грн. основного боргу, 968,64 грн. індексу інфляції, 311,48 грн. 3% річних та 1615,01 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 603 від 01.08.2009 р. в частині оплати за поставлений позивачем товар. З посиланням на умови договору поставки № 603 від 01.08.2009 р. та положення ЦК України позивачем нараховано штрафні санкції, інфляційні втрати та відсотки річних за період прострочення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 25.05.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався на підставі п.п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України у зв’язку з нез’явленням представників відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду.

У даному судовому засіданні представник позивача звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 26563,46 грн. основного боргу, 968,64 грн. інфляційних нарахувань, 311,48 грн. 3% річних та 1615,01 грн. пені.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 04.07.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2009 року між ТОВ «Фра-М»(далі –постачальник) та ТОВ «Віра –Фарм»укладено договір № 603к поставки товару (далі – договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язався систематично постачати та передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та ін. (далі –товар), а покупець зобов’язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах дійсного договору.

Пунктом 6.4 договору сторони визначили, що договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009 року. Якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії даного договору жодна з сторін не виявила бажання його роз торгнути, то він вважається пролонгованим на невизначений термін.

Оскільки сторонами доказів звернення одна до одної з вимогами щодо припинення строку дії договору № 603к від 01.08.2009 р. до суду не надано, тому такий визнається судом діючим.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 603к від 01.08.2009 р. є договором поставки. Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 1.2 договору загальна кількість товарів, що мають бути поставлені, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами в товарно-транспортних накладних (що є специфікаціями в розумінні ст. 266 ГК України), які є невід’ємною частиною договору.

Так, протягом дії договору № 603к від 01.08.2009 р. між сторонами підписано ряд товарно-транспортних накладних, копія яких долучено до матеріалів справи. Товар було отримано уповноваженими представниками відповідача, визначеними в довіреності від 11.01.2010 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей за договором, як те передбачено п. 2.5 договору.

Розділом 3 договору сторони погодили ціни та порядок розрахунків. Так, сума кожної поставки, строк оплати поставленого товару та розмір націнки вказуються у товарно-транспортних накладних, які є невід’ємною частиною даного договору (п. 3.1 договору). Розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку, у формі платіжного доручення або в іншій формі оплати, передбаченій діючим законодавством (п. 3.2 договору). Суми оплати за товар, які постачальник отримує від покупця зараховуються постачальником самостійно в рахунок оплати по товарно-транспортним накладним, які не сплачені, та строк оплати яких настав (п. 3.3 договору).

Зі змісту товарно-транспортних накладних, неоплачені суми по яким є предметом розгляду даного спору, вбачається, що строк оплати товару встановлено - 20 днів з моменту одержання по кожній з накладних.

Обов’язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

В свою чергу, пунктом 4.2 договору на покупця покладений обов’язок оплати товару у строк, вказаний у товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобов’язань по оплаті поставленого позивачем овару за ТОВ «Віра –Фарм»утворилась заборгованість в розмірі 26563,46 грн.

Вказана заборгованість відображена сторонами у акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2009 р. по 16.03.2011 р., підписаному посадовими особами сторін та скріпленому печатками підприємств.

Таким чином, позивач свої зобов’язання за договором № 603к від 01.08.2009 р. виконав в повному обсязі, а відповідач вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов’язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 26563,46 грн.

Станом на час вирішення спору Відповідач оплати суми заборгованості за договором № 603к від 01.08.2009 р. не здійснив.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 26563,46 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.2 поговору передбачено, що покупець за даним договором за несплату вартості товару у встановлені строки сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту погашення заборгованості.

Сума пені, що заявлена до стягнення з відповідача, розрахована позивачем відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та положень ч. 6 ст. 232 ГК України виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням виникнення зобов’язання по кожній товарно-транспортній накладній щодо оплати по сумах, які складають суму боргу та за період прострочення, і підлягає стягненню з ТОВ «Віра –Фарм»а в сумі 1615,01 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим позивачем, і вважає його обґрунтованим.

Сума 3 % річних розрахована Позивачем відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фпа-М»є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра –Фарм»(03110, м. Київ, вул. Пироговського, б. 19, корпус 6, код 24592407) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М»(83023, м. Донецьк, просп. Полеглих Комунарів, 95-Б, код 20322326) 26563 (двадцять шість тисяч п’ятсот шістдесят три) грн. 46 коп. основного боргу, 968 (дев’ятсот шістдесят вісім) грн. 64 коп. індексу інфляції, 311 (триста одинадцять) грн. 48 коп. 3% річних, 1615 (одну тисячу шістсот п’ятнадцять) грн. 01 коп. пені, 294 (двісті дев’яносто чотири) грн. 59 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Дата підписання рішення: 05.07.2011 р.