Рішення № 17321621, 30.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/10730.06.11 За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"

ДоКомунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"

про стягнення боргу за спожиту теплову енергію 128774,04 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача ОСОБА_1. (дов. №Д07/2011/04/22-38 від 22.04.2011р.);

ОСОБА_2. (дов. №07/2011/04/22-28 від 22.04.2011р.);

ОСОБА_3. (дов. №Д07/2011/04/22-26 від 22.04.2011р.)

Від відповідачаОСОБА_4. (дов. №110/905-3 від 05.01.2011р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 30.06.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 128774,04 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1420011 від 02.04.2004 року, з яких 115755,72 грн. основного боргу, 10290,45 грн. інфляційних втрат, 2727,87 грн. 3% річних.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем грошових зобовязань щодо оплати спожитої теплової енергії на підставі чого просить задовольнити позовні вимоги з посиланням на ст. ст. 2, 61, 64-67, 82 ГПК України, ст. ст. 526, 549, 550, 552, 610, 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.04.2011 р. порушено провадження у справі № 9/107, призначено розгляд справи на 25.05.2011 р. з викликом представників сторін, яких зобовязано виконати певні дії.

Представником позивача в судовому засіданні 25.05.2011 року надано додаткові матеріали витребувані судом, усні та письмові пояснення по справі, в яких підтримано позовні вимоги, з посиланням на те, що відповідач як сторона договору несе відповідальність за його невиконання.

Також представником позивача подано клопотання, у відповідності до якого він просить суд у звязку із зміною організаційно-правової форми, замінити позивача Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго»на процесуального правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Київенерго», додано до матеріалів справи копію витягу зі статут, копію довідки з ЄДРПОУ та копію свідоцтва про державну реєстрацію на ПАТ «Київенерго». Відповідно до ст. 25 ГПК України судом здійснюється процесуальна заміна позивача його правонаступником.

Представником відповідача надано додаткові матеріали по справі та відзив на позовну заяву, в якому заперечено проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, з посилання на те, що відповідач не є споживачем теплової енергії, неправильним застосуванням позивачем тарифів при розрахунках та тим, що тарифи, які застосовуються позивачем, не мають відношення до спірних правовідносин сторін.

В судовому засіданні 25.05.2011 року оголошено перерву до 15.06.2011 року, у відповідності до ст. 77 ГПК України для надання представниками сторін додаткових пояснень у справі.

В судовому засіданні 15.06.2011 року представником позивача надано додаткові письмові пояснення щодо тарифів які застосовувались позивачем при розрахунку вартості спожитої теплової енергії. Представником відповідача вимоги ухвали суду викладені в судовому засіданні не виконано, заявлено клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строків розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 30.06.2011р. для наданян можливості відповідачеві подати контррозрахунки у справі.

В судовому засіданні 30.06.2011 року представником відповідача надано додатковий письмовий відзив на позовну заяву та усні пояснення, в яких заперечено проти задоволення позовних вимог, а також надано контррозрахунок суми боргу та інфляційних витрат та заперечено проти стягнення 3% річних.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.04.2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №1420011, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.п. 2.2.1 та 2.3.1 договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору, яку відповідач зобовязався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно звернення-доручення про укладання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді по приладам обліку та розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Згідно додатку 2 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених міською державною адміністрацією, які згідно п. 12 додатку 2 можуть змінюватись в період дії договору.

На підставі п. 9 додатку 2 до договору відповідач зобовязався щомісячно з 12 по 15 числа отримувати в МВРТ-4 за адресою: вул. Бршагівська, 171/18 оформлену позивачем платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник позивачу протягом двух днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 2.3.1 договору відповідач за вказаними у п. 10 додатку сплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Однак свої зобовязання за зазначеним договором відповідач не виконав, внаслідок чого за період з 02.08.2009р. по 01.03.2011р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.03.2011 року згідно розрахунку позивача становить 115755,72 грн., що позивач підтверджує копіями відомостей обліку, табуляграмами споживання теплової енергії та довідкою про надходження коштів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Таким чином, з огляду на укладений між сторонами договір, у відповідача виник обов'язок оплати наданих послуг.

Твердження відповідача про те, що він лише забезпечує сплату коштів від населення на рахунок ГІОЦ КМДА, а не саму їх сплату, в підтвердження чого посилається на пункт 10 додатку № 2 до договору № 1420011 від 02.04.2004р. та договір № 637 від 01.05.2001р. укладений між КП “Головний інформаційно-обчислювальний центр” та відповідачем, не є підставою для відмови у позові, оскільки за договором № 1420011 від 02.04.2004 р. зобовязаною стороною є відповідач, а не ГІОЦ.

В процесі розгляду справи, судом встанволено, що відповідачем було здійснено часткове погашення суми боргу після порушення провадження у справі, а саме 30.04.2011 та в травні 2011 року на загальну суму 57296,11 грн., що не заперечується позивачем у справі та підтверджується довідкою позивача про надходження коштів, наданою в судовому засіданні 30.06.2011р.

Посилання відповідача у відзиві на те, що ним здійснено з моменту подачі позову погашення заборгованості на суму більшу, ніж 57296,11 грн., а саме погашено заборгованість у розмірі 79338,69 грн. (різниця 22042,58 грн.) нічим, крім викладеного у відзиві (зокрема платіжними дорученнями, даними ГІОЦ) не підтверджується, а отже суд вважає, що між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення заборгованості у сумі 57296,11 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спір між сторонами в частині стягнення даної суми боргу відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) щодо стягнення 57296,11 грн., в зв'язку з тим, що спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Щодо стягнення з відповідача решти суми основного боргу у розмірі 58459, 61 грн., то дані позовніф вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання»тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

У відзиві відповідач посилається на порушення позивачем норм законодавства України щодо застосування позивачем у розрахунку суми заборгованості за надані послуги у січні та лютому 2011 року тарифів, встановлених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729 (далі по тексту - Постанова НКРЕ № 1729). Відповідач вважає належним для застосування в січні та лютому 2011 року тарифу, встановленого Розпорядженням КМДА “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої види для населення”від 31.05.2010 р. № 392 (надалі - Розпорядження 392), яким було затверджено тарифи на теплову енергію, що виробляється АК "Київенерго" для відпуску балансоутримувачам теплових пунктів, в тому числі житлово-експлуатаційним організаціям, іншим балансоутримувачам жилих будинків усіх форм власності, для вироблення/створення комунальних послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води населенню.

Таким чином, за умови застосування тарифу встановленого Розпорядженням № 392 сума нарахувань за поставлену теплову енергію згідно розрахунку відповідача за січень 2011 року кладає 40540,88 грн., а за лютий 2011 року - 39688,68 грн. За умови застосування вказаних тарифів та часткової оплати суми заборгованості відповдіачем, за підрахунками відповідача несплачена сума основного боргу складає 18589,38 грн.

Проте з такими запреченнями відповідача суд погоджується частково, а саме в частині неправомірності застосування позивачем тарифу встановленого Постановою НКРЕ № 1729 у січні 2011 року, виходячи з того, що вказана постанова нормативно-правовим актом органу виконавчої влади, що має міжвідомчий характер та є такою, що зачіпає права, свободи і законні інтереси громадян, а отже відповідно до ст. 3 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерст та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 р. за № 493/92 підлягає обов'язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України. Доказів такої реєстрації Постанови НКРУ № 1729 суду не надано, а отже суд вважає неправомірним засосуванян позивачем тарифу, встановленого вказаною постановою при розрахунку боргу за січень 2011р.

Посилання відповідача щодо неналежності застосування позивачем тарифів у лютому 2011 року відповідно до Постанови НКРЕ № 1729 не приймаються судом як обгрунтовані, виходячи з того, що відповідно до Законів України "Про теплопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги" Розпорядженням Київської міської державної адміністрації «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України» від 29.12.2010 р. № 1222 (далі по тексту Розпорядження КМДА № 1222) встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для виконавців цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім не пізніше 20 числа місяця (після 20 числа місяця), що настає за розрахунковим, які відповідають встановленим Постановою НКРЕ № 1729, які відповідно до Розпорядження № 1222 введено в дію з 01.02.2011р.

За таких обставин, позивачем правомірно здійснено розрахунок боргу за надані послуги з постачання теплоенергії у лютому 2011 року відповідно до застосованого позивачем тарифу у розмірі 53578,28 грн.

Враховуючи безпідставне застосування позивачем тарифу, встановленого Постановою НКРЕ № 1729 у січні 2011 року, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 44515,74 грн. (58459,61 грн. (сума боргу про стягнення якої просить позивач) - 13943,87 грн. (різниця в тарифах за січень 2011 року).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2727,87 грн. нараховані за період з вересня 2008р. по березень 2011р. та інфляційну складову боргу у розмірі 10290,45 грн. нараховану за період з вересня 2008 р. по березень 2011 р.

Судом встановлено, що відповідач у визначений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання ,на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду, за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за липень, серпень 2009 року та квітень, травень, червень та липень 2010 року, які мають від'ємне значення. Отже, з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу з урахувань від'ємного значення інфляції за липень 2009 року (- 16,28 грн.), серпень 2009 року (-35,71 грн.), квітень 2010 року (- 212,77 грн.), травень 2010 року (- 321,80 грн.), червень 2010 (- 106,17 грн.), липень 2010 року (- 36,24 грн.) становить 9561,48 грн. (10290,45 грн. - 728,97 грн.).

Отже, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних збитків підлягають частковому задоволенню у розмірі 9561,48 грн. в зв'язку з невірним розрахунок інфляційних збитків, зроблених відповідачем.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2727,87 грн. 3% річних, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Виходячи з тлумачення суті процентів, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, які нараховуються за прострочення виконання грошового зобов'язання, такі проценти нараховуються саме за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є негативними на відміну від позитивних процентів, які нараховуються за правомірне користування чужими коштами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд виходить з того, що 3% річних згідно ст. 625 ЦК України, нараховуються за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не отримує на свій рахунок та не користується сплаченими на рахунок позивача коштами населення за спожиту теплову енергію, а кошти сплачені від населення за надані послуги з теплопостачання акумулюються на рахунках ГІОЦ та відповідач позбавлений можливості користуватися вказаними коштами для власних потреб.

Отже, виходячи з порядку розрахунку населення за надані житлово-комунальні послгуи, відповідач, що є комунальним підприємством, яке акумулює кошти отримані від населення на рахунках ГІОЦ, навіть за умови неналежного виконання своїх договірних зобов'язань по договору, укладеним з позивачем, позбавлений можливості користування чужими грошовими коштами (коштами, що належать до сплати позивачеві), а отже відсутні підстави для нарахування відповідачеві негативних процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог та враховуючи те, що часткове погашення боргу відбулося після звернення позивача до суду та порушення провадження у справі.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 25, 49, 82-85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Дитло-сервіс»(01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 3; код ЄДРПОУ 31025659) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) для зарахування основного боргу 44515 (сорок чотири тисячі пятсот пятнадцять) грн. 74 коп. основного боргу, 9561 (девять тисяч пятсот шістдесят одна) грн. 48 коп. інфляційних втрат, 1133 (одна тисяча сто тридцять три) грн. 73 коп. державного мита та 204 (двісті чотири) грн. 11 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 57296 (пятдесят сім тисяч двісті девяносто шість) грн. 11 коп. припинити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко Рішення підписано 05.07.2011 року