Рішення № 17321526, 20.06.2011, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
20.06.2011
Номер справи
32/51-17/302
Номер документу
17321526
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/51-17/30220.06.11 За позовомПрокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення по Запорізькій області

До відповідача-1 Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик»

До відповідача-2Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМХ Груп»

Третя особана стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державне підприємство «Агроспецсервіс»

Про визнання недійсним договору та зобовязання відповідачів повернути в натурі все, що одержано за договором

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від прокуратуриВолік О.Л. (за пос.)

від позивача-1 не зявились

від позивача-2не зявились

від відповідача-1не зявились

від відповідача-2ОСОБА_1(за дов.)

від третьої особине зявились Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернувся прокурор Шевченківського району міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (комплексу будівель та споруд бази відпочинку «Янтар»загальною площею 3536,9 кв. м., що розташований за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Макарова, 49) від 31.08.2006 р., укладеного між державним комплексним торговельним підприємством «Хрещатик»та товариством з обмеженою відповідальністю «ДМХ Груп», та зобовязання кожного з відповідачів повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання спірного договору.

Позовні вимоги мотивовані невідповідністю вказаного договору чинному законодавству, оскільки майно, продаж якого є предметом договору, є цілісним майновим комплексом і його відчуження мало проводиться шляхом приватизації, в той час як сторонами не було дотримано такої процедури. Крім того, на думку прокурора, вказане майно було реалізовано за значно меншою ціною, ніж його ринкова вартість.

Відповідач-2 позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що майно, продаж якого є предметом договору, не є цілісним майновим комплексом, а відтак, його відчуження відбулось відповідно до положень чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2008 р. у справі № 32/51, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2008 р., у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.08.2009 р. рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2008 р. у справі № 32/51 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2009 р. справу № 32/51 прийнято до свого розгляду суддею Кролевець О.А. та присвоєно їй № 32/51-17/302.

Відповідно до розпорядження голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. від 23.10.2009 р. № 01-1/923 справу № 32/51-17/302 передано на розгляд судді Удаловій О.Г. у зв'язку з обранням Кролевець О.А. на посаду судді Вищого господарського суду України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 р. справу № 32/51-17/303 прийнято до свого провадження суддею Удаловою О.Г.

Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

Враховуючи те, що для зясування питання щодо недійсності спірного договору з підстав, визначених в позовній заяві, виникла необхідність зясувати, чи є майно, продаж якого є предметом договору, цілісним майновим комплексом, дослідження якого потребує спеціальних знань, суд ухвалою від 21.12.2009 р. призначив судову експертизу та зупинив провадження у справі на підставі пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ухвали суду від 21.12.2009 р. проведення експертизи було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, витрати за проведення експертизи було покладено на Міністерство аграрної політики України.

01.06.2010 р. матеріали справи було повернуто без виконання експертизи, у звязку з нездійсненням оплати вартості останньої та непогодженням строку її проведення.

Ухвалою від 02.06.2010 р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи було призначено на 14.06.2010 р..

Ухвалою від 21.06.2010 р. суду повторно було призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі на підставі пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ухвали суду від 21.06.2010 р. проведення експертизи було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, витрати за проведення експертизи було покладено на державне підприємство «Агроспецсервіс».

23.11.2010 р. до канцелярії суду надійшло пояснення відповідача-2, в якому останній посилається на висновок судової будівельно-технічної експертизи щодо визначення комплексу будівель та споруд як цілісного майнового комплексу по справі № 6/128.

До суду надійшло повідомлення експерта Київського науково-дослідного інститут судових експертиз № 7859/10-15 від 21.03.2011 р. про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи у звязку з тим, що витребувані експертом матеріали, необхідні для проведення експертного дослідження, надані не були, внаслідок чого матеріали справи повернуті суду.

За таких обставин, ухвалою суду від 26.04.2011 р. було поновлено провадження у справі та призначено останню до розгляду на 16.05.2011 р..

У звязку з перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному, з метою уникнення затягування розгляду справи, згідно зі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України розпорядженням голови господарського суду міста Києві від 16.05.2011 р. справу № 32/51-17/302 було передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Представник відповідача-2 надав письмовІ пояснення по справі, у яких зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за наявними в матеріалах справи документами з урахуванням висновку судового експерта по аналогічній справі.

Ухвалою від 16.05.2011 р. розгляд справи було відкладено до 01.06.2011 р., у зв?язку з неявкою представників прокуратури, позивачів, відповідача-1 та неподанням витребуваних доказів.

У зв'язку з виходом з лікарняного судді Удалової О.Г., з метою уникнення затягування розгляду справи, згідно зі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України розпорядженням голови господарського суду міста Києві від 30.05.2011 р. справу № 32/51-17/302 було передано для розгляду судді Удаловій О.Г.

Представник третьої особи надав письмове пояснення по справі щодо неподанням третьою особою необхідних документів для проведення судової експертизи у зв?язку з вилученням документів фінансово-господарської діяльності відповідача-1 в ході проведення досудового слідства за ознаками злочину в кримінальній справі відносно керівника ДКТП «Хрещатик».

01.06.2011 р. до канцелярії суду надійшло клопотання прокуратури про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 01.06.2011 р. розгляд справи було відкладено до 20.06.2011 р. у зв?язку з неявкою представників прокуратури, позивачів та відповідача-1 та неподанням витребуваних доказів.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

17.08.2006 р. відбулись прилюдні торги (протокол № 13/08) з продажу нерухомого майна - комплекс будівель та споруд у складі: основні будівлі (літ. «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Ж», «З», «Е»), тамбур (літ. «Ж»), прибудови («Ж1», «Ж2»), навіси (літ. «И», «К», «Л», «М», «Н», «О», «П»), насосна (літ. «У»), сторожка (літ. «Ф»), гараж (літ. «Х»), вбиральна (літ «Ц»), склад (літ «Р»), трансформаторна (літ «С»), битовка (літ «Т») та споруди, загальною площею 3536,9 кв. м., що знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Макарова, 49.

За результатами вказаних торгів 31.08.2006 р. між державним комплексним торговельним підприємством «Хрещатик»та товариством з обмеженою відповідальністю «ДМХ Груп»було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі Договір), предметом якого є прийняття на себе відповідачем-1 зобов'язань передати нежилі приміщення у власність відповідача-2, та зобовязання останнього прийняти нежилі приміщення й сплатити продавцю грошову суму.

Вказані приміщення були продані за 2779700,00 грн.

Передача вказаних приміщень відповідачем-1 відповідачу-2 мала місце до укладення Договору, а саме: 18.08.2006 р..

Комплекс будівель та споруд, які є предметом Договору, до 2002 року належав державному підприємству «База відпочинку «Янтар»і забезпечував діяльність бази відпочинку.

На підставі наказу Міністерства аграрної політики України від 27.12.2002 р. № 413 «Про реорганізацію державних підприємств Мінагрополітики»державне підприємство «База відпочинку «Янтар»було реорганізовано шляхом приєднання до державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик»як філія.

Отже, предметом Договору є майно структурного підрозділу, яке забезпечувало окрему господарську діяльність останнього як курортного закладу.

Вказане майно на час продажу, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Бердянського комунального підприємства з технічної інвентаризації, становило загальнодержавну власність, балансоутримувачем якої було державне комплексне торговельне підприємство «Хрещатик».

Відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, є приватизацією державного майна (ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна»від 04.03.1992 р. № 2163-ХІІ).

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, врегульовані Законом України «Про приватизацію державного майна»від 04.03.1992 № 2163-ХІІ.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються, належить до обєктів державної власності, що підлягає приватизації.

Цілісний майновий комплекс це активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців (Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР).

Цілісний майновий комплекс це об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку відокремлюються в самостійні об'єкти (Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, затверджене наказом Фонду державного майна України № 787 від 05.05.2001 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.05.2001 за № 463/5654) .

Цілі, пріоритети та умови приватизації визначаються Державною програмою приватизації (ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного майна»).

З метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки (далі Програма), яка затверджена Законом України «Про Державну програму приватизації»від 18.05.2000 № 1723-ІІІ і діє до затвердження чергової Державної програми приватизації, здійснена класифікація обєктів приватизації.

Вказаною Програмою до обєктів групи Ж віднесено - незалежно від вартості об'єкти охорони здоров'я, освіти, культури, мистецтва та преси, фізичної культури і спорту, телебачення та радіомовлення, видавничої справи, а також об'єкти санаторно-курортних закладів, профілакторії, будинки і табори відпочинку (за винятком об'єктів санаторно-курортних закладів і будинків відпочинку, які перебувають на самостійних балансах), у тому числі об'єкти соціально-побутового призначення, що перебувають на балансі підприємств, у разі їх невключення до складу майна, що передається в комунальну власність або приватизується, крім об'єктів, які не підлягають приватизації відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Відповідно до статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

З метою зясування, чи є майно, продаж якого є предметом договору, цілісним майновим комплексом, судом неодноразово призначалась судова експертиза. Однак, призначені судом експертизи залишились без виконання у зв?язку з ненаданням витребуваних експертом документів, необхідних для проведення дослідження.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

За змістом статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З урахуванням обставин справи, а також пояснень учасників щодо вирішення справ в господарському суді з аналогічних спорів, суд оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, погоджується з доводами про те, що майно, яке було предметом купівлі-продажу за Договором, відноситься до обєктів приватизації групи Ж.

Способи та порядок приватизації обєктів групи Ж визначено розділом ІХ Програми «Приватизація обєктів групи Ж», відповідно до якого з метою збереження профілю діяльності зазначених об'єктів продаж їх здійснюється переважно за некомерційним конкурсом. Продаж об'єктів групи Ж здійснюється у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України. Вартість об'єктів групи Ж визначається відповідно до Методики оцінки.

Органи, уповноважені управляти майном об'єктів, віднесених до групи Ж, подають до державних органів приватизації переліки об'єктів групи Ж, що підлягають приватизації.

У той же час, Міністерством аграрної політики України, до сфери управління якого належить державне комплексне торговельне підприємство «Хрещатик», не було надано до регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області пропозицій щодо внесення до переліку приватизації комплексу «База відпочинку «Янтар».

Крім того, наказом Мінагрополітики від 21.08.2006 р. № 448 заборонено державному комплексному торговельному підприємству «Хрещатик»вчиняти будь-які правочини, юридичні дії щодо відчуження цілісного майнового комплексу «База відпочинку «Янтар».

Рішення про приватизацію об'єктів групи Ж приймається державними органами приватизації на підставі заяв покупців або за власною ініціативою.

Жодних рішень щодо приватизації цілісного майнового комплексу «База відпочинку «Янтар»регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області не приймалось, заяв щодо його приватизації не надходило.

Також не був включений цілісний майновий «База відпочинку «Янтар»до переліку майна, що підлягає приватизації.

Порядок приватизації об'єктів групи Ж визначений однойменним Положенням (далі Положення), затвердженим наказом Фонду державного майна України від 05.08.2004 р. № 1627 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.08.2004 р. за №1016/9615).

Відповідно до Положення, приватизація таких об'єктів здійснюється шляхом: продажу за некомерційним конкурсом, продажу на аукціоні, викупу. Згідно з п. 1.9. цього Положення викуп об'єктів групи Ж та порядок проведення аукціонів з продажу об'єктів групи Ж здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»та Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1998 р. № 1511.

Оскаржуваний Договір укладений всупереч наведеному вище Порядку та без застосування приватизаційної процедури, що свідчить про невідповідність змісту Договору вимогам Закону України «Про приватизацію державного майна»та Закону України «Про Державну програму приватизації».

Дія Положення про порядок продажу відчуження основних засобів, що є державною власністю, яке затверджене наказом Фонду державного майна України № 1477 від 30.07.1999 р., на яке відповідач-2 посилається в обґрунтування правомірності укладення Договору, не поширюється на відчуження цілісних майнових комплексів державних підприємств, їх структурних підрозділів, у звязку з чим Договір не може оцінюватись на відповідність регламентованого ним порядку.

Відповідно до статей 203, 204 Цивільного кодексу України підстави та наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте, положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 ЦК України. Виходячи з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 ЦК, зміст правочину має відповідати: Цивільному кодексу України; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

Правові наслідки недійсності правочину визначені ст. 216 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, на відповідача-2 покладається обовязок повернення відповідачу-1 комплексу будівель та споруд у складі: основні будівлі (літ. «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Ж», «З», «Е»), тамбур (літ. «Ж»), прибудови («Ж1», «Ж2»), навіси (літ. «И», «К», «Л», «М», «Н», «О», «П»), насосна (літ. «У»), сторожка (літ. «Ф»), гараж (літ. «Х»), вбиральна (літ «Ц»), склад (літ «Р»), трансформаторна (літ «С»), битовка (літ «Т») та споруди, загальною площею 3536,9 кв. м., що знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Макарова, 49.

У свою чергу, на відповідача-1 покладається обовязок повернення відповідачу-2 коштів, отримані в рахунок оплати за майно за Договором, в сумі 2779700,00 грн.

Суд погоджується з визначенням прокурором у спірних правовідносинах позивачем-1 Міністерства аграрної політики України, оскільки до сфери управління позивача-1 належить державне комплексне торговельне підприємство «Хрещатик», майно якого було неправомірно продано за Договором, недійсність якого є предметом спору, та підлягає передачі на баланс позивача-1 та зарахуванню до статутного фонду останнього, а також позивачем-2 Фонду державного майна України в особі регіонального відділення по Запорізькій області, як державного органу приватизації, який наділений повноваженнями і статусом власника державного майна, який не брав участі у відчуженні державного майна за спірним Договором.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно зазначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах»означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 встановлено, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхдіяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Предметом позову є визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло з державної власності, повернення його у володіння особи, за якою держава, як власник, закріпила вказане майно.

Отже, позов подано в інтересах держави.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів у рівних частинах шляхом стягнення їх до Державного бюджету України. Зокрема, підлягає стягненню 85 грн. державного мита з вимог про визнання договору недійсним, 25500 грн. державного мита з вимог про повернення майна, яке визначається, виходячи з вартості майна, що витребовується (п. 2 ч. 1 ст. 55 ГПК України), та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі ст. 68 ГПК України суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2010 р., після набрання рішенням суду законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 68, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 31.08.2006 р., укладеного між державним комплексним торговельним підприємством «Хрещатик»та товариством з обмеженою відповідальністю «ДМХ Груп».

Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «ДМХ Груп»(01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 15-а, 01024, м. Київ, вул.. Академіка Богомольця, 6, код 33996031) повернути державному комплексному торговельному підприємству «Хрещатик»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, код 21583968) комплекс будівель та споруд у складі: основні будівлі (літ. «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Ж», «З», «Е»), тамбур (літ. «Ж»), прибудови («Ж1», «Ж2»), навіси (літ. «И», «К», «Л», «М», «Н», «О», «П»), насосна (літ. «У»), сторожка (літ. «Ф»), гараж (літ. «Х»), вбиральна (літ «Ц»), склад (літ «Р»), трансформаторна (літ «С»), битовка (літ «Т») та споруди, загальною площею 3536,9 кв. м., що знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Макарова, 49.

Зобовязати державне комплексне торговельне підприємство «Хрещатик»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, код 21583968) повернути товариству з обмеженою відповідальністю «ДМХ Груп»(01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 15-а, 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 6, код 33996031) 2779700 (два мільйони сімсот сімдесят девять тисяч сімсот) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДМХ Груп»(01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 15-а, 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 6, код 33996031) до Державного бюджету України 12792 (дванадцять тисяч сімсот девяносто дві) грн. 50 коп. державного мита та 59 (пятдесят девять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з державне комплексне торговельне підприємство «Хрещатик»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, код 21583968) до Державного бюджету України 12792 (дванадцять тисяч сімсот девяносто дві) грн. 50 коп. державного мита та 59 (пятдесят девять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва № 32/51-17/302 від 21.06.2010 р., після набрання даним рішенням суду законної сили.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 05.07.2011 р.

Попередній документ : 17321520
Наступний документ : 17321530