Рішення № 17321385, 29.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/16429.06.11 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Столичний інвестиційний альянс"

простягнення 6064,26 грн.

Представники сторін: від позивача Чурай Г.В. - представник; від відповідачане з‘явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний інвестиційний альянс" заборгованості на загальну суму 6064,26 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанозобов‘язання щодо оплати вартості поставленого товару за договором № 62Д, а тому позивач з посиланням на норми Цивільного кодексу України звернувся до суду за захистом своїх вправ.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, поважні причини не повідомив.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження надсилалась на адресу, зазначену в єдиному державному реєстрі була повернута на адресу суду у зв‘язку з незнаходженням підприємства за адресою.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

07.06.2010 між Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт", як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний інвестиційний альянс", як покупцем укладено договір поставки № 62Д, за умовами якого позивач зобов‘язується забезпечити постачання піску відповідачу, а відповідач прийняти та оплатити поставлений пісок на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору вартість поставки піску визначені у специфікації, яка оформляється додатком до цього договору та є невід‘ємною його частиною.

Ціна за одиницю товару (вартість 1 тонни) визначена у специфікації, яка оформляється додатком до цього договору та є невід‘ємною його частиною (п. 4.1 договору).

Загальний обсяг поставки за договором орієнтовно складає 101000 тонни. (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору відповідач здійснює 100% попередню оплату вартості партії піску та портових зборів.

Остаточні розрахунки по вантажу, судновим зборам і наданим послугам здійснюються відповідачем по рахунку позивача протягом 5 – ти банківських днів з дати виставлення рахунку (п. 5.2 договору).

Між сторонами підписаний додаток № 1 до договору (специфікація), відповідно до якого вартість піску природного насипом з відвантаженням із кар‘єру на судно складає -20,0 грн. за 1 тонну ( з урахуванням ПДВ). Ціна за пісок може бути змінена при виконанні відповідачем наступних умов: відповідач надає позивачу заяву, в якій гарантує виконати обсяги по вивозу піску з кар‘єру за період маркетингового року (з моменту підписання договору по 30.11.2010 включно) в кількості: від 50 000 тонн до 100 000 тонн –19,50 грн. за 1 тонну з ПДВ; від 100 000 тонн і більше -19,00 грн. за 1 тонну з ПДВ. У випадку невиконання відповідачем гарантійних зобов‘язань ціна відвантаженого піску по закінченню листопада 2010 року (в термін –грудень 2010 року), перераховується згідно кількості фактично відвантаженого піску за період з дати укладання договору по 30.11.2010 включно по вищевказаній шкалі.

Позивачем від відповідача 09.06.2010 отримано гарантійний лист про виконання обсягів по вивозу піску в кількості понад 100 000 тонн.

На виконання умов договору позивач на замовлення відповідача поставив товар у кількості 6000 тонн за ціною 19,00 грн.

У зв‘язку з тим, що відповідачем замість 100 000 тонн було придбано лише 6000 тонн, то позивач звернувся до відповідача з листом від 03.11.2010 № 10-25/39, в якому повідомив про те, що відповідач в термін зобов‘язаний або повідомити позивача про наміри відвантаження всього гарантованого обсягу піску у кількості більше 100000 тонн, або доплатити за фактично відвантажений пісок з розрахунку вартості піску 20,00 грн. з 1 тонну з ПДВ.

Відповідач листом від 08.11.2010 №65 повідомив позивача про згоду провести доплату по договору на підставі виставленого позивачем рахунку.

Позивач 17.11.2010 надіслав відповідачу рахунок - фактуру від 15.11.2010 № 1786 на загальну суму 6000,00 грн.

Позивачем повторно 23.02.2011 був виставлений відповідачем рахунок - фактуру від 21.02.2011 № 1786/1 на загальну суму 6000,00 грн., який залишений відповідачем не оплаченим.

Відповідач вартість поставного товару у повному обсязі не оплатив, доказів оплати не надав, заборгованість не спростував.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача на загальну суму 6000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 6000,00 грн. у строки передбачені договором не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті підтверджений відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 6000,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 10,08 грн. та пені у розмірі 54,18 грн., які позивачем розраховані за 21 день.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3 договору за затримку платежів позивач має право стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його арифметично не вірним. За розрахунком суду, розмірі пені становить 53,50 грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає його арифметично не вірним. Однак, оскільки за розрахунком суду, розмір 3% річних є більшим ніж той, який просить позивач, а заяв про вихід суду за межі позовних вимог не надходило, то задоволенню підлягають вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 10,08 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати у розмірі 55,80 грн. пов‘язані з отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців стосовно відповідача. В підтвердження вказаних обставин, позивачем до матеріалів справи додано копії платіжних доручень від 11.05.2011 року № 8252 на суму 5,10 грн. та №8253 на суму 52,70 грн., всього на загальну суму 57,80 грн.

Щодо заявленого клопотання про стягнення з відповідача суми 55,80 грн., як витрат, які позивач поніс при отриманні довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд відзначає наступне.

В абзаці другому пункту 1 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 Господарського процесуального кодексу України).

Довідку, у зв’язку з отриманням якої позивачем понесені витрати в розмірі 57,80 грн., позивач зобов’язаний був надати на вимоги ухвали суду. Звернення до суду є правом, а не обов’язком позивача, а виконання вимог суду обумовлене положеннями ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно, понесення зазначених позивачем витрат обумовлено, насамперед, необхідністю доведення обставин, на які зроблені посилання, і такі витрати не можуть бути покладені на відповідача. Вказані витрати не є іншими витратами у розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

          В И Р І Ш И В:           

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний інвестиційний альянс" (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 13, к. 13, код 34980698 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (73000, м. Херсон, пр. Ушакова, 4, код 01125695) основний борг у розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 53 (п‘ятдесят три) грн.50 коп., 3% річних у розмірі 10 (десять) грн. 08 коп., державне мито у розмірі 101 (сто одна) грн. 99 коп. та 235 (двісті тридцять п‘ять) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти Дата складання повного рішення 04.06.2011