Рішення № 17321174, 29.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/23529.06.11 За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум"

до:Приватного підприємства "Сігма"

про: стягнення боргу 515 042 грн. 74 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:ОСОБА_1, довіреність №01/1 від 07.06.2011 Відповідача:ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.03.2011

В судовому засіданні 29.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частину рішення

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум" до Приватного підприємства "Сігма"про стягнення боргу 515 042 грн. 74 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2011 порушено провадження у справі № 61/235, розгляд справи призначено на 08.06.2011.

Розгляд справи відкладався, в судових засіданнях оголошувались перерви.

Представники сторін в судове засідання призначене на 29.06.2011 зявились.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як убачається з матеріалів справи, ухвали суду, якими сторін повідомлялось про розгляд справи надсилались судом належним чином.

У судовому засіданні 29.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2009 між ТОВ «ВП Сігма», яке 21.01.2010 змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум" (позивач, позикодавець), та Приватним підприємством "Сігма"(відповідач, позичальник) було підписано договір позики №12/02/09 (надалі Договір). Зазначений договрі підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Згідно п.1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець надає позичальнику безпроцентну позику, а останній зобов'язується повернути позику у визначений цим договором термін.

Розмір позики становить за цим договором 700 000 грн. 00 коп. (п.2.1 Договору).

У розділі 3 “Порядок надання позики” вказано, що за позикодавець надає позику позичальникові протягом 5-ти днів після підписання сторонами цього договору у розмірі всієї суми або частково протягом 90 днів (п.3.1 Договору). Позика надається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок позичальника у розмірі всієї суми або частково протягом 90 днів (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору, термін позики визначається з моменту набуття чинності цим договором і діє до 31.12.2009 року.

Позика повертається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок позикодавця (п.5.1 Договору).

Позивач надав відповідачу позику у розмірі 453 920 грн. 00 коп. згідно банківських виписок від 12.02.2009, 19.02.2009, 27.03.2009, 31.03.2009, 01.04.2009, 02.04.2009, 06.04.2009, 08.04.2009, 09.04.2009, 17.04.2009, 27.04.2009, 30.04.2009, що не заперечується відповідачем.

Відповідач 23.02.2009 повернув позивачу частину позики в розмірі 19000 грн. 00 коп.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Укладений Договір є договором надання позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання § 1 Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суду не надано доказів визнання Договору (правочину) недійсним.

Згідно з статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору (розділу 4 «Термін позики»), відповідач був зобовязаний повернути позивачу позику не пізніше 31.12.2009.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив припинити провадження по справі згідно ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з відступленням права вимоги за зазначеним Договором позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Ауріс», яке є новим кредитором.

На підтвердження своїх тверджень відповідач надав суду копію та оригінал повідомлення від 27.07.2009 адресоване позивачем відповідачу за підписом директора позивача ОСОБА_3, яке не містить печатки позивача. Також не надано відповідачем жодних доказів направлення йому такого повідомлення (копія конверту, тощо).

Суд зазначає, що ОСОБА_3, який станом на 27.07.2009 був директором позивача, згідно витягу з ЄДРПОУ на відповідача, станом на 26.05.2011 являється директором відповідача.

Також, відповідачем надано суду копію договору про відступлення права вимоги від 27.07.2009, як стверджує відповідач, укладений між позивачем та ТОВ «Компанія Ауріс».

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, зокрема оригінал договору про відступлення права вимоги від 27.07.2009, укладений між позивачем та ТОВ «Компанія Ауріс», належним чином оформлене повідомлення від 27.07.2009 та докази його отримання відповідачем від позивача.

Крім того, позивач стверджує, що договір про відступлення права вимоги від 27.07.2009 між позивачем та ТОВ «Компанія Ауріс»не укладався, документи за Договором знаходяться у позивача і не передавались ТОВ «Компанія Ауріс», а також припустив, що ОСОБА_3, який є директором відповідача та до 03.08.2009 був директором позивача, нічого не завадило б у теперішній час зробити за його підписом повідомлення від 27.07.2009, на яке відповідач посилається як на доказ.

За таких обставин, станом на день прийняття рішення відповідачем не доведено суду своїх заперечень належними, допустимими доказами та не спростовано доводів позивача викладених в позовній заяві.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 434920 грн. 00 коп. (453920 грн. 00 коп. 19000 коп. 00 коп.) задовольняються судом в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, розмір 3% річних складає 17309 грн. 81 коп., інфляційних збитків 62812 грн. 93 коп., та підлягають задоволенню в зазначеному розмірі.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Сігма"(01032, м. Київ, вул. Либідська, буд.1, літера А; код 30179160) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум" (50007, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Саксаганський район, просп. Дзержинського, буд.36; код 34684807) 434 920 (чотириста тридцять чотири тисячі девятсот двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 17 309 (сімнадцять тисяч триста девять) грн. 81 коп. три відсотки річних, 62 812 (шістдесят дві тисячі вісімсот дванадцять) грн. 93 коп. збитків від інфляції, 5 150 (пять тисяч сто пятдесят) грн. 43 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М. Івченко Дата підписання рішення: 01.07.2011