Рішення № 17320845, 29.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.11 Справа № 13/5009/3345/11

Суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромет плюс”, м. Запоріжжя

Про стягнення 19056,80 грн.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, свідоцтво № НОМЕР_3 від 30.05.2011р.

Від відповідача: не зявився

Розглядається позовна заява Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромет плюс”, м. Запоріжжя заборгованості відповідно до договору поставки №29/2 від 01.03.2010р. у розмірі 19056,80 грн.

29.07.2011р. до початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позові, та просить суд стягнути з відповідача заборгованість по договору поставки № 29/2 від 01.03.2010р. у розмірі 19056,80 грн.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив та витребувані докази суду не надіслав, його представник у судові засідання 20.07.2011р., 27.07.2011р. та 29.07.2011 р. не зявився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, але проігнорував виклик до суду. Клопотання про розгляд справи без його участі не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Визнавши, що спір може бути розглянутий за наявними матеріалами у справі, без участі представника відповідача, суд заслухавши представника позивача,

В С Т А Н О В И В:

01.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агромет плюс”, м. Запоріжжя (покупець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м.Запоріжжя (постачальник) укладено договір поставки №29/2.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується постачати (передавати) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору.

Предметом поставки є лісоматеріали у подальшому товар (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору партія товару повинна бути поставлена покупцю залізничним транспортом на умовах СРТ Керч-Порт-Паром (Інкотермс 2000).

Пунктом 3.4 договору встановлено, що товар вважається прийнятим покупцем після підписання акта прийома-передачі.

Розділом 4 договору визначається ціна та порядок розрахунків.

Вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором визначається у специфікації.

Покупець сплачує продавцю 50% вартості кожної партії товару згідно рахунку.

Наступні 50% вартості товару покупець сплачує після завантаження на вагон партії товару та наданням продавцем залізничної накладної.

19.08.2010р. на виконання умов договору постачальником було здійснено поставку товару загальною вартістю 89 056,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 100000121 від 19.08.2010р. Зазначений товар було прийнято уповноваженою особою ОСОБА_3 на підставі довіреності, про що свідчить відповідний підпис у накладній та сама довіреність на отримання товару від 18.08.2010р. № ЯПР № 663506.

Вартість товару було сплачено частково покупцем на умовах передплати у розмірі 70 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14_3V017/6 від 31.03.2010р.

Остаточний розрахунок за поставлений товар у розмірі 19 056,80 грн. покупцем не було здійснено.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

На день розгляду справи в господарському суді відповідач оплату за поставлений товар у повному обсязі не здійснив, заборгованість у розмірі 19 056 грн. 80 коп. залишилася не сплаченою.

Доказів звернення до продавця з претензією по кількості та якості отриманого товару (із складанням відповідного Акта), відповідачем не надано.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обовязку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманого від позивача товару.

Аналіз обставин справи дає підстави для висновку про невідповідність поведінки відповідача у спірних відносинах загальним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості та добросовісності, які передбачають відповідність поведінки субєктів пануючим у суспільстві морально-етичним і моральним нормам; фактичну чесність субєктів у їх поведінці.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обовязки.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромет плюс”, м. Запоріжжя 19 056 грн. 80 коп. заборгованості відповідно до договору поставки № 29/2 від 01.03.2010р. обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі статті 85 ГПК України 29.07.2011 року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромет плюс” (69095, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, 3, код ЄДРПОУ 33920842, р/р 26004055899704 в ЗРУ ПАТ “Приватбанк”, м. Запоріжжя, МФО 313399) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (69097, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АТ “Родовід банк", м. Київ, МФО 321712) 19 056 (девятнадцять тисяч пятдесят шість) грн. 80 коп. заборгованості, 190 (сто девяносто) грн. 57 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 29.07.2011р.

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.М. Бєляєва