Рішення № 17320785, 25.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.11 Справа № 13/5009/3146/11

Суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “Павлоградспецмаш”, м. Павлоград Дніпропетровської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерна компанія “Сфера”, м. Запоріжжя

про стягнення 5 174 грн. 81 коп.

Суддя Серкіз В.Г

.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 5 від 20.03.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 24.01.2011р.

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “Павлоградспецмаш”, м. Павлоград Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерна компанія “Сфера”, м.Запоріжжя про стягнення 5 174 грн. 81 коп., у тому числі: заборгованість по орендній платі за договором оренди № 08/27-о від 29.09.2010р. у розмірі 1 450 грн. 00 коп., 1 672 грн. 00 коп. штраф за несвоєчасну сплату орендної плати, 42 грн. 07 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату орендної плати, 104 грн. 32 коп. інфляційне збільшення боргу по орендній платі, 1 906 грн. 00 грн. штраф за несвоєчасне повернення майна з оренди.

25.07.2011 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги викладені у позові та просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за договором оренди № 08/27-о від 29.09.2010р. у розмірі 1 450 грн. 00 коп., 1 672 грн. 00 коп. штраф за несвоєчасну сплату орендної плати, 42 грн. 07 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату орендної плати, 104 грн. 32 коп. інфляційне збільшення боргу по орендній платі, 1 906 грн. 00 грн. штраф за несвоєчасне повернення майна з оренди.

Відповідач проти позову частково заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В:

29.09.2010 року між ТОВ “Завод “Павлоградспецмаш” (орендодавець) та ТОВ “Інженерна компанія “Сфера” (орендар) укладено договір оренди № 08/27-0.

Відповідно до умов договору ТОВ “Завод “Павлоградспецмаш” надав в оренду (тимчасове оплатне користування) елементи будівельних риштувань, згідно до Специфікації (Додатку № 1) до договору від 29.09.2010 року, вартістю 44 127 грн. 19 коп., в кількості 110 м. кв., на термін 30 діб з моменту підписання акту прийому-передачі майна (АКТ прийому-передачі № ЛА 288 від 01.10.2010 року.)

Пунктом 2.8 договору оренди передбачено, що як гарантія виконання зобовязань орендар вносить грошове забезпечення в розмірі 3 500 грн. 00 коп. на протязі 3-банківських днів з моменту укладення договору.

Відповідно до п. 3.1 договору сума орендної плати становить 0,50 грн. за 1 метр квадратний переданого в оренду майна за добу.

Згідно з п. 3.2, 3.4 договору сума орендної плати за добу складає 55 грн. 00 коп., а за весь термін оренди складає 1 650 грн. 00 коп.

Додатковими угодами № 1 від 26.10.2010р., № 2 від 12.11.2010р., № 3 від 30.11.2010р., № 4 від 01.01.2011р., № 5 від 01.02.2011р., № 6 від 27.02.2011р. сторони продовжили строк дії договору оренди до 31.03.2011р.

Відповідно до п. 1.3 додаткової угоди № 6 від 27.02.2011р. до договору оренди сума орендної плати за весь термін оренди, тобто з 01.10.2010р. по 31.03.2011р., складає 10 010 грн. 00 коп.

Згідно з п. 3.5 договору оренди орендар проводить оплату за весь термін оренди майна протягом 3-х календарних днів з моменту укладення цього договору.

Позивач у повному обсязі виконав умови договору оренди від 29.09.2010р. № 08/27-о.

Договір оренди № 08/27-о від 29.09.2010 року, відповідно до ч. 2 ст.291 ГК України та додаткової угоди № 7 від 27.02.2011 року до даного договору оренди припинив свою дію 31.03.2011 р., у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено та небажання орендодавця та орендаря продовжувати договірні правовідносини щодо тимчасового платного користування предмету даного договору.

З моменту передачі майна та до припинення договору оренди відповідач повинен був сплатити орендну плату в сумі 10 010 грн. 00 коп.

За період дії договору оренди з 01.10.2010 р. по 31.03.2011 р. відповідачу необхідно було сплатити орендну плату в сумі 10 010 грн. 00 коп.

Відповідач частково виконав зобов'язання по сплаті орендної плати в сумі 5 060 грн. 00 коп., борг по сплаті орендної плати станом на 31.03.2011 рік склав 4 950 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.8. договору як гарантія виконання зобов'язань орендарвносить грошове забезпечення в розмірі 3 500 грн. 00 коп.

На виконання п. 2.8 договору, згідно платіжного доручення № 37 від 29.09.2010 р., відповідач сплатив грошове забезпечення в сумі 3 500 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 8.9 договору всі обумовлені платежі і неустойки можуть бути утримані орендодавцем із грошового забезпечення, тому 01.04.2011 року позивач утримав заборгованість по орендній платі в сумі 3 500 грн. 00 коп., тобто на всю суму внесеного грошового забезпечення.

Залишок боргу по сплаті орендній платі складає 1 450 грн. 00 коп.

Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін врегульовано договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Інженерна компанія “Сфера” заборгованості по сплаті орендної плати в розмірі 1 450 грн. 00 коп.

Крім того, позивач просить стягнути 1 906 грн. 80 коп. штрафу за несвоєчасне повернення майна з оренди та 1 672 грн. 00 коп. штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.1 договору оренди після закінчення терміну оренди або при достроковому розірванні договору орендар зобовязаний повернути орендоване майно орендодавцеві разом з упаковкою і технічною документацією (комплектно) по акту прийому-передачі в день закінчення терміну оренди.

Відповідно до додаткової угоди № 6 від 27.02.2011 р. до договору, строк його дії закінчився 31.03.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В порушення п. 6.1 укладеного договору та ч. 1 ст. 785 ЦК України відповідач на момент припинення договору, тобто 31.03.2011 року не повернув з оренди майно вартістю 44127,19 грн., та в кількості 110 м. кв. (корисної площі).

На наступний день після припинення договору 01.04.2011 року відповідач повернув згідно акту приймання-передачі майна з оренди, частину майна з незаконного володіння вартістю 34592,06 грн., відповідно до акту № ЛВА 86 від 01.04.2011 року, та в кількості 110 м. кв. (корисної площі). Відповідачем були повернуті всі елементи які складали корисну площу загальної конструкції будівельних риштувань. В незаконному володінні залишилось майно (додаткові елементи будівельних риштувань) вартістю 9535,12 грн.

27.04.2011 року відповідач повернув згідно акту приймання-передачі майна з оренди № ЛВА 89, частину майна (додаткові елементи будівельних риштувань) з незаконного володіння вартістю 1126,22 грн., в незаконному володінні залишилось майно вартістю 8408,90 грн. В зазначеному акті не зазначена корисна площа повернутих елементів будівельного риштування, оскільки були повернуті елементи які не впливають на загальну корисну площу конструкції будівельних риштувань.

05.05.2011 року відповідач остаточно повернув згідно акту приймання-передачі майна з оренди № ЛВА 98, частину майна (додаткові елементи будівельних риштувань) з незаконного володіння вартістю 8408,90 грн.. В зазначеному акті не зазначена корисна площа повернутих елементів будівельного риштування, оскільки були повернуті елементи які не впливають на загальну корисну площу конструкції будівельних риштувань.

Станом на момент подачі позову, відповідач повернув з оренди майно у повному обсязі.

Згідно з п. 8.1 договору оренди за порушення орендарем термінів перерахування орендної плати орендар виплачує штраф у розмірі 20 % від простроченого платежу.

Відповідно до п. 8.3 договору оренди за порушення орендарем термінів передачі майна орендодавцеві після закінчення терміну договору оренди або при достроковому розірванні договору орендар виплачує орендодавцеві штраф у розмірі 20 % від вартості предмету оренди.

Вимоги позивача щодо стягнення 1 906 грн. 00 коп. штрафу за несвоєчасне повернення майна з оренди підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 1 672 грн. 00 коп. штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати, господарський суд зазначає, що відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з обєктивної оцінки обставин справи, непомірно великого розміру штрафних санкцій, наслідків порушення господарського зобовязання та самого господарського зобовязання, господарський суд вважає за необхідне застосувати в даному випадку ст. 83 ГПК України та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 672 грн. 00 коп. штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 104 грн. 32 коп. інфляційного збільшення боргу по орендній платі та 42 грн. 07 коп. 3 % річних за несвоєчасну сплату орендної плати.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться інфляційні збитки та 3 % річних.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок втрат від інфляції та 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача у сумі 1 450 грн. 00 коп. заборгованосі по орендній платі за договором оренди № 08/27-о від 29.09.2010р., 42 грн. 07 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату орендної плати, 104 грн. 32 коп. інфляційне збільшення боргу по орендній платі, 1 906 грн. 00 грн. штраф за несвоєчасне повернення майна з оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 25.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерна компанія “Сфера (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, 39-а, прим. № 134, р/р 26007044868001 в АТ «АБ «Бізнес Стандарт»(публічне) в м. Київ, МФО 339500, код ЄДРПОУ 33570849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “Павлоградспецмаш” (51412, Дніпропетровської області, м.Павлоград, вул. Терьошкіна, 9/3, р/р 260030139992 в філії відділення ПАТ «Промінвестбанк»в м. Дніпропетровськ, МФО 305437, код ЄДРПОУ 20303352) заборгованість в сумі 1 450 (одна тисяча чотириста пятдесят) грн. 00 коп. по сплаті орендної плати, 42 (сорок дві) грн. 07 коп. 3% річних, 104 (сто чотири) грн. 32 коп. інфляційного збільшення заборгованості по орендній платі, 1 906 (одна тисяча девятсот шість) грн. 00 коп. штрафу за несвоєчасне повернення майна з оренди після припинення договору оренди, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. інформаційно-технічного забезпечення. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.Г. Серкіз

Згідно з оригіналом

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 27.07.2011р.

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.М. Камаєва