Рішення № 17320569, 25.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

25.07.2011Справа №5002-28/2575-2010 За позовом Джанкойського міжрайонного прокурора (96100, м. Джанкой, вул. Калініна, 17) в інтересах держави в особі Центральної виборчої комісії (01133, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1).

До відповідачів:

1. Окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 3 з виборів Президента України 17 січня 2010 р. (96100, м. Джанкой, вул. Леніна, 45).

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1

Про визнання недійсним договору купівлі-продажу та спонукання до виконання певних дій.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від прокуратури - не зявився, повідомлений належним чином.

Від позивача не зявився, повідомлений належним чином.

Від відповідача-1 - не зявився, повідомлений належним чином.

Від відповідача-2 - ОСОБА_3 представник, довіреність від 11.07.2011р.

Суть спору: Джанкойський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Центральної виборчої комісії звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 3 з виборів Президента України 17 січня 2010 р. та до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 09/09 від 25.12.2009 р., укладеного між головою Окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 3 з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 про придбання кабін для голосування в кількості 332 штук на суму 86320,00 грн.; про зобовязання Окружну виборчу комісію територіального виборчого округу № 3 повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 наявні 266 кабінок для голосування та про зобовязання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути на користь Центральної виборчої комісії отримані за договором кошти вартість 266 кабінок, тобто 69160,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір купівлі-продажу № 09/09 від 25.12.2009р. укладено головою Окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 3 із зловживанням службовим становищем та з порушенням економічних інтересів держави, у звязку з чим, договір підлягає визнанню недійсним, а кожна із сторін зобов'язана частково повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору в частині.

Представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення вимог прокурора, мотивуючи тим, що укладена відповідачами угода повністю відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, а позиція прокурора обґрунтована відсутністю необхідності в виборчих кабінках, які передані за спірним договором, та обвинуваченнями посадових осіб Окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 3 з виборів Президента України 17 січня 2010 р.

15 червня 2010 року ухвалою господарського суду АР Крим провадження у справі зупинялося до вирішення Джанкойським міськрайонним судом АР Крим кримінальної справи № 1-277/10 за звинуваченням ОСОБА_4 29.06.2011 р. провадження у справі було поновлено.

11 липня 2011р. відповідач-2 надав суду пояснення, відповідно до яких останній вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог та просить припинити провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК Україні, у звязку з припиненням такої юридичної особи як Окружна виборча комісія територіального виборчого округу № 3 з виборів Президента України 17 січня 2010 р.

25 липня 2011р. від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить розглянути справу за наявними в ній матеріалами за відсутності її представника.

Прокурор, представники позивача та відповідача-1 у судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були сповіщені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» від 30.06.2004р. № 1932-IV (далі - Закон), Центральна виборча комісія (далі - Комісія) є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Комісія очолює систему виборчих комісій та комісій з референдуму, які утворюються для організації підготовки та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, всеукраїнського референдуму. Комісія здійснює контроль за діяльністю та консультативно-методичне забезпечення виборчих комісій, які утворюються для організації підготовки та проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, та комісій з місцевих референдумів.

Комісія є юридичною особою, має печатку із своїм найменуванням.

Згідно з п. 7 ст. 18 Закону, Комісія, зокрема, здійснює контроль за цільовим використанням коштів, виділених з Державного бюджету України на підготовку і проведення виборів Президента України.

Відповідно до п. 7 ст. 19 Закону, Комісія утворює територіальні виборчі округи з виборів народних депутатів України.

25 грудня 2009р. між Окружною виборчою комісією територіального виборчого округу № 3 з виборів Президента України 17 січня 2010 р. (покупець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 09/09 (а. с. 17-18).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до розділу 1 договору, продавець зобовязується продати, а покупець прийняти та оплатити каркаси кабін для таємного голосування 2-х секційні (далі - товар).

Загальна вартість договору складає 86320,00 грн. При цьому покупцем приймаються платіжні зобовязання при наявності відповідних бюджетних призначень, затверджених кошторисом доходів та видатків на 2009р. (розділ 2 договору).

Розділом 4 договору визначено, що розрахунок за отриманий товар здійснюється покупцем безготівковим платежем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця відповідно виставленим продавцем рахунком та накладній. У випадку підвищення цін на сировину, енергоносії та інші ресурси, змінення ввізного мита, продавець має право підвищити ціну на товар, який постачається, за погодженням з покупцем. Порядок оплати товару за новою ціною регулюється додатковою угодою.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2009р. (п. 8.1 договору).

Прокурор та позивач просять суд визнати договір купівлі-продажу № 09/09 від 26.12.2009 р. недійсним.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що зазначені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до п. 8. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року № 9, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України (в редакції на дату підписання спірного договору), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу № 09/09 зі сторони Окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 3 з виборів Президента України 17 січня 2010 р. укладено головою комісії ОСОБА_4, який діє на підставі Постанови Центральної виборчої комісії № 381 від 28.11.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, Джанкойською міжрайонною прокуратурою АР Крим було проведено досудове слідство за кримінальною справою № 11001260022 стосовно ОСОБА_4, який відповідно до постанови Центральної виборчої комісії № 381 від 27.11.2009р., в період з 27.11.2009р. до 27.01.2010р., працюючи на посаді голови Окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № З, був посадовою особою, яка має організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.

27 березня 2010р. постановою Джанкойської міжрайонної прокуратури АР Крим п про порушення кримінальної справи № 11001260022 порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_4 за фактом зловживання їм службовим положенням за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (а. с. 46).

13 грудня 2010р. Джанкойським міськрайонним судом АР Крим винесено вирок у справі № 1-273/10, яким ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (а. с. 97-101).

Зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_4, в порушення п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, п. 6 ст. 38 Закону України «Про вибори Президента України», п. 29 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» № 228 від 28.02.2002р., п. 10 постанови Центральної виборчої комісії № 209 від 29.10.2009р., згідно з вимогами яких розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний досягти максимального результату при використанні певного об'єму бюджетних коштів, дотримуватись режиму економії бюджетних коштів, не дослідив необхідність забезпечення дільничних виборчих комісій обладнанням - кабінами для голосування в ході виборів Президента України в окрузі. Внаслідок чого, ОСОБА_4 як головою Окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 3 з виборів Президента України 17 січня 2010 р. укладено спірний договір купівлі-продажу, відповідно до якого придбано 332 кабінки, вартістю 260,00 грн. кожна, на загальну суму 86320,00 грн., в той час, як використано було лише 21 кабінку, а придбання решти 311 кабінок не було обумовлено необхідністю.

Таким чином, дії ОСОБА_4 щодо укладання договору купівлі-продажу № 09/09 спричинили матеріальні збитки у розмірі 80860,00 грн. (86320,00 грн. (21 х 260,00 грн.)), як загальної вартості зайвих кабінок.

01 березня 2011р. ухвалою Апеляційного суду АР Крим вирок Джанкойського міськрайонного суду АР Крим у справі № 1-273/10 від 13.12.2010р. щодо ОСОБА_4 - залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Таким чином, вироком Джанкойського міськрайонного суду АР Крим у справі № 1-273/10 від 13.12.2010р. встановлено, що договір купівлі-продажу № 09/09 від 25.12.2009р. укладено з порушенням діючого законодавства.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Крім того, Джанкойським міськрайонним судом АР Крим у справі № 1-273/10 чітко встановлено, що укладанням договору купівлі-продажу № 09/09 спричинено матеріальні збитки державі в особі Центральної виборчої комісії.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З огляду на вищезазначене, вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 09/09 від 25.12.2009 р., укладеного між головою Окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 3 з ФОП ОСОБА_2 про придбання кабін для голосування в кількості 332 штук на суму 86320,00 грн., підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає, що при друкуванні прохальної частини позовної заяви у частині зазначення дати укладання спірного договору допущено технічну помилку, а саме вказано 26.12.2009р., в той час як з тексту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що договір укладено 25.12.2009р., у звязку з чим, суд не приймає доводи відповідача-2 про те, що прокурор просить визнати недійсним неіснуючий договір.

Щодо вимог прокурора про зобовязання Окружну виборчу комісію територіального виборчого округу № 3 повернути ФОП ОСОБА_2 наявні 266 кабінок для голосування та про зобовязання ФОП ОСОБА_2 повернути на користь Центральної виборчої комісії отримані за договором кошти вартість 266 кабінок, тобто 69160,00 грн., суд вважає що такі вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що фактично прокурор просить суд застосувати двосторонню реституцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зі змісту наведеної норми, суд робить висновок, що застосування двосторонньої реституції можливо лише при одночасній наявності (існуванні) сторін правочину.

Проте, суд встановив, що станом на 07.07.2011р. припинено таку юридичну особу як Окружна виборча комісія територіального виборчого округу № 3 з виборів Президента України 17 січня 2010р., про що свідчать матеріали справи, а саме витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 96).

Таким чином, припинення однієї із сторін правочину, обумовлює неможливість застосування двосторонньої реституції. При цьому суд враховує, що ЦК України не передбачає застосування односторонньої реституції.

Проте, слід враховувати, що відповідно до п. 2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до п. 6 статті 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

Як зазначено у п. 6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/612 від 23.08.1994 р. (із змінами та доповненнями), за наявності відомостей про ліквідацію підприємства чи організації, які є сторонами у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини п'ятої статті 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, а згідно з частиною сьомою статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 статті 80 ГПК господарський суд повинен витребувати докази виключення підприємства з державного реєстру. У справах про визнання недійсним акту, раніше виданого ліквідованим органом, господарський суд вправі замінити його іншим органом, на який покладено видання таких актів.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. № 01-8/164 (п. 31 листа) визначено, що питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду можуть бути вирішені господарським судом в єдиному процесуальному документі, яким закінчується розгляд справи, - рішенні суду.

Отже, у зв'язку з встановленим фактом припинення відповідача-1, суд вважає, що провадження по справі, в частині позовних вимог до Окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 3 з виборів Президента України 17 січня 2010 р., підлягає припиненню в порядку п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача ОСОБА_2 про те, що провадження у справі повинно бути припинено повністю, у звязку з тим, що припинення однієї сторони за спірним правочином не є підставою для припинення провадження у справі про визнання правочину недійсним відносного іншої (існуючої) сторони такого правочину відповідача по справі.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.02.2009р. у справі №13/293/07 (а. с. 112-117).

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач-2 не використав свого права та не представив суду належних доказів, які спростовують доводи прокурора щодо недійсності договору купівлі-продажу № 09/09 від 26.12.2009 р., укладеного між головою Окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 3 з ФОП ОСОБА_2

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 25.07.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 01.08.2011р.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 49, п. 6 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.В частині позовних вимог до Окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 3 з виборів Президента України 17 січня 2010 р. (96100, м. Джанкой, вул. Леніна, 45) - провадження у справі припинити.

3.Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 09/09 від 25.12.2009 р. укладений між головою Окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 3 з виборів Президента України 17 січня 2010 р. з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 про придбання кабін для голосування в кількості 332 штук на суму 86320,00 грн.

4.В іншій частині позову відмовити.

5.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код ЄДРПО України 34740405) державне мито в сумі 42,50 грн.

6.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід державного бюджету (рахунок 31214264700002, банк одержувача: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу: 22050003, код ЄДРПО України 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в сумі 118,00 грн.

7.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.