Рішення № 17320561, 28.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 319

РІШЕННЯ

Іменем України

28.07.2011Справа №5002-12/2884-2011 За позовом приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062 м. Київ, пр. Перемоги, 65)

до відповідача Військової частини А2320 (97578 АР Крим, с. Перевальне, вул. Октябрська, 1)

про стягнення 16196,90 грн.

Суддя Іллічов М.М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність № ГО-10/281 від 24.12.2010р.

Від відповідача: ОСОБА_2, помічник командира з правової роботи, довіреність № 4593 від 23.12.2010р.

Суть спору: приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Військової частини А2320 про стягнення 16196,90 грн. на відшкодування матеріальної шкоди в результаті дорожньо-транспортного випадку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги позивача не визнавав, посилаючись на те, що спір підлягає розгляду в суді загальної юрисдикції, а стягнення сум з відповідача неможливо, оскільки військова частина є бюджетною неприбутковою установою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2008р. між закритим акціонерним товариством «Страхова група «ТАС», правонаступником якого є позивач, та Прудниковою Ольгою Валеріївно був укладений Договір добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків ДКТЗ/21/44/48 № 015700.

Застрахованим транспортнім засобом по вказаному договору являється автомобіль БМВ 325і, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 28 грудня 2009р. громадянин ОСОБА_3, здійснюючі керування автомобілем УАЗ 3962 д/н НОМЕР_2 по вул. Самокиша в м. Сімферополь, наніс пошкодження автомобілю БМВ 325і д/н НОМЕР_1.

30 грудня 2009р. страхувальник ОСОБА_4 звернулася до позивача з заявою про настання страхового випадку (№ 01264/01/2009/11 від 30.12.2009р.) та заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до постанови Центрального районного суду м. Сімферополя у справі № 3-284/10 від 28.01.2010р., ОСОБА_3 (матрос служби за контрактом військової частини А2320) визнаний винним у здійсненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпроАП та призначено адміністративне стягнення у якості позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів на строк 6 місяців, оскільки при порушенні ПДР водіями транспортних засобів Збройних сил України військовослужбовцями строкової служби штраф як адміністративне стягнення не застосовується.

З метою встановлення розміру матеріальної шкоди, позивачем було замовлено проведення обстеження, результат якого викладений у Звіті про оцінку колісного транспортного засобу № 12334 від 28.12.2009р.

Так, згідно з висновком експерта про розмір матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу, вартість відновлюючого ремонту транспортного засобу складає 16196,90 грн.

Відповідно до страхового акту № 2023В/26/2010 від 28.01.2010р. та платіжного доручення № 9251 від 04.02.2010р., позивачем була здійснена виплата ОСОБА_4 страхового відшкодування в розмірі 16196,9 грн. (а.с. 9, 10).

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу начальника військової частини А2320 претензію № 323-03/10 від 31.03.2010р. про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Однак, згідно наданої відповіді вих. № 1107 від 19.04.2010р. на претензію позивача, військова частина А2320 є розпорядником коштів 3-го рівня та фінансується виключно з державного бюджету, тому не може в добровільному порядку задовольнити претензію.

Відповідно до части першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною другою статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який сплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування і в межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток

Також, статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо непідвідомчості спору господарському суду з огляду на статус позивача субєкта господарювання, положення ст. 1, 12, 21 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо доводів відповідача про відсутність фінансування, то вони не є підставою для звільнення від відповідальності , встановленої ст. 1191 ЦК України. З довідки № 304/08 з ЄДРПОУ вбачається, що військова частина має статус юридичної особи, тож відповідно до ст. 96 ЦК України самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим є підставою для звернення із відповідною заявою в порядку ст.. 121 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з військової частини А2320 (97578 Сімферопольський район, с. перевальне, вул. Октябрська, 1, ідентифікаційний код 24980339) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062 м. Київ, пр. Перемоги, 65 р/р 26500422 в АТ «РайффайзенБанкАваль» МФО 300335) 16196,90 грн. в порядку регресу за матеріальну шкоду, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

3.Стягнути з військової частини А2320 (97578 Сімферопольський район, с. перевальне, вул. Октябрська, 1, ідентифікаційний код 24980339) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062 м. Київ, пр. Перемоги, 65 р/р 26500422 в АТ «РайффайзенБанкАваль» МФО 300335) 161, 97 грн. держмита та 236,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІллічов М.М.