Рішення № 17320547, 01.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

01.08.2011Справа №5002-26/2770-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛК Захід» (04053, м. Київ, вул. Артема, 21), до відповідача Приватного підприємства «Залізничне торгове обєднання» (95015, м. Сімферополь, проспект Кірова, 1), про стягнення 6184,98грн..

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність від 01.01.2011 року,

від відповідача не зявився.

Суть спору: позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЛК Захід» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства «Залізничне торгове обєднання» про стягнення боргу в розмірі 6135,48грн. та пені у розмірі 49,50грн..

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань по договору поставки щодо своєчасної оплати поставленого товару, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість, та як наслідок, за порушення відповідачем своїх зобовязань позивачем нараховані відповідні санкції.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, вимоги суду щодо надання відзиву на позовну заяву на надання доказів сплати заборгованості, а також представлення документів для огляду суду, не виконав.

Враховуючи, що відповідач не зявлявся за викликом суду декілька разів поспіль, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд

встановив:

31.03.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЛК Захід» - Постачальником та ПП Залізничне торгове обєднання»- Покупцем, укладений договір №86 поставки продукції.

Відповідно до п. 1.1. даного договору, Постачальник продає та поставляє, а Покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом передачу товару від Постачальника до Покупця та є невідємним частинами цього договору.

Згідно п.2.1. договору, найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невідємними частинами цього договору.

За товарними накладними ТТН№0000000104, ТТН №0000000105, ТТН №0000000102, ТТН №0000000103, ТТН №0000000101 від 15 квітня 2011 (а.с.14-16) позивач поставив, а відповідач прийняв поставлений товар.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 30 квітня 2011 року за ПП «Залізничне торгове обєднання» за період квітень 2011 року утворилася заборгованість за поставлений товар у сумі 6135,48грн..

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 вказаного кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На день розгляду справи, відповідач не представив доказів погашення утвореної за ним заборгованості у розмірі 6135,48грн., у звязку з чим суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення цієї суми як заборгованість за поставлений товар.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобовязання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, у випадку несвоєчасного виконання грошового зобовязання передбачена договором поставки, зокрема п. 5.2., та її розмір відповідає розміру встановленому діючим законодавством, вимоги про стягнення нарахованої суми пені у розмірі 49,50грн. також підлягають задоволенню.

Враховуючи що спір виник в наслідок неправильних дій відповідача, що виразилось в порушенні ним взятих на себе зобовязань за укладеним договором, витрати по спліті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню саме на нього відповідно до ст. 49 ГПК України.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 01 серпня 2011 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Залізничне торгове обєднання» (95015, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 1, р/р26002060228110 КРУ Приватбанк в м. Сімферополі МФО 884436, код ЄДРПОУ 36228464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛК Захід» (04053, України, м. Київ, вул. Артема, 21, р/р26004186661 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 36593612) 6135,48грн. заборгованості, 49,50грн. пені, 102грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. 3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 02.08.2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМедведчук О.Л.