Рішення № 17317583, 26.07.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.07.11р.Справа № 17/5005/7382/2011 За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агенство "Верус", м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Фермерського господарства "Вероніка", с. Весняне Словяносербського

району Луганської області

про стягнення 29022,03 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., довір. № 2834-О від 29.06.10р.;

від відповідача-1: не зявився;

від відповідача-2: не зявився.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Фермерського господарства "Вероніка" (відповідача-2) суму 24222,03 грн. заборгованості, з яких: 4998,87 грн. борг за кредитом, 10817,42 грн. відсотки за користування кредитом, 8405,74 грн. пеня, а також солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агенство "Верус" (відповідача-1) та Фермерського господарства "Вероніка" (відповідача-2) суму 4800,00 грн. 2% штрафу за порушення виконання грошових зобовязань по договору № LG099E про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок від 28.02.07р., виконання якого забезпечено порукою за договором № 154 від 12.02.09р.

Представник позивача наполягав на повному задоволенні позовних вимог.

Відповідач-1 позовні вимоги визнає, про що зазначено у клопотанні (вх. № 45493/11 від 01.07.11р.), також зі змісту якого вбачається, що представник не зможе забезпечити присутність у судовому засіданні, у звязку із чим просить розглядати спір по суті за його відсутності.

Представники відповідача -1, -2 у призначене судове засідання не зявилися. Про час та дату розгляду спору повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи. Проте, відзив на позов та необхідні документи на вимогу суду не надано.

Суд вважає можливим розглянути спір по суті за відсутності представників відповідача -1, -2, оскільки останні повідомлені про слухання спору належно, а в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України, а також оригіналами документів наданими позивачем для огляду у судовому засіданні.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Виходячи зі змісту положень статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього ж кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобовязань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обовязки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

28.02.2007 року між позивачем (позичкодавцем) та відповідачем-2 (позичальником) було укладено договір № LG099E про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок (далі - Договір).

На виконання п. 1.1 вказаного договору, позивачем було надано позичальнику кредитний ліміт у розмірі 5000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у межах ліміту і терміну, передбачених умовами п.п. 1.3, 1.4 Договору, з періодом безперервного користування кредитом (наявність коштів на картці) не більше 30-ти днів.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору, позивач має право при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цієї ж угоди, змінити умови спірного договору, зокрема, вимагати від відповідача-2 дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за Кредитним договором у повному обсязі.

При цьому, приписи п.п. 2.2.9, 2.2.10 Договору вказують на те, що позичальник зобовязаний щокварталу не пізніше 30-го числа місяця надавати фінансову інформацію, а також щомісячно, в строк до 20-го числа, інформувати позивача про цільове використання кредитних коштів, з наданням підтверджувальної документації.

При цьому, вразі невиконання відповідачем-2 вищенаведених зобовязань, в силу умов п. 5.2 Договору, останній сплачує позичкодавцю штраф у розмірі 2%.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобовязується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо не встановлено договором або законом.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України ).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Вивчивши матеріали справи господарський суд зазначає, що факт не виконання відповідачем-2 зобовязань за Договором (повного та своєчасного погашення суми кредиту та відсотків відповідно графіку та ін.), матеріалами справи доведено, оскільки відповідачем-2 доказів в спростування цих обставин не надано.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що уразі порушення зобовязання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно зі ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до п. 5.1 Договору при порушенні клієнтом якого-небудь із зобов'язань: по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3 Договору; термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2 Договору, позичальник виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Відповідно до п. 5.7. Договору, термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредиту, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За розрахунками позивача, станом на 25.05.11р. за позичальником перед банком виникла заборгованість за Договором у розмірі 29022,03 грн., з яких: заборгованість по кредиту в розмірі 24222,03 грн., у тому числі: 4998,87 грн. борг за кредитом, 10817,42 грн. відсотки за користування кредитом, 8405,74 грн. пеня, та сума 4800,00 грн. 2% штрафу.

Окрім того, на забезпечення виконання зобовязання позичальника, 12.02.08р. між позивачем, відповідачем-1 (поручителем) та відповідачем-2 укладено договір поруки № 154.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (відповідачем-1 у справі).

Відповідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель(лі) відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Також, п. 4 названого договору поруки передбачена солідарна відповідальність позичальника та поручителя.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ст. 543 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

У звязку з чим, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем вимог ст. 33 ГПК України, оскільки ним було документально доведено ті обставини, на які останній посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог, та які не спростовані відповідачами в ході розгляду спору.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для задоволення позову.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача-2, оскільки даний спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агенство "Верус" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32; ЄДРПОУ 34562954) та Фермерського господарства "Вероніка" (93723, с. Весняне Словяносербського району Луганської області, вул. Назаренко, 1-В; ЄДРПОУ 19085306) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ЄДРПОУ 14360570) суму 4800,00 грн. (чотири тисячі вісімсот грн. 00 коп.) штрафу.

Стягнути з Фермерського господарства "Вероніка" (93723, с. Весняне Словяносербського району Луганської області, вул. Назаренко, 1-В; ЄДРПОУ 19085306) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ЄДРПОУ 14360570) суму 4998,87 грн. (чотири тисячі девятсот девяносто вісім грн. 87 коп.) заборгованості по кредиту, 10817,42 грн. (десять тисяч вісімсот сімнадцять грн. 42 коп.) відсотків за користування кредитом, 8405,74 грн. (вісім тисяч чотириста пять грн. 74 коп.) пені, 290,22 грн. (двісті девяносто грн. 22 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано ___