Рішення № 17317507, 25.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

25.07.2011Справа №5002-28/2657-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, буд. 14-А; 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд. 12, каб. 527).

До відповідача Приватного підприємства «Залізничне торгове обєднання» (95015, м. Сімферополь, пр-т. Кірова, буд. 1).

Про стягнення 32185,77 грн.

Суддя С.О.Лукачов

представники:

Від позивача ОСОБА_1., представник, довіреність № 29 від 20.03.2011 р.

Від відповідача не зявився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Залізничне торгове об'єднання» про стягнення 32185,77 грн., з яких 31110,95 грн. - сума основного боргу, 502,04 грн. пеня, 248, 89 грн. збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції, 323, 89 грн. - 10% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором поставки № 302/9 СВ від 15.09.2009 р. в частині оплати за поставлений товар.

Представник відповідача у засідання суду двічі не зявився, про про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією, відзив на позов не надав. Про причини неявки суд не повідомив.

У звязку з неявкою сторін у судове засідання, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, у звязку з чим, справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірки доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» (Постачальник) та Приватним підприємством «Залізничне торгове обєднання» (Покупець) був укладений договір поставки № 302/9 СВ (а. с. 9-11).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобовязується передати у власність покупця товар згідно з накладними, а покупець зобовязується прийняти цей товар і оплатити його в строки, обумовлені даним договором.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 2.3 договору сторони обумовили, що покупець здійснює оплату переданого йому товару на наступних умовах: за коньячну продукцію не пізніше 60 календарних днів з моменту поставки товару. За винну продукцію не пізніше 60 календарних днів з моменту поставки товару. Ціна, кількість, асортимент товару відображені в накладних на товар, які визнаються специфікаціями і являються невідємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.10 договору право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару. Датою поставки товару рахується дата підписання накладної покупцем. Згідно з умовами договору постачальник виконав свої зобовязання по передачі товару, коли товар та відповідна документація передана покупцю (п. 3.11 договору).

На виконання своїх зобовязань за договором позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 31110,95 грн., отримання товару підтверджується актом звірки розрахунків № АС-02011 від 12.04.2011 р. (а. с. 12).

Згідно ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Проте, в порушення зобовязань за договором відповідач не сплатив кошти за поставлений товар, у звязка з чим за ним склалась заборгованість у розмірі 31110,95 грн.

З вимогою сплати заборгованості позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія вих. № 34/05-11 від 19.05.2011 р. (а.с. 13). Дану претензію відповідачем залишено без відповіді, а борг не оплаченим.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 31110,95 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 4.1 договору, у випадку несвоєчасної та/або неповної оплати товару згідно п.п. 2.2, 2.3 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який вона нараховується, і нараховується на загальну суму заборгованості за неоплачений товар за кожен календарний день прострочки платежу.

Позивачем нарахована пеня за період з 24.04.2011 р. по 31.05.2011 р. у розмірі 502,04 грн.

Перевіривши розрахунок позивача суми пені, суд знаходить його вірним та обґрунтованим, у звязку з чим з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 502,04 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2 договору, крім відповідальності передбаченої п. 4.1 договору за несвоєчасну та/або неповну оплату товару покупець сплачує постачальнику суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 10 % річних, нарахованих на загальну суму заборгованості за неоплачений товар за кожен календарний день прострочки платежу.

Позивачем нараховані збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 248,89 грн. та 10 % річних у розмірі 323,89 грн.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за отриманий товар, суд визнає вимоги позивача щодо нарахування 10 % річних та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості або контррозрахунок суми позову, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 25.07.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 29.07.2011р.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Залізничне торгове обєднання» (95015, м. Сімферополь, пр-т. Кірова, буд. 1, код ЄДРПО України 36228464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, буд. 14-А, код ЄДРПО України 35112619) суму основного боргу у розмірі 31110,95 грн., пеню у розмірі 502,04 грн., індекс інфляції у розмірі 248,89 грн., 10 % річних у розмірі 323,89 грн., державне мито в сумі 321,85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в сумі 236,00 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.