Рішення № 17317500, 28.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

28.07.2011Справа №5002-20/2698-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (пр-т 40 річчя Жовтня,50, м.Київ, 03039).

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД» (вул.8 Березня,3, м.Феодосія, 98100).

Про стягнення 2075376,61 грн.

Суддя Луцяк М.І.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1. представник, довіреність №42 від 06.06.2011р.

Від відповідача ОСОБА_2 адвокат, договір про надання правової допомоги б/н від 01.03.2011р.

Сутність спору:

ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача ТОВ «Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД» про стягнення 1026356,21 грн. заборгованості, 22664,19 грн. пені, 1026356,21 грн. штрафу та судових витрат.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. На виконання вимог суду представник позивача надав платіжне доручення №1177 від 09.02.2011р., згідно до якого ним було перераховано на користь філії АТ «Імексбанк» в АР Крим 1026356,21 грн. у якості погашення заборгованості за договором кредитної лінії №25-08/15 від 31.03.2008р. за ТОВ «ФТФ ЛТД».

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.12.2010р. між ТОВ «Феодосійською тютюновою фабрикою ЛТД» (далі ТОВ «ФТФ ЛТД») та ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (далі ТОВ «ЄФКР») укладений договір про надання гарантії за №Гз-01/10, згідно до якого ТОВ «ЄФКР» виступило гарантом перед ПАТ «Імексбанк» по виконанню зобовязань ТОВ «ФТФ ЛТД» за договором кредитної лінії №25-08/15 від 31.03.2008р. у сумі 1026356,21 грн.

ТОВ «ФТФ ЛТД» не повернуло кредит, в результаті чого ПАТ «Імексбанк» звернулось до позивача як до гаранта з вимогою виконати зобовязання за виданою Гарантією. ТОВ «ЄФКР» сплатило ПАТ «Імексбанк» 1026356,21 грн., після чого звернулось з регресною вимогою до відповідача.

У звязку із відмовою ТОВ «ФТФ ЛТД» сплатити зазначені грошові кошти, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Представник відповідача згідно до відзиву на позовну заяву позовні вимоги визнає у повному обсязі та посилається на тяжкий фінансовий стан, через який не має можливості погасити наявну за ним перед позивачем заборгованість.

Представником відповідача суду також були надані витребувані ним документи для залучення до матеріалів справи, а саме посвідчені копії кредитного договору про відкриття кредитної лінії №25-08/15 від 31.03.2008р., договорів №№1, 2 про внесення змін до вказаного договору про відкриття кредитної лінії, а також посвідчені копії Статутних документів.

Розгляд справи відкладався в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2010р. ТОВ «Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД» звернулось до ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» з проханням надати гарантію у забезпеченні виконання зобовязань ТОВ «Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД» перед ПАТ «Імексбанк» щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за договором кредитної лінії №25-08/15 від 31.03.2008р. та додаткових угод до нього (а.с.8).

27 грудня 2010р. між ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (надалі Гарант) та ТОВ «Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД» (надалі Принципал) був укладений договір про надання Гарантії №Гз-01/10 (надалі Договір, а.с.9-10).

Відповідно до п.1.1 Договору в забезпечення виконання зобовязань Принципала перед ПАТ «Імексбанк» (надалі Бенефіціар) щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредитної лінії №25-08/15 від 31.03.2008р. та додаткових угод №1 від 14.07.2008р., №2 від 11.08.2009р. до нього, укладеним між Принципалом (він же Позичальник за договором кредиту) та Бенефіціаром (він же Кредитор за договором кредиту), Гарант зобовязується у разі виконання Принципалом умов даного Договору надати гарантію виконання зобовязань (надалі Гарантія). Розмір відповідальності Гаранта за умовами Гарантії не перевищує 1100000,00 грн.

Пунктом 1.2 Договору визначалось, що Гарант, якій виконав зобовязання, забезпечене Гарантією, має право на зворотну вимогу (регрес) до Принципала для відшкодування будь-яких фактично понесених витрат та збитків, повязаних з виконанням зобовязань за Гарантією. До Гаранта, який виконав зобовязання за Гарантією, переходять усі права Бенефіціара у цьому зобовязанні, в тому числі й ті, що забезпечують його виконання.

Згідно п.1.3 Договору зобовязання Принципала перед Гарантом щодо відшкодування суми, фактично сплаченої Гарантом Бенефіціару за умовами даного Договору забезпечуються всім належним Принципалу майном, майновими правами, грошовими коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

В Договорі про надання гарантії сторони обумовили зміст Гарантії, строк її дії, права та обовязки сторін, відповідальність сторін, строк дії договору та інші умови.

Так, зокрема, п.3.1 Договору Гарант на умовах даного Договору несе відповідальність перед Бенефіціаром за своїми зобовязаннями до 31.03.2011р. включно.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з 27.12.2010р. та діє до 31.03.2011р., але в будь-якому разі діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за даним Договором.

27 грудня 2010р. ТОВ «ФУ «ЄФКР» (Гарант) з метою забезпечення виконання зобовязань ТОВ «ФТФ ЛТД» (Принципал) перед ПАТ «Імексбанк» (Бенефіціар) щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредитної лінії №25-08/15 від 31.03.2008р. та додаткових угод №1 від 14.07.2008р., №2 від 11.08.2009р. до нього, укладеним між Принципалом та Бенефіціаром, надало Принципалу гарантію №Гз-01/10 в якості забезпечення виконання зобовязань Принципалом перед Бенефіціаром (а.с.11).

07 лютого 2011р. ТОВ «ФТФ ЛТД» направило на адресу ТОВ «ФУ «ЄФКР» лист вих.№28, в якому повідомило про наявність прострочених зобовязань ТОВ «ФТФ ЛТД» перед ПАТ «Імексбанк» за договором кредитної лінії №25-08/15 від 31.03.2008р. та додатковими угодами до нього (а.с.12).

07 лютого 2011р. ПАТ «Імексбанк» направило на адресу позивача вимогу про сплату грошових вимог у сумі 1026356,21 грн., посилаючись при цьому на Гарантію №Гз-01/10 від 27.12.2010р. (а.с.13).

09 лютого 2011р. ТОВ «ФУ «ЄФКР» направило на адресу відповідача регресну вимогу за вих..№23 про сплату Гаранту (позивачу) в строк до 22.02.2011р. грошові кошти у сумі 1026356,21 грн. (а.с.14).

Листом від 21.02.2011р. вих.№42 ТОВ «ФТФ ЛТД» повідомило ТОВ «ФУ «ЄФКР» про неможливість здійснити платіж за регресною вимогою Гаранта у звязку із тяжким фінансовим становищем. В даному листі відповідач також просив позивача вважати таку заборгованість безнадійною (а.с.15).

Листом від 09.03.2011р. ТОВ «ФУ «ЄФКР» повторно вимагало від відповідача погасити заборгованість по відшкодуванню понесених позивачем витрат та збитків, що повязані з виконанням зобовязань Гаранта за Гарантією в сумі 1026356,21 грн., а також шляхом укладення Договору іпотеки негайно передати у заставу ТОВ «ФУ «ЄФКР» комплекс будівель та споруд консервного заводу, що належить ТОВ «ФТФ ЛТД» на праві приватної власності та знаходиться за адресою: Кіровський район, с.Владиславівка, вул.Федосєєва,55 (а.с.16).

11 березня 2011р. ТОВ «ФТФ ЛТД» листом за вих.№61 повідомило ТОВ «ФУ «ЄФКР» про тяжкий фінансовий стан та просило надати можливість погасити заборгованість за Договором про надання гарантії №Гз-01/10 від 27.12.2010р. в термін до 31.03.2011р. Також в даному листі відповідач зобовязувався укласти з позивачем договір іпотеки в строк до 28.03.2011р. (а.с.17).

11 березня 2011р. ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (Гарант) та ТОВ «Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД» (Принципал) уклали Договір про внесення змін до договору про надання гарантії №Гз-01/10 від 27.12.2010р. (а.с.18).

Згідно до умов вказаного Договору про внесення змін сторони досягли згоди змінити редакцію п.п.5.1.4, 5.1.8 Договору про надання гарантії.

Так, пункт 5.1.4 викладений у наступній редакції: «У разі отримання письмової регресної вимоги Гаранта згідно п.п.1.2, 1.3 даного Договору, відшкодувати Гаранту до 31.03.2011р. фактично понесені витрати та збитки, що повязані з виконанням зобовязань Гаранта за гарантією».

Пункт 5.1.8 викладений у такій редакції: «У разі виконання Гарантом перед Бенефіціаром зобовязання, забезпеченого Гарантією, в термін до 26.03.2011р. передати в заставу Гаранту комплекс будівель та споруд консервного заводу, що належить Принципалу на праві приватної власності та знаходиться за адресою: Кіровський район, с.Владиславівка, вул.Федосєєва,55, шляхом укладення договору іпотеки між Гарантом та Принципалом».

20 квітня 2011р. позивач направив на адресу відповідача лист вих..№100 із вимогою в строк до 13.05.2011р. сплатити по виконаній Гарантії 1240344,45 грн., а також в строк до 06.05.2011р. передати в заставу комплекс будівель та споруд консервного заводу, що знаходиться за адресою: Кіровський район, с.Владиславівка, вул.Федосєєва,55 (а.с.19).

Листом від 10.05.2011р. вих..№10 відповідач просив надати можливість погасити виниклу за ним заборгованість в строк до 20.05.2011р. Крім того, відповідач зобовязувався передати комплекс будівель та споруд консервного заводу, що знаходиться за адресою: Кіровський район, с.Владиславівка, вул.Федосєєва,55 в строк до 16.05.2011р. (а.с.20).

10 травня 2011р. ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (Гарант) та ТОВ «Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД» (Принципал) уклали Договір про внесення змін до договору про надання гарантії №Гз-01/10 від 27.12.2010р. (а.с.21), згідно до якого сторонами були змінені редакції пунктів 5.1.4, 5.1.8, 6.4 Договору про надання гарантії.

Згідно до вказаного Договору про внесення змін від 10.05.2011р. пункт 5.1.4 Договору про надання гарантії був викладений у наступній редакції: «У разі отримання письмової регресною вимоги Гаранта згідно п.п.1.2, 1.3 даного Договору, відшкодувати Гаранту до 20.05.2011р. фактично понесені витрати та збитки, що повязані з виконанням зобовязання Гаранта за Гарантією»; п.5.1.8 у такій редакції: «у разі виконання Гарантом перед Бенефіціаром зобовязання, забезпеченого Гарантією, в термін до 16.05.2011р. передати в заставу Гаранту комплекс будівель та споруд консервного заводу, що знаходиться за адресою: Кіровський район, с.Владиславівка, вул.Федосєєва,55, шляхом укладання договору іпотеки між Гарантом та Принципалом»; пункт 6.4 «за невиконання чи неналежне виконання Принципалом свого зобовязання, визначеного п.п.5.1.3, 5.1.4, 5.1.8 даного Договору, Принципал зобовязаний сплатити Гаранту штраф у розмірі 100% від суми простроченого зобовязання».

У звязку із невиконанням відповідачем своїх зобовязань перед позивачем, останній звернувся до господарського суду АР Крим із відповідним позовом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобовязання, а також підстави його виникнення. Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття ст.526 ЦК України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання гарантії №Гз-01/10 від 27.10.2010р. Доказів визнання вказаного договору недійсним у встановленому законом порядку суду надано не було.

Відповідно до ст.560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Наведене положення кореспондується з п.1.1 спірного договору про надання гарантії.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач як Гарант за договором про надання гарантії №Гз-01/10 від 27.10.2010р. виконав перед ПАТ «Імексбанк» зобовязання відповідача за договором кредитної лінії у загальній сумі 1026356,21 грн., що, зокрема, підтверджується платіжним дорученням №1177 від 09.02.2011р. про перерахування вказаної суми на користь банку (а.с.46).

Крім того, судом були досліджені кредитний договір про відкриття кредитної лінії №25-08/15 від 31.03.2008р., укладений між АКБ «Імексбанк» та ТОВ «Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД» (а.с.48-50), договори №№1,2 від 14.07.2008р., 11.08.2009р. про внесення змін до договору про надання кредитної лінії (а.с.51-54).

Незадоволення відповідачем регресною вимоги позивача як Гаранта також підтверджується матеріалами справи, а саме листуванням сторін (а.с.14 17, 19 20) та не спростовується представником відповідача.

З огляду на викладене, сума основного боргу у розмірі 1026356,21 грн. є обгрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає примусовому стягненню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 22664,19 грн. пені та 1026356,21 грн. штрафу.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.6.1 Договору про надання гарантії за невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору, Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов даного Договору.

В обгрунтування вимог про стягнення з відповідача пені позивач посилається на п.6.2 Договору про надання гарантії, згідно до якого за невиконання чи неналежне виконання Принципалом своїх зобовязань, визначених п.5.1.2 даного Договору, Принципал зобовязаний сплатити Гаранту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення виконання зобовязань, обчислену на суму не виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання грошового зобовязання.

В свою чергу пункт 5.1.2 Договору визначає обовязок Принципала сплатити Гаранту плату за надання фінансової послуги кредитної гарантії, відповідно до п.4.1 даного Договору.

Згідно п.4.1 Договору за надання Гарантії Принципал зобовязується в строк не пізніше 5 банківських днів з дати отримання Гарантії сплатити Гаранту плату за надання фінансової послуги кредитної Гарантії в розмірі 6000,00 грн.

Таким чином, зі змісту наведених умов Договору пеня може бути нарахована позивачем відповідно до п.6.2 Договору лише за невиконання чи неналежне виконання Принципалом своїх зобовязань сплатити Гаранту плату за надання фінансової послуги кредитної гарантії в розмірі 6000,00 грн., а не за невиконання зобовязань, визначених в п.5.1.4 Договору, що і має місце в даному випадку.

З розрахунку позивача вбачається, що ним нарахована пеня у сумі 22664,19 грн. саме за несплату відповідачем грошових коштів, сплачених позивачем як Гарантом за Договором про надання гарантії.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.

Щодо вимог про стягнення штрафу суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.6.4 Договору про надання гарантії (в редакції Договору про внесення змін до Договору про надання гарантії №Гз-01/10 від 27.12.2010р.) за невиконання чи неналежне виконання Принципалом свого зобовязання, визначеного п.п.5.1.3, 5.1.4, 5.1.8 даного Договору, Принципал зобовязаний сплатити Гаранту штраф у розмірі 100% від суми простроченого зобовязання (а.с.21).

Відповідно, заявлена позивачем до стягнення сума штрафу у розмірі 1026356,21 грн. обгрунтована.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доводів позивача не спростував, будь-яких заперечень проти позовних вимог не виказав.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом також було встановлена суттєва недоплата позивачем суми державного мита при подачі позовної заяви.

Згідно до позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.15 листа ВГСУ від 29.09.2009р. №01-08/530, суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема, стягнути відповідну суму державного мита за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої четвертої статті 49 названого Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути відповідну суму державного мита в дохід Державного бюджету з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлено та підписано відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України 29.07.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД» (вул.8 Березня,3, м.Феодосія, 98100, код ЄДРПОУ 34636910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (пр-т 40 річчя Жовтня,50, м.Київ, 03039, код ЄДРПОУ 34615314) 1026356,21 грн. заборгованості,1 026356,21 грн. штрафу, 2052,70 грн. державного мита та 233,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» 22664,19 грн. пені відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосійська тютюнова фабрика ЛТД» (вул.8 Березня,3, м.Феодосія, 98100, код ЄДРПОУ 34636910) в дохід Державного бюджету м.Сімферополя (р/р 31115095700002 в ГУ ДКУ в АР Крим, м.Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) 18451,74 грн. державного мита.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛуцяк М.І.