Рішення № 17317437, 21.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

21.07.2011Справа №5002-33/2581-2011 за позовом закритого акціонерного товариства «Майбел» (вул. Севастопольська, 62, м. Сімферополь, 95015)

до державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» (вул. Октябрська, 16, м. Алушта, 98500)

про стягнення 5924.54 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 14.02.2011 р., ЗАТ «Майбел».

Від відповідачів: ОСОБА_2, представник, довіреність від 07.05.2011 р. № 518, ДП «Санаторій «Алуштинський».

Суть спору: закрите акціонерне товариство «Майбел» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача, державного підприємства «Санаторій «Алуштинський», та просить стягнути заборгованість у розмірі 5000.00 грн., 3% річних 95.75 грн., інфляційні витрати 318.11 грн. та пеню 510.68 грн.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за договором поставки № 235 від 16 квітня 2010 року в частині повної оплати отриманої продукції, та обґрунтовані посиланнями на статті 258, 525, 526, 527, 530, 624, 625 Цивільного кодексу України та статтю 230, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач позов не визнав, за мотивами, що викладені у відзиві (а.с. 27-28).

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

16 квітня 2010 року між закритим акціонерним товариством «Майбел» (постачальник) та державним підприємством «Санаторій «Алуштинський» (покупець) укладений договір № 235, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник взяв на себе зобовязання передати у власність покупця товар, а покупець, в свою чергу, сплатити товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до договору і є його невідємною частиною (а.с. 7-8).

Ціна на товари визначається у специфікації, які зазначені з урахуванням ПДВ (пункт 2.1 договору).

Загальна сума договору складає 32634.70 грн. (пункт 2.4 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору постачальник надає покупцю накладну на товар, що постачається за договором та рахунок до оплати.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються через 45 календарних днів після первинної поставки (пункт 3.2 договору).

Товар поставляється протягом 2010 року окремими заявками відповідно до специфікації (пункт 4.1 договору).

Постачальник разом з продукцією надає покупцю накладну на товар, сертифікат якості та всю супровідну документацію на кожну партію товару (пункт 4.2 договору).

Строк дії договору визначений в пункті 10.1 договору до 31 грудня 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 серпня 2010 року на виконання умов договору позивачем на адресу відповідача поставлявся товар.

З пояснень позивача вбачається, що відповідач здійснював оплату поставленого товару, однак витратна накладна від 27 серпня 2010 року № РД-0000624 на суму 8414.83 грн. залишилася неоплаченою (а.с. 13).

Як вбачається зі змісту накладної, оплата повинна бути проведена до 26 вересня 2010 року, що відповідачем виконано було частково, у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість в розмірі 5000.00 грн.

11 квітня 2011 року за вих. № 51 відповідачу була направлена претензія з вимогами оплатити заборгованість в розмірі 5000.00 грн. протягом 3 днів з моменту отримання претензії (а.с. 10-11).

Оскільки заборгованість відповідачем оплачена не була, закрите акціонерне товариство «Майбел» звернулося до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини, які виникли у звязку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі витратної накладної (а.с. 13), оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 8414.83 грн.

Факт отримання відповідачем товару за даною накладною підтверджується підписом його представника (а.с. 13).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються після первинної поставки через 45 календарних днів (пункт 3.2 договору).

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності заборгованості за накладною № РД-0000624 від 27 серпня 2010 року складає 5000.00 грн. також підтверджується актом звірення взаєморозрахунків за період з 01 вересня 2010 року до 06 квітня 2011 року, оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні (а.с. 52).

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві про повну оплату товарів, отриманих за спірним договором (а.с. 27-28), суд має зазначити наступне.

Відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів оплати суми заборгованості за отриманий товар в розмірі 5000.00 грн. відповідачем суду не представлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором № 235 від 16 квітня 2010 року в сумі 5000.00 грн.

Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 510.68 грн. пені, 318.11 грн. - інфляційних витрат та 95.75грн. - 3% річних.

Суд вважає, що такі вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що у разі невиконання зобовязань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та цього договору, за винятком випадків, коли виконання таких стає неможливим в силу обставин форс-мажору та зміни законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.4 договору поставки передбачено якщо покупець у строк, визначений пунктом 3.2 договору не оплатив отриманий товар він зобовязаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення платежу (пункт 7.4 договору).

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, сума пені розрахована ним за період з 30 грудня 2010 року по 31 березня 2011 року (тобто за 233 дня) та складає 275.73 грн.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню повинна бути нарахована за період, що не перевищує 6 місяців, тобто з 11 жовтня 2010 року по 01 червня 2011 року (182 днів).

Так, відповідно до розрахунку, проведеному судом, сума пені, яка повинна бути стягнута з відповідача, складає 386.44 грн.

З огляду на викладене, стягненню підлягає пеня в сумі 386.44 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 318.11 грн. - інфляційних витрат та 95.75грн. - 3% річних, суд вважає, що вони підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з розрахунку, представленого позивачем, інфляційні витрати та 3 річних розраховувалися ним за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року (а.с.15).

Судом встановлено, що розрахунок проведений вірно, з огляду на що дані вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем у звязку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини. Повне рішення складено 25 липня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» (вул. Октябрська, 16, м. Алушта, 98500, р\р 26001310052301 філія АБ «Південний», МФО 384522, ЄДРПОУ 32322874) на користь закритого акціонерного товариства «Майбел» (вул. Севастопольська, 62, м. Сімферополь, 95015, р\р 26008001312489 ЗАТ ОТП Банк, м. Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 22229967) 5000.00 грн. заборгованості, 386.44 грн. пені, 95.75 грн. 3% річних та 318.11 грн. інфляційних витрат, 99.86 грн. державного мита та 231.05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В частині стягнення 124.24 грн. пені в позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.