Рішення № 17317424, 13.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/214-17/3813.07.11

За зустрічним

позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елла Ойл»

Дотовариства з обмеженою відповідальністю «Рент Альянс»

Пропро визнання спростованими фактів підписання товариством з обмеженою відповідальністю «Елла-Ойл»акту приймання-передачі приміщення від 15.02.2010 р., прийняття 15.02.2011 р. останнім приміщень, користування орендарем індивідуально не визначеним приміщенням та визнання недійсним договору оренди № 8 від 02.02.2010 р..

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача за первісним позовомОСОБА_1 (за дов.)

Від відповідача за первісним позовомОСОБА_2 (за дов.)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Рент-Альянс»про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Елла Ойл»14488,44 грн. заборгованості, а саме: 9885,46 грн. основного боргу, 581,29 грн. пені, 86,17 грн. збитків від зміни індексу інфляції, трьох процентів річних в сумі 85,06 грн. та 3850,46 грн. штрафу за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно з договором оренди № 8 від 02.02.2010 р..

Позивачем на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої сторона просить стягнути з відповідача 7548,00 грн. боргу по орендній платі та компенсації експлуатаційних витрат в розмірі 1258,00 грн., а разом 8806,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2010 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 р., позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2010 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2010 р. у справі № 3/214 скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

За резолюцією голови Господарського суду міста Києва справу № 3/214 передано на розгляд судді Удаловій О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2010 р., справа № 3/214 прийнята до провадження судді Удалової О.Г., присвоєно їй № 3/214-17/38. Розгляд справи призначено на 24.01.2011 р..

24.01.2011 р. у судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

На вимогу позивача відповідно до статті 81-1 ГПК України судом при розгляді справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. було відкладено розгляд справи до 09.02.2011 р. у звязку з неподанням витребуваних судом пояснень, а також відхилені клопотання відповідача про витребування доказів та обєднання справ № 51/248 та № 3/214. Крім того, судом будо відхилено подане відповідачем клопотання про колегіальний розгляд справи та призначення колегії суддів, про що 24.01.2011 р. винесено відповідну ухвалу.

07.02.2011 р. до канцелярії суду відповідач надав письмове пояснення по справі, в якому зазначає, що крім визначених Вищим господарським судом України обставин, які не були враховані судами першої та апеляційної інстанції, судами також не враховані подані відповідачем докази, які спростовують підписання акту приймання-передачі приміщення 15.02.2010 р., а для підтвердження факту користування відповідачем орендованим приміщенням та існування заборгованості позивачем не було подано жодних доказів.

У судовому засіданні представник відповідача надав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення у Вищому господарському суді України повязаної з нею іншої справи № 51/248 за позовом про визнання недійсним акту приймання-передачі приміщення, на підтвердження чого заявник клопотання надав суду копію ухвали Вищого господарського суду України від 01.02.2011 р. про призначення розгляду касаційної скарги товариства «Елла Ойл»у справі № 51/248.

Ухвалою суду від 09.02.2011 р. провадження у справі № 3/214-17/38 було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України справи № 51/248, оскільки предметом розгляду у справі № 51/248 є визнання недійсним акту приймання-передачі приміщення та майна за договором оренди № 8 від 02.02.2010 р., який, за твердженням товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Альянс», є доказом передачі приміщення орендарю у справі № 3/214-17/38 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Елла Ойл»8806,00 грн. орендної плати та компенсаційних витрат, на подальший розгляд останньої впливатимуть результати розгляду касаційної скарги у справі № 51/248.

Крім того, судом будо відхилено подане відповідачем клопотання про колегіальний розгляд справи та призначення колегії суддів, про що 09.02.2011 р. винесено відповідну ухвалу.

21.02.2011 р. відповідачем подано клопотання про визнання обставин, що зумовили зупинення провадження у справі такими, що не усунуті у звязку з призначенням до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду № 05-5-51/14366 від 30.12.2010 р.. Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2011 р. було залишено оскаржуваний процесуальний документ без змін.

За клопотанням позивача суд ухвалою від 18.03.2011 р. поновив провадження у справі згідно зі ст. 79 ГПК України та призначив судове засідання на 04.04.2011 р..

Представником відповідача надано клопотання про витребування додаткових доказів, а також передано через канцелярію суду зустрічну позовну заяву про визнання спростованим факту підписання товариством з обмеженою відповідальністю «Елла-Ойл»акту приймання-передачі приміщення від 15.02.2010 р. та факту прийняття останнім приміщень 15.02.2011 р., визнання спростованим факту користування орендарем індивідуально не визначеним приміщенням, визнання недійсним повністю договору оренди № 8 від 02.02.2010 р.

Ухвалою від 04.04.2011 р. суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом подану зустрічну позовну заяву, за клопотанням позивача за зустрічним позовом продовжив строк вирішення спору на підставі статті 69 ГПК України та відклав розгляд справи до 18.04.2011 р., витребувавши зазначені в клопотанні відповідача докази щодо користування останнім орендованим приміщення.

15.04.2011 р. до канцелярії суду відповідач за зустрічним позовом надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відхилив позовні вимоги, зазначивши, що договір оренди № 8 від 02.02.2010 р. не є припиненим, а волевиявлення позивача щодо укладання зазначеного договору підтверджується матеріалами справи, а також вказавши на відсутність будь-яких підстав для визнання договору оренди недійсним.

18.04.2011 р. до канцелярії суду відповідач за первісним позовом подав клопотання про колегіальний розгляд справи та призначення колегії суддів.

Ухвалою від 18.04.2011 р. суд залишив клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Елла Ойл»про колегіальний розгляд справи без задоволення.

Ухвалою від 18.04.2011 р. розгляд справи було відкладено у зв?язку з необхідністю направлення судового запиту до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва з метою витребування інформації щодо відображення товариством з обмеженою відповідальністю «Рент-Альянс»в звітності господарських операцій щодо надання спірного приміщення в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Елла-Ойл».

До Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва було направлено судовий запит № 06-37.1/1721 від 22.04.2011 р..

01.07.2011 р. до канцелярії суду надійшла відповідь Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва № 6378/10/15-215 від 03.06.2011 р. про надання інформації на запит суду, в якому зазначено про включення товариством з обмеженою відповідальністю «Рент-Альянс»до податкових зобовязань операцій з надання за орендну плату та комунальних послуг товариству з обмеженою відповідальністю «Елла Ойл»в лютому 2010 році на суму 1555,65 грн., в квітні 2010 р. на суму 5126,7 грн., в травні 2010 р. на суму 1555,65 грн. Задекларована сума в повному обсязі сплачена до Державного бюджету.

06.07.2011 р. до канцелярії суду позивачем за зустрічним позовом подане нормативне обґрунтування останнього, в якому повторно зазначено про неподанням позивачем за первісним позовом доказів існування заборгованості з орендної плати та доказів передачі орендованого приміщення орендарю, у звязку з чим вимоги за зустрічним позовом сторона просить задовольнити та визнати недійсним пов?язаний з предметом спору договір оренди № 8 від 02.02.2010 р..

13.07.2011 р. до канцелярії суду позивач за зустрічним позовом надав заяву про зміну та уточнення предмету зустрічного позову, яку судом залишено без розгляду з огляду на наступне.

За змістом змін, внесених Законом України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 р. до частин четвертої і п'ятої статті 22 та статті 60 ГПК, зміна предмета або підстав позову можливі лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Заяви (клопотання) про зміну предмета або підстав позову, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи.

З урахуванням зазначеного, подана позивачем 13.07.2011 р. заява про зміну предмету зустрічного позову, судом залишається без розгляду, оскільки остання була подана після початку розгляду справи по суті спільно зі зустрічним позовом.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом подав письмове пояснення щодо відсутності витребуваних судом доказів користування орендарем приміщення, оскільки передача орендованого приміщення відбулась шляхом підписання акту прийому-передачі у відповідності до вимог статті 795 ЦК України, а користування орендованим приміщенням є правом орендаря.

Розглянувши надані представниками сторін документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються первісні та зустрічні позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

02.02.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Рент-Альянс»(орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Елла Ойл»(орендарем) було укладено договір № 8 (далі Договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. Договору даним договором регулюються правовідносини, які виникають у звязку з тим, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне цільове користування нежилі приміщення для їх використання у відповідності до умов даного договору. Нежилі приміщення, що охоплюються предметом даного Договору розташовані на 4 поверсі офісного центру, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Механізаторів, 2. Загальна площа приміщень, що орендується, становить 20 кв. м.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобовязаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 3.1. Договору передача орендареві приміщень, що орендуються, здійснюється не пізніше 10 лютого 2010 року уповноваженими на це представниками сторін і оформляється актом прийому-передачі, який має бути викладений у письмовій формі, підписаний вказаними представниками та скріплений печатками сторін.

Як вбачається з акту приймання-передачі від 15.10.2010 р., оригінал якого, наданий позивачем за первісним позовом було досліджено судом в судовому засіданні, орендодавець передав, а орендар прийняв нежиле приміщення загальною площею 20 кв. м., розташоване на 4 поверсі офісного центру по вул. Механізаторів, 2 в м. Києві. Відповідач за первісним позовом власний оригінал акту суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

З п. 4.1. Договору вбачається, що строк оренди, тобто проміжок часу, протягом якого орендар може користуватись приміщеннями, починається з моменту дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщень та закінчується через 364 дні.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 5.1. Договору за користування предметом оренди орендар сплачує на користь орендодавця:

-орендну плату;

-компенсацію експлуатаційних послуг, виходячи з базової вартості 1 кв. м. 20 грн. з ПДВ;

-компенсацію комунальних послуг за електро-, водо- та теплопостачання приміщення, що орендується, згідно з показниками лічильників та/або до встановлених третіми особами і законодавством цін, норм та тарифів у відсотковому співвідношенні орендної площі орендаря до загальної площі офісного центру на дату виставлення рахунку, а також фактичних витрат на телефонні розмови орендаря у разі надання йому орендодавцем телефонних номерів у користування.

Відповідно до п. 5.3. Договору додаткові послуги та компенсацію експлуатаційних послуг та комунальних послуг орендар сплачує орендодавцю окремо від орендної плати протягом 3-х днів з моменту виставлення рахунку.

Згідно з п. 5.4. Договору ставка місячної орендної плати на строк оренди, що розпочинається з моменту дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщень і закінчується у строк визначений п. 4.1. Договору, виходячи з базової вартості оренди становить 2400,00 грн. в тому числі ПДВ.

Орендна плата за користування приміщеннями, що орендуються, за кожний місяць оренди сплачується наперед не пізніше 10 числа кожного поточного місяця, окрім орендної плати за перший місяць оренди, яка вноситься не пізніше 5 банківських днів після дати підписання даного договору (п. 5.5. Договору).

Пунктом 5.9.1. Договору визначено, що орендар виплачує орендодавцю гарантійний платіж у сумі 3000,00 грн. який орендодавець утримує без нарахування відсотків. Гарантійний платіж вноситься не пізніше 5 банківських днів після дати підписання даного договору.

Згідно п. 5.7. Договору орендна плата сплачується в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування орендарем грошових коштів на поточний рахунок орендодавця на підставі рахунку орендодавця.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, позивачем рахунки відповідачу на оплату орендної плати та компенсації експлуатаційних послуг не виставлялись, проте позивачем за первісним позовом було направлено відповідачу за первісним позовом претензію та додані до неї документи, в тому числі рахунки-фактури, з вимогою сплатити орендну плату та здійснити передбачену Договором компенсацію експлуатаційних витрат станом на 20.05.2010 р..

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, в порушення умов Договору відповідачем за первісним позовом не виконано взяті на себе зобовязання щодо внесення орендної плати та оплати експлуатаційних послуг в повному обсязі, внаслідок за період з лютого по травень 2010 року виникла заборгованість, яка згідно з наданими позивачем до податкових органів даними становить 8238,00 грн., що підтверджується відповіддю Державної податкової інспекції у Солом?янському районі міста Києва, наданою на запит суду, та доданими до неї документами.

Таким чином, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості по орендній платі та боргу з компенсації експлуатаційних витрат обґрунтовані, документально доведені в частині 8238,00 грн. В іншій частині первісного позову судом відмовлено з огляду на їх необґрунтованість. Позивач за первісним позовом жодних пояснень щодо невідповідності відображеної в податковому обліку сумі (8238,00 грн.) та заявленої ним до стягнення з відповідача за первісним позовом (8806,00 грн.) суду не надав.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, всебічно та ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів, дійшов висновку, що факт наявності заборгованості у відповідача за первісним позовом згідно з договором належним чином доведений, документально підтверджений частково, у звязку чим суд вважає заявлені вимоги за первісним позовом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 8238,00 грн.

Зустрічний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач, звертаючись з зустрічним позовом до суду, просить визнати договір оренди № 8 від 02.02.2010 р. недійсним як такий, що суперечить законодавству, посилаючись на частину 8 статті 181 Господарського кодексу України, а також визнати спростованим факт підписання товариством з обмеженою відповідальністю «Елла-Ойл»акту приймання-передачі приміщення від 15.02.2010 р., факт прийняття останнім приміщень 15.02.2011 р. та факт користування орендарем індивідуально не визначеним приміщенням.

Викладені в зустрічному позові обставини свідчать про існування між сторонами спору щодо передачі та користування товариством з обмеженою відповідальністю «Елла Ойл»за первісним позовом визначеним Договором приміщенням, внаслідок чого заявлені зустрічні позовні вимоги про визнання спростованими фактів підписання товариством з обмеженою відповідальністю «Елла-Ойл»акту приймання-передачі приміщення від 15.02.2010 р., прийняття останнім приміщень 15.02.2011 р. та користування орендарем індивідуально не визначеним приміщенням, встановлення яких є підставою для визнання договору оренди № 8 від 02.02.2010 р. таким, що не створив жодних юридичних наслідків та не відбувся.

У наданому суду письмовому обґрунтуванні заявлених вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Однак, в той же час позивач за зустрічним позовом зазначає про використання останнім передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 766 Цивільного кодексу України права наймача відмовитись від договору найму у звязку з тим, що наймодавцем (відповідачем за зустрічним позовом) не передано орендоване майно, шляхом направлення наймодавцю письмової пропозиції про відмову від договору та розірвання останнього.

За змістом зустрічних позовних вимог позивач не просить суд розірвати договір оренди № 8 від 02.02.2010 р., тому судом розглядаються вимоги щодо визнання останнього недійсним з підстав, визначених в зустрічному позові та письмовому обгрунтуванні останнього, та визнання спростованими фактів підписання товариством з обмеженою відповідальністю «Елла-Ойл»акту приймання-передачі приміщення від 15.02.2010 р., прийняття останнім приміщень 15.02.2011 р. та користування орендарем індивідуально не визначеним приміщенням.

Відповідно до ст. 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Також зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Отже, зазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як визнання спростованими фактів підписання акту приймання-передачі приміщення, прийняття приміщень та користування орендарем індивідуально не визначеним приміщенням.

Заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги про визнання спростованими фактів підписання товариством з обмеженою відповідальністю «Елла-Ойл»акту приймання-передачі приміщення від 15.02.2010 р., прийняття останнім приміщень 15.02.2011 р. та користування орендарем індивідуально не визначеним приміщенням не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі їх задоволення, не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

У задоволенні вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання договору № 8 від 02.02.2010 р. недійсним судом також відмовлено з огляду на наступне.

В обґрунтування вимоги про визнання договору № 8 від 02.02.2010 р. недійсним позивач за зустрічним позовом посилається на не укладення останнього у звязку з тим, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, а саме в підписаному сторонами акті приймання-передачі приміщення, останнє не визначено індивідуальними ознаками, а також не засвідчено завезення позивачем за зустрічним позовом меблів і офісної техніки та передачі ключів.

Крім того, позивач за зустрічним позовом посилається на невідповідність пункту 10.5. Договору вимогам закону щодо розірвання договору, зазначаючи, що в разі ініціювання орендарем розірвання договору, він перетворюється в боржника за три місяці, оскільки орендна плата не залежить від користування орендованим приміщенням.

Невідповідність пункту 8.4. Договору вимогам законодавства, на думку позивача за зустрічним позовом, полягає у відсутності умови щодо повернення орендованого приміщення за актом після повернення ключів. Пункт 8.5. Договору суперечить положенням статті 653 ЦК України. Також договір недійсний в частині умов щодо відсутності можливості пролонгувати договір, як передбачено статтею 777 ЦК України та пунктом 4 статті 284 ГК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьої, пятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

При вирішенні спорів про визнання оспорюваних правочинів недійсними має бути встановлено наявність саме на момент вчинення правочину (укладення договору) тих обставин, з якими закон повязує визнання правочинів недійсними.

Як передбачено пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Згідно з частиною першої статті 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною другою статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Виходячи з системного аналізу положень укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору оренди (найму), в тому числі, й щодо розміру та порядку оплати орендної плати, у звязку з чим він є укладеним, і строк його дії розпочався з моменту підписання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, міну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно зі статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких обставин, виходячи з наведених вище положень, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Як вбачається з умов договору оренди, його предметом є передача в строкове платне користування нежитлового приміщення.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об'єктом оренди можуть бути:

державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Згідно з частиною першою статті 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною другою статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Оцінюючи відповідність умов Договору вимогам чинного законодавства, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З урахуванням зазначеного, посилання позивача за зустрічним позовом на не укладення договору оренди № 8 у зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору, не беруться судом до уваги як такі, що не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Дослідивши умови Договору на предмет їх відповідності чинному законодавству, суд дійшов висновку, що пункт 10.5. Договору не обмежує права наймача відмовитись від Договору або вимагати його розірвання в передбачених законодавством випадках та порядку.

Відповідно до пунктів 8.4. та 8.5. Договору сторонами обумовлений порядок повернення орендованого приміщення орендодавцю, який не суперечить нормі цивільного законодавства, передбаченій в статті 785 ЦК України, щодо обов?язку наймача у разі припинення договору найму повернути наймодавцю річ, а вразі невиконання такого обов?язку у наймодавця виникає право вимагати сплату неустойки.

Посилання позивача за зустрічним позовом не незаконність пункту 9.4. Договору, який передбачає сплату неустойки орендарем за неналежне виконання взятих на себе зобов?язань за договором, є безпідставним, оскільки відповідно до чинного законодавства сторони в зобов?язанні не позбавлені права забезпечувати виконання зобов?язань неустойкою, що передбачено в статтях 546-552 Цивільного кодексу України та 230-232 Господарського кодексу України.

Твердження позивача за зустрічним позовом про невідповідність договору вимогам законодавства у зв?язку з відсутністю умови, яка відображає положення частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, безпідставне та неправомірне, оскільки відображення зазначеної норми в умовах договору не є обов?язковим та не є істотною умовою договору найму.

Також визначена в пункті 4.3. та 14.1. умова, що Договір не підлягає пролонгації та діє до закінчення строку оренди, не суперечить статті 763 ЦК України, в частині 1 якої встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором, а також статті 764 ЦК України, відповідно до якої за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця у випадку, коли наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Жодного належного документального доказу на підтвердження обставин, на які позивач за зустрічним позовом посилається як на підставу задоволення його вимог про визнання договору недійсним, позивачем за зустрічним позовом до матеріалів справи не долучено.

Також, суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом на наступне.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта наведених сторонами доказів, судом не приймається як такі, що мають значення для справи та впливають на розгляд справи по суті.

Жодних обґрунтованих та правомірних підстав для визнання недійсним договору позивач суду не навів. З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Елла Ойл»(01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, н/п № 43, код 36387563) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рент-Альянс»(03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 2, код 35212233) 8238 (вісім тисяч двісті тридцять вісім) грн. 00 коп. боргу, 82 (вісімдесят дві) грн. 38 коп. витрат по сплаті державного мита та 220 (двісті двадцять) грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині первісного позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 18.07.2011 р.