Рішення № 17317314, 29.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/12329.06.11

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

До Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»

Про стягнення 16 203,75грн.

Суддя Палій В.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 предст. (дов. від 04.01.2011р.)

Від відповідача: не зявився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»про стягнення з відповідача 16 203,75грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а також витрат по сплаті державного мита 162,04грн., витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/123, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 29.06.2011р.

У судовому засіданні 29.06.2011р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засіданні 29.06.2011р. не зявився, про причини неявки представника відповідач суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Також, представник позивача подав суду витяг з ЄДРПОУ щодо відповідача, згідно якого вбачається, що назвою відповідача є Закрите акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія».

У відповідності до ч. 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

У звязку з викладеним, суд здійснює заміну відповідача - Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»- Закритим акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія».

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ, місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б, відповідно, ухвала суду була направлена за вказаною адресою та отримана представником відповідача, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2011р. о 09год. 00хв. на вул. Якіра, 14 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки Volkswagen, номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 (власник автомобіля) та автомобіля марки Mitsubishi Pajero, номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_3 (власник автомобіля), що підтверджується довідкою відділу ДАІ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва №3-2940/201 від 23.03.2011р.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль Mitsubishi Pajero, номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ №27С/03/11 від 20.03.2011р., матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля, у результаті його пошкодження при ДТП, склав 17 528,45грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті №131259/4002/0000115 від 05.07.2010р., з терміном дії з 07.08.2010р. по 06.08.2011р. Страхувальником виступає ОСОБА_3, вигодонабувачем ОСОБА_3

На підставі страхового акта №00062106 від 21.03.2011р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування, сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 16203,75рн., що підтверджується платіжним дорученням №009453 від 22.03.2011р.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 16203,75грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Винною особою у ДТП є водій ОСОБА_2, який є власником автомобіля, відтак, ОСОБА_2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Mitsubishi Pajero, номер НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Пункт 21.4 статті. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене до позивача перейшло в межах суми 16 203,75рн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_2, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Поліс №ВЕ/4977580 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Розмір франшизи нульовий.

Оскільки між ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія»та ОСОБА_2 укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх осіб, тому ПАТ «Страхова компанія «УНІКА»правомірно звернулась до ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія»про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу (вищезазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 21.03.2007).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 16203,75грн. страхового відшкодування шкоди в порядку регресу підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 25, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Здійснити заміну Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»- Закритим акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія».

2.Позовні вимоги задовольнити повністю.

3.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(м. Київ, вул. Димитрова 5-Б, код ЄДРПОУ 30729278) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-в; м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) 16 203,75грн. страхового відшкодування в порядку регресу 162,04грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя В.В. Палій