Рішення № 17317255, 22.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/28722.06.11 За позовом:Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Севітол-ЛТД»

До відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «МІН»

Про: стягнення 8848 грн. 32 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:ОСОБА_1 дов. № 597 від 21.06.2011. Відповідача:не зявився

У судовому засіданні 22.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Севітол-ЛТД» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІН»про стягнення 8848, 32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2011 розгляд справи № 61/287 призначено на 22.06.2011.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

У судове засідання 22.06.2011 представник відповідача не зявився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.06.2011.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Малим підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Севітол-ЛТД»(надалі також постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІН»(надалі також покупець) згідно зі ст. ст. 180, 181, 184, 264, 265 Господарського кодексу України укладено договір поставки, відповідно до якого постачальник зобовязався передати (поставити) в обумовлений строк другій стороні покупцеві коронку свердлильну (d202х450) кількістю 4 штуки (надалі також товар), а покупець зобовязався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем 26.05.2009 на імя відповідача було виставлено рахунок-фактуру № РН-0003285 на оплату товару на суму 8848, 32 грн.

Згідно з положеннями ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 2 ст. 184 ГК України визначено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідач отримав коронку свердлильну (d202х450) кількістю 4 штуки, що підтверджується довіреністю № МИН-000175 від 26.05.2009, виданої на ім`я ОСОБА_2.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, а отже укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 264 ГК України визначено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

18.03.2011 позивач надіслав на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості, яка залишилася відповідачем без відповіді та без задоволення.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Господарського суду міста Києва № 44/166-46/373-б від 27.09.2010 позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Філатова Владислава Арнольдовича.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор здійснює такі дії: предявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту.

Оскільки факт отримання відповідачем товару підтверджено належними засобами доказування, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а докази оплати товару відсутні, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 8848, 32 грн. визнаються судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Малим підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Севітол-ЛТД» вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІН»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 33/37, кімната 507; ідентифікаційний код 32426687) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Севітол-ЛТД»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, ідентифікаційний код 21615154) заборгованість у розмірі 8848 (вісім тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 32 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Дата підписання рішення: 27.06.2011А.М. Івченко