Рішення № 17317187, 23.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/14223.06.11 За позовом Військового прокурора Північного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України;

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Астрая»;

простягнення 59000,00 грн.;

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від прокуратури:ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 10.02.2011 р.;

Від позивача:ОСОБА_2., представник, довіреність № 220/670/д

від 30.12.2010 р.;

Від відповідача: не з`явилися;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2002 р. порушено провадження у справі №8/142, справа призначена слуханням на 18.02.2002 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2002 р. зупинене провадження у справі №8/142 до вирішення повязаної з нею справи №8/142.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2011 р. провадження у справі №8/142 поновлено, справа призначена слуханням на 09.06.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2011 р. слухання справи було відкладене до 23.06.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військовий прокурор Північного регіону України звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі позивача з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 59000,00 грн. заборгованості з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відповідач, без правомірних на те підстав передав у суборенду нежитлові приміщення, що знаходяться у м. Києві по вул. Бориспільська, 18. В результаті отримання орендної плати від суборендаря відповідачем були отримані кошти у сумі 59000,00 грн., які прокурор просить стягнути з відповідача у якості збитків.

Відповідач у наданому відзиві на позов просить провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору, посилаючись на те, що відповідач законно займає нежитлові приміщення, та у зв'язку з цим не міг завдати збитків державі в особі Міністерства оборони України. Відповідач також посилається на те, що Військовим прокурором Північного регіону України не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зазначених у позовній заяві.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2001 р. у справі №19/64 за позовом Військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління військової частини А2352 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая»про стягнення 763286,28 грн. встановлені наведені нижче обставини:

24.12.1997 р. між ЦСБУ військова частина А2352 України та ТОВ «Астрая»укладений договір №1/98, за умовами якого ЦСБУ військова частина А2352 України надало в орендне користування ТОВ «Астрая»нежитлові приміщення споруди №3, 4, 24 складського типу у військовому містечку №87 військової частини А2352 Дарницького району м. Києва та автомобільних боксів №2 і №7;

розірваний договір оренди нежитлових приміщень №1/98 від 24.12.1997 р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю виселено з орендованих приміщень споруд №3, 4, 24 складського типу у військовому містечку №87 військової частини А2352 Дарницького району м. Києва та автомобільних боксів №2 і №7.

21.05.2011 р. між відповідачем та ТОВ «Сервіс та логістика»укладений договір суборенди нежилих приміщень №1, за умовами якого відповідач надає ТОВ «Сервіс та логістика»в суборенду приміщення складського типу будинку №4 загальною площею 4752,00 кв.м.; приміщення офісного типу 1, 2 поверху будинку №3 загальною площею 370,14 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 18.

Відповідно до п. 7.1. договору суборенди плата за суборенду без ПДВ складає 1,94 грн. за 1 кв.м. приміщень в місяць.

Плата за суборенду приміщень підлягає коригування відповідно до індексу інфляції (п. 7.2. договору).

Відповідно до акту приймання-передачі нежилих приміщень в суборенду від 01.06.2001 р. відповідач передав, а ТОВ «Сервіс та логістика»прийняв в тимчасове платне користування приміщення, що знаходиться у м. Києві по вул. Бориспільська, 18, загальною площею 5122,14 кв.м.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги Військового прокурора Північного регіону України обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наведеного нижче.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідач не виконав рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2001 р. у справі №19/64, орендовані приміщення споруди №3, 4, 24 складського типу у військовому містечку №87 військової частини А2352 Дарницького району м. Києва та автомобільні бокси №2 і №7 на користь позивача не повернув.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Для застосування цивільно-правової відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1)втрати, яких особа зазнала, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідок саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) повязана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Неодержаний прибуток (упущена вигода) це і розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим субєктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При обрахуванні розміру збитків у виді упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті очні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або ж інших цінностей, якби зобовязання було виконано боржником належним чином.

Згідно з частинами 2, 4 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Прокурор у поданій до господарського суду в інтересах держави в особі позивача позовній заяві просить стягнути з відповідача збитки у сумі 59000,00 грн., які останній отримав від ТОВ «Сервіс і логістика»на підставі договору суборенди, як орендну плату за передані в найм приміщення.

Слід зазначити про те, що матеріалами справи підтверджується сплата ТОВ «Сервіс і логістика»на користь відповідача орендної плати у сумі 47200,00 грн., а саме, за червень 2001 р., за липень 2001 р., за серпень 2001 р., за вересень 2001 р., що підтверджується виписками банківської установи та платіжними дорученнями, які додані до матеріалів справи.

Військовим прокурором Північного регіону України до матеріалів справи не додані докази, які підтверджують перерахування ТОВ «Сервіс і логістика»на користь відповідача орендної плати за травень 2001 р.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені обставини, матеріалами справи підтверджуються збитки позивача у сумі 47200,00 грн. в якості неодержаного доходу, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вина відповідача підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая»(інд. 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 18, код ЄДРПОУ 24727712) на користь Міністерства оборони України (м. Київ, вул. Курська, 13, код ЄДРПОУ 20055032) 47200 (сорок сім тисяч двісті) грн. збитків. Видати наказ.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая»(інд. 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 18, код ЄДРПОУ 24727712) в дохід Державного бюджету України 472 (чотириста сімдесят дві) грн. державного мита та 94 (девяносто чотири) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4.В іншій частині позову відмовити.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Мандриченко

Дата складання рішення 01.07.2011 р.