Рішення № 17317098, 21.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

21.07.2011Справа №5002-29/2361-2011 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Кримхліб» (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 51 а, код ЄДРПОУ 00381580);

До відповідача Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» (98500, м. Алушта, вул. Жовтнева, 16, код ЄДРПОУ 32322874);

Про стягнення 19571,84 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача ОСОБА_1., юрисконсульт, довіреність 01-53/11 від 27.05.2011 р.;

Від відповідача ОСОБА_2, представник, довіреність №518 від 07.05.2011р.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Кримхліб» звернулося до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» про стягнення заборгованості за договором поставки №279 від 21.06.2010 р. в розмірі 19 571,84 грн., з яких 18725,80 грн. основного боргу, 701,28грн. втрат від знецінення грошових коштів (інфляційні втрати), 144,76 грн. 3% річних та судових витрат, у вигляді державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесених позивачем при подачі позову до суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки товару, кількість та асортименти якого обумовлюється в додатках до договору, №279 від 21.06.2010 р., укладеного між сторонами у справі, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату за отриманий товар, у звязку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 18725,80 грн., яку останній самостійно не погашає, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 02 червня 2011 року позов Відкритого акціонерного товариства «Кримхліб» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

У судовому засіданні 21.07.2011р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Також позивачем надані копії документів, а саме товарно-транспортні накладні з поставки хлібобулочних виробів відповідачеві.

Дані документи оглянуті у судовому засіданні та долучені судом в матеріали справи.

Відповідач у судове засідання надав відзив на позов від 21.07.2011р., згідно з яким позовні вимоги визнає у повному обсязі, пояснивши неможливість погашення суми боргу у повному обсязі на даний момент тим, що виникла заборгованість підприємства по заробітній платі, тому просить позов задовольнити частково, надавши відстрочку оплати заборгованості строком на 6 місяців. Також відповідачем надані статутні документи підприємства та лист Виконавчої дирекції ФССТВП.

Відзив на позов та додані документи долучені судом в матеріали справи.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.06.2010р. між Державним підприємством «Санаторій «Алуштинський» (далі покупець) та Відкритим акціонерним товариством «Кримхліб» в особі структурного підрозділу (далі постачальник) укладений договір №2790 (далі договір, а.с. 6,7).

Відповідно до п. 1.1 даного договору, постачальник передає у власність покупця товар, а покупець сплачує товар, визначений в асортименті, кількість та за цінами (далі товар), які зазначені у специфікації, що додається до цього договору і є його невідємною частиною.

Згідно п. 4.1 договору, поставку товару постачальник здійснює протягом дії договору за узгодженим графіком поставок товару.

Постачальник разом з продукцією надає покупцю накладну на товар, сертифікат якості та всю супровідну документацію на кожну партію товару згідно вимог діючого законодавства. (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.7 договору, товар поставляється протягом 2010 року окремими заявками відповідно до специфікації.

Розділом 3 даного договору, сторони визначили порядок розрахунків, а саме постачальник надає покупцю накладну на товар, що постачається за договором та рахунок до оплати, розрахунки за поставлений товар проводяться після первинної поставки через 120 днів.

Згідно специфікації на закупівлю хлібобулочних виробів на 2010 рік для ДП «Санаторій «Алуштинський», яка є невідємною частиною договору, сторони визначили кількість, ціну товару та загальну вартість, що складає 118650,00грн. (а.с. 7).

У виконання умов договору, позивач передавав у власність покупця товар згідно заявок, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними за період з 27.08.2010р. по 29.10.2010р.

Однак відповідач отриманий товар не оплатив у повному обсязі, чим порушив взяті на себе договірні зобовязання, тому за ним утворилась заборгованість в сумі 18725,80грн.

Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2010р. за яким борг відповідача складає18725,80грн. підписаний сторонами у справі. (а.с. 9).

Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем складає 18725,79грн., підписаний відповідачем без заперечень (а.с. 8).

Гарантійним листом №222 від 12.03.2011р. ДП «Санаторій «Алуштинський» гарантував позивачеві здійснити оплату в розмірі 18725,80грн. за поставлений товар у 2010році за договором №279 строком до 31.07.2011р. (а.с. 11).

Позивач 14.03.2011р. надіслав відповідачеві претензію з вимогами погасити заборгованість на протязі пяти днів. Дана претензія отримана відповідачем 14.03.2011р., що підтверджується вхідним штемпелем (а.с. 10), однак її вимоги задоволені не були, сума боргу відповідачем не сплачена, тому позивач звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 18725,79грн.

Таким чином, позов в частині стягнення основної заборгованості за договором №279 від 21.06.2010р. в сумі 18725,80грн. обґрунтований, підтверджений документально, визнаний відповідачем в актах звірки та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 701,28грн. втрат від знецінення грошових коштів (інфляційні втрати) за період з лютого 2011р. по квітень 2011р. і 144,76 грн. 3% річних за період з 27.01.2011р. по 30.04.2011р.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що розрахунок проведено вірно.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання по сплаті за поставлений товар, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 701,28грн. втрат від знецінення грошових коштів за період з лютого 2011р. по квітень 2011р. і 144,76 грн. - 3% річних за період з 27.01.2011р. по 30.04.2011р., тому дані позовні вимоги теж підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання відповідача щодо надання відстрочки виконання рішення суду строком на шість місяців, викладене у відзиві на позов, суд відхиляє за необґрунтованістю.

Відповідач вказує на неможливість виконання рішення суду на даний час, посилаючись на перелік обставин, однак документів на підтвердження заявленої позиції останнім суду не надано.

Відповідно до приписів статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідач звернувшись з клопотанням про надання відстрочки виконання рішення суду, однак не довів у встановленому законом порядку такої необхідності, із наданих документів суд не вбачає достатньо правових підстав для задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення.

Однак відповідач не позбавлений права на звернення із заявою в порядку ст. 121 ГПК України про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду у разі дійсної неможливості виконання рішення суду, в зв'язку з тяжким фінансовим станом або іншими обставинами, які документально підтверджуються.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» (98500, м. Алушта, вул. Жовтнева, 16, код ЄДРПОУ 32322874) на користь Відкритого акціонерного товариства «Кримхліб» (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 51 а, код ЄДРПОУ 00381580) 18725,80 грн. основного боргу, 701,28грн. втрат від знецінення грошових коштів, 144,76 грн. 3% річних, 195,72грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.07.2011року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.