Рішення № 17317075, 18.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

18.07.2011

Справа №5002-17/2059-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест»

До відповідача Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод»

про стягнення заборгованості у розмірі 38 190,86 грн., з яких: 37 439, 00 грн. – основний борг, 227,71 грн. – 3 % річних, 524,15 грн. – індекс інфляції

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Малюта О.Г., представник

Від відповідача – не з’явився

Сутність спору: Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 38 190,86 грн., з яких: 37 439, 00 грн. – основний борг, 227,71 грн. – 3 % річних, 524,15 грн. – індекс інфляції, у зв’язку з невиконанням зобов’язань за Договором поставки № 67 від 18 січня 2011 року щодо сплати за отриманий товар.

Відповідач у клопотанні в порядку ст.22, 79 ГПК України посилається на відзив на позовну заяву, однак відповідний відзив відповідача в матеріалах справи відсутній.

Незважаючи на те, що суд в ухвалі від 21.06.2011 року вказував про зазначену обставину, та пропонував відповідачу повторити спрямування відзиву, до матеріалів справи надійшла лише телеграма про те, що відповідач позов не визнає, та просить відкласти розгляд справи на більш пізніший строк у зв’язку з неможливістю явки представника по причині відсутності коштів на відрядження.

Відповідач також вказує, що в теперішній час він знаходиться в стадії припинення шляхом реорганізації, та просить суд зупинити провадження по справі до встановлення правонаступника.

Згідно статті 84 ГПК в описовій частині рішення вказуються заяви та клопотання сторін, в мотивувальній частині вказуються доводи, за якими господарський суд відхилив їх.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов’язком.

По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно Договору поставки № 67 від 18 січня 2011 року Постачальник (ТОВ «Авангард-Інвест») зобов’язується поставити, а Покупець (Державного підприємства

«Керченський судноремонтний завод») прийняти та оплатити продукцію: матеріали для литійного виробництва. (п.1.1).

Згідно п. 3.1 договору оплата постачальнику за матеріали буде прозведена поетапно – 50 % загальної суми виставлених рахунків-передплата, 50 % - загальної суми виставлених рахунків з відстрочкою платежу на 7 (сім) банківських днів з моменту отримання матеріалу. Гарантійний лист № 9/2-12 від 18.01.2011 року.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, при цьому виходить з наступних підстав:

Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором і нормами, що відносяться до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підстав недійсним не визнаний та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договорам на предмет їх невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.

При цьому необхідно відмітити, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Згідно ст.ст. 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання мають виконуватись.

Відповідно до заявки від 18.01.2011 року № 9-2/12 ДП «Керченський судноремонтний завод» просить ТОВ «Авангард-Інвест» відпустити кокс літейний КЛ-1 фракції +60 в кількості 7 тон на загальну суму 32 900,00 грн.

Відповідно до заявки від 25.01.2011 року № 9-3/12 ДП «Керченський судноремонтний завод» просить ТОВ «Авангард-Інвест» відпустити чугун передільний ПЛ-1,2 в кількості 8 тон на загальну суму 43 200,00 грн.

Отримання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною № РН-0047 від 10 лютого 2011 року на суму 32289,00 грн., видатковою накладною № РН-0048 від 10 лютого 2011 року на суму 43 200 грн., довіреністю № 103 від 02.02.2011 року.

Оплату за поставлений товар відповідач також гарантував здійснити у повному обсязі відповідно до Гарантійного листа від 22.02.2011 року № 9-2/74, згідно якого ДП «Керченський судноремонтний завод» оплатити заборгованість гарантує до кінця лютого 2011 року.

Згідно з банківським витягом БВ-000055 від 09.02.2011 року ДП «Керченський судноремонтний завод» було сплачене передплату у сумі 16 450,00 грн., тобто 50 % від загальної суми виставленого рахунку.

Згідно з банківським витягом БВ-000055 від 09.02.2011 року ДП «Керченський судноремонтний завод» було сплачено передплату в сумі 21 600,00 грн.

Відповідачем не представлено доказів оплати отриманого товару у частині, що залишилася, а також інших доказів в обґрунтування заперечень.

Так, ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в

постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Більш того, наявність заборгованості за отриманий товар підтверджена листом відповідача від 22.02.2011 року та листом від 05.04.2011 року.

Таким чином, вимога про стягнення 37 439,00 грн. основного боргу обґрунтована, доведена, є законно, та, відповідно, підлягає задоволенню.

Також необхідно відмітити, що предметом позову є невиконання обов’язків відповідачем, а не позивачем.

Якщо у відповідача є вимоги до позивача, він вправі звернутись щодо захисту своїх прав та інтересів у встановленому законом порядку, обґрунтував та доказав свої вимоги.

Сума 3% річних та сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції стягненню не підлягає, при цьому суд виходить з наступних обставин:

Ст. 625 ЦК України 2003р. передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на вимогу кредитора.

Таким чином, момент настання виконання зобов’язання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми залежить від наявності вимоги кредитора.

Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України зобов'язання, термін виконання яких визначений моментом пред'явлення вимоги, боржник зобов'язаний виконати в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги.

Проте, позивачем не представлено доказів, що така вимога направлена (вручена) відповідачу.

Згідно ст. 129 Конституції України сторона вільна в наданні суду доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторні і їх равінства перед законом та судом.

Відповідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу і ії норми є нормами прямої дії.

З викладеного виходить, що суд не повинен знаходити в інтересах однієї з зацікавлених у результаті справи сторін докази: і має право розглянути справу за представленими матеріалами, в яких відсутні докази пред'явлення вказаної вимоги.

Більш того, представник позивача в засіданні суду пояснив, що вказана вимога відповідачу не виставлялась.

Оскільки відповідні докази не надані до прийняття рішення немає підстав їх залучити до справи після прийняття рішення.

Таким чином, підстав для виконання відповідачем зобов'язання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на даний момент не має, та відповідно, право та інтерес позивача на цей час не є порушеним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України суд може захистити порушене право чи інтерес.

Однак, право та інтерес позивача у даному випадку не порушене.

Оскільки право та інтерес позивача не порушені, підстав для задоволення позову не існує, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищим Господарським Судом України (постанова Вищого Господарського Суду України від 15 листопада 2007 року № 2-29/7035-2007).

При цьому суд вважає за необхідне відзначити, що позовні вимоги не є вимогою, що відноситься до обов'язкового права. Так, позовна вимога передбачена процесуальним законодавством (ст. 54 ГПК України), заява з такою вимогою подається до суду і розглядається в порядку, визначеному процесуальним законодавством. Окрім цього, в даному випадку вимога є позовною, і є вимогою про стягнення заявленої суми, тобто вимога про примусовий характер ії виконання у разі ії задоволення, виконується така вимога в процесі виконавчого провадження.

Окрім цього, виконання вимоги за цивільними зобов'язаннями залежить від визначених ст. 530 ЦК України термінів.

Проте, подача позову не може впливати на такі терміни, оскільки на момент подачі позову, позов вже повинен бути обґрунтований.

Таким чином, позовна вимога не може розглядатися як вимога, що відноситься до обов'язкового права Цивільного Кодексу України.

Вказана вимога не є також претензією, оскільки претензія відноситься до процесуального законодавства, а також позов прийнятий до розгляду і розглядається по суті.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, згідно до вимог Цивільного Кодексу.

Ч. 2 ст. ст. 625 ЦК України у частині наявності вимоги кредитора не визнана Конституційним Судом України такою, що не підлягає застосуванню, а тому не приймати до уваги вказану обставину немає підстав. Вимоги закону повинні виконуватися.

Вказана правова позиція співпадає з правовою позицією Севастопольського апеляційнного суду, висловленою в постанові від 23.12.2004 року по справі № 2-17/9032-04 та у постанові від 23.12.2005 року по справі №2-17/12582-2005, а також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищім господарським судом України.

Клопотання відповідача про зупинення провадження по справі суд відхиляє, оскільки зупинення провадження по справі є правом суду, а не обов’язком.

Тобто, не зупиняючи провадження по справі суд процесуального законодавства не порушує, у зв’язку з чим не існує підстав для скасування чи зміни рішення з цієї підстави.

Необхідно також відмітити, що відповідно до ч. 1 статті 25 ГПК України у разі припинення діяльності суб’єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу.

Більш того, клопотання не мотивоване в частині того, що саме перешкоджає розгляду справи у зв’язку з правонаступництвом, та суд таких перешкод не вбачає.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АЕ № 956784) відповідач значиться у вказаному реєстрі.

Посилання відповідача на зміну керівництва суд відхиляє, оскільки зміна керівництва згідно Цивільного кодексу України не є обставиною, що впливає на виконання зобов’язань.

Суд також відхиляє клопотання відповідача про відкладення справи слуханням у зв’язку з відсутністю коштів на відрядження, оскільки відповідних доказів цього не надано.

Окрім цього, на останні засідання суду явка відповідача не визнавалась обов’язковою, та відповідач мав право спрямувати будь-які матеріали по пошті.

При цьому також необхідно відмітити, що вже відбулось три засідання суду, в жодне з яких представник відповідача не з’явився.

Також необхідно зазначити, що відсутність коштів, при тому, що відповідачем вказана обставина не доведена, та засідання суду вже відбулось тричі, в ст. 69 ГПК України та статті 77 ГПК України не значаться як обставини для відкладення справи та продовження строків її розгляду.

Більш того, ухвалою суду у відповідача витребувались відповідні відомості, однак, відповідачем їх не надано.

Якщо виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на винесене рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

Якщо заборгованість сплачена в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню повністю або частково.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати відшкодовуються позивачу відповідачем.

Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням № 542 від 10 травня 2011 року з державного мита на суму 381,91 грн. платіжним дорученням № 543 від 10 травня 2011 року на суму 236,00 грн. з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог, та складають по державному миту у сумі 374,39 грн. (стягнута сума помножена на суму державного мита, яка повинна бути сплачена позивачем та поділено на заявлену суму позову, а саме: (37 439*381,91:38190,86= 374,39 грн.)); по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в сумі 231,35 грн. (стягнута сума помножена на 315, та поділено на заявлену суму позову, а саме: (37 439*236:38190,86= 231,35 грн.)).

Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х6=102 грн.).

Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум встановлений у розмірі 17 грн.

Згідно постанови Кабінету міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825 з 05.08.2009 року розмір судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складає 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШІВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод» (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова 22, р/р 26008301390714 у Філії відділення ПІБ м. Керч, АРК, МФО 324548, ідентифікаційний код: 01124997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» (69063, м. Запоріжжя, вул. Ілліча/Кірова 4/40, р/р 26000010047946 у ПАТ «ВТБ Банк» м. Київ, МФО 321767, ідентифікаційний код: 32692239) 37 439, 00 грн. основного боргу, судові витрати з державного мита в сумі 374,39 грн., та 231,35 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В частині стягнення 227,71 грн. – 3 % річних, 524,15 грн. – індекс інфляції - у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.