Ухвала суду № 17315492, 25.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2011 року справа №2а/0570/5729/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Гайдара А.В. , Ханової Р.Ф.

при секретарі судового засідання Іллінові О.Є.

за участю представників: від позивача: ОСОБА_2 за дов. від 25 березня 2011року ОСОБА_3 за дов від 25 березня 2011 року

від відповідача: ОСОБА_4 за дов. від 21 липня 2011 року

ОСОБА_5 за дов. від 5 січня 2011 року

ОСОБА_6 за дов. від 21 липня 2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красноармійської державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від від 6 червня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/5729/2011 (суддя Шальєва В.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметизпром» до Красноармійської державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 6 червня 2011 року частково задоволений вищезазначений позов, визнані протиправними податкові повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції (надалі відповідач, інспекція, податковий орган) від 22 березня 2011 року № 0000152342/0 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Донметизпром» (надалі позивач, товариство, платник податків) суми грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 445258 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 111315 грн., № 0000142342/0 в частині збільшення товариству суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 337384 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84344 грн.(том 3 арк. справи 93-102). Підставою протиправності наведених донарахувань стало порушення відповідачем норм матеріального права, а саме недоведеність складу правопорушень покладених в основу збільшення податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Податковий орган в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити (том 3 арк. справи 105-108).

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметизпром», є юридичною особою, підприємство включене до ЄДРПОУ за номером 35398584, перебуває на обліку Красно армійської державної податкової інспекції з 24 грудня 2007 року, є платником податку на додану вартість.

Відповідачем у лютому 2011 року проведено документальну перевірку товариства з питань дотримання вимог у тому числі податкового законодавства за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, наслідки якої викладені в акті від 4 березня 2011 року № 150\23-2\35398584 (надалі акт перевірки, том 1 арк. справи 15-118). Наслідки саме цієї перевірки покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень з них (арк. справи 148).

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій, обовязок діяти лише у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України встановлений частиною другою статті 19 Конституції України. Перевірка є засобом податкового контролю. Відповідно до статті 1 (пункт 1.1) Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, зазначений кодекс зокрема визначає компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю.

У межах спірних відносин має місце документальна перевірка в розумінні підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, порядок проведення якої узгоджується з приписами статті 77 наведеного кодексу, оформлення результатів здійснено відповідно до статті 86 кодексу, внаслідок чого акт перевірки є належним доказом в розумінні статті 70 КАС України.

Виходячи з двох різновидів податків які є спірними між сторонами, виходячи з принципу процесуальної економії, колегія суддів вважає за необхідне здійснити оцінку спірних відносин в розрізі кожного податку.

По податку на прибуток.

Податковим повідомленням - рішенням № 0000152342 позивачу збільшена сума грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 514448 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 128612 грн. Дане податкове повідомлення рішення прийняте згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України та відповідно з підпунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України, на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року за № 334\94-ВР. І

Судом першої інстанції визнано зазначене податкове повідомлення-рішення частково недійсним, щодо визначення податку у розмірі 445258 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 111315 грн. Під час апеляційного перегляду зясовано, що визначення податку за спірними господарськими операціями має місце внаслідок порушення позивачем норм підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 (абзацу четвертого) пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податковим органом встановлено завищення позивачем, як платником податку валових витрат, у сумі 62644 грн. в першому кварталі 2010 року, за взаємовідносинами з Приватним підприємством «Донтехкомплект», виключивши зі складу валових витрат товар отриманий за видатковими накладними: №146 від 4 січня 2010 року на суму 14195 грн., № 46 від 1 лютого 2010 року на суму 24158 грн., №677 від 16 березня 2010 року на суму 24293 грн. Виключення зі складу валових витрат у сумі 62644 грн. призвело до збільшення грошового забезпечення позивача (визначення податку) у сумі 15661 грн.

За півріччя (другий квартал) 2010 року відповідач встановив завищення валових витрат на суму 925068 грн., за взаємовідносинами з товариством з обмеженою відповідальністю «Вторснабгруп», виключивши зі складу валових витрат товар отриманий за видатковими накладними : №244 від 6 квітня 2010 року на суму 77497 грн., № 159 від 4 травня 2010 року на суму 132922 грн., № 122 від 3 червня 2010 року на суму 712648 грн., що призвело до донарахування податку у сумі 231267 грн.

За девять місяців (третій квартал) 2010 року податковий орган встановив завищення валових витрат у сумі 793320 грн., за взаємовідносинами з товариством з обмеженою відповідальністю «Вторснабгруп» виключивши зі складу валових витрат вартість товару отриманого по видатковій накладній № 49 від 1 липня 2010 року у сумі 499382 грн. та взаємовідносинами з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Магнат» виключивши зі складу валових витрат вартість товару отриманого по видатковій накладній № 169 від 2 серпня 2010 року на суму 293963 грн.. що призвело до визначення податку у розмірі 198330 грн.

Як правильно встановив суд першої інстанції, не заперечується сторонами, та підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами 4 березня 2009 року позивачем укладений договір з Приватним Підприємством „Донтехкомплект” № 04/03-1, строк дії якого продовжений додатковим угодами, за умовами якого позивач придбавав у даного підприємства товари згідно зі специфікаціями (том 1 арк. справи 152-153, 168-169). Виконання договору підтверджено в судовому засіданні специфікаціями до договору, податковими накладними, рахунками-фактурами, видатковими накладними (том 1 арк. справи 154-167, 170-178).

Між позивачем 6 квітня 2010року та товариством з обмеженою відповідальністю „Вторснабгруп” укладений договір № 06/04-1, термін дії якого продовжений додатковою угодою за умовами якого позивач придбавав у зазначеного товариства товари згідно зі специфікаціями (том 1 арк. справи 206-209). Виконання договору підтверджено в судовому засіданні специфікаціями до договору, податковими накладними, рахунками-фактурами, видатковими накладними (том 1 арк. справи 210-225 ).

Позивачем укладений договір від 2 серпня 2010 року з товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Магнат” № 02/08-1, за умовами якого позивач придбавав у даного товариства товари згідно зі специфікаціями (том 1 арк. справи 115-116). Виконання договору підтверджено в судовому засіданні специфікаціями до договору, податковими накладними, рахунками-фактурами, видатковими накладними (том 1 арк. справи 118-121).

Оприбуткування позивачем придбаного у зазначеного підприємства товару підтверджується головною книгою підприємства, актом перевірки який отримує в собі повне дослідження всіх складових господарських операцій та даних бухгалтерського обліку, в якому зазначено про оприбуткування отриманого від зазначених підприємств товару у бухгалтерському обліку, його подальша реалізація та формування за результатами реалізації валових доходів та податкових зобовязань, що доводить використання придбаних товарів в оподаткованих господарських операціях платника податків та господарській діяльності.

Оплата позивачем за придбаний товар здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується виписками про рух коштів по банківському рахунку позивача, актами звірки розрахунків, які наявні в матеріалах справи.

Податковий орган доводить склад правопорушення норм підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” посиланням на те, що позивачем товар придбаний за нікчемними правочинами з трьома зазначеними контрагентами : товариства з обмеженою відповідальністю „Вторснабгруп”, Приватного Підприємства „Донтехкомплект”, товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Магнат”.

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу є такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, який діяв на час здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Частиною четвертою підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, та підтверджено під час апеляційного перегляду одним з основних видів діяльності позивача є оптова торгівля. З метою одержання прибутку позивачем укладались угоди з товариством з обмеженою відповідальністю „Вторснабгруп”, Приватним Підприємством „Донтехкомплект”, товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Магнат”, за якими позивач придбавав у цих підприємств товар. В подальшому позивачем придбаний товар реалізований (проданий) ТОВ „КФ „Продівест”, ПП „Пульс”, ВАТ „Луганський енергозавод”, ТОВ „Востокуглемаш”, ВАТ „ММК імені Ілліча”, ТОВ „VIP-бетон”, ВАТ „Павлоградвугілля”, ТОВ „Арсенал-центр” за відповідними договорами, про що свідчать долучені до матеріалів справи первинні документи специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, відомості про отримання оплати за проданий товар, розрахункові, платіжні та інші документи, які наявні в матеріалах справи.

Аналіз наведених норм та вся сукупність здійсненим позивачем операцій по придбанню, оприбуткуванню, реалізації, відображення даних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку призводить до висновку що понесені позивачем витрати є валовими витратами, оскільки ці витрати здійснені для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та оподаткованих операціях.

Колегія суддів приймає правову позицію суду першої інстанції основану на приписах частина 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, де передбачено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені статті 9 Закону, а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у позивача документи, а саме, видаткові накладні, податкові накладні, специфікації, складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, є первинними документами у розумінні стаття 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Розрахунки позивача з постачальниками за придбаний товар здійснені шляхом перерахування безготівкових коштів, зазначена обставина підтверджується податковим органом в акті перевірки та під час апеляційного перегляду справи.

Колегія суддів не приймає доводи податкового органу, що відсутність товарно-транспортних накладних та факт постачання товару за адресами кінцевих споживачів свідчать про нездійснення господарських операцій, з огляду на безпідставність доводів, без привязки їх до законодавства, яке не містить заборони здійснювати поставку товару кінцевому споживачу, без поставки товару підприємству, який придбаває такий товар з метою подальшого його продажу. За умовами договорів з контрагентами постачальниками вартість транспортних послуг входить до ціни товару, що обумовлює відсутність у позивача товарно-транспортних накладних. Крім того податковий орган не врахував, що за нормами транспортного законодавства товаротранспортна накладна є одним із документів, але не єдиним, який підтверджує транспортування товару (стаття 50 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Щодо підтвердження нікчемності угод з посиланням на відомості отримані від ДПІ у Київському районі м. Донецька, відповідно до яких податковим органом не встановлено взаємовідносин цих підприємств (крім ПП „Донтехкомплект”) з ТОВ „Донметизпром”, колегія суддів позбавлена можливості їх прийняття відповідно до частини 3 статті 70 КАС України, як таких що не відповідають вимогам до зустрічних звірок відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, яка встановлює отримання податкової інформації органами державної податкової служби. Податковим органом не проводились зустрічні звірки по зазначеним підприємствам, а висновки зроблені, виходячи з відомостей, які містяться у системі автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу як платнику податків суми грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 445258 грн.

Безпідставність збільшення грошового забезпечення у сумі 445258 грн. обумовлює безпідставність застосуванняштрафних (фінансових) санкцій в розмірі 111315 грн.

По податку на додану вартість.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000142342\0 позивачу збільшено грошове забезпечення з податку на додану вартість у сумі 387698 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції 96925 грн., з яких судом першої інстанції визнали протиправним частково, щодо збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 337384 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 84344 грн.

Грошове забезпечення збільшено за 7 звітних податкових періодів 2010 року, у тому числі: за січень у сумі 2839 грн., за лютий у сумі 4832 грн., за березень 4859 грн., за травень у сумі 28125 грн., за червень у сумі 141422 грн., за липень 94631 грн., за серпень 60676 грн.

Податковим органом зазначається про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині заниження податку на додану вартість по господарським операціям за нікчемними правочинами на 337384 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податковим органом виключено зі складу податкового кредиту сплачені позивачем суми податку на додану вартість сформовані за результатами придбання товару у ТОВ „Вторснабгруп”, ПП „Донтехкомплект”, ТОВ „Торгівельна компанія „Магнат”. Зазначені витрати є такими, що здійснені з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, відтак відсутні будь-які підстави для збільшення грошового зобовязання позивачу. Колегія суддів зазначає, що при реалізації придбаного товару позивач формував податкові зобовязання, факт завищення яких податковим органом під час перевірки не встановлений.

Порушення приписів 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий орган не встановив. З огляду на реальний характер всіх операцій та придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач правомірно сформував податковий кредит, у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 337384 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 84344 грн.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, зробив висновки які відповідають обставинам у справі, та прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 24, 89, 94, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Красноармійської державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6 червня 2011 року по справі № 2а/0570/5729/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6 червня 2011 року по справі № 2а/0570/5729/2011 залишити без змін.

Вступна та резолютивні частини ухвали складені та проголошені у судовому засіданні 25 липня 2011 року. Повний текст постанови складений та підписаний 27 липня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: