Ухвала суду № 17314567, 05.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2011 року справа №2а/0570/2269/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Гайдара А.В. , Ханової Р.Ф.

при секретарі судового засідання: Іллінов О.Є.

за участю представників:

від позивача:Безп*ятих М.О.

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/2269/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/2269/2011 позовні вимоги задоволені (а.с.155, 156-162 т.6).

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000062303/0 від 27 січня 2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 125596,00 грн., з яких за 1-й квартал 2009 року в сумі 38958,00 грн., півріччя 2009 року в сумі 17500,000 грн., 9 місяців 2009 року в сумі 8400,00 грн., 2009 рік в сумі 4900,00 грн. та 1-й квартал 2010 року в сумі 5583800 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 31399,00 грн.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000042303/0 від 27 січня 2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на додану вартість на 13852,00 грн., з яких за березень 2009 року на 7792,00 грн., за травень 2009 року на 3500,00 грн., за липень 2009 року на 1680,00 грн., за листопад 2009 року на 980,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3488,00 грн.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000032303/0 від 27 січня 2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» донараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 13959,00 грн., з яких за основним платежем в сумі 11167,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2792,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просили постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю. (а.с.163-168 т.6). Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються, відсутністю господарських відносин між контрагентами позивача, які мали ознаки фіктивності. Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень стали матеріали інших перевірок податковими органами контрагентів позивача, які мали між собою господарські відносини.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Надані письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, що дає суду право провести апеляційний розгляд у його відсутність, проти чого не заперечував представник позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснювався з урахуванням приписів ст..195 КАС України, в межах апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» (позивач, ТОВ «БК Віра») є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 32842732, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 735714 (т. 1 арк. справи 10). Як платник податків позивач зареєстрований та обліковується в Державній податковій інспекції в Пролетарському районі м. Донецька. Позивач є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

10 березня 2009 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» (постачальник) укладений договір постачання (т. 1 арк. справи 53-56). За умовами зазначеного договору постачальник зобовязався поставити на користь позивача товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначається в специфікаціях до договору, що є його невідємними частинами. Згідно пункту 2.1. договору товар постачається постачальником на умовах ЕXW (місце поставки: склад постачальника) згідно Інкотермс 2000. Пунктом 3.1. зазначеного договору визначено загальну ціну договору в сумі 299500,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 49916,67 грн.

05 січня 2010 року між позивачем та ТОВ «Будіндустрія» (постачальник) укладений договір постачання (т. 1 арк. справи 57-60). За умовами зазначеного договору постачальник зобовязався поставити на користь позивача товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначається в специфікаціях до договору, що є його невідємними частинами. Згідно пункту 2.1. договору товар постачається постачальником на умовах ЕXW (місце поставки: склад постачальника м. Донецьк, вул. Шахтна, буд. 89) згідно Інкотермс 2000. Відповідно до пункту 3.1. договору, загальна ціна договору складає суму загальної вартості всіх партій товару, визначеного специфікаціями, що є невідємними частинами договору.

За наслідками виконання умов зазначених договорів позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит відповідних звітних періодів.

Відповідно до інформації, що міститься в журналі-ордері та відомості по рахунку 631 (т. 3 арк. справи 230) позивачем до складу валових витрат 1-го кварталу 2009 року включені витрати, повязані із придбанням позивачем у березні 2009 року товарів від ТОВ «Будіндустрія» в сумі 75975,00 грн.

Відповідно до інформації, що міститься в журналі-ордері та відомості по рахунку 631 (т. 3 арк. справи 227-229) позивачем до складу валових витрат 2-го кварталу 2009 року включені витрати, повязані із придбанням позивачем в період з квітня по червень 2009 року товарів від ТОВ «Будіндустрія» в сумі 22500,00 грн.

Відповідно до інформації, що міститься в журналі-ордері та відомості по рахунку 631 (т. 3 арк. справи 224-226) позивачем до складу валових витрат 3-го кварталу 2009 року включені витрати, повязані із придбанням позивачем в період з липня по вересень 2009 року товарів від ТОВ «Будіндустрія» в сумі 16666,67 грн.

Відповідно до інформації, що міститься в журналі-ордері та відомості по рахунку 631 (т. 3 арк. справи 221-223) позивачем до складу валових витрат 4-го кварталу 2009 року включені витрати, повязані із придбанням позивачем в період з жовтня по грудень 2009 року товарів від ТОВ «Будіндустрія» в сумі 187208,35 грн.

Відповідно до інформації, що міститься в журналі-ордері та відомості по рахунку 631 (т. 3 арк. справи 221-223) позивачем до складу валових витрат 1-го кварталу 2010 року включені витрати, повязані із придбанням позивачем в період з січня по березень 2010 року в сумі 172770,83 грн.

Згідно даних додатку № 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту платника податків у розрізі контрагентів» (т. 4 арк. справи 88-91, 113-115, 139-142, 174-177, 186-189, 198-201, 208-210) позивач включив до складу податкового кредиту звітних податкових періодів:

березня 2009 року податок на додану вартість в сумі 15 195,00 грн.; травня 2009 року податок на додану вартість в сумі 4500,00 грн.; липня 2009 року податок на додану вартість в сумі 3333,33 грн.; жовтня 2009 року податок на додану вартість в сумі 12500,00 грн.; листопада 2009 року податок на додану вартість в сумі 18533,33 грн. грудня 2009 року податок на додану вартість в сумі 2500,00 грн.

січня 2010 року податок на додану вартість в сумі 12825,00 грн.

В період з 05 листопада 2010 року по 30 грудня 2010 року Державною податковою інспекцією в Пролетарському районі м. Донецька проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Будівельна компанія «Віра» з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» (код ЄДРПОУ 32842732) за період з 01 червня 2008 року по 30 вересня 2010 року, за наслідками проведення якої, складений акт № 5/23-2/30953131 від 05 січня 2011 року (т. 1 арк. справи 11-36). Згідно висновків акту № 5/23-2/30953131 від 05 січня 2011 року перевіркою встановлено порушення ТОВ «Будівельна компанія «Віра»:

підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 125596,00 грн., у тому числі за 1-й квартал 2009 року в сумі 38958,00 грн., за 2-й квартал 2009 року в сумі 17500,00 грн., за 3-й квартал 2009 року в сумі 8400,00 грн., за 4-й квартал 2009 року в сумі 4900,00 грн., за 1-й квартал 2010 року в сумі 55838,00 грн.;

підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту по рядкам 18.2., 21 26 декларації на загальну суму 13952,00 грн., у тому числі за березень 2009 року на 7792,00 грн., за травень 2009 року на 3500,00 грн., за липень 2009 року на 1680,00 грн., за листопад 2009 року на 980,00 грн. та занижений податок на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року на 11167,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що зазначені висновки були зроблені з врахуванням викладеного Державною податковою інспекцією в Київському районі м.Донецька в акті, складеного за наслідками перевірки діяльності ТОВ «Будіндустрія».

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до акту документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» (код ЄДРПОУ 32842732) від 15 грудня 2010 року № 9136/23-2/32842732, складеного Державною податковою інспекцією в Київському районі м. Донецька, в період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2010 року ТОВ «Будіндустрія» укладені договори постачання товарно-матеріальних цінностей із ТОВ «Вега» (код ЄДРПОУ 31586910). За умовами укладених угод ТОВ «Вега» зобовязалося поставити на адресу ТОВ «Будіндустрія» товарно-матеріальні цінності (товари промислового призначення, будівельні матеріали, паливно-мастильні матеріали) та надати послуги (з технічного обслуговування машин та механізмів, виконання будівельних робіт). Транспортування товарно-матеріальних цінностей за умовами цього договору здійснювалося за рахунок ТОВ «Вега», проте товарно-транспортні накладні до перевірки товариством не надані. За даними системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів основним постачальником ТОВ «Вега» є ТОВ «Голденбаум», що знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва. Згідно даних податкової інспекції за місцем реєстрації ТОВ «Голденбаум» не було включено до складу податкових зобовязань у вересні 2009 року 7722,00 грн., у жовтні 2009 року 425400,58 грн., у грудні 2009 року 211852,90 грн., у січні 2010 року 434116,07 грн., у березні 2010 року - 604399,10 грн. У відповідь на направлені запити ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було отримано інформацію від Товариства з обмеженою відповідальністю «Голденбаум» за підписом Генерального директора про те, що товариство не мало господарських відносин з ТОВ «Вега», господарські договори не укладалися, попередньої оплати за товари (роботи, послуги) не здійснювалося. Підрозділами відділів податкової міліції встановлено, що директором та засновником ТОВ «Вега» згідно реєстраційних даних є громадянин ОСОБА_3, який надав пояснення про те, що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Вега», документів податкової звітності не підписував. Крім цього, ТОВ «Вега» до декларації з податку на прибуток за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2010 року додаток К-1 не надавався, що свідчить про відсутність в підприємства основних фондів. Згідно розрахунку комунального податку кількість працюючих на підприємстві складає 1 особу. Зазначені обставини свідчать про неможливість здійснення ТОВ «Вега» господарської діяльності та про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Будіндустрія» та ТОВ «Вега». Із змісту наданих до перевірки ТОВ «Будіндустрія» податкових накладних, подальша реалізація товарів, придбаних товариством в ТОВ «Вега» відбувалася на користь ТОВ «БК «Віра». В акті зазначено, що позивачем за наслідками здійснення господарських правовідносин із ТОВ «Будіндустрія» було відображено придбання товарно-матеріальних цінностей цегли загальною вартістю 150715,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 25119,15 грн. Через встановлення актами перевірок нікчемності укладеного між ТОВ «Вега» та ТОВ «Будіндустрія» договорів на постачання товарів (робіт, послуг), укладені ТОВ «Будіндустрія» договори на подальший продаж товарів, придбаних в ТОВ «Вега» є нікчемними. З огляду на таке, позивач із порушенням положень підпункту 5.2.1 пункту 5.2. та підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відніс до складу валових витрат витрати з придбання товарів та послуг в результаті здійснення нікчемного правочину із ТОВ «Будіндустрія» на суму 125596,0 грн., у тому числі у 1-му кварталі 2009 року - 38958,00 грн., у 2-му кварталі 2009 року - 17500,00 грн., у 3-му кварталі 2009 року 8400,00 грн., у 4-му кварталі 2009 року 4900,000 грн., у 1-му кварталі 2010 року 55838,00 грн.

Щодо формування податкового кредиту, то відповідачем заперечується правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми податку на підставі податкових накладних № 38 від 10 березня 2009 року в сумі 2833,33 грн., № 43 від 18 березня 2009 року в сумі 1416,66 грн., № 47 від 20 березня 2009 року в сумі 2833,33 грн., № 55 від 30 березня 2009 року в сумі 708,33 грн., № 83 від 06 травня 2009 року в сумі 3500,00 грн., № 154 від 21 липня 2009 року в сумі 1680,00 грн., № 226 від 26 листопада 2009 року в сумі 980,00 грн., № 9 від 26 січня 2010 року в сумі 2065,00 грн., № 1 від 05 січня 2010 року в сумі 1066,67 грн., № 2 від 12 січня 2010 року в сумі 3158,34 грн., № 3 від 13 січня 2010 року в сумі 478,33 грн., № 5 від 14 січня 2010 року в сумі 1075,00 грн., № 6 від 15 січня 2010 року в сумі 1290,00 грн., № 7 від 19 січня 2010 року в сумі 2034,17 грн.

За змістом акту перевірки, податковою інспекцією зроблений висновок про порушення порядку формування валових витрат та податкового кредиту відповідних звітних періодів, через встановлення безтоварності операцій з передачі товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Будіндустрія» до ТОВ «Будівельна Компанія «Віра», що зафіксовані у видаткових накладних від 10, 13, 17, 18, 19, 20, 23, 25, 27, 31 березня 2009 року, 02, 10 червня 2009 року, 28, 08, 21, 28, 31 липня 2009 року, 01 грудня 2009 року, 05, 12, 13, 14, 15, 28, 29 січня 2010 року, 05 та 23 лютого 2010 року.

На підставі викладених в акті перевірки висновків, 27 січня 2011 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000062303/0 (т. 1 арк. справи 49) про зменшення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток на 125596,00 грн., з яких за 1-й квартал 2009 року на 38958,00 грн., за півріччя 2009 року на 17500,00 грн., за 9 місяців 2009 року на 8400,00 грн., за 2009 рік на 4900,00 грн., за 1-й квартал 2010 року на 55838,00 грн. Крім цього, зазначеним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 31399,00 грн.

№ 0000042303/0 (т. 1 арк. справи 50) про зменшення відємного значення податку на додану вартість в сумі 7792,00 грн. у березні 2009 року, 3500,00 грн. у травні 2009 року, 1680,00 грн. у липні 2009 року, 980,00 грн. у листопаді 2009 року. Крім цього, зазначеним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3488,00 грн.

№ 0000032303/0 (т. 1 арк. справи 51) про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 17447,00 грн., з яких за основним платежем 11167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2792,00 грн.

Спірним питанням цієї справи є правомірність включення позивачем до складу валових витрат звітних податкових періодів 1-4 кварталу 2009 року та 1 кварталу 2010 року витрат в сумі 125596,00 грн., повязаних із виконанням договорів поставки, укладених із ТОВ «Будіндустрія» та правомірність визначення позивачем суми податкового кредиту звітних податкових періодів березня, травня, липня та листопада 2009 року, січня 2010 року в сумі 25119,15 грн.

Як встановлено, позивачем сформовані валові витрати в порядку, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно наданої позивачем податкової звітності з податку на прибуток протягом 1-го кварталу 2009 року 1-го кварталу 2010 року позивачем декларувалося відємне значення обєкта оподаткування.

Згідно рядку 08 декларації з податку на прибуток за звітний податковий період 1-й квартал 2009 року (т. 4 арк. справи 47-51) позивач задекларував відємне значення обєкта оподаткування в сумі 48 242 091,00 грн. 10 серпня 2009 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період 2-й квартал 2009 року (т. 4 арк. справи 52-55), рядком 08 якої позивач задекларував відємне значення обєкту оподаткування в сумі 42 299 053,00 грн. 09 листопада 2009 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період 3-й квартал 2009 року (т. 4 арк. справи 56-59), рядком 08 якої визначено відємний обєкт оподаткування на рівні 18 106 010,00 грн. 09 лютого 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період 2009 рік (т. 4 арк. справи 60-64), рядком 08 якої визначено відємний обєкт оподаткування на рівні 62 282 163,00 грн. 11 травня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий 1 квартал 2010 року (т. 4 арк. справи 65-70), рядком 08 якої визначено відємний обєкт оподаткування на рівні 56 107 348,00 грн.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно наданої позивачем 21 квітня 2009 декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2009 року (т. 4 арк. справи 81-84) відємне значення податку звітного періоду (рядок 21) складає 30 358,00 грн. Рядком 26 зазначеної декларації визначений залишок відємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 3486869,00 грн.

Рядком 20 декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року, наданої позивачем 22 червня 2009 року (т. 4 арк. справи 105-108) позитивне значення податку звітного періоду складає 520 664,00 грн. Рядком 26 зазначеної декларації визначений залишок відємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 3 950 046,00 грн.

Рядком 21 декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року, (т. 4 арк. справи 131-134) визначено відємне значення податку в сумі 1 432 339,00 грн. Згідно рядку 26 залишок відємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 899 261,00 грн.

Згідно наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період жовтень 2009 року (т. 4 арк. справи 166-169) позитивне значення податку звітного періоду (рядок 20) складає 906782,00 грн. Згідно рядку 26 залишок відємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 2 051 942,00 грн.

Згідно наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2009 року (т. 4 арк. справи 178-181) відємне значення податку звітного періоду (рядок 21) складає 470 937,00 грн. Згідно рядку 26 залишок відємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 1 061 576,00 грн.

Згідно наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2009 року (т. 4 арк. справи 190-193) позитивне значення податку звітного періоду (рядок 20) складає 468 998,00 грн. Згідно рядку 26 залишок відємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 1 063 515,00 грн.

Згідно наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року (т. 4 арк. справи 202-205) позитивне значення податку звітного періоду (рядок 20) складає 1343834,00 грн. Рядком 27 зазначеної декларації визначений податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 280 319,00 грн.

Порядок визначення суми валових витрат звітного податкового періоду визначений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, валові витрати та податковий кредит формувалися позивачем переважно за фактом списання коштів з банківського рахунку, а зменшення валових витрат та податкового кредиту здійснювалося відповідачем на підставі видаткових накладних, складених за фактом отримання товарів.

10 березня 2009 року позивач за платіжним дорученням № 1145 (т. 3 арк. справи 195) перерахував кошти на користь ТОВ «Будіндустрія» в сумі 18920,00 грн. в рахунок сплати цегли та піддонів. У звязку із цим, позивачем було включено до валових витрат 15766,67 грн. На підставі отриманої від ТОВ «Будіндустрія» податкової накладної № 38 від 10 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 128) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду березня 2009 року 3153,33 грн. У складі зазначених витрат відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за видатковими накладними від 10 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 126), від 13 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 124), від 17 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 120) в сумі 17000,00 грн., з яких ПДВ 2833,33 грн.

18 березня 2009 року позивачем за платіжним дорученням № 1252 (т. 3 арк. справи 195) перераховані кошти на користь ТТОВ «Будіндустрія» в сумі 17000,00 грн. в рахунок сплати цегли та піддонів на підставі рахунку на сплату. У звязку із цим, позивач включив до складу валових витрат 14166,67 грн. На підставі отриманої від ТОВ «Будіндустрія» податкової накладної № 43 від 18 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 129) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду березня 2009 року 2833,33 грн. У складі зазначених витрат відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за видатковими накладними від 18 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 117), від 19 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 115), від 20 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 112), від 23 березня 2009 року (т.1 арк. справи 110) в сумі 17000,00 грн., з яких ПДВ 2833,33 грн.

20 березня 2009 року позивачем за платіжним дорученням № 1303 (т. 3 арк. справи 196) перераховані кошти на користь ТОВ «Будіндустрія» в сумі 21250,00 грн. в рахунок сплати цегли на підставі рахунку на сплату. У звязку із цим, позивачем було включено до валових витрат 17708,33 грн. На підставі податкової накладної № 47 від 20 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 130) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду березня 2009 року 3541,67 грн. У складі зазначених витрат відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за видатковими накладними від 25 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 108), від 27 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 104), від 31 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 102) в сумі 12750,00 грн., з яких ПДВ в сумі 2125,00 грн.

На підставі податкової накладної № 55 від 30 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 131) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду березня 2009 року 5666,67 грн. Постачання товару відбувалося за видатковими накладними від 10, 13, 15, 17, 30 квітня 2009 року (вартість складає 23375,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 3895,82 грн.), від 06,07,12,15 травня 2009 року (вартість складає 10625,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 1770,83 грн.). Формування валових витрат та податкового кредиту в цій частині не є спірним між сторонами.

06 травня 2009 року позивачем за платіжним дорученням № 1968 (т. 3 арк. справи 199) перераховані кошти на користь ТОВ «Будіндустрія» в сумі 27000,00 грн. в рахунок сплати цегли на підставі рахунку на сплату. У звязку із цим, позивачем було включено до валових витрат 22500,00 грн. На підставі податкової накладної № 83 від 05 травня 2009 року (т. 1 арк. справи 132) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду травня 2009 року 4500,00 грн. У складі зазначених витрат відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за видатковими накладними від 02, 10 червня 2009 року (т. 1 арк. справи 100, 98), 08 липня 2009 року (т. 1 арк. справи 96) та частково в сумі 2250,00 грн. з ПДВ за видатковою накладною 21 липня 2009 року (т.1 арк. справи 94) в загальній сумі 18900,00 грн., з яких ПДВ в сумі 3150,00 грн.

Зазначене в акті перевірки відповідачем щодо включення позивачем до складу валових витрат 2-го кварталу 2009 року в сумі 17500,00 грн. та податкового кредиту травня 2009 року в сумі 3500,00 грн. за наслідками відображення поставки товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними від 02 червня 2009 року та 10 червня 2009 року, 08 липня та 21 липня 2009 року спростовується даними журналу ордеру по рахунку 631 (т. 3 арк. справи 226). Сума вартості придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною від 21 липня 2009 року в сумі 6300,00 грн. було відображено в податковому обліку позивача наступним чином: 5250,00 грн. до складу валових витрат 3-го кварталу 2009 року, ПДВ в сумі 1050,00 грн. до складу податкового кредиту липня 2009 року.

21 липня 2009 року позивачем за платіжним дорученням № 3159 (т. 3 арк. справи 196) перераховані кошти на користь ТОВ «Будіндустрія» в сумі 20000,00 грн. в рахунок сплати цегли на підставі рахунку на сплату. У звязку із цим, позивачем було включено до валових витрат 16666,67 грн. На підставі податкової накладної № 83 від 05 липня 2009 року (т. 1 арк. справи 133) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду липня 2009 року 3333,33 грн. У складі зазначених витрат відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за видатковою накладною від 21 липня 2009 року (в частині вартості 5250,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 1050,00 грн.), від 28 липня 2009 року (т. 1 арк. справи 92), 28 липня 2009 року (т. 1 арк. справи 89), 31 липня 2009 року (т. 1 арк. справи 87) в загальній сумі 10080,00 грн., з яких ПДВ в сумі 1680,00 грн.

Зазначене в акті перевірки відповідачем щодо включення позивачем до складу валових витрат 3-го кварталу 2009 року в сумі 10080,00 грн. та податкового кредиту липня 2009 року в сумі 1680,00 грн. за наслідками відображення поставки товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними від 28, 31 липня 2009 року спростовується даними журналу ордеру по рахунку 631 (т. 3 арк. справи 224). До складу валових витрат 3-го кварталу 2009 року та податкового кредиту липня 2009 року віднесено суму вартості придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною від 21 липня 2009 року в сумі 6300,00 грн. було відображено в податковому обліку позивача наступним чином: 5250,00 грн. до складу валових витрат 3-го кварталу 2009 року, ПДВ в сумі 1050,00 грн. до складу податкового кредиту липня 2009 року.

26 листопада 2009 року позивачем за платіжним дорученням № 5326 (т. 3 арк. справи 207) перераховані кошти на користь ТОВ «Будіндустрія» в сумі 51200,00 грн. в рахунок сплати цегли на підставі рахунку на сплату. У звязку із цим, позивачем було включено до валових витрат 42666,67 грн. На підставі податкової накладної № 226 від 26 листопада 2009 року (т. 1 арк. справи 134) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду липня 2009 року 8533,33 грн. У складі зазначених витрат відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за видатковою накладною від 1 грудня 2009 року (т. 1 арк. справи 85), в загальній сумі 5880,00 грн., з яких ПДВ в сумі 980,00 грн.

Формування валових витрат та податкового кредиту січня 2010 року відбувалося наступним чином.

05 січня 2010 року позивачем на підставі видаткової накладної отримано цеглу загальною вартістю 6400,00 грн., з яких 1066,67 сума ПДВ (т. 1 арк. справи 83). По факту отримання товару позивач включив до складу валових витрат 1-го кварталу 2010 року 5333,33 грн. На підставі отриманої податкової накладної № 1 від 05 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 136) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду січня 2010 року 1066,67 грн. Сплата товару підтверджується платіжним дорученням № 5869 від 12 січня 2010 року (т. 3 арк. справи 198).

12 січня 2010 року позивачем за платіжним дорученням № 5869 (т. 3 арк. справи 198) перераховані кошти на користь ТОВ «Будіндустрія» в сумі 25350,00 грн. в рахунок сплати цегли на підставі рахунку на сплату. У звязку із цим, позивачем було включено до валових витрат 15791,67 грн. На підставі податкової накладної № 2 від 12 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 137) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду січня 2010 року 3158,33 грн. У складі зазначених витрат відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за видатковими накладними від 12 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 81), від 12 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 79) та частково за видатковою накладною від 13 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 77).

У звязку із частковим включенням до складу валових витрат за фактом попередньої оплати вартості товару за видатковою накладною від 13 січня 2010 року, залишок вартості отриманих товарів був відображений в податковому обліку наступним чином: до складу валових витрат позивач включив 2391,67 грн., до складу податкового кредиту січня 2010 року на підставі отриманої податкової накладної № 3 від 13 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 138) позивач включив ПДВ в сумі 478,33 грн.

14 січня 2010 року позивачем на підставі видаткової накладної отримано цеглу загальною вартістю 6450,00 грн., з яких 1075,00 сума ПДВ (т.1 арк. справи 75). По факту отримання товару позивач включив до складу валових витрат 1-го кварталу 2010 року 5375,00 грн. На підставі отриманої податкової накладної № 4 від 14 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 139) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду січня 2010 року 1075,00 грн.

15 січня 2010 року позивачем на підставі видаткової накладної отримано цеглу загальною вартістю 7740,00 грн., з яких 1290 сума ПДВ (т.1 арк. справи 73). По факту отримання товару позивач включив до складу валових витрат 1-го кварталу 2010 року 6450 грн. На підставі отриманої податкової накладної № 6 від 15 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 141) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду січня 2010 року 1290,00 грн.

Сплата товару за отриманими видатковими накладними від 13, 14, 15 січня 2010 року в сумі 17060,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2843,33 грн. підтверджується платіжним дорученням № 6019 від 19 січня 2010 року (т. 3 арк. справи 203).

19 січня 2010 року позивачем за платіжним дорученням № 6019 (т. 3 арк. справи 203) перераховані кошти на користь ТОВ «Будіндустрія» в сумі 38700,00 грн. в рахунок сплати цегли на підставі рахунку на сплату. Позивачем включено до валових витрат 18033,33 грн. На підставі податкової накладної № 7 від 19 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 140) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду січня 2010 року 3606,67 грн. У складі зазначених витрат відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за видатковими накладними від 28 січня 2010 року (т.1 арк. справи 71), від 29 січня 2010 року (т.1 арк. справи 68), від 05 лютого 2010 року (т. 1 арк. справи 67), та частково за видатковою накладною від 23 лютого 2010 року (т. 1 арк. справи 65).

26 січня 2010 року позивачем за платіжним дорученням № 6140 (т. 3 арк. справи 193) перераховані кошти на користь ТОВ «Будіндустрія» в сумі 12900,00 грн. в рахунок сплати цегли на підставі рахунку на сплату. Позивачем включено до валових витрат 10750,00 грн. На підставі податкової накладної № 9 від 26 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 135) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду січня 2010 року 2150,00 грн. У складі зазначених витрат відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за видатковою накладною від 23 лютого 2010 року (вартість поставки складає 2955,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 492,50 грн.).

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, що на підставі наявних в матеріалах справи документів, не встановлено допущення позивачем порушень формування валових витрат та податкового кредиту в залежності від настання першої події, в порядку визначеному підпунктом 11.2.1. пункту 11.2. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до податкових накладних № 38 від 10 березня 2009 року, № 43 від 18 березня 2009 року, № 47 від 20 березня 2009 року, № 55 від 30 березня 2009 року, № 55 від 30 березня 2009 року, № 83 від 06 травня 2009 року, № 154 від 21 липня 2009 року, № 226 від 26 листопада 2009 року, № 9 від 26 січня 2009 року, № 1 від 05 січня 2010 року, № 2 від 12 січня 2010 року, № 3 від 13 січня 2010 року, № 5 від 14 січня 2010 року, № 6 від 15 січня 2010 року, № 7 від 19 січня 2010 року, виданих ТОВ «Будіндустрія», на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту звітного періоду березня 2009 року податок на додану вартість в сумі 7792,00 грн., травня 2009 року в сумі 3500,00 грн., липня 2009 року в сумі 1680,00 грн., листопада 2009 року в сумі 980,00 грн., січня 2010 року в сумі 11167,00 грн., судом першої інстанції встановлена відповідність, з чим погоджується колегії суддів, зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

З положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат вбачається, що визначальним фактором для їх формування є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

На підтвердження фактичного використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивач надав договори генерального підряду та на виконання підрядних робіт, за умовами яких позивач прийняв на себе зобовязання з виконання будівельних робіт (т. 5 арк. справи 51-96), акти приймання виконаних підрядних робіт (т. 1 арк. справи 170-244, т. 2 арк. справи 1-156), якими підтверджено використання придбаних позивачем від ТОВ «Будіндустрія» товарів у власній господарській діяльності. Крім цього, на підтвердження використання придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності позивачем надані документи складського обліку (складські картки, інвентарні картки), згідно яких отримані від ТОВ «Будіндустрія» товарно-матеріальні цінності були оприбутковані на склад позивача, пізніше були списані до виробництва (т. 2арк. справи 175-250, т. 3 арк. справи 1-182, т. 231-250, т. 4 арк. справи 1-46)

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Будіндустрія» в частині придбання товарно-матеріальних цінностей і сумі 150715,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 25119,15 грн., та підтримує позицію суду першої інстанції з цього приводу.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та ТОВ «Будіндустрія» договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей б/н від 10 березня 2009 року та № 01/05/01 від 05 січня 2010 року вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було предявлено зауважень один до одного з приводу виконання укладеного договору.

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України. Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків). Разом з тим відповідачем не надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Будіндустрія» при здійсненні спірних операцій. Натомість, згідно наданої відповідачем деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (т. 5 арк. справи 110-119) будь-які розбіжності між даними податкового обліку позивача та ТОВ «Будіндустрія» відсутні.

Колегія суддів зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обовязку по сплаті податків, зборів та інших обовязкових платежів, приховування чи заниження обєктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за укладеним між позивачем та ТОВ «Будіндустрія» договором в відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме вчинені на підставі зазначеного договору правочини порушують публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Не приймаються до уваги посилання відповідача на встановлені актом перевірки Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецьку нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Будіндустрія» та ТОВ «Вега», за ланцюгом від якого позивачем придбавалися товарно-матеріальні цінності з огляду на відсутність в наявних в матеріалах справи доказів того, що товар, що надійшов від ТОВ «Будіндустрія» до позивача, придбавався ТОВ «Будіндустрія» саме в ТОВ «Вега», а не в іншого контрагента.

Посилання відповідача на те, що відсутність в контрагента позивача товарно-транспортних документів свідчить про невідбуття певних господарських операцій, не приймаються судом з огляду на наступне. Метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, повязаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Наявність товарно-транспортних накладних не повязано із формуванням податкового кредиту, порядок визначення якого встановлений підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та валових витрат, порядок визначення яких встановлений підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З огляду на зазначене, висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

Колегія суддів також звертає увагу, що наявність ознак (на думку податкового органу) нікчемності правочину з контрагентом позивача із-за наявних сумнівних господарських відносин між іншими учасниками таких відносин у 2-3 ланцюгу, ще не є доведеним фактом такої нікчемності укладеного договору між позивачем та його контрагентом.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Наявні документи позивача, як первині, підтверджують факт здійснення господарських опе рацій. Під час апеляційного провадження встановлено не тільки придбання позивачем, за договорами у ТОВ «Будіндустрія», та оплату позивачем за товар, але й ви користання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній в господарській діяльності.

Колегія суддів вважає, що саме позивачу належить право вибирати для себе контрагентів, визначати свою фінансову та стратегічну політику при здійснені господарської діяльності, крім того, отриманий та використаний товар по укладеним договорам доводить нерозривний зв'язок між здійсненою господарською діяльністю підприємства та тими напрямками діяльності на які були спрямовані господарські відносини з іншими особами.

Колегія суддів вважає, що спірні операції між позивачем та його безпосереднім контрагентом, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог ЦК України, Господарського Кодексу України, що регулюють договірні зобовязання.

Податковий орган жодним чином не довів підстави за яких, умови для здійснення господарських операцій поставлені в залежність від певних обставин.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобовязання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що за матеріалами справи, вбачається, що за результатами здійсненої перевірки, був складений акт від 05 січня 2011 року, в основу висновків, якого при визначені податкових зобовязань, покладені принцип визначеності нікчемності правочину, між позивачем та його контрагентом по господарським відносинам, що в свою чергу потягло за собою прийняття 27 січня 2011 субєктом владних повноважень спірних податкових повідомлень - рішень.

02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону №2756, до ст..228 ЦК України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 ст.228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом «ТОВ «Будіндустрія», через наявність нікчемності правочинів між останнім субєктом господарювання та його контрагентами в послідуючому ланцюгу господарських відносин. Тобто має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площену, тобто до взаємовідносин у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Колегія суддів, з урахуванням приписів частини 4 ст.70 КАС України, які є обовязковими для суду, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Крім того, як встановлено під час апеляційного провадження будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсний, або вчинений що з метою, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень доводить протиправність визначення податкових зобовязань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вкладених в акті перевірки висновків щодо завищення позивачем валових витрат звітних податкових періодів 1-го кварталу 2009 року 1-го кварталу 2010 року на 125596,00 грн. та завищення податкового кредиту березня на 7792,00 грн., травня 2009 року на 3500,00 грн., липня 2009 року на 1680,00 грн., листопада 2009 року на 980,00 грн. та січня 2010 року на 11167,00 грн., що спричинило заниження відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток в сумі 125596,00 грн. у 1-му кварталі 2009 року 1-му кварталі 2010 року, завищення відємного значення податку на додану вартість у звітних періодах березні, травні та листопаді 2009 року на 13592,00 грн. та заниження податку на додану вартість у січні 2010 року на 11167,00 грн.

У звязку з не підтвердженням наявними в матеріалах справи документами допущення позивачем порушення підпунктів 5.2.1. пункт у5.2. та підпункту 5.3.9. пункт 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 54.3. статті 54 та пунктом 58.1. статті 58 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем необґрунтовано, через що позовні вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень недійсним підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/2269/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/2269/2011 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 05 липня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена 11 липня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

А.В. Гайдар