Постанова № 17314491, 19.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2011 року 10:32 № 2а-16648/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юніпос"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.10.2010р. №0007872308/0

за участю представників сторін:

від позивача: Рибалко В.Г. пасп. НОМЕР_1 від 15.05.1998 р.

Розвадовська Н.О. пасп. НОМЕР_2 від 24.09.1996 р.

від відповідача: Купельський О.М. посв. УКМ №054741

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.04.2011 року о 10 год. 32 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніпос»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення № 00078723080/0 від 21.10.2010 р., згідно, якого донараховано суму податку на додану вартість у розмірі 1104471,00 грн. основного платежу та 552236,00 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин та укладення угод, які були кваліфіковані відповідачем, як нікчемні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва було проведено виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніпос»(надалі по тексту Позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2010р.

За результатами перевірки складено акт від 05.10.2010 р. за № 3661/23-08/34819913 (надалі по тексту Акт перевірки).

За результатами перевірки встановлено порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість за 2009 р., що перевірявся на загальну суму 1 104471 грн., зокрема, в квітні 2009 р. 228 006 грн., в травні 2009 р. 188 236,00 грн., в червень 2009 р. 293728,00 грн., в липні 2009р. 237 966 грн., в серпні 2009 р. 156 535 грн.; завищення сум залишку відємного значення за березень 2009 р. 167 869 грн.

На підставі даного акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.10.2010р. №0007872308/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 1656707,00 грн. з них 1104471,00 грн. податок на додану вартість та нараховані штрафні санкції у розмірі 552236,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями рішеннями, ТОВ «Юніпос», у порядку апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань, було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, за результатами якої прийняте рішення №9492/10/25-026 від 21.12.2010р. про залишення податкового повідомлення-рішення від 21.10.2010р. №0007872308/0, без змін, скаргу - без задоволення.

В ході перевірки було встановлено, що між ТОВ «Металтехзбут»(Постачальник) та ТОВ «Юніпос»(Покупець) укладено договір поставки №09/03/23-01 про поставку товару, обладнання, напівфабрикатів та комплектуючих.

Згідно з договором вартість поставлених товарів обладнання, напівфабрикатів та комплектуючих становить на загальну суму 7583541,70 грн. в тому числі податку на додану вартість 1263923,62 грн.

Зобовязання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, а товарно-матеріальні цінності поставлялись в повному обємі, що підтверджується видатковими накладними та податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, Позивачем надано суду звіти про переміщення товарів на складі та Калькуляції вартість виробництва продукції, копії даних документів залучено до матеріалів справи.

В акті перевірки зазначено, що згідно інформації бази ПДС України встановлено, що ТОВ «Металтехзбуд»має стан платника 11 «Припинено, але не знято з обліку».

Постановою Господарського суду міста Києва від 23.12.2009 р. по справі №15/525-б ТОВ «Металтехзбуд»визнано банкрутом.

Постановою від 22.09.2010 р. по справі №15/525-б Вищим господарським судом України юридичну особу ТОВ «Металтехзбуд»- припинено.

В ході судового розгляду відповідач робив посилання на кримінальну справу, яка знаходиться в провадженні СВ Оболонського РУГУ МВС порушено відносно ТОВ «Металтехзбуд»справа за № 05-166/3-2690.

Для зясування всіх обставин справи, Судом було надіслано запит до СВ Оболонського РУГУ МВС, проте на час прийняття рішення відповіді від СВ Оболонського РУГУ МВС не надходило.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що укладений та начебто виконаний договір між ТОВ «Юніпос»та ТОВ «Металтехзбуд»є нікчемним, оскільки оформлений лише документально, без будь-якого товарного характеру операцій, з метою заниження податку на додану вартість.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених угод, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

А також суд зазначає, що постанова Господарського суду м. Києва від 23.12.2009 р. №15/525-б про визнання банкрутом ТОВ «Металтехзбуд»та постанова Вищого господарського суду України від 22.09.2010р. про припинення юридичної особи ТОВ «Металтехзбуд»23.09.2009р. №09/03/23-01.

Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В матеріалах справи містять докази виконання сторонами умов договору в повному обсязі.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, видаткові накладні, договір поставки, докази видання доручення на отримання товару, звіти про переміщення товарів на складі, складених позивачем та його контрагентом, а також відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати ТОВ «Металтехзбуд» податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 00078723080/0 від 21.10.2010 р., згідно, якого донараховано суму податку на додану вартість у розмірі 1104471,00 грн. основного платежу та 552236,00 грн. штрафних санкцій.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук