Постанова № 17314473, 04.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2011 року 17:27 № 2а-3218/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укрнафта"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

проскасування повідомлення - рішення № 000494120 від 18.02.2011

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №юр-475

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №1866/9/10-206

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.04.2011 року о 17 год. 27 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта»звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання неправомірним та скасувати з моменту прийняття рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000494120 від 18.02.2011р. про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу на суму 3 400,00 грн. у повному обсязі.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що з боку товариства не було жодних порушень законодавства. В частині щодо винесення незаконності рішення про застосування штрафни санкцій Позивач зазначає, що Відповідачем було прийнято Рішення про застосування фінансових санкцій на підставі неіснуючого Акту перевірки АЗС № 25-015 ВАТ «Укрнафта»від 24.01.2011р., так як фактична перевірка цієї АЗС здійснювалась працівниками ДПА в Чернігівській області 07.02.2011р.

Крім того того, представник Позивача зазначає, що Позивачу заборонено створювати місця для куріння на АЗС, відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про пожежну безпеку»та Правил пожежної безпеки в енергетичних компаніях, підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України. Тому Відповідач не повинен був застосовувати штрафні санкції до Позивача за не обладнання спеціально відведених місць для куріння на АЗС № 25-015. .

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що Позивачем були порушені норми пункту 4 ст. 152 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а рішення про застосування штрафних санкцій є правомірним.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової адміністрації в Чернігівській області 07.02.2011 року проведена перевірка АЗС -25/015, розташованої за адресою: м. Прилуки, вул. Гвардійська, 67, що належить Відкритому акціонерному товариству «Укрнафта». 3а результатами перевірки складено акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій від 07.02.2011 року, даний Акт наявний в матеріалах справи (надалі по тексту Акт від 07.02.2011р.).

Відповідачем робиться посилання на Акт від 18.02.2011 р. № 0041/2665/41/00135390, проте Відповідачем не надано даний Акт суду.

В Акті від 07.02.2011 р. зазначено, що під час перевірки АЗС №25/015 було встановлено, що на АЗС відсутня інформація про заборону куріння, а саме: на момент перевірки на АЗС є в наявності графічний знак про заборону куріння, але відсутній текст даного змісту «Куріння заборонено!».

Відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 18.02.2011 року №0000494120, яким Позивачу на підставі пункту 4 статті 152 визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 400,00 грн. дане рішення прийнято на підставі Акту №0041/2665/41/00135390 від 24.01.2011 р. (в матеріалах справи відсутній Акт №0041/2665/41/00135390 від 24.01.2011 р., відповідачем не надано даний Акт).

Стосовно доводів позивача про відсутність у податкових органів повноважень здійснювати перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері спірних відносин та застосовування штрафних санкцій за відсутність наочної інформації про заборону куріння, суд зазначає наступне.

Відносини з питань виробництва та обігу тютюнових виробів, а також з питань запобігання поширенню та вживанню тютюнових виробів регулюються низкою законів та підзаконних актів.

Так, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»№ 481/95-ВР, від 19.12.1995 р. (надалі по тексту Закон № 481/95-BP) визначено основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Даний закон містить положення (п. 5 ч. 3 ст. 15-2) відповідно до яких забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

У місцях, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

У відповідності до ст. 16 Закону № 481/95-BP встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно ст. 17 цього Закону передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, - 3400 гривень.

Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Пунктом 6 Порядку, затвердженого постановою КМ України від 2.06.2003 р. № 790, встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.

Таким чином, законодавством визначено низку державних органів, функції контролю яких за дотриманням вимог цього закону у сфері виробництва та обігу, зокрема, тютюнових виробів, розмежовані між ними в залежності від визначеної законом компетенції цих органів.

Відповідно до Указу Президента України від 11.07.2001 року № 510/2001 «Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів»на Державну податкову адміністрацію України покладено функції із забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом, зокрема, тютюнових виробів.

Згідно із абзацом 1 та 6 пункту 1 статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-XII на Державну податкову адміністрацію України покладено функцію безпосереднього виконання, а також організації роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, повязану із застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг, зокрема, тютюнових виробів.

Крім того, частиною 7 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органам податкової служби надано право проводити перевірки дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

При цьому, відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 р. № 778, податкові органи мають право проводити перевірки дотримання законодавства з питань регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у межах повноважень, визначених Законом № 481.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що в розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»під «іншими органами», уповноваженими приймати рішення про стягнення штрафів за порушення норм вказаного Закону, розуміються також органи державної податкової служби.

За таких обставин, проведення відповідачем перевірки дотримання вимог зазначеного Закону в частині перевірки наявності наочної інформації у місцях, де куріння заборонено, є правомірним, а доводи позивача щодо протилежного є помилковими.

В частині щодо порушення які виявленні підчас перевірки та зазначені в рішенні, а саме п.4 ст. ст.152 Закону № 481/95-BP, суд зазначає:

У відповідності до Закону України «Про пожежну безпеку»від 17.12.1993р. № 3745-ХІІ визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Відповідно до абз.4 ч.1 ст.5 цього Закону, власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи, а також орендарі зобов'язані забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду.

Правилами пожежної безпеки в енергетичних компаніях, підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.07.2005 р. N 343, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.10. 2005р. за N 1230/11510 визначені правила пожежної безпеки.

В п.10.5, розділу 10 Правилами пожежної безпеки, зазначено, що для автозаправних станцій забороняється палити, проводити ремонтні та інші роботи, пов'язані з застосуванням відкритого вогню, як у будівлі АЗС, так і на відстані менше 20 м від її території.

Згідно п. 10.5.6, розділу 10 Правилами пожежної безпеки, на АЗС мають бути вивішені на видних місцях плакати, на яких виписані обов'язки водія під час заправки автотранспорту, а також інструкції про заходи пожежної безпеки.

З пояснень представника Позивача та з Акту від 07.02.2010 р. вбачається, що на АЗС розміщенні знаки, які забороняють палити.

З аналізу вищезазначених норм закону вбачається, що забороняється куріння не тільки на АЗС, але й на відстані не менше 20 м від території АЗС. У звязку з цим законодавство України з питань пожежної безпеки забороняє Позивачу будь-яким чином відводити (створювати) або обладнувати у будівлі АЗС або на прилеглій до неї території (не менше 20 метрів) місця для куріння, так як це призведе до вибухопожежонебезпечної ситуації.

Суд звертає увагу, що в п. 3.1 Акті від 07.02.2011 р., який наявний в матеріалах справи, зазначено, що під час перевірки встановлено порушення ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», посилання Відповідача, що в Акті від 18.02.2011 р. № 0041/2665/41/00135390 зазначено порушення п.4 ст. ст. 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»не береться судом до уваги, оскільки Акт від 18.02.2011 р. № 0041/2665/41/00135390 відсутній в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте необґрунтовано, без зясування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, тому воно підлягає скасуванню.

В частині щодо визнання неправомірним та скасувати з моменту прийняття рішення, суд в даній частині відмовляє в задоволені позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення частково позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати неправомірним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000494120 від 18.02.2011р. про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу на суму 3 400,00 грн., у повному обсязі.

3. В іншій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя А.Б. Федорчук